Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №499/1342/24 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №499/1342/24

Суддя: Драгомерецький М. М.

Номер провадження: 22-ц/813/2243/26

Справа № 499/1342/24

Головуючий у першій інстанції Кравчук О. О.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М. М.,

суддів колегії: Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,

переглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 06 березня 2025 року по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплачених бюджетних коштів, -

В С Т А Н О В И В:

14 листопада 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФУ в Одеській області) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплачених бюджетних коштів, в якій просить стягнути з відповідачки суму надміру виплаченої субсидії в розмірі 17 923,97 гривень.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 зазначила, що позовні вимоги є незаконними та такими, що не підлягають задоволенню, також зазначила, що 20 червня 2000 року вона придбала будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (далі будинок). Рішенням сесії Бузинівської сільської ради Іванівського району Одеської області будинку був присвоєний номер 10, через упорядкування нумерації, 28 квітня 2007 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку під будинком, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку. 25 жовтня 2024 року вона звернулася до державного реєстратора Іванівської селищної ради Одеської області із заявою про внесення до державного реєстру речових прав даного будинку, за результатами розгляду якої 10 листопада 2024 року отримала витяг з державного реєстру речових прав, нове житло не придбала, оскільки в державний реєстр були внесені зміни щодо реєстрації вже наявного у неї житлового будинок, право власності на якій було зареєстровано в 2000 році, тому не здійснювалися витрати, що перевищують 50 000 гривень.

Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 06 березня 2025 року в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, представник ГУ ПФУ в Одеській області, звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Іванівського районного суду Одеської області від 06 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом вимог матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З урахуванням вищевикладеного та положень ст. ст. 368, 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та запереченнях на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. ст. 11, 15 ЦК України).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ №280 від 23.07.2014, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства

Судом першої інстанції встановлено, що 13 серпня 2024 року позивач направив відповідачці повідомлення про необхідність повернення переплати житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 17 923,97 гривні, через здійснення фінансової операції на суму, що перевищує 50 000 гривень (а.с. 10).

У рішенні позивача про утримання надміру виплачених сум житлової субсидії від 12 серпня 2024 року №435 зазначено, що переплата житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 17 923,97 гривні утворилася з 01 жовтня 2022 року до 29 лютого 2024 року, через здійснення фінансової операції на суму, що перевищує 50 000 гривень, яка підлягає поверненню на рахунок органів Пенсійного фонду України (а.с. 11).

Судом також встановлено, що договір купівлі-продажу від 20.06.2000 свідчить, що відповідачка ОСОБА_1 купила будинок (а.с. 64).

Рішенням Бузинівської сільської ради Іванівського району Одеської області від 18 травня 2000 року будинку присвоєно номер 10 (а.с. 68).

Повідомлення начальника КП "Іванівське БТІ" від 15.10.2024 №365 свідчить, що перенумерація будинку здійснена на підставі рішення від 18.05.2000 (а.с. 67).

Згідно пункт 1 Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 (далі Порядок №389), цей Порядок визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло- та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства.

Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення до 30 листопада 2022 року з урахуванням отриманої інформації, зазначеної у пунктах 6-8 цього Порядку, визначають протягом десяти днів з дня отримання такої інформації середньомісячний сукупний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу шляхом ділення загальної суми грошових доходів кожного члена сім`ї пільговика за попередні шість місяців на 6 і на кількість членів сім`ї. Органи Пенсійного фонду України з урахуванням отриманої інформації, зазначеної в пунктах 6-8 цього Порядку, визначають із 01 грудня 2022 року середньомісячний сукупний дохід у розрахунку на одну особу сімей пільговиків, інформацію про яких внесено до Реєстру, шляхом ділення загальної суми грошових доходів кожного із членів сім`ї пільговика, на яких поширюються пільги, за попередні шість місяців на 6 і на кількість членів сім`ї (пункт 9 Порядку №389).

Після закінчення дванадцяти місяців уповноважений орган визначає право пільговика на отримання пільг на наступний період відповідно до пункту 9 цього Порядку (пункт 11 Порядку №389).

Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення мають право робити запити та у строк до десяти календарних днів з дня надходження відповідного запиту безоплатно отримувати від територіальних органів ДФС у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мінфіном, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для перевірки достовірності даних, отриманих від пільговиків (пункт 13 Порядку №389).

