Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №511/4612/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1007/26

Справа № 511/4612/24

Головуючий у першій інстанції Теренчук Ж. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Драгомерецького М. М.,

суддів колегії Громіка Р. Д., Роїка Д. Я.,

при секретарі Узун Н. Д.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 липня 2025 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

20 грудня 2024 року представник Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» (далі АТ «ПУМБ») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути заборгованість за кредитним договором №1011888969 від 20.05.2023 в розмірі 125 199,39 грн, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20 травня 2023 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1011888969, відповідно до якого позичальнику надано кредит у сумі 99 459,04 грн, шляхом перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 ..

Відповідач належним чином свої кредитні зобов`язання довготривалий строк не виконує, в результаті чого, станом на 06.10.2024 заборгованість відповідача перед позивачем складає 125 199,39 грн, з яких: 99 459,04 грн - заборгованість за кредитом; 13,71 грн - заборгованість за процентами; 25 726,64 грн - заборгованість за комісією.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в задоволенні позову та зазначила, що заява №1011888969 від 20.05.2023 нею не підписувалась, а також не містить її підпису і паспорт споживчого кредиту, та не містить її підпису публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. У документах зроблено відмітку про електронний підпис з її боку, але ніякого підпису документи не містять.

Крім того, зазначила, що копію письмової вимоги повідомлення АТ «ПУМБ» вона не отримувала від 07.10.2024 за вих. №КНО-44.2.2/561.

Також зазначила, що вона укладала кредитний договір №1002078112201 від 24.01.2022 в розмірі 60 100 грн на загальні споживчі цілі строком на 36 місяців, відповідно до заяви №10020078112201 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, платіжні періоди з 24.01.2022 по 24.01.2025, чиста сума кредиту - 4 668,69 грн щомісяця та 4 668,57 грн останній платіж. Усього за 36 місяців 168 072,72 грн, сума за обслуговування кредитної заборгованості 2 998,99 щомісяця, усього за 36 місяців - 107 963,64 грн. Інших кредитних договорів не укладала. Тому просила в позові відмовити.

У відповіді на відзив представник АТ «ПУМБ» зазначив, що 20 травня 2023 року відповідачка звернулася до банку з метою отримання кредиту. Підтвердженням надання відповідачу кредиту є: - заява на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №1011888969 від 20.05.2023, яка була підписана відповідачкою; - платіжна інструкція №TR.64926639.32267.25578 від 20.05.2023 з призначенням платежу «Надання кредитних коштів по договору №1011888969 від 20.05.2023, ОСОБА_1 . Згідно Заяви і платіжної інструкції відповідачці були надані кредитні кошти у розмірі 99 459,04 грн. Банк належним чином виконав свої зобов`язання - надав відповідачці грошові кошти у повному обсязі. Відповідачка погодилася із запропонованими умовами кредитування, підписала Заяву та фактично отримала грошові кошти у розмірі 99 459,04 грн цілі. Зазначили, що заява по кредитному договору №1011888969 була підписана саме 20.05.2025. Також зазначили, що кредитний договір був підписаний відповідачем із застосуванням електронного підпису. Окрім того, 20 травня 2023 року відповідач, поряд із заявою підписала паспорт споживчого кредиту.

Окрім того зазначено, що розрахунок заборгованості має табличну форму та містить детальну інформацію, розрахунок заборгованості є формою, встановленою банком, мета якого- фіксування кредитної заборгованості клієнта-боржника з метою надання до суду в якості доказів. Відповідачка не довела, що розрахунок банка є невідповідним та не надала власного контр-розрахунків. Також відповідачка не надала документальних доказів, які свідчать про погашення заборгованості. Разом з цим, зазначили, що виписка з банківського рахунку є допустим та належним доказом.

В поясненнях на відповідь на відзив на позовну заяву ОСОБА_1 зазначила, що у відповіді на відзив банком взагалі не висвітлено яким чином сформувалась сума боргу 99 459,04 грн, яку вона не отримувала. Відсутні посилання на платіжні доручення та інші документи, які б підтвердили отримання нею грошових коштів. Також банком взагалі не надається інформація щодо укладення кредитного договору від 24.01.2022 №1002078112201. Заява №1011888969 від 20.05.2023 нею не підписувалась. Крім того, платіжна інструкція, яку банк надав як доказ отримання коштів у сумі 99 459,04 грн не містить штампа надавача платіжних послуг, не містить підписів та документів отримання нею суми 99 459,04 грн. Пояснила, що її не було ознайомлено з умовами Паспорта споживчого кредиту.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 липня 2025 року позов АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість по кредитному договору №1011888969 від 20.05.2023 станом на 06.10.2024 в розмірі 125 199,39 грн, з яких: 99 459,04 грн - заборгованість за кредитом; 13,71 грн - заборгованість процентами; 25 726,64 грн - заборгованість за комісією.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 липня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом вимог матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що не підписувала кредитний договір №1011888969 від 20.05.2023, коштів не отримувала; письмову вимогу АТ «ПУМБ» від 07.10.2024 за вх №КНО-44.2.2/561 не отримувала; нарахування банком комісії є неправомірним.

