Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №490/1922/26 — Миколаївський апеляційний суд

29.10.26

22-ц/812/2069/26

Провадження №22-ц/812/2069/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Справа № 490/1922/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

переглянувши в апеляційному порядку без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу

за позовом

Акціонерного товариства «Універсал Банк»

до

ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , поданою її представником ОСОБА_2 ,

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене суддею Шолох Л.М., 31 липня 2026 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення не зазначена

у с т а н о в и в:

У березні 2025 року АТ «Універсал Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позову зазначало, що 26 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг та підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Положеннями Анкети-заяви визначено, що ця анкета разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердила, що ознайомилась з умовами договору та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язалася виконувати його умови.

На підставі укладеного договору ОСОБА_1 був наданий кредит у грошовій одиниці (гривні) у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, зі сплатою збільшених відсотків за коригування кредитом у розмірі 6,2% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом.

АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме: надало відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак відповідачка, належним чином покладені на неї обов`язки перед Банком не виконала.

Посилаючись на викладене, АТ «Універсал Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, яка утворилась станом на 04 січня 2026 року за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 26 червня 2021 року у розмірі 36954 грн 67 коп., яка складається з тіла кредиту – 35714 грн 13 коп. та заборгованості з пені та комісії – 1240 грн 54 коп.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 26 червня 2021 року в сумі 35714 грн 13 коп. Розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – Шокуров Ю.Л., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги АТ «Універсал Банк», стягнувши з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6194 грн 13 коп.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сума кредитної заборгованості, яку просить стягнути позивач є недоведеною.

ОСОБА_2 зазначав, що у Анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк» від 26 червня 2021 року не зазначено, яку суму тіла кредиту буде нараховано на картковий рахунок, процентна ставка за користування цими коштами, строк на який видається ця сума, а також інші складові кредиту. Позивачем на підтвердження позовних вимог надано Умови і Правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, а також Тарифи користування Чорною карткою monobank. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і Правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank та Тарифи розумів відповідач та ознайомлювався і погоджувався з ними, підписуючи Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк» від 26 червня 2021 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка з сайту Позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Посилаючись на викладене, представник ОСОБА_1 зазначав, що є всі правові підстави для висновку про те, що стягненню з відповідачки підлягає виключно доведена позивачем заборгованість за тілом кредиту, якщо така заборгованість має місце. Як вбачається з виписки по картці, відповідачка у відділенні банку отримала кредитну картку, регулярно користувалась нею, проводила нею розрахунки, знімала кошти та поповнювала картку. Жодних заяв до Банку про непогодження зі зміною кредитного ліміту нею не подавалося. Між тим, беручи до уваги, що позивачем не надано доказів на підтвердження погодження сторонами розміру процентів за користування кредитом, то внесені відповідачкою кошти повинні бути зараховані на погашення заборгованості по тілу кредиту

З аналізу розрахунку заборгованості та виписки по рахунку відповідачки, які надані позивачем, вбачається, що банк самостійно збільшував розмір основної заборгованості, а саме, списував з рахунку відповідачки необумовлені умовами договору відсотки за використання кредитного ліміту та відносив їх на заборгованість за тілом кредиту. Застосування такого алгоритму розрахунку суми боргу призвело до штучного збільшення обліковуваної суми (тіла) кредиту. Саме в такий спосіб позивач (з урахуванням сум, які вносилися відповідачкою на погашення заборгованості) визначив заборгованість за тілом кредиту в розмірі 35714 грн 13 коп.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н вiд 26 червня 2021 року вбачається, що на момент визначення позивачем суми боргу (04 січня 2026 року), відповідачка сплатила кошти в загальному розмірі 29 520 грн, які відображені в графі - сума погашення за наданим кредитом. Зазначені кошти не були враховані при розрахунку заборгованості, внаслідок чого розмір заборгованості за тілом кредиту збільшився. Відтак неправильність розрахунку позивача полягає не в арифметичних діях, а в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може ґрунтуватися на припущеннях. Беручи до уваги, що позивач не врахував кошти, сплачені відповідачкою як погашення по тілу кредиту, є всі підстави для висновку про те, що заборгованість по тілу кредиту становить 6 194 грн 13 коп. (35714 грн 13 коп. - 29 520 грн).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже справа розглядалась судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 26 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, положеннями якої визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в банку, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/term; тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву клієнт ознайомився та погодився з тим, що невід`ємною частиною анкети-заяви є запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг (а.с.36).

