Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №465/4851/20 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/4851/20 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/811/3586/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря – Хоцяновича О.В.,

з участю: представника Львівської обласної прокуратури –

Мацюри Я.Р., представника третьої особи управління

комунальної власності департаменту економічного

розвитку Львівської міської ради – Заяць Б.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської обласної прокуратури на рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2025 року у справі за позовом Львівської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ОСОБА_2 , про витребування майна,

встановив:

У серпні 2020 року Львівська місцева прокуратура №3 в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернулась до суду з позовом, в якому просила витребувати з приватної власності ОСОБА_1 у комунальну власність – на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна – нежитлові приміщення під інд. 95 (12,1 кв.м.), 95а (1,3 кв.м.), 96 (11,5 кв.м.) та 96а (1,0 кв.м.), загальною площею 25,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1511155146101).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.09.2015 року між Львівською міською радою та Міністерством оборони України укладено меморандум про співпрацю щодо спільних дій стосовно прийняття у власність територіальної громади м. Львова житлового фонду Міністерства оборони України та будівництва для військовослужбовців, згідно з пунктом 1 якого, Львівська міська рада на виконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 року №193 в термін до 31.10.2015 року приймає у власність територіальної громади м. Львова житлові будинки та нерухоме військове майно, згідно з додатком до зазначеного розпорядження.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про передачу нерухомого військового майна у м. Львові» від 03.02.2010 року №193, Уряд вирішив прийняти пропозицію Міністерства оборони та Львівської міської ради щодо передачі нерухомого військового майна (будівель та споруд, об`єктів житлового фонду і комунального призначення, інженерних мереж військових містечок) у м. Львові, згідно з додатком, яким визначено перелік майна, що передається у власність територіальної громади м. Львова, зокрема, зазначено військове містечко № НОМЕР_1 із житловими будинками №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 і НОМЕР_9 .

У відповідності до акта приймання-передачі військового майна № НОМЕР_2 , затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради №614 від 21.10.2015 року, комісія, з урахуванням вищевказаних актів, керуючись розпорядженням Львівського міського голови від 22.09.2015 року №342, провела обстеження об`єктів передачі, зокрема, житлового будинку по АДРЕСА_1 (військове містечко № НОМЕР_1 житловий будинок АДРЕСА_2 ) та здійснила приймання-передачу нерухомого військового майна по балансовій (залишковій) вартості у власність територіальної громади м. Львова.

Крім цього, актом приймання-передачі житлового будинку, затвердженим наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури №542 від 30.09.2015 року, комісія 29.09.2015 року провела обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить до сфери управління Міноборони і передавався від Будинкоуправління (далі – БУ) №4 (Липники) Квартирно-експлуатаційного відділу (далі – КЕВ) м. Львова територіальній громаді м. Львова, та прийняла його у власність територіальної громади м. Львова.

В подальшому, згідно з розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №498 від 02.10.2015 року, житловий будинок по АДРЕСА_1 прийнятий на баланс та обслуговування ЛКП «Вулецьке» в існуючому технічному стані від КЕВ м. Львова військ Західного оперативного командування.

Так, будинок АДРЕСА_1 переданий від БУ №4 (Липники) КЕВ м. Львова територіальній громаді м. Львова в цілому – з водопровідними та каналізаційними мережами, квартирами та нежитловими приміщеннями тощо.

При цьому, як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи на вищевказаний будинок, на цокольному поверсі цього будинку в нежитлових приміщеннях під інд. №№ з 86 по 105 розташовувалась кантора, яка була в користуванні БУ №3 КЕВ м. Львова, що підтверджується також численними зверненнями цього користувача приміщень до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі – ОКП ЛОР «БТІ та ЕО») із заявами щодо виготовлення технічної документації від 03.03.2000 року, 08.08.2003 року та 08.12.2009 року, а також інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про місцезнаходження БУ №3 КЕВ м. Львова.

Вказані нежитлові приміщення під інд. №№ з 86 по 105 за вищенаведеними актами приймання-передачі також були передані у власність територіальної громади м. Львова під час передачі будинку в цілому, оскільки винятки щодо одночасної передачі у комунальну власність нежитлових приміщень в будинках, які передавались у власність територіальних громад, були передбачені додатковим розпорядженням Кабінету Міністрів України №740-р від 17.07.2015 року та актом №2 приймання-передачі військового майна, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради №615 від 21.10.2015 року.

Таким чином, внаслідок прийняття у комунальну власність будинку АДРЕСА_1 в цілому, нежитлові приміщення колишньої кантори БУ №3 КЕВ м. Львова також стали власністю територіальної громади м. Львова.

Водночас, місцевою прокуратурою встановлено, що 22.03.2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Тузяком П.Т. прийнято рішення (індексний номер рішення: 28872240) про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо складу об`єкта нерухомого майна, а саме: щодо квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер: 880134546101) та долучення до неї приміщень в цокольному поверсі цього будинку під інд. 95 (12,1 кв.м.), 95а (1,3 кв.м.), 96 (11,5 кв.м.) та 96а (1,0 кв.м.), загальною площею 25,9 кв.м.