Учасники справи в судове засідання до апеляційного суду не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчить довідки про доставку судової повістки-повідомлення до електронного кабінету Електронного суду та рекомендоване повідомлення про отримання судової повістки-повідомлення (а.с. 131-132).

Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

02 жовтня 2026 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та відзиві на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, за наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. ст. 11, 15 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи зміст викладених норм, вбачається, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 травня 2023 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено споживчий кредит «Рефінансування» №1011888969, згідно якого відповідачці було та видано кредит у сумі 99 459,04 грн. Строк кредитування 48 місяців; розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 1%; розмір процентної ставки - 0,01%; разова комісія - 0% від суми кредиту + 0 (гривні) (Заява №1011888969 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб).

Відповідно до п. 10 Заяви заборгованість: кредитор - АТ «ПУМБ», основний договір №1002078112201, сума заборгованості - 99 459,04 грн, реквізити для погашення - 29092115038096. Підписуючи цю заяву, позичальник уповноважує банк здійснити переказ суми споживчого кредиту з цільовим призначенням на погашення заборгованості за реквізитами, зазначеними у п. 10 цієї заяви.

Таким чином даний договір укладався з метою погашення позичальником договору №1002078112201, сума заборгованості - 99 459,04 грн, послуга "рефінансування".

Відповідно до графіку платежу, дата видачі кредиту / дата платежу до 20 числа кожного календарного місяця; платіжні періоди з 20.05.2023 по 20.05.2027, усього за 48 місяців (періодів); чиста сума кредиту/ сума платежу за розрахунковий період - 3 663,83 грн щомісяця та 3 663,43 грн (останній платіж)

Реальна річна процентна ставка % складає 36,254%, загальні витрати за споживчим кредитом 76 404,04 грн; загальна вартість кредиту - 175 863,44 грн.

Відповідно до розділу підтвердження та запевнення заяви підписанням цієї заяви клієнт, крім викладених в ДКБО, надає наступні підтвердження та запевнення, що:

"1. Ознайомлений(а) з ДКБО, Тарифами Банку та цілком згодний/згодна, в тому числі з умовами ДКБО щодо надання права Банку на здійснення договірного списання з усіх відкритих в Банку рахунків Клієнта; всі умови ДКБО мені зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення;

2. Розуміє всі наслідки підписання Заяви електронним підписом або цифровим власноручним підписом, а також підтверджує, що підписання електронним підписом або цифровим власноручним підписом має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на паперовому носії, і що електронні документи, створені та підписані відповідно до умов ДКБО не можуть бути заперечені, відмінені, розірвані, визнані недійсними, відкликані тощо лише на тій підставі, що вони підписані/ вчинені в електронній формі;

3. Отримав від Банку повідомлення про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, права суб`єкта персональних даних та іншу інформацію згідно Закону України «Про захист персональних даних»;

4. До підписання Заяви отримав(ла) в письмовій формі інформацію згідно до ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі шляхом надання доступу до такої інформації на Сайті Банку. В дату підписання цієї Заяви, мені надано ДКБО (як публічну частину договору) за посиланням: ДКБО, а також шляхом розміщення на Сайті Банку, зокрема у розділі «Звернення та безпека» за закладкою «Документи».

5. Підтверджую спосіб отримання від Банку примірнику Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування №1011888969 від 20.05.2023 (та інших документів щодо послуг, зазначених у цій Заяві) шляхом розміщення та відображення в особистому кабінеті Клієнта в системі «Інтернет-банкінг», зокрема у мобільному додатку «ПУМБ Online», та погоджуюсь, що додаткове підтвердження одержання цих електронних документів не вимагається, такі документи вважаються одержаними Клієнтом з часу розміщення Банком та відображення в особистому кабінеті Клієнта. За відсутності повідомлення від Клієнта про неотримання примірнику Заяви (інших документів щодо послуг, зазначених у цій Заяві), примірник договору вважається наданим Банком Клієнту ".

