Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №520/4580/18
Суддя: Драгомерецький М. М.
Номер провадження: 22-ц/813/6770/26
Справа № 520/4580/18
Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.
Доповідач Драгомерецький М. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.10.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М. М.,
суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М.,
переглянув у порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2026 року про повернення скарги у справі за скаргою за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гульчак Анни Сергіївни, за участі боржника – ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та бездіяльність державного виконавця, скасування розрахунку заборгованості, зобов`язання вчинити певні дії,-
в с т а н о в и в:
28 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гульчак Анни Сергіївни, за участі боржника – ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та бездіяльність державного виконавця, скасування розрахунку заборгованості, зобов`язання вчинити певні дії, в якій просила суд:
- визнати протиправними дії та бездіяльність державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №49494 від 09.04.2026;
- скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів №49494 від 09.04.2026;
- зобов`язати державного виконавця витребувати з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області копії договорів купівлі-продажу транспортних засобів, які були відчужені боржником 09.02.2024, 07.05.2024, 30.01.2026, а також інші документи для встановлення реальної вартості майна та доходів;
- зобов`язати державного виконавця здійснити новий розрахунок заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні №57343064 за період з 2024 року по березень 2026 року включно відповідно до вимог ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України, виходячи з актуальних офіційних даних про середню заробітну плату для відповідної місцевості, а також із врахуванням усіх встановлених обставин щодо майнового стану боржника, у тому числі доходів, отриманих від відчуження транспортних засобів, після витребування та дослідження відповідних договорів купівлі-продажу та, за необхідності, із залученням суб`єктів оціночної діяльності відповідно до ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження»;
- розглянути питання щодо постановлення окремої ухвали щодо дій державного виконавця у зв`язку з допущеними порушеннями вимог законодавства.
30 квітня 2026 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гульчак Анни Сергіївни, за участі боржника – ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та бездіяльність державного виконавця, скасування розрахунку заборгованості, зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду та повернуто її скаржнику.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2026 року та направити справу до Київського районного суду м. Одеси для продовження розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Предметом оскарження є ухвала суду про повернення скарги (п. 6 ст. 353 ЦПК України).
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу розглянуто в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.
Від ОСОБА_2 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якій просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Від ОСОБА_1 до апеляційного суду надійшли додаткові пояснення в яких скаржником наголошено на доводах, викладених в апеляційній скарзі та на помилковості висновків суду першої інстанції.
Від ОСОБА_2 також надійшли письмові пояснення.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що подана до суду скарга ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гульчак Анни Сергіївни, за участі боржника – ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та бездіяльність державного виконавця, скасування розрахунку заборгованості, зобов`язання вчинити певні дії, подана до суду поза межами процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії та за відсутності відповідного клопотання про поновлення процесуального строку, а тому підлягає поверненню скаржнику без розгляду.
Дослідивши обставини справи, апеляційний суд вважає вказані висновки суду першої інстанції вірними з огляду на наступне.
Судом встановлено, що скаржником оскаржуються дії, бездіяльність та рішення державного виконавця пов`язані зі складанням розрахунку заборгованості №49494 від 09.04.2026 року, який як особисто зазначає скаржниця у скарзі вона отримала 10.04.2026 року.
З тексту апеляційної скарги та з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що подана ОСОБА_1 28 квітня 2026 року скарга є повторним зверненням із відповідним процесуальним документом, а вперше ОСОБА_1 зверталась із відповідною скаргою 20 квітня 2026 року та ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2026 року Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гульчак Анни Сергіївни, за участі боржника – ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та бездіяльність державного виконавця, скасування розрахунку заборгованості, зобов`язання вчинити певні дії повернуто скаржнику без розгляду. Судом було вказано про недотримання вимог щодо направлення копії скарги іншим учасникам справи.
28 квітня 2026 року ОСОБА_1 повторно звернулась зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця, надавши належні докази направлення копії скарги всім учасникам справи.
Згідно частини 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Як роз`яснено в пункті 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», відповідно до статті 385 ЦПК скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Також суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК.
Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.
Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
Як вбачається із поданої ОСОБА_1 скарги на дії та бездіяльність державного виконавця, заявником було повідомлено про те, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2026 року було повернуто без розгляду у зв`язку із ненаданням належних доказів направлення копій скарги іншим учасникам справи. Також зазначено, що при поданні повторної скарги вказані недоліки було виправлено та надано докази направлення скарги всім учасникам справи.
В свою чергу, ОСОБА_1 не було порушено питання про поновлення строку на звернення зі скаргою, адже повторне звернення відбулось вже поза межами процесуального строку, визначеного ЦПК у 10 днів.
Слід наголосити, що такі обставини як повернення скарги можуть слугувати правовими підставами для поновлення процесуального строку, проте вони не змінюють порядок (початок) обрахунку строку на звернення зі скаргою, який закон пов`язує саме з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Твердження скаржника про те, що її звернення 28 квітня 2026 року зі скаргою не є новим зверненням, а є процесуальним продовженням первинного звернення від 20 квітня 2026 року, поданого у межах встановленого законом строку, є помилковим з огляду на наступне.
Так, апеляційний суд зауважує, що звертаючись 20 квітня 2026 року зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця, ОСОБА_1 ініціювала початок провадження за своєю скаргою.
27 квітня 2026 року, за результатами розгляду поданої 20 квітня 2026 року скарги, судом першої інстанції було постановлено ухвалу про залишення без розгляду та повернення скарги.
Тому, скарга ОСОБА_1 , яка була подана 28 квітня 2026 року не може вважатися продовженням первинного звернення, адже розгляд такого звернення вже завершився ухвалою від 27 квітня 2026 року.
Колегія суддів звертає увагу на те, що скарга ОСОБА_1 від 20 квітня 2026 року не була залишена Київським районним судом м. Одеси без руху, скаржнику не надавався строк для усунення недоліків, а повторне звернення із відповідною скаргою є правом скаржника.
В частині другій статті 449 ЦПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Підставою для поновлення строку для подання скарги є факт пропуску заявником такого строку з поважних причин.
Для розгляду судом питання про поважність причин пропуску процесуального строку обов`язковою умовою є клопотання особи, яка звертається зі скаргою.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 в справі №466/948/19 зроблено висновок, що з`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є вмотивованими та такими, що узгоджуються з практикою Верховного суду.
Тому, законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.
У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, п. 1 ч. 1 ст. 375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2026 року про повернення скарги - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених ст. 389 ЦПК України.
Судді Одеського апеляційного суду: М. М. Драгомерецький
О. С. Комлева
С. М. Сегеда
Оригінал: reyestr.court.gov.ua