Квартира АДРЕСА_3 , до якої було приєднано спірні приміщення, належала на підставі договору купівлі-продажу квартири №2-1783 від 28.05.1996 року на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Вказані зміни були внесені державним реєстратором прав на нерухоме майно на підставі технічного паспорта від 23.11.2015 року та довідки БУ №4 (Липники) КЕВ м. Львова №734/1 від 21.09.2015 року.

Так, із змісту вказаної довідки слідує, що з метою впорядкування документації на приватизацію квартири, КЕВ м. Львова повідомляє, що мешканці квартири АДРЕСА_3 використовують комору на цокольному поверсі під інд. 95, 95а, 96, АДРЕСА_4 , загальною площею 25,9 кв.м., які помилково не внесено до документів при приватизації квартири.

З аналізу зазначеної довідки вбачається, що така не є правовстановлюючим документом з урахуванням положень ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким, зокрема, визначено перелік таких документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав.

При цьому, в матеріалах приватизаційної справи на квартиру АДРЕСА_3 відсутнє будь-яке посилання на підсобні приміщення під інд. 95 (12,1 кв.м.), 95а (1,3 кв.м.), 96 (11,5 кв.м.) та 96а (1,0 кв.м.) на цокольному поверсі цього будинку та їх приналежність при здійсненні приватизації цієї квартири.

Відтак, державним реєстратором прав на нерухоме майно було протиправно внесено зміни до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо складу об`єкта нерухомого майна – квартири по АДРЕСА_5 та долучення до неї згаданих приміщень, загальною площею 25,9 кв.м., на підставі довідки БУ №4 (Липники) КЕВ м. Львова №734/1 від 21.09.2015 року, яка не є правовстановлюючим документом і не може слугувати підставою для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Водночас, згадані приміщення на цокольному поверсі, позначені в технічному паспорті від 23.11.2015 року під інд. 95 (12,1 кв.м.), 95а (1,3 кв.м.), 96 (11,5 кв.м.) та 96а (1,0 кв.м.) з огляду на площу та розташування, є тотожними приміщенням на цокольному поверсі під інд. 95 (12,1 кв.м.), 95а (1,3 кв.м.), 96 (11,5 кв.м.) та 96а (1,0 кв.м.), в яких розташовувалась кантора, яка була в користуванні БУ №3 КЕВ м. Львова (приміщення під інд. 86-105), та які зазначені у поверховому плані від 11.12.1996 року, наявному в матеріалах інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_1 .

Отже, внаслідок співставлення та порівняння вищевказаного технічного паспорта та поверхового плану, слід зробити висновок, що спірні нежитлові приміщення під інд. 95 (12,1 кв.м.), 95а (1,3 кв.м.), 96 (11,5 кв.м.) та 96а (1,0 кв.м.), загальною площею 25,9 кв.м., на АДРЕСА_1 є складовою частиною нежитлових приміщень, які перебували у власності Міноборони України та користуванні БУ №3 КЕВ м. Львова (приміщення під інд. 86-105) та передані за вищезгаданими актами приймання-передачі від 30.09.2015 року та 21.10.2015 року будинку по АДРЕСА_1 у власність територіальної громади м. Львова в цілому.

За відсутності правових підстав, 22.03.2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято незаконне рішення (індексний номер рішення: 28872240) про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яке призвело до протиправного вибуття з власності територіальної громади м. Львова нежитлових приміщень під інд. 95 (12,1 кв.м.), 95а (1,3 кв.м.), 96 (11,5 кв.м.) та 96а (1,0 кв.м.), загальною площею 25,9 кв.м., які розташовані на цокольному поверсі будинку АДРЕСА_1 , оскільки останній був переданий в цілому на підставі актів приймання-передачі від 30.09.2015 року та 21.10.2015 року у комунальну власність.

В подальшому, на підставі висновків ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» №1/5809 від 06.05.2016 року та №1/3044 від 15.03.2018 року державним реєстратором Тузяком П.Т. 20.03.2018 року проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на спірні нежитлові приміщення, як на окремий об`єкт нерухомого майна (із відкриттям розділу) внаслідок їх виділу з належної йому квартири, який на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.03.2018 року відчужив нежитлові приміщення 95 (12,1 кв.м.), 95а (1,3 кв.м.), 96 (11,5 кв.м.) та 96а (1,0 кв.м.), загальною площею 25,9 кв.м., по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 .

Так, нежитлові приміщення, розташовані на цокольному поверсі будинку АДРЕСА_1 під інд. 95 (12,1 кв.м.), 95а (1,3 кв.м.), 96 (11,5 кв.м.) та 96а (1,0 кв.м.), загальною площею 25,9 кв.м., перебували у комунальній власності після прийняття їх за актами приймання-передачі будинку від 30.09.2015 року та 21.10.2015 року територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради, але незаконно вибули з її власності внаслідок прийняття державним реєстратором прав на нерухоме майно 22.03.2016 року за відсутності правових підстав рішень про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Факт неможливості розпорядитись належним територіальній громаді спірним нерухомим майном, яке незаконно вибуло з комунальної власності, підтверджується актом приймання-передачі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 з балансу ЛКП «Вулецьке» Франківської районної адміністрації в управління ОСББ «Наш Горіховий гай».

Водночас, будь-які правочини спрямовані на відчуження спірних нежитлових приміщень між Львівською міською радою чи управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та третіми особами не укладались, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Львівська міська рада, як дійсний власник вищезгаданого об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, як орган, уповноважений управляти майном громади, не відчужували вказане майно, а відтак, вказане нерухоме майно слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, що в свою чергу, є підставою, відповідно до статті 388 ЦК України, для витребування цього майна на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.

При цьому, покликається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 (справа №183/1617/16) про те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю (п.89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц).

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила Львівська обласна прокуратура, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що будинок АДРЕСА_1 переданий від БУ №4 (Липники) КЕВ м. Львова територіальній громаді м. Львова в цілому (з водопровідними та каналізаційними мережами, квартирами та нежитловими приміщеннями тощо), однак, державним реєстратором прав на нерухоме майно протиправно внесено зміни до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо складу об`єкта нерухомого майна – квартири по АДРЕСА_5 та долучення до неї спірних приміщень, загальною площею 25,9 кв.м., на підставі довідки БУ №4 (Липники) КЕВ м. Львова №734/1 від 21.09.2015 року, яка не є правовстановлюючим документом і не може слугувати підставою для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Наголошує, що квартира АДРЕСА_3 , до якої було незаконно приєднано спірні приміщення, належала на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири №2-1783 від 28.05.1996 року ОСОБА_2 , який, в свою чергу, придбав вищевказану квартиру, площею 54,9 кв.м., в ОСОБА_3 без жодних допоміжних приміщень, оскільки в договорі купівлі-продажу квартири в графі щодо даних комори в підвалі не значаться жодні приміщення.

За позицією прокуратури, зважаючи на відсутність волі та будь-яких дій територіальної громади м. Львова, як власника майна, в особі Львівської міської ради та її виконавчих органів, спрямованих на передачу спірних приміщень, відсутні підстави вважати ОСОБА_1 добросовісним набувачем, який за відплатним договором придбав приміщення в особи ( ОСОБА_2 ), яка не мала права такі відчужувати.

З огляду на вказане, скаржник вважає, що витребування майна в даному випадку у ОСОБА_1 ґрунтується на вимогах закону, відповідатиме легітимній меті та переслідуватиме законний суспільний інтерес, оскільки спрямований на поновлення порушеного права власника – територіальної громади м. Львова.

При цьому, зауважує, що при витребуванні майна у відповідача, з урахуванням незаконності набуття права власності на це майно, забезпечуватиметься також пропорційність, співрозмірність між метою (втручання у право особи) та інтересами суспільства, як невід`ємною складовою та інструментом верховенства права, тому не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неможливості витребування нерухомого майна у відповідача, оскільки це не матиме втручання у мирне володіння своїм майном з урахуванням статті 1 Першого протоколу Конвенції в даній справі.

Вважає, що в даному випадку єдиним ефективним способом захисту порушених прав територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради є витребування з приватної власності ОСОБА_1 у комунальну власність територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради нежитлових приміщень, загальною площею 25,9 кв.м., по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1511155146101).

В судове засідання апеляційного суду 22.09.2026 року інші учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто у їхній відсутності.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 01.10.2026 року о 12:50.

Заслухавши пояснення прокурора та представника третьої особи управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що первинно квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 54,90 кв.м., житловою площею 28,4 кв.м., належала на праві приватної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого Квартирно-експлуатаційною частиною району (далі – КЕЧ) ПрикВО 10.10.1994 року та зареєстрованого у Львівському МБТІ за №8736, в порядку приватизації квартири відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

У довідці про склад сім`ї наймача ізольованої квартири, виданій БУ №3 Львівської КЕЧ району 29.08.1994 року, №638 (а.с.63 т.1), яка долучалась разом із заявою про приватизацію квартири від 23.08.1994 року (а.с.62 т.1), вказано, що за наймачем квартири закріплена комора, площею 2 кв.м., розташована у підвалі.

Про наявність будь-яких інших приміщень, які б були приналежними до квартири та знаходились у користуванні мешканців квартири АДРЕСА_6 (сім`ї Резнікових), в матеріалах справи немає.

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 28.05.1996 року, посвідченого державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Бояківським О.В., ОСОБА_3 , який діяв від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , та ОСОБА_4 , продали вказану квартиру ОСОБА_2 (а.с.67-68 т.1), за яким зареєстровано право власності на квартиру 11.06.1996 року, реєстровий №8736 (а.с.69 т.1).

В договорі купівлі