Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №511/3565/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6097/26

Справа № 511/3565/25

Головуючий у першій інстанції Гринчак С. І.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Кострицького В.В.,

суддів: Назарововї М.В., Коновалової В.А.,

за участю секретаря судового засідання – Булацевської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Боднара Максима Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 02 березня 2026 року

по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Роздільнянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Одеса, про оголошення фізичної особи померлою,-

установив:

Короткий зміст обставин справи

У жовтні 2025 року представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Боднар М.О., який діяв на підставі ордера серії ВН № 1331191 від 17.10.2025 року, звернувся до суду з заявою, в якій просив:

- оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , старший водій 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 , уродженця села Карабанове, Захарівського району, Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , померлим, поблизу населеного пункту Синьківка (Петропавлівської сільської територіальної громади) Куп`янського району Харківської області, як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Вимоги заявниці мотивовані тим, що вона є дружиною загиблого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з березня 2022 року на підставі Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року призваний у Збройні сили України за мобілізацією.

06.12.2023 року заявницю було повідомлено Сповіщенням сім`ї №23 8, що її чоловік, старший солдат ОСОБА_2 , старший водій 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок в бою за нашу Батьківщину, її свободу і незалежність, зник безвісті 04 грудня 2023 року під час виконання бойових завдань в районі населеного пункту Синьківка Харківської області.

Так, заявниця посилається на Акт службового розслідування, відповідно до якого встановлено, що 04 грудня 2023 року внаслідок штурмових дій противника, перебуваючи відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2023 №1803 та командира військової частини НОМЕР_4 від 15.11.2023 №1689/23дск, на бойовій позиції спостережного пункту «Клен» 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_5 , в районі населеного пункту АДРЕСА_2 (зони виконання бойових завдань) отримав вогнепальні поранення, від яких загинув, але тіло військовослужбовця на даний час не має можливості евакуювати з позиції через напруженість обстановки, тому на даний час вважається як зниклий безвісті старший солдат ОСОБА_3 , старший водій 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роги НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Заявниця має особисту, у тому числі цивільно-правову заінтересованість, у зміні правового статусу її чоловіка, якого просить оголосити померлим. Метою звернення заявниці до суду про оголошення її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим, заявниці необхідне для оформлення своїх спадкових прав та отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зазначене стало підставою звернення до суду.

Короткий зміст оскаржуваного рішення

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 02 березня 2026 року В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Роздільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оголошення фізичної особи померлою - відмовлено.

В мотивування рішення судом першої інстанції зазначалось, що матеріали справи не містять належного офіційного документа (витягу/довідки/інформації уповноваженого органу чи іншого належного доказу), який би дозволив суду встановити дату закінчення активних бойових дій саме на території населеного пункту Синьківка Куп`янського району Харківської області (місце ймовірної загибелі) або підтвердити, що подія відбулася поза територією активних бойових дій у розумінні правового висновку Великої Палати Верховного Суду. Отже, у суду відсутня можливість визначити початок перебігу мінімального строку «не раніше спливу шести місяців» у спосіб, який відповідає тлумаченню частини другої статті 46 ЦК України, наданому Великою Палатою Верховного Суду. За таких умов звернення заявниці з вимогою про оголошення ОСОБА_2 померлим є передчасним, що унеможливлює задоволення заяви на час розгляду справи.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з оскаржуваним рішенням адвокат Боднар М.О. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати повністю та задовольнити заяву.

В мотивування апеляційної скарги зазначали, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців, що здійснюватиметься без прив?язки до моменту скасування воєнного стану, припинення воєнних дій, збройного конфлікту як такого на усій території України.

Посилання суду першої інстанції на підхід Великої Палати ВС, на постанову Касаційного цивільного суду від 11.02.2026 у справі №753/2274/25 та постанову від 18.02.2026 у справі N?639/1567/25, що обов?язковим є визначення дати закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі та/або за не спливу мінімального строку звернення із заявою про оголошення особи померлою є передчасним - є невірним, оскільки прямо не узгоджується із диспозицією частини другої статті 46 Цивільного Кодексу України.