Дані обставини підтверджуються копією заяви №1011888969 га приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 20.05.2023. Договір було підписано за допомогою електронного підпису, підписувач ОСОБА_1 , тип підпису: ОТР-пароль на номер телефону НОМЕР_1 ; дата та час: 20.05.2023 року о 11:42:45. Разом з цим ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту кредит на загальні цілі - RSGP on GP рефінансування online (48)1.6, підписаний за допомогою електронного підпису, підписувач ОСОБА_1 , тип підпису: ОТР-пароль на номер телефону НОМЕР_1 ; дата та час: 20.05.2023 року о 11:42:45 (а.с. 11-13)

На підтвердження перерахування кредитних коштів, в матеріалах справи міститься платіжна інструкція №TR.64926639.32267.25578 від 20.05.2023 кредит надано у сумі 99 459,04 грн, призначення платежу Надання кредитних коштів за договором №1011888969 від 20/05/2023 за позикою ОСОБА_1 (а.с. 24 на звороті).

Відповідно до умов кредитного договору, викладених у паспорті кредиту, банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Згідно наданого позивачем розрахунку, у відповідачки наявна заборгованість по кредиту №1011888969 від 20.05.2023, яка станом на 06.10.2024 складає 99 459,04 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 99 459,04 грн; заборгованість за відсотками - 13,71 грн, заборгованість за комісією - 25 726,64 грн (а.с. 25-26).

В матеріалах справи міститься виписка/ особовий рахунок з 20.05.2023 по 06.10.2024 ОСОБА_1 (а.с. 27)

Також в матеріалах справи міститься письмова вимога, згідно якої по договору №1011888969, рахунок IBAN НОМЕР_2 , сума до сплати складає 125 199,39 UAH (а.с. 22).

Задовольняючі позовні вимоги АТ «ПУМБ» суд першої інстанції виходив із того, матеріалами справи встановлено, що між сторонами існують договірні відносини і у ОСОБА_1 є прострочення зобов`язання. Відповідачка не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідачка зобов`язання за вказаним договором не виконала.

Суд також зазначив, що даний договір укладався з метою погашення позичальником боргу за договором №1002078112201, сума заборгованості - 99 459,04 грн, послуга "рефінансування". Укладення договору №1002078112201 з банком відповідачем не заперечувалося. Не спростувала в суді відповідачка і відсутність боргу за кредитним договором №1002078112201.

Також позивач в суді довів, що кредитний договір від 20.05.2023, укладений між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 в електронній формі та підписаний електронним цифровим підписом відповідачки.

Відтак вимоги позивача правомірні, регулюються умовами укладених між сторонами договорів та нормами чинного законодавства України, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Однак колегія суддів не в повній мірі погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки в даному випадку відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки на заборгованості по комісії, з огляду на наступне.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до частин 1-2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Згідно ч. 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1 та 2 статті 11, ч. 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами 1-2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1-2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 статті 89 ЦПК України).

Так, згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором 1011888969 від 20.05.2023, позивачем нараховано з 20.06.2023 по 25.09.2024 комісію за кредитним договором в розмірі 25 762,64 гривень (а.с. 25-26).

Разом з тим, як в заяві №1011888969 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 20.05.2023, так і в паспорті споживчого кредиту від 20.05.2023 не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості (списання, зарахування кредитної заборгованості, розрахунково-касові операції, надання консультаційних та інформаційних послуг), за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості (а.с. 11-13).

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх із споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення договору щодо встановлення комісії за надання кредиту у розмірі 25 762,64 грн, є нікчемними відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі №727/5461/23.

Згідно статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення 25 726,64 грн комісії за надання кредиту, є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також зазначає, що вона не підписувала кредитний договір №1011888969 від 20.05.2023, коштів не отримувала, однак колегія суддів не може прийняти зазначене до уваги, з огляду на наступне.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію", згідно з ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно частин 1, 3-4, 7 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до статей 3, 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Загалом підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів. У свою чергу, поняття «електронний підпис» визначається в чинному Законі України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги (станом на момент укладення спірного договору Закон мав назву «Про електронні довірчі послуги»). Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції закону, чинного станом на момент укладення спірного договору) та пункт 15 частини першої статті 1 чинного Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Отже, загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Про те саме зазначається і у визначенні підпису одноразовим ідентифікатором, що міститься в Законі Україні «Про електронну комерцію»: це дані, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому спосіб такого додавання Законом не визначений, так само, як не визначено того, що саме, крім ідентифікації підпису, має забезпечувати електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Крім цього, варто враховувати те, що поняття електронного підпису є родовим і визначає фактично будь-який вид підпису, що може використовуватися в електронному документообігу. Водночас електронні підписи існують різних видів, частина яких передбачена законодавством, а частина є фактично непойменованими видами підписів (такі як підпис за допомогою біометричних даних або підпис шляхом простої вказівки свого ім`я в електронному документі).

