Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №183/6566/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/6566/26

№ 2/183/6245/26

26 жовтня 2026 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняу у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трьох років, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Бондар А.В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання, як матері дитини, з якою проживає малолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів відповідача щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною віку трьох років.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з відповідачем мають спільну малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент народження доньки сторони проживали разом, але в офіційному шлюбі не перебували. Відповідач визнав народження доньки та зазначений як батько в свідоцтві про її народження. Малолітня дитина проживає з позивачкою. Відповідач не надає кошти на утримання доньки, а позивачка не може вийти на роботу та працювати, оскільки знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, єдиним джерелом її доходів є соціальні виплати, що ставить її у скрутне матеріальне становище. Відповідач проходить військову службу, отримує дохід, а відтак може надавати матеріальну допомогу на утримання матері дитини. Тому позивачка просить задовольнити її позов.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.06.2026 провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позивачка та її представник - адвокат Бондар А.В. у судове засідання не з`явилися, остання через підсистему Електронний суд подала заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, у якій позов підтримала, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання. Правом на подання відзиву у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, відповідач не скористався, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що сторони по справі являються батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.7).

Малолітня дитина сторін проживає разом з матір`ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом про підтвердження факту проживання особи без реєстрації місця про проживання від 19.05.2026 (а.с.8).

Вирішуючи спір між сторонами, суд керується наступними нормами права.

Згідно з ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до ч. 4 ст. 84 СК України, право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

У зв`язку з тим, що дитина, яка не досягла трирічного віку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачкою, суд вважає, що вбачаються підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання позивачки.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, що обставин, які свідчать про те, що відповідач не має можливості надавати допомогу позивачці, інших обставини, що мають істотне значення, судом не встановлено.

Відповідно ч.1,8 ст.178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач не скористався своїм правом на подання суду заперечень проти позову та доказів на яких вони ґрунтуються та не надав суду відомостей щодо його майнового стану, стану здоров`я чи інших відомостей, які впливають на визначення розміру аліментів, а тому суд вважає за необхідне стягнути аліменти на утримання позивачки у заявленому розмірі.

За змістом ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Оскільки дана справа є справою про стягнення аліментів, то суд відповідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Щодо стягнення із відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 12000 грн суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша-друга статті 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1. попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2. визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3. розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також доказів фактичного обсягу наданих послуг і виконаних робіт є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу та на підтвердження надано Договір про надання правової допомоги № 05/26-12 від 18 травня 2026 року, укладений між адвокатом Бондар Анною В`ячеславівною та ОСОБА_1 , а також платіжну інструкцію № d38ea99b-2678-4246-a946-6e56672ad96f від 18 травня 2026 року на суму 12 000,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, долучені до матеріалів справи документи не є достатнім і належним підтвердженням понесених витрат у тому обсязі, який підлягає відшкодуванню за результатами розгляду справи.

Так, суду надано договір про надання правової допомоги та платіжну інструкцію про оплату, проте матеріали справи не містять доказів фактичного виконання визначеного обсягу робіт та надання послуг адвоката (зокрема, актів приймання-передачі наданих послуг, звіту адвоката про виконану роботу тощо), що унеможливлює встановлення судом обсягу фактично виконаних робіт, наданих послуг та їх відповідності умовам укладеного договору про правничу допомогу, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат за недоведеністю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21, провадження № 12-14гс22, викладено висновок наступного змісту: «Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат».

Суд також бере до уваги, що наявні у справі матеріали не дають змоги повною мірою встановити реальність та необхідність здійснених витрат, їхню співмірність із складністю справи та обсягом наданих послуг, виходячи з конкретних обставин даного спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (частина перша статті 81 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина друга статті 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частина четверта статті 77 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша та друга статті 89 ЦПК України).

Аналізуючи встановлені обставини та матеріали справи, суд доходить висновку про те, що понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн не підтверджено належними та достатніми доказами щодо обсягу фактично наданих послуг і виконаних робіт, а тому відсутні правові підстави для задоволення вимоги про стягнення таких витрат.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265,280-283 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 22.05.2026 та до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , віку трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1331,20 грн на користь держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач – ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено і підписано 26 жовтня 2026 року .

Суддя Оладенко О.С.