Крім того зазначали, що суд першої інстанції визнав та підтвердив що подані заявником документи в сукупності свідчать про те що обставини зникнення пов`язані з воєнними діями/збройним конфліктом та мали характер події, яка загрожувала життю особи, що дає підстави для визнання особи померлою (загиблою), без обов`язкового визначення дати закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі, оскільки такий час, як дата закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі є не обмежений, що призводить до нівелювання положення норми права яка дозволяє визнавати особу померлою за наявності підтверджуючих фактів та доказів.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Явка сторін в судове засідання

У відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з`явилися до судового засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що заявниця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка села Гамове Веселинівського району Миколаївської області та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Карабанове, Фрунзівського району Одеської області зареєстрували шлюб 21 червня 2022 року на підставі актового запису №152, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданного Роздільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) 21 червня 2022 року (а.с.21)

Наказом командира військової частини НОМЕР_6 (по собовому складу) від 08.03.2022 №1 військовослужбовця військової частини НОМЕР_6 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду старшого стрільця 2 відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 5/4т.р. (а.с.22)

Згідно довідки №1302 від 27.03.2023р. старший солдат ОСОБА_3 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_6 з 01.03.20222р. по 27.03.2023р.(а.с.23)

Згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 (по стройової частині) від 15.12.2023 №303 старшого солдата ОСОБА_5 , старшого водія 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким що 3 15 грудня 2023 року звільнений з займаної посади і зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 (а.с.36)

Відповідно до Витягу з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 , інвентарний №28т, станом на 05.12.2023 17:00 з доповіді командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_6 стало відомо що: перебуваючи відповідно до бойових розпоряджень командира 41 омбр від 15.11.2023 №1803 та командира 57 омпбр від 15.11.2023 №1689/23дск, на бойовій позиції СП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в районі населеного пункту Синьківка Куп`янського району Харківської області (зона виконання бойових завдань) в оперативному підпорядкуванні командира 57 омпбр: - приблизно 12:00 04.12.2023 старший солдат ОСОБА_3 , старший водій 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , внаслідок штурмових дій противника загинув від отриманих поранень (а.с.37).

Згідно з поясненнями старшого лейтенанта ОСОБА_7 та солдата ОСОБА_8 , які разом із старшим солдатом ОСОБА_9 виконували бойове завдання, відомо, що 04.12.2023, отримав вогнепальні поранення, від яких загинув, але тіло військовослужбовця на даний час не має можливості евакуювати з позиції через напруженість обстановки, тому на даний час вважається як зниклий безвісті в районі населеного пункту Синьківка Куп`яиського району Харківської області. Евакуація з поля бою проводилася піл обстрілами противника. Після бою старший лейтенант ОСОБА_10 та солдат ОСОБА_11 не бачили старшого солдата ОСОБА_5 , де на даний час він знаходиться їм невідомо. Також старший лейтенант ОСОБА_10 та солдат ОСОБА_11 стверджують, що під час виконання бойового завдання та до зникнення безвісти старший солдат ОСОБА_3 перебував у засобах індивідуального захищу (бронежилет та кевларовий шолом) та мав при собі індивідуальну медичну аптечку (а.с.38-39,40-41).

Згідно із витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №12023162390000795 від 15.12.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, за фактом звернення ОСОБА_1 про те, що її чоловік, старший водій1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісті 04 грудня 2023 року підчас виконання бойових завдань в районі населеного пункту Синьківка Куп`янського району Харківської області ( а.с.25)

Разом із тим, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно господарської діяльності) від 07.12.2023 №2448 за фактом зникнення безвісті вказаного військовослужбовця призначено службове розслідування, в ході проведення якого встановлено, що Старший солдат ОСОБА_3 , старший водій механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, який зник безвісти 04 грудня 2023 року, в районі населеного пункту Синьківка Куп`янського району Харківської області, під час виконання обов`язків військової служби в районі бойових дій, пов`язаних із захистом Батьківщини, захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України під час дії воєнного стану, не пов`язано з вчиненням злочину чи адміністративного порушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Вини посадових осіб в/ч НОМЕР_1 не встановлено. ( а.с.29-35)

Відповідно до сповіщення № 238 на старшого солдата ОСОБА_12 від 06 грудня 2023 року, вказано про те, що старший водій 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок в бою за нашу Батьківщину, її свободу і незалежність, зник безвісті 04 грудня 2023 року під час виконання бойових завдань в районі населеного пункту Синьківка Харківської області. ( а.с.24)

Листом заступника начальника Управління з питань осіб, зниклих без вісти за особливих обставин Міністерства внутрішніх справ України (Секретаріат уповноваженого з питань осіб, зниклих без вісти за особливих обставин) від 03.04.2024 на запит ОСОБА_13 , надіслано витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, згідно якого встановлено, що інформація щодо ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 внесені до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, дата набуття статусу особи, зниклої без вісті за особливих обставин: 05.01.2024 ( а.с.26-27,28)

Згідно листа Директора Державного підприємства «УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР РОЗБУДОВИ МИРУ» від 10.09.2025, яке виконує функції Національного інформаційного бюро відповідно до Женевських конвенцій про поводження з військовополоненими та про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, станом на дату формування виписки у розпорядженні Бюро стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня інформація щодо підтвердження факту перебування у полоні від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста, інформація щодо стану здоров`я через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста; підтвердження про перебування у полоні держави-агресора з інших відкритих джерел також відсутнє. ( а.с.47-48,49).