Так, Закон України «Про електронну комерцію» називає і визначає такий вид підпису, як електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Водночас Закон України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (у редакції, чинній станом на момент укладення спірного договору - Закон України «Про електронні довірчі послуги») спеціально передбачає такі види електронних підписів, як кваліфікований електронний підпис (далі - КЕП) та удосконалений електронний підпис (далі - УЕП). Ці підписи найчастіше створюються за допомогою технології криптографічного шифрування і виконують найбільш широке коло функцій з технічної точки зору: вони і ідентифікують підписувачів, і підтверджують їхню згоду зі змістом підписуваного документу, і забезпечують цілісність і незмінюваність підписаного документу. Фактично, терміни КЕП і УЕП є аналогами терміну «електронний цифровий підпис», яке раніше використовувалося в законодавстві і було передбачено Законом України «Про електронний цифровий підпис», що на сьогодні втратив чинність.

У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор (постанова Верховного суду від 04 лютого 2026 року справа №758/14925/23).

Як вже було встановлено матеріалами справи, 20 травня 2023 року ОСОБА_2 укладено з АТ "ПУМБ" кредитний договір №1011888969 у формі заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. За цим договором АТ "ПУМБ" зобов`язалося надати кредит на погашення заборгованості та разової комісії банку у розмірі 99 459,04 грн, а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит згідно графіку платежів та сплатити відсотки за користування грошовими коштами.

Сторони погодили, що кредит надається на строк 48 місяці, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 1,6%, розмір процентної ставки - 0,01% річних, схема повернення кредиту - ануїтетна (рівними платежами), спосіб надання Споживчого кредиту на загальні споживчі цілі - банківський переказ (за реквізитами зазначеними у п. 10).

Підписуючи вказану заяву, ОСОБА_1 беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ "ПУМБ": pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку).

Вказана заява підписана за допомогою електронного підпису ОСОБА_1 , тип підпису: ОТР-пароль на номер телефону НОМЕР_1 , дата та час підпису: 20.05.2023 11:42:45, а також електронного підпису уповноваженої особи АТ "ПУМБ" (а.с. 11-12).

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до статті 81 ЦПК України.

Таким чином, просте заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем. Відповідачка не надала жодних доказів несанкціонованого доступу до її особистого кабінету, використання її персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність її вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису.

Доказів того, що її персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, на яку здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані іншими особами для укладення кредитних договорів від імені ОСОБА_1 , останньою суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідачка не зверталась, як і не оскаржувала правомірність укладеного договору.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 04.12.2023 у справі №212/10457/21.

З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, відтак колегія суддів відхиляє посилання відповідачки на не підписання нею кредитного договору та відсутність на наданих банком документах цифрового підпису відповідачки.

Таким чином, встановивши, що ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за кредитом та за процентами, однак не врахував безпідставність нарахування позивачем комісії за надання кредиту.

Порушення судом норм процесуального права, а саме, статей 12, 81, 263, 264 ЦПК України, та норм матеріального права, а саме, статей 207, 526, 1048, 1049 ЦК України, у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції й ухвалення нового судового рішення про задоволення позову частково.

Отже, рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 липня 2025 року слід змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" суму заборгованості за кредитним договором №1011888969 від 20.05.2023, з 125 199,39 грн до 99 472,75 грн (125 199,39 грн - 25 726,64 грн), з яких: 99 459,04 грн - заборгованість за кредитом; 13,71 грн - заборгованість процентами.

На підставі частин 1 та 13 статті 141 ЦПК України судовій збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач поніс і документально підтвердив витрати по сплаті судового збору при подачі позовної заяви в сумі 2 422,40 грн, які суд стягнув з відповідачки за рішенням суду.

Відповідачка ОСОБА_1 понесла та документально підтвердила витрати по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 3 633,60 грн.

Оскільки позовна заява підлягає задоволенню частково, то з ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 924,63 грн за подання позовної заяви.

Разом з тим, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з АТ "ПУМБ" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 746,65 грн.

Тому у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги частково шляхом взаємозаліку витрат по сплаті судового збору при подачі позову та витрат по сплаті судового збору при подачі відповідачкою апеляційної скарги, з ОСОБА_1 на користь АТ АТ "ПУМБ" підлягає стягнення судовий збір в сумі 1 177,98 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 липня 2025 року змінити в частині розміру заборгованості за кредитним договором та розміру судових витрат, зменшити стягнутий з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість по кредитному договору №1011888969 від 20.05.2023 станом на 06.10.2024, з 125 199,39 гривень до 99 472,75 гривень, з яких:

99 459,04 грн. - заборгованість за кредитом;

13,71 грн. - заборгованість процентами.

Зменшити стягнутий з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829) розмір витрат зі сплати судового збору з 2 422,40 гривень до 1 924,63 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 22 жовтня 2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М. М. Драгомерецький

Р. Д. Громік

Д. Я. Роїк