Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №509/2058/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1999/26

Справа № 509/2058/25

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2

на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2025 року, ухвалене Овідіопольським районним судом Одеської області, у складі: судді Гандзій Д.М. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У квітні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що 21 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 171083252 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач, використовуючи мережу Інтернет, перейшов на офіційний сайт первісного кредитора, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору, та добровільно подав заявку на отримання кредиту, зазначивши свої персональні дані, контактну інформацію, реквізити банківської картки для перерахування коштів і місце реєстрації та проживання. За результатами розгляду заявки кредитодавець здійснив перевірку наданих даних і платіжної картки відповідача.

Позивач наголошував, що відповідач підписав кредитний договір за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV65N2T, який 21 січня 2022 року о 22:07:37 ввів у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та підтвердив підписання договору натисканням кнопки «Так». На електронну адресу, зазначену в заявці, відповідачу було надіслано повідомлення про успішне підписання договору та його примірник, наведені обставини підтверджують дотримання передбаченого законодавством порядку укладення електронного правочину, погодження сторонами його істотних умов та надання відповідачу можливості ознайомитися з умовами кредитування до моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 21900 грн, а останній зобов`язався повернути отримані кошти та сплачувати проценти за користування ними відповідно до умов договору, додатків до нього та Правил надання грошових коштів у позику.

Згідно з пунктом 1.4 договору процентна ставка за користування кредитом за умови дотримання погодженого графіка платежів становила 251,85 % річних, або 0,69 % від суми кредиту за кожен день користування, пунктом 1.5 договору передбачено базову процентну ставку в розмірі 474,50 % річних, що становить 1,30 % на день.

За умовами пункту 1.6 договору в разі прострочення будь-якого чергового платежу умови застосування дисконтної процентної ставки скасовувалися, а нарахування процентів здійснювалося за базовою ставкою з наступного дня після відповідної дати платежу. Після повного погашення простроченої заборгованості застосування дисконтної ставки поновлювалося з наступного дня.

Позивач стверджував, що 21 січня 2022 року первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, перерахувавши 21900 грн на банківську картку відповідача. На підтвердження цього до позовної заяви долучено платіжні доручення та інші документи щодо ініціювання платіжної операції. Крім того, позивач посилався на те, що відповідач здійснював часткові платежі за кредитним договором, що, на його думку, свідчить про обізнаність відповідача щодо існування договірних відносин та прийняття ним відповідних зобов`язань.

Обґрунтовуючи розмір заборгованості, позивач зазначав, що відповідач не виконував належним чином умов договору, у зв`язку із чим виникла прострочена заборгованість. При цьому первісний кредитор у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану звільнив позичальників від сплати процентів за користування кредитом за період із 24 лютого до 10 квітня 2022 року включно. З 11 квітня 2022 року нарахування процентів було відновлено, а за період із 11 до 30 квітня 2022 року відповідачу частково зменшено вартість кредитних послуг. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» процентів за договором не нараховували.

За розрахунком позивача, станом на момент звернення до суду загальна заборгованість за кредитним договором № 171083252 від 21 січня 2022 року становила 21472,06 грн, з яких 18 971,66 грн — заборгованість за основною сумою кредиту та 2500,40 грн — заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

На підтвердження зазначеного розміру заборгованості позивач посилався на розрахунки, складені попередніми кредиторами, та виписку з особового рахунку за період із 06 до 13 березня 2025 року. Окремо зазначав, що відображене в розрахунках балансове списання коштів у зв`язку з переданням права вимоги є бухгалтерською операцією та не свідчить про погашення заборгованості відповідачем.

Щодо набуття права вимоги позивач вказував, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого надалі продовжувався додатковими угодами. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 176 від 10 травня 2022 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20 276,88 грн.

У подальшому, 27 травня 2024 року, між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 27/0524-01. Згідно з витягом із реєстру прав вимоги № 1 від 27 травня 2024 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача в розмірі 21472,06 грн.