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви зазначив наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 67/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, термін якого продовжено.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року N 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за N 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма N 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма N 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Вказані процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.

Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника (абзац перший частини першої статті 317 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи. При цьому на наявність у суду саме права, а не обов`язку оголосити фізичну особу померлою за умови відсутності у місці її постійного проживання відомостей про місце її перебування протягом трьох років прямо вказує частина перша статті 46 ЦК України.

У відповідності до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

На цьому також наголошено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.

Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 390/1443/19-ц.

У даному випадку при розгляді цієї справи за вимогою заявниці, суд враховує правові висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові по справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) від 11 грудня 2024 року, які є обов`язковими для суду, щодо застосування норми права.

Так, Велика Палата Верховного Суду зробила наступні правові висновки, щодо застосування норм права:

58. Велика Палата Верховного Суду для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права.

59. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

60. Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, законодавець хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого – потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

70. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

71. Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.

97. Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.

98. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

122. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (частина друга статті 46 ЦК України).

123. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій.

Наведений підхід Великої Палати Верховного Суду надалі застосовано судами касаційної інстанції. Так, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 753/2274/25 та у постанові від 18 лютого 2026 року у справі № 639/1567/25 підтверджено, що за відсутності встановленої дати закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі та/або за неспливу мінімального строку звернення із заявою про оголошення особи померлою є передчасним, що обумовлює відмову в задоволенні заяви.

З урахуванням викладених вище правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, слід зазначити, що тіло зниклого безвісті ОСОБА_2 за місцем події (в районі населеного пункту Синьківка Харківської області) не знайдено, кримінальне провадження що внесене в ЄРДР за № 12023162390000795 ще триває. Відповідно до ч.5 статті 19 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від 12 липня 2018 року № 2505-VIII (далі Закон України №2505 - 2018): Після закриття кримінального провадження щодо розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідний територіальний орган Національної поліції України повідомляє про це Уповноваженого не пізніше ніж у триденний строк із зазначенням підстав для прийняття такого рішення.

З досліджених судом доказів убачається, що зникнення безвісти (ймовірна загибель) ОСОБА_2 пов`язується із виконанням ним бойового завдання у районі населеного пункту Синьківка Куп`янського району Харківської області 04 грудня 2023 року.

Подані документи (сповіщення сім`ї, акт службового розслідування, службові документи військової частини, матеріали щодо ЄРДР, відповіді компетентних органів) в сукупності свідчать про те, що обставини зникнення пов`язані з воєнними діями/збройним конфліктом та мали характер події, яка загрожувала життю особи.

Разом з тим, вирішальним для можливості застосування речення другого частини другої статті 46 ЦК України у світлі правового висновку Великої Палати Верховного Суду є встановлення моменту, з якого починається перебіг мінімального шестимісячного строку – тобто дати закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі (якщо подія відбулася на території активних бойових дій), або інших обставин, які дозволяють обчислювати строк інакше.

Матеріали справи не містять належного офіційного документа (витягу/довідки/інформації уповноваженого органу чи іншого належного доказу), який би дозволив суду встановити дату закінчення активних бойових дій саме на території населеного пункту Синьківка Куп`янського району Харківської області (місце ймовірної загибелі) або підтвердити, що подія відбулася поза територією активних бойових дій у розумінні правового висновку Великої Палати Верховного Суду.

Отже, у суду відсутня можливість визначити початок перебігу мінімального строку «не раніше спливу шести місяців» у спосіб, який відповідає тлумаченню частини другої статті 46 ЦК України, наданому Великою Палатою Верховного Суду. За таких умов звернення заявниці з вимогою про оголошення ОСОБА_2 померлим є передчасним, що унеможливлює задоволення заяви на час розгляду справи.

Враховуючи зміну статусу території відразу після ухвалення оскаржуваного рішення та враховуючи вимоги дії закону у часі судова колегіяі вважає , що відмова у задоволенні заяви з підстав передчасності не позбавляє заявницю права повторно звернутися до суду після настання юридичних умов, визначених статтею 46 ЦК України, або після подання належних доказів щодо дати закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі чи інших релевантних обставин.