Підписавши анкету-заяву, відповідачка підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку зазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови.

В анкеті-заяві зазначено, що дана заява разом з умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал банк», у разі надання банківських послуг щодо продуктів (monobank|Universal Bank), таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terma, тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/ratos, складають Договір про надання банківських послуг. Підписуючи цю анкету-заяву відповідачка просила відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» НОМЕР_1 на її ім`я.

Крім того, відповідачка просила встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку. Пільговий період за користування кредитним лімітом становить 62 дні. У разі виходу з пільгового періоду, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць.

У п. 6 анкети-заяви зазначено, що відповідачка засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем 0329Е13ЕА21DA21B07EEB550CA1DDDE54ABCBAED33071B8EE2261620568BB18FDF, який буде використовуватися нею для вчинення правочинів та платіжних операцій. Вона визнає, що УЕП є аналогом власноручного підпису.

Відповідно до довідки АТ «Універсал Банк» від 08 липня 2026 року на ім`я відповідачки відкрито рахунок НОМЕР_1 , видана кредитна картка, яка має термін дії до 05/29.

З розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку вбачається, що відповідачка активно користувалась кредитними коштами та частково погашала кредит, на непогашене тіло кредиту банком були нараховані проценти, які вказані у Анкеті-заяві, проте, повністю свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконала.

Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованості за договором станом на 04 січня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 за договором становить 36954 грн 67 коп., яка складається з тіла кредиту – 35714 грн 13 коп. та заборгованості з пені та комісії – 1240 грн 54 коп.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

В разі порушення зобов`язання наступають наслідки, визначені ст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.

Згідно з статтями 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статті 525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Звертаючись до суду з позовом, АТ «Універсал Банк» просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором від 26 червня 2021 року у розмірі 36954 грн 67 коп., яка складається з тіла кредиту – 35714 грн 13 коп. та заборгованості з пені та комісії – 1240 грн 54 коп.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку, суд першої інстанції виходив із того, що досліджені докази доводять виконання Банком умов договору щодо надання відповідачці кредитних коштів та невиконання ОСОБА_1 умов договору щодо повернення кредиту у вказаній позивачем сумі 35714 грн 13 коп. та відсутність підстав для стягнення з відповідачки пені та комісії у розмірі 1240 грн 54 коп.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 тіла кредиту у розмірі 35954 грн 67 коп., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для його стягнення, оскільки він у повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, з огляду на таке.

У справі, що переглядається, встановлено, що 26 червня 2021 року ОСОБА_1 уклала з позивачем кредитний договір, який передбачав користування кредитним коштами у межах ліміту. Відповідачці була встановлена сума кредитного ліміту.

Сторони обумовили, що процентна ставка становить 3,1% на місяць (37,2% річних) з пільговим періодом за користування кредитним лімітом у 62 дні (п.2 Анкети-заяви). Анкета-заява підписана ОСОБА_1 власноруч.

Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність домовленостей між сторонами щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, які позивачем нараховувались за погодженою процентною ставкою.

Банк виконав свої зобов`язання, надавши відповідачці кредитні кошти.

Відповідачка користувався кредитними коштами, про що свідчить виписка з особового рахунку, однак, свого обов`язку щодо повернення кредитних коштів не дотрималась. ОСОБА_1 частково вносила кошти на погашення кредитної заборгованості на загальну суму 29 520 грн, які в першу чергу зараховувались на погашення погоджених сторонами процентів, тому розрахунок заборгованості позивача відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 тіла кредиту у розмірі 35714 грн 13 коп.

Рішення суду в частині позовної вимоги про стягнення пені та комісії сторонами не оскаржується, за такого апеляційним судом в цій частині не переглядається.

Оскільки судом першої інстанцій правильно встановлені фактичні обставини справи і застосовано норми матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: Т.М.Базовкіна

Т.Б.Кушнірова

Повний текст постанови складено 29 жовтня 2026 року.