Надалі, 06 березня 2025 року, між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 060325-У, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 171083252 від 21 січня 2022 року в розмірі 21472,06 грн. На підтвердження переходу права вимоги позивач подав реєстр боржників та акт приймання-передачі реєстру боржників, а також платіжну інструкцію щодо сплати ціни відступлення права вимоги.

Посилаючись на положення статей 512, 514, 1077, 1078 ЦК України, позивач стверджував, що право вимоги за кредитним договором послідовно перейшло від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», надалі до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а потім до ТОВ «Юніт Капітал». У зв`язку із цим вважав себе належним кредитором, уповноваженим вимагати від відповідача виконання грошового зобов`язання в обсязі, що існував на момент переходу права вимоги.

На думку позивача, подані до суду кредитний договір, розрахунки заборгованості, платіжні документи, витяги з реєстрів прав вимоги та документи щодо укладення договорів факторингу в сукупності підтверджують факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем коштів, неналежне виконання ним зобов`язань і перехід права грошової вимоги до позивача. Позивач також наполягав, що проценти нараховано відповідно до погоджених умов договору, а тому підстав для їх зменшення немає.

Ураховуючи викладене, ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 171083252 від 21 січня 2022 року в розмірі 21472,06 грн, а також судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» визнав частково, а саме в розмірі 5500 грн, зазначивши, що саме таку суму кредитних коштів він отримав, в іншій частині позову просив відмовити.

На обґрунтування заперечень відповідач посилався на те, що відповідно до статті 81 ЦПК України позивач зобов`язаний довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог, а письмові докази мають подаватися в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях відповідно до статті 95 ЦПК України.

Зазначав, що копія кредитного договору № 171083252 взагалі не засвідчена, копія договору факторингу № 28/1118-01 засвідчена особою, повноваження якої на засвідчення документів не підтверджені, а копія додаткової угоди № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 також не засвідчена. На підтвердження своїх доводів відповідач посилався на пункт 5.26 ДСТУ 4163:2020, яким визначено вимоги до оформлення відмітки про засвідчення копії документа, а також на судову практику з цього питання.

У зв`язку із цим відповідач вважав, що зазначені документи не можуть бути належними та допустимими доказами у справі, а позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема правомірності стягнення заборгованості понад 5500 грн.

З огляду на викладене відповідач просив відмовити в задоволенні позову, за винятком вимог про стягнення 5500 грн.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2025 року позов ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 21472,06 грн, судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу 7000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника Шепеля В.С. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» лише в частині стягнення 5 500 грн, а в іншій частині позову відмовити.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема не врахував загальні засади цивільного законодавства, визначені пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, а саме справедливість, добросовісність та розумність.

Вказує, що фактично отримав кредитні кошти в розмірі 5500 грн, а тому вважає стягнуту заборгованість у сумі 21472,06 грн неспівмірною із сумою отриманого кредиту.

На його думку, нарахування процентів за умовами спірного договору є необґрунтованим, свідчить про несправедливість його умов та створює надмірний фінансовий тягар, у зв`язку з чим просить врахувати зазначені принципи під час визначення розміру заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 — без задоволення, посилаючись на те, що кредитний договір укладено в електронній формі з дотриманням вимог законодавства, а відповідач погодився з його умовами, зокрема щодо розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом.

Зазначає, що відповідно до умов договору позичальник був ознайомлений із Правилами та Паспортом споживчого кредиту, мав можливість ознайомитися з усіма істотними умовами кредитування до укладення договору та підтвердив свою згоду шляхом підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. При цьому відповідач не скористався правом на відкликання згоди на укладення договору протягом 14 календарних днів.