Судова колегія повністю погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені судом обставини на момент винесееня судового рішення та є неналежним чином обґрунтованими.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_2 зник безвісти 04 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Синьківка Куп`янського району Харківської області внаслідок штурмових дій противника.

Отже, його зникнення безпосередньо пов`язане з воєнними діями, а тому питання про оголошення його померлим підлягає вирішенню відповідно до спеціальних положень частини 2 статті 46 ЦК України.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376, у редакції наказу від 26 травня 2026 року №987, зі змінами, населений пункт Синьківка Петропавлівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області, код UA63080130130078227, у період із 02 липня 2023 року до 04 березня 2026 року належав до територій активних бойових дій, а з 05 березня 2026 року віднесений до тимчасово окупованих російською федерацією територій України.

Таким чином, як на час зникнення ОСОБА_2 , так і на час звернення заявниці до суду в жовтні 2025 року та ухвалення оскаржуваного рішення 02 березня 2026 року на території його ймовірної загибелі тривали активні бойові дії.

Визначена Переліком дата їх завершення настала вже після ухвалення рішення судом першої інстанції.

У постанові від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що шестимісячний строк, передбачений реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, у випадку ймовірної загибелі особи на території активних бойових дій обчислюється від дня закінчення таких дій на відповідній території. Обчислення цього строку безпосередньо від дня ймовірної загибелі допускається у випадку, коли подія, хоча й була наслідком воєнних дій, відбулася поза територією ведення активних бойових дій.

З огляду на встановлені обставини перебіг відповідного шестимісячного строку на день ухвалення оскаржуваного рішення ще не розпочався, а тому доводи апеляційної скарги про необхідність його обчислення з 04 грудня 2023 року ґрунтуються на неправильному тлумаченні частини другої статті 46 ЦК України та не враховують характеру події й статусу території, на якій зник військовослужбовець.

Посилання скаржника на можливість оголошення особи померлою під час дії воєнного стану загалом є правильним, проте не спростовує наведеного висновку.

Закон не пов`язує застосування скороченого строку виключно із завершенням війни або припиненням воєнного стану на всій території України, водночас це не усуває необхідності дотримання мінімального строку, який у цій справі обчислюється від закінчення активних бойових дій саме на території ймовірної загибелі особи.

Не є підставою для іншого висновку й твердження скаржника, що суд першої інстанції визнав наявність обставин, які загрожували життю ОСОБА_2 , оскільки встановлення таких обставин та дотримання передбаченого законом строку є окремими умовами вирішення питання про оголошення особи померлою, а наявність доказів, які дають підстави припускати загибель військовослужбовця, не замінює необхідності перевірки спливу цього строку.

Апеляційний суд також звертає увагу, що подальше віднесення Синьківки до тимчасово окупованих територій не перешкоджає обчисленню шестимісячного строку після завершення активних бойових дій.

Такий підхід відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18 лютого 2026 року у справі №759/22513/24 та від 27 травня 2026 року у справі №711/2938/25.

Отже, сама окупація цієї території з 05 березня 2026 року не означає, що перебіг строку має бути відкладений до її звільнення.

Водночас необхідно розмежовувати обставини, що існували на день ухвалення оскаржуваного рішення, та обставини, які виникли після його ухвалення.

За змістом статті 367 ЦПК України предметом апеляційної перевірки є законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Тому наступне завершення активних бойових дій та сплив після цього шестимісячного строку самі по собі не свідчать про неправильність вирішення заяви станом на 02 березня 2026 року.

Відомості оновленого Переліку дозволяють установити часові межі відповідного періоду бойових дій, проте не змінюють того, що на день ухвалення рішення судом першої інстанції цей період ще тривав.

Подальша зміна обставин не надає зворотної дії юридичним умовам оголошення особи померлою та не означає їх наявності на час первісного вирішення заяви.

Отже, хоча на час апеляційного розгляду після визначеної Переліком дати завершення активних бойових дій уже минуло понад шість місяців, ця обставина не спростовує висновку про передчасність заяви на день ухвалення оскаржуваного рішення.

Натомість вона може бути врахована при повторному зверненні заявниці до суду та оцінці наявності підстав для оголошення ОСОБА_2 померлим за змінених обставин.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не підтверджують наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції, проте залишення цього рішення без змін не позбавляє ОСОБА_1 права повторно звернутися із заявою про оголошення її чоловіка померлим, посилаючись на завершення активних бойових дій на території його ймовірної загибелі, сплив установленого законом строку та докази обставин його зникнення.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу адвоката Боднара Максима Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 02 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

В.А. Коновалова