Надання пільг припиняється якщо пільговиком приховано або навмисно подано недостовірні дані про доходи будь-кого із членів сім`ї пільговика, що вплинуло на визначення права на пільги, - з місяця, в якому виявлено порушення. Сума пільги, перерахованої (виплаченої) надміру внаслідок свідомого подання пільговиком документів з недостовірними відомостями, повертається ним на вимогу структурного підрозділу з питань соціального захисту населення. У разі коли пільговик добровільно не повернув надміру перераховану (виплачену) суму пільги, питання про її стягнення вирішується у судовому порядку (пункт 14 Порядку №389).

Виплата пільг у грошовій готівковій формі здійснюється шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок пільговика, відкритий в установі уповноваженого банку, або через відділення організації, що здійснює виплату та доставку пенсій та грошової допомоги, за місцем фактичного проживання одержувача пільг (пункт 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі» (далі Порядок №373).

Уповноважені органи мають право у разі потреби перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для надання пільг (пункт 18 Порядку №373).

Представник позивача стверджує, що переплата житлової субсидії відбулася, через здійснення відповідачкою фінансової операції на суму, що перевищує 50 000 гривень.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ГУ ПФУ в Одеській області, суд першої інстанції вірно виходив із того, що позивач не подав до суду жодних доказів на підтвердження: свідомого подання пільговиком документів з недостовірними відомостями; наявності рішення про нарахування пільг за період із 01 жовтня 2022 року до 29 лютого 2024 року; інших відомостей, які повинні враховуватись під час призначення пільги та про те, що такі доходи вплинули на розмір пільги; розрахунки із визначеними сумами помісячної сплаченої пільги; не можливості перевірки позивачем обставин здійснення відповідачем фінансової операції на суму, що перевищує 50 000 гривень, способом направлення відповідного запиту.

На підтвердження наявності переплати житлової субсидії, позивач надав лише відомості щодо суми, які нібито були надмірно сплачені та підлягають поверненню, без надання її обґрунтувань з поданням про це відповідних рішень.

Відтак позивач не навів обов`язкових умов повернення надмірно нарахованої житлової субсидії, як і фактів свідомого подання відповідачем документів з недостовірними відомостями, фактично переклавши свій обов`язок щодо визначення права відповідача на отримання субсидії на відповідний період на позивача.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції та вважає його законим й справедливим.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що ГУ ПФУ в Одеській області має право вимагати повернення у відповідачки безпідставно набуті кошти на підставі положень ст. 1212 ЦК України, так як ОСОБА_1 протягом 12 місяців перед місяцем звернення за призначенням житлової субсидії, здійснила купівлю будинку на суму, яка на дату проведення операції перевищує 50 000 грн, однак колегія суддів не погоджується із такими твердженнями, оскільки вони ґрунтуються на невірному тлумаченні норм чинного законодавства.

Так, за змістом частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Згідно ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі №6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 у справі №545/163/17 (провадження №61-33727сво18).

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц (провадження №14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №607/4570/17-ц (провадження №61-29030св18).

Колегія суддів зазначає, що обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов`язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.

Так, апеляційний суд зазначає, 20 червня 2000 року ОСОБА_1 придбала будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а.с. 64), 28 квітня 2007 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку під будинком, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с. 62).

25 жовтня 2024 року вона ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора Іванівської селищної ради Одеської області із заявою про внесення до державного реєстру речових прав даного будинку, за результатами розгляду якої 10 листопада 2024 року позивачка отримала витяг з державного реєстру речових прав (а.с. 59-61).

Отже, встановлено, що протягом 12 місяців перед місяцем звернення за призначенням житлової субсидій, відповідачка ОСОБА_1 не здійснювала купівлю будинку на суму, яка на дату проведення операції перевищує 50 000 грн, як про це стверджує представник повивача.

Таким чином, матеріалами справи не встановлено недобросовісності в діях відповідачки, а отже підстави для повернення надміру виплаченої житлової субсидії ОСОБА_1 відсутні.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши доводи позивача, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позовних вимог, такий висновок суду відповідає засадам розумності та справедливості.

Доводи наведені в апеляційні скарзі суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, крім того були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381–384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 06 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено: 27 жовтня 2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М. М. Драгомерецький

Р. Д. Громік

С. М. Сегеда

Оригінал: reyestr.court.gov.ua