Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №511/388/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5691/26

Справа № 511/388/26

Головуючий у першій інстанції Гринчак С.І.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М. М.,

суддів колегії: Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,

переглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу, -

В С Т А Н О В И В:

28 жовтня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України" (далі ТОВ «ГК "Нафтогаз України") звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, у розмірі 25 366,98 грн, в обґрунтування якої зазначено, що до заяви приєднання до умов постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «ГК «Нафтогаз України», ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно особового рахунку № НОМЕР_1 відкритого на ім`я ОСОБА_1 сума заборгованості за спожитий природній газ за період з 01.11.2022 по 30.09.2025 складає 25 366,98 грн.

Судовим наказом Роздільнянського районного суду Одеської області від 24 листопада 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ГК "Нафтогаз України" заборгованість за спожитий природний газ за період з 01.11.2022 по 30.09.2025 в розмірі 25 366,98 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 302,80 грн.

31 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу виданого Роздільнянським районним судом Одеської області від 24 листопада 2025 року, в якій в тому числі просить поновити строк на подачу заяви. В обґрунтування заяви зазначено, що з вказаним судовим наказом не згоден, оскільки розмір заборгованості заявлений стягувачем є необґрунтованим та не підтверджений доказами.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року в задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із заявою про скасування судового наказу - відмовлено

Повернуто заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Роздільнянським районним судом Одеської області від 24 листопада 2025 року за заявою ТОВ «ГК "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, у розмірі 25 366,98 грн.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Предметом оскарження є ухвала суду про повернення заяви заявникові (п. 6 ст. 353 ЦПК України).

Згідно частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З урахуванням вищевикладеного та положень ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист.

Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

При цьому, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду із заявою про скасування судового наказу Роздільнянського районного суду Одеської області від 24 листопада 2025 року, суд першої інстанції вірно виходив із того, що відповідно до ч. 2 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 161 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додаються зокрема клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно ч. 2 ст. 171 ЦПК України, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

При цьому, ЦПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Так, суд першої інстанції зазначив, що боржник ОСОБА_1 в обґрунтування поважності причин пропуску зазначає, що судовий наказ отримав 14 грудня 2025 року та й одразу звернувся до Роздільнянського УЕГГ АТ ОДЕСАГАЗ, як до місцевого оператора Нафтогазу України, з проханням надати пояснення про нарахування боргу.

Матеріалами справи встановлено, що боржнику копія наказу була надіслана за адресою: АДРЕСА_2 поштою, рекомендованим листом з повідомленням (а.с. 43)

ОСОБА_1 особисто отримав оскаржуваний судовий наказ та заяву про видачу судового наказу з додатками – 11 грудня 2025 року, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 44).

Посилання боржника на те, що після отримання судового наказу він одразу звернувся до Роздільнянського УЕГГ АТ ОДЕСАГАЗ, як до місцевого оператора Нафтогазу України, з проханням надати пояснення про нарахування боргу, не ґрунтується до належних та допустимих доказах, а тому судом не приймається.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що суд першої інстанції зробив передчасний висновок про відсутність підстав для поновлення строку на подачу заяви про скасування судового наказу Роздільнянського районного суду Одеської області від 24 листопада 2025 року, оскільки він отримав копію наказу 14 грудня 2025 року, а 13 грудня 2025 року масово було атаковано енергетичні об`єкти Одеської області, в місті зникло світло, опалення, вода, через що були відсутні нормальні умови життєдіяльності населення, в період грудня 2025 року по січень 2026 року в нього не було світла.

Однак, колегія суддів зазначає, що апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції на підставі наданих йому документів та аргументів, що були в розпорядженні суду на момент винесення рішення. Апеляційний суд перевіряє, чи правильно суддя першої інстанції застосував закон до фактів, представлених у суді першої інстанції. В даному випадку не можна скасувати судове рішення на підставі обставин, які суд першої інстанції не оцінював і не міг оцінювати, оскільки вони не були йому надані.

Так, апеляційний суд зазначає, що звертаючись до суду із заявою про скасування судового наказу виданого Роздільнянським районним судом Одеської області від 24 листопада 2025 року та клопотанням про поновлення строку, ОСОБА_1 зазначив, що отримав копію такого судового наказу 14 грудня 2025 року та одразу звернувся до Роздільнянського УЕГГ АТ ОДЕСАГАЗ, як до місцевого оператора Нафтогазу України, з проханням надати пояснення про нарахування боргу, що як вірно зазначив суд першої інстанції спростовується матеріалами справи та не може бути поважною причиною для поновлення пропущеного строку.

При цьому, жодних тверджень про те, що строк на подачу заяви про скасування судового наказу був пропущений з тих підстав, 13 грудня 2025 року масово було атаковано енергетичні об`єкти Одеської області, в місті зникло світло, опалення, вода, через що були відсутні нормальні умови життєдіяльності населення, ОСОБА_1 суду першої інстанції не наводив, а тому вони не були предметом оцінки суду першої інстанції.

Водночас апеляційний суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Так, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним. Суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку повинен дати оцінку доводам, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску цього строку.

У зв`язку із військовою агресією рф проти України Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому продовжено й триває досі.

Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Проте, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень без підтвердження заявником конкретних обставин, які унеможливили вчинення відповідної процесуальної дії у визначений законом строк. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 в справі №990/115/22.

Верховний Суд у постанові від 08.01.2025 в справі №295/4031/24 зазначив: «застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання також не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки заявником не надано жодних доказів з приводу об`єктивної неможливості направлення скарги в установлений законом строк із цієї підстави».

Верховний Суд у постанові від 06.06.2024 у справі №559/2655/23 (провадження №61-5860св24) зазначив, що застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання також не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки воєнний стан на території України оголошено 24 лютого 2022 року, і з цього часу відбуваються масовані ракетні обстріли рф населених пунктів України, в тому числі об`єктів критичної інфраструктури, проте такі атаки не проводяться щодня, оскільки це складний логістичний процес. Разом із цим судочинство в Україні продовжує здійснюватися у встановленому законом порядку. Не було встановлено в Україні й повного припинення роботи банківських установ, комунальних служб та / або операторів поштового зв`язку.

Таким чином, Верховний Суд неодноразово зазначав, що застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення процесуального строку.

Тому, зазначені заявником в апеляційній скарзі обставини не є об`єктивно непереборними, чи такими, що перешкоджали здійснити усі необхідні процесуальні дії для своєчасного звернення до суду із заявою.

Європейський суд з прав людини у справі «Осман проти Сполученого королівства» констатував, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» наголошується, що тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин; при цьому, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із заявою про скасування судового наказу слід відмовити, та повернути заяву про скасування судового наказу, виданого Роздільнянським районним судом Одеської області від 24 листопада 2025 року, відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

На підставі наведеного, оскільки законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає, тому у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 27 жовтня 2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М. М. Драгомерецький

Р. Д. Громік

С. М. Сегеда