Стверджує, що нарахування процентів здійснювалося відповідно до погоджених сторонами умов договору з урахуванням здійснених відповідачем часткових платежів та прийнятого первісним кредитором рішення про звільнення позичальників від сплати процентів на період дії воєнного стану. Зокрема, кредитор припинив нарахування процентів із 24 лютого до 10 квітня 2022 року, а надалі відновив їх нарахування за зниженими ставками, що, на думку позивача, свідчить про правомірність проведеного розрахунку заборгованості.

Посилається на положення статей 204, 638, 1048, 1054 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», наголошуючи, що укладений договір є правомірним, недійсним не визнавався, а його умови є обов`язковими для виконання сторонами. Вважає, що обов`язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитом зберігається до належного виконання грошового зобов`язання, а положення статтей 625 та 1050 ЦК України щодо відповідальності за прострочення не виключають права кредитора на отримання процентів за користування кредитними коштами.

Крім того, зазначає, що відповідач не надав власного контррозрахунку заборгованості та доказів, які б спростовували правильність розрахунку позивача або підтверджували повне повернення кредиту. На підтвердження своєї позиції наводить правові висновки Верховного Суду та постанови апеляційних судів в аналогічних спорах щодо стягнення заборгованості за електронними кредитними договорами.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 21472,06 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328*30 = 99840 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 вказаної норми).

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено існування заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 171083252 від 21 січня 2022 року, яка станом на 23 квітня 2025 року становить 21472,06 грн, з яких 18971,66 грн — заборгованість за основною сумою боргу та 2500,40 грн — заборгованість за процентами, що виникла у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, укладеним 21 січня 2022 року між ОСОБА_3 , який підписав договір за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на суму кредиту 21900 грн.

Судом також встановлено, що 28 листопада 2018 року за договором факторингу № 28/1118-01 право вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено ТОВ «Таліон Плюс» відповідно до реєстру прав вимоги за формою, встановленою відповідним додатком до договору, з урахуванням додаткових угод від 28 листопада 2019 року, 31 грудня 2020 року та 31 грудня 2021 року, якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Надалі право вимоги до відповідача було відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за договором факторингу № 27/0524-01 від 27 травня 2024 року та додатковими угодами до нього, а згодом, на підставі договору факторингу № 060325-У від 6 березня 2025 року, — ТОВ «Юніт Капітал».

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 21900 грн підтверджується довідкою АТ «Перший Український міжнародний банк» (ПУМБ) № КНО-07.8.5/10554БТ від 12 серпня 2025 року, відповідно до якої за результатами аналізу операцій, здійснених за карткою № НОМЕР_1 , відкритою на ім`я ОСОБА_3 , за період із 21 січня 2022 року до 26 січня 2022 року виявлено операцію з надходження грошових коштів у сумі 21900 грн через сервіс іншого банку.

У зазначеній довідці також наведено інформацію про фінансовий номер телефону відповідача, який 13 січня 2020 року було змінено, та на який надсилалася інформація про підтвердження здійснення операцій за платіжною карткою.

Крім того, зазначені обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, випискою з особового рахунка відповідача, кредитним договором № 171083252 від 21 січня 2022 року, у пункті 1.1 якого визначено суму кредиту 21900 грн, заявкою на отримання кредитних коштів, платіжним дорученням від 21 січня 2022 року про перерахування кредиту в розмірі 21900 грн на картку, відкриту на ім`я ОСОБА_3 , паспортом споживчого кредиту, Правилами надання грошових коштів у позику, довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», договорами факторингу та додатковими угодами до них, долученими до матеріалів справи.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що позивач довів факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитного договору № 171083252 від 21 січня 2022 року в електронній формі, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 21900 грн та неналежного виконання ним зобов`язань щодо їх повернення і сплати процентів.

Суд зазначив, що факт перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджується кредитним договором, заявкою на отримання кредиту, платіжним дорученням, випискою з особового рахунка, довідкою АТ «Перший Український міжнародний банк» від 12 серпня 2025 року та іншими матеріалами справи. Ці докази в сукупності спростовують доводи відповідача про отримання кредиту лише в розмірі 5500 грн. Крім того, суд урахував, що відповідач після отримання кредиту здійснював часткове погашення заборгованості на загальну суму 7024,46 грн.

Суд також дійшов висновку про належне підтвердження переходу права вимоги до ТОВ «Юніт Капітал» на підставі договорів факторингу та додаткових угод до них, у зв`язку із чим визнав позивача належним кредитором за спірним зобов`язанням.

Застосувавши положення статей 526, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд виходив із того, що позичальник зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити передбачені договором проценти, а фактично отримані кошти відповідач у повному обсязі не повернув. Відтак суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 21472,06 грн заборгованості, з яких 18971,66 грн — заборгованість за основною сумою кредиту та 2500,40 грн — заборгованість за процентами.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд, керуючись статтею 141 ЦПК України, стягнув із відповідача 2422,40 грн судового збору та 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх підтвердженими поданими договором про надання правничої допомоги, додатковою угодою, актом приймання-передачі наданих послуг і протоколом погодження їх вартості. При цьому суд зазначив, що відшкодування витрат на правничу допомогу не залежить від того, чи були вони фактично сплачені на момент вирішення справи, якщо підтверджено обсяг наданих послуг та їхню вартість.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2022 ОСОБА_1 подав заявку на отримання грошових коштів в кредит, на підставі якої 21.01.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладений Договір № 171083252, в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «MNV65N2T» (а.с. 35-42)

Відповідно до п. 1.1 цього Договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 21900 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти.

Згідно з пунктами 1.2 – 1.6 Договору, кредит надається строком на 140 днів, строк дії Договору обчислюється з моменту його укладення Сторонами та до закінчення строку на який надано Кредит, але в будь-якому разі Договір діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань.

Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється в розмірі 251,85 % річних, що становить 0,69% в день від суми Кредиту за час користування ним («Дисконтна процентна ставка»).

На умовах, викладених в п. 1.6. Договору, до відносин між Сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 % річних, що становить 1,30% в день від суми Кредиту за час користування ним («Базова процентна ставка»).

Факт укладення кредитного договору відповідачем не оспорюється.

На підтвердження виконання первісним кредитором своїх зобов`язань, позивачем надано платіжне доручення від 21.01.2022 щодо перерахування на номер картки НОМЕР_2 грошових коштів у розмірі 21900,00 грн. (а.с. 56)

Згідно з дослідженою судом інформацією, витребуваною з АТ «ПУМБ», встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , по картці № НОМЕР_1 за період з 21.01.2022 по 26.01.2022 була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 21900 грн (а.с. 213).

Отже, позичальник власноруч підписав кредитний договір, погодився з усіма умовами щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом у строки, встановлені договором, тому факт отримання кредитних коштів відповідачем позивачем доведено.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно з п. 2.1 якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. (а.с. 77-82)

Згідно з п.п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме в Реєстрах прав вимоги.

Відтак, договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є, в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1. Договору). Цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1. Договору). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.2.).

28.11.2019, 31.12.2020, 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено ряд додаткових угод до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, якими продовжено строк дії договору, при цьому всі інші умови договору залишилися без змін.

27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Строк дії договору закінчується 31 грудня 2024 року. (а.с. 105-111)

06.03.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ»» уклали Договір факторингу № 060325-У, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Позивачем на підтвердження вказаного факту надано реєстр боржників від б/н від 06.03.2025 до Договору факторингу № 060325-У від 06.03.2025, згідно з яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 171083252 від 21.01.2022 у загальному розмірі 21472,06 грн.

Отже, ТОВ "Юніт Капітал" доведено факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 171083252 від 21.01.2022 станом на 13.03.2025 (включно) складає 21472,06 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 18971,66 гривень, прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 гривень, прострочена заборгованість за процентами становить 2500,40 гривень, строкова заборгованість за сумою кредиту становить 0,00 гривень, строкова заборгованість за комісією становить 0,00 гривень, строкова заборгованість за процентами становить 0,00 гривень, строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 0,00 гривень.

За встановлених обставин колегія суддів вважає, що сторонами погоджено всі істотні умови договору, оскільки даний електронний договір містить істотні умови щодо суми кредиту, дати його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, при цьому правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що фактично отримана відповідачем сума кредиту становила 5500 грн, а стягнута заборгованість є неспівмірною з розміром отриманих коштів, з огляду на таке.

Як установлено судом першої інстанції, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 21 січня 2022 року укладено кредитний договір № 171083252, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 21900 грн.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується наявними у справі письмовими доказами, зокрема платіжним дорученням, випискою з особового рахунка та довідкою АТ «Перший Український міжнародний банк» від 12 серпня 2025 року.

У сукупності ці докази підтверджують отримання відповідачем кредитних коштів у погодженому договором розмірі та спростовують його твердження про отримання лише 5500 грн.

Саме по собі посилання скаржника на те, що розмір заборгованості перевищує суму, яку він, за його твердженням, фактично отримав, не спростовує встановлених судом обставин щодо розміру наданого кредиту та не є підставою для зменшення заборгованості за відсутності належних доказів на підтвердження таких доводів.

Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на порушення принципів справедливості, добросовісності та розумності, визначених пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, а також на неспівмірність стягнутої заборгованості в розмірі 21472,06 грн із сумою фактично отриманого кредиту, з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 року у справі № 552/672/23 зроблено висновок про те, що «норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure.

За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року. Парламент мав на увазі строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова.

Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки - максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %. Тому якщо договір про споживчий кредит вчинений 13 травня 2021 року, то щоб правила Закону від 22 листопада 2023 року № 3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на такий договір необхідно, щоб строк кредитування чи строк, на який надається кредит, було продовжено після 24 грудня 2023 року».

У справі, що переглядається, договір укладено 21.01.2022 строком на 140 днів, тобто строком дії до 09.06.2022.

Станом на 21.01.2022 року була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору про споживчий кредит (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»), а доказів продовження строку кредитування після 24 грудня 2023 року матеріали справи не містять.

Крім того, у згаданій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що «за відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено 13 травня 2021 року, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит. Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору. Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом».

Оскільки у даній справі відповідач не пред`являв відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, умови кредитного договору в частині нарахування процентів є чіткими, зрозумілими та не містять неоднозначного тлумачення, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин зроблених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 року у справі № 552/672/23 висновків судом за власною ініціативою, тому суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Отже, за відсутності відповідних позовних вимог та підстав для застосування конструкції нікчемності умов кредитного договору суд не вправі самостійно зменшувати погоджений сторонами розмір процентів за користування кредитом, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не дають підстав для зміни оскаржуваного рішення.

У цій справі скаржник не навів належних доводів і не надав доказів, які б свідчили про неправильність розрахунку заборгованості, невідповідність нарахованих процентів умовам кредитного договору або наявність передбачених законом підстав для зменшення їх розміру. Тому самі лише посилання на несправедливість умов договору та надмірний фінансовий тягар не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.01.2026 клопотання ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 про відстрочення від сплати судового збору за звернення із апеляційною скаргою задоволено та відстрочено ОСОБА_1 в особі свого представника Шепеля В.С. сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2025 року до ухвалення судового рішення у справі.

За змістом частини другої статті 136 ЦПК України, якщо судові витрати не сплачені у встановлений судом строк, вони стягуються за судовим рішенням у справі, якщо їх сплату було відстрочено до ухвалення такого рішення.

Ураховуючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а сплату судового збору за її подання було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2688,86 грн, обчислений з урахуванням оспорюваної суми.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Шепеля Віталія Сергійовича залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2025 року залишити без змін.

Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2688,86 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Дата складення повного тексту постанови – 27 жовтня 2026 року

Судді: М.В. Назарова

В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко