Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №492/1568/24 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №492/1568/24

Суддя: Драгомерецький М. М.

Номер провадження: 22-ц/813/2106/26

Справа № 492/1568/24

Головуючий у першій інстанції Черевата В. І.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Драгомерецького М. М.,

суддів колегії Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,

при секретарі Узун Н. Д.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кочуров Андрій Олександрович, на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 03 березня 2025 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

13 листопада 2024 року представник Акціонерного товариства «Ідея Банк» (далі АТ «Ідея Банк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 137 810,98 грн, а також сплачений судовий збір по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21 грудня 2018 року, згідно з умовами Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, текст якого розміщено на інтернет-сторінці банку, між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Угоду №С-302-005833-18-908 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки (далі кредитний договір). Згідно умов кредитного договору відповідач отримала кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 , операції за яким можуть здійснюватися в межах встановленого кредитним договором ліміту кредитної лінії, доступного відповідачу. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24% річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,00 гривень ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 49 900,00 гривень. Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується випискою по поточному рахунку.

Однак, відповідач не виконує свої зобов`язання, передбачені договором кредиту, внаслідок чого станом на 10.10.2024 утворилась заборгованість в розмірі 137 810,98 грн. Остання сплата за кредитним договором здійснена 21 грудня 2023 року. Вказана заборгованість відповідачки підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 10.10.2024. У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 07.08.2024 на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до ОСОБА_1 будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора, що зумовило звернення до суду.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 03 березня 2025 року позов АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором №С-302-005833-18-980 від 21.12.2018 в загальному розмірі 137 810,98 гривень, та сплачений судовий збір в розмірі 3 028 гривень.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кочуров А. О. звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Арцизького районного суду Одеської області від 03 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом вимог матеріального та процесуального права.

Учасники справи в судове засідання до апеляційного суду не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчить довідки про доставку судової повістки-повідомлення до електронного кабінету Електронного суду та рекомендоване повідомлення про направлення судової повістки-повідомлення (а.с. 151-155).

Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та відзиві на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. ст. 11, 15 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 грудня 2018 року згідно з умовами Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, текст якого розміщено на інтернет-сторінці банку, між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Угоду №С-302-005833-18-908 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки.

Згідно з умовами кредитного договору відповідач отримала кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 , операції за яким можуть здійснюватися в межах встановленого кредитним договором ліміту кредитної лінії, доступного відповідачу. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24% річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,00 гривень. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 49 900,00 гривень.

Умовами кредитного договору визначено, що нанесенням власноручного підпису цим договором, позичальник акцептує публічну пропозицію про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк», яка розміщена на офіційному веб-сайті Банку.

Остання сплата за кредитним договором здійснена 21 грудня 2023 року. Вказана заборгованість відповідачки підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 10 жовтня 2024 року.

07 серпня 2024 року на адресу відповідачки направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачці було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до ОСОБА_1 будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.

Задовольняючі позовні вимоги АТ «Ідея Банк» суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 у встановлений строк зобов`язання за кредитним договором не виконала. У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору в неї утворилась заборгованість за договором № С-302-005833-18-980, яка згідно довідки - розрахунку заборгованості станом на 10.10.2024 становить 137 810,98 грн та складається з наступного: прострочений борг 43 321,99 грн, прострочені проценти 94 488,99 грн.

Під час укладення кредитного договору відповідачка ознайомилася з текстом та змістом договору в цілому, у тому числі з паспортом споживчого кредиту, погодилася з такими умовами, проставивши на них свої особисті підписи.

Суд також зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Підписавши кредитний договір, позичальник зобов`язувався виконувати всі його умови та узгодив усі платежі за таким договором і протягом 14 календарних днів з дня укладення договору позичальник не відмовився від нього.

Матеріали справи не містять підтверджуючих документів, що відповідачка зверталася до АТ «Ідея Банк» з вимогою надати роз`яснення щодо незрозумілості умов кредитного договору.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 21 грудня 2023 року відповідачкою здійснено платіж за кредитним договором, що свідчить про розуміння нею умов договору та їх погодження.

Доводи представника відповідачки про те, що наданий позивачем розрахунок не може бути достовірним та достатнім доказом нарахованої заборгованості, не приймаються судом, оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано, як і не надано контррозрахунку.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд перевіривши доводи позивача та заперечення відповідачки, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апеляційної скарги про те, що суд не надав оцінки тому факту, що документ з підписом відповідачки саме на кредитному договорі відсутній в матеріалах справи, оскільки матеріали справи містять належним чином завірену Угоду №С-302-005833-18-908 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 21.12.2018 та паспорт споживчого кредиту від 21.12.2018, які містять підписи ОСОБА_1 , а також її персональні дані, які приймаються судом до уваги (а.с. 13, 16). Клопотань про дослідження в судовому засіданні оригіналів зазначених документів, відповідачкою не заявлялись.

За ч. ч. 2, 6 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували факт видачі їй кредиту. Також зазначає, що для стягнення боргу мало надавати кредитний договір (в дійсному випадку, лише паспорт споживчого кредиту) та розрахунок заборгованості, потрібно надати і докази видачі кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, виписка по рахунку, заява на видачу готівки, платіжне доручення, тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен відмовити в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості.

Однак, апеляційний суд не може прийняти до уваги вищезазначені твердження, оскільки матеріали справи містять виписку по рахунку ОСОБА_1 , яка у відповідності до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним бухгалтерським документом та підтверджує видачу кредиту, а також усі погашення по кредиту та їх зарахування (а.с. 17-21).

Пунктами 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, встановлено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту; виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц (провадження №61-517св18), від 25.05.2021 у справі №554/4300/16 (провадження №61-3689св21), від 13.09.2023 у справі №2607/12686/12 (провадження №61-10400CВ44)). Також приходив до висновку, що виписка з. рахунку клієнта є підтвердженням виконаних операцій по рахунку, а тому є доказом, який містить інформацію щодо предмета доказування у справах про стягнення заборгованості, що відповідає вимогам ст. 77 ЦІК України щодо належності доказів, а також вимогам ст. 78 ЦІК України щодо допустимості доказів (постанова Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №645/59/16-ц (провадження №61-2438св21). Отже, практика Верховного Суду щодо належності та допустимості таких доказів у справах щодо стягнення кредитної заборгованості, як виписка по рахунку та розрахунок кредитної заборгованості є абсолютно сталою та сформованою.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 також не погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості, зазначив, що суд не перевірив його правильності, однак як вірно зазначив суд першої інстанції наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано, як і не надано контррозрахунку.

Так, за змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно – правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, – із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає».

Доводи відповідача про необґрунтованість заявленого позивачем розміру заборгованості за кредитним договором, спростовуються матеріалами справи, зокрема належним чином завіреною Угодою №С-302-005833-18-908 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 21.12.2018, паспортом споживчого кредиту від 21.12.2018, згодою фізичної особи – суб`єкта кредитної історії від 21.12.2018, заявою №С-302-005833-18-908 про акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк», заявою, які містять підписи ОСОБА_1 , а також випискою по рахунку відповідачки, з якої вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами, проте використану суму коштів не повернула.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що надані позивачем розрахунок заборгованості, виписка по рахунку є належними та допустимими доказами у справі, підтверджують факт передачі кредитних коштів позичальнику та заборгованість за кредитними договорами. Також відповідачкою ні в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції не були надані належні та допустимі докази на спростовування позовних вимог, зокрема таких, як контррозрахунку, виписки про рахунку, інформації про те, що відповідачка виконала взяті на себе зобов`язання, та сплатила частково чи в повному обсязі наданий кредит.

Таким чином, просте заперечення факту підписання та отримання кредитних коштів без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення підпису саме відповідачкою. Відповідачка не надала жодних доказів несанкціонованого доступу до використання її персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність її вільної волі на укладення кредитного договору.

Доказів того, що її персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, номер телефону, місце основної роботи) були використані іншими особами для укладення кредитного договору від імені ОСОБА_1 , останньою суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідачка не зверталась, як і не оскаржувала правомірність укладеного договору.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши доводи позивача, та заперечення відповідачки, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи наведені у апеляційній скарзі суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням та трактування норм права на власний розсуд.

Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кочуров Андрій Олександрович залишити без задоволення.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 03 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 26 жовтня 2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М. М. Драгомерецький

Р. Д. Громік

С. М. Сегеда

Оригінал: reyestr.court.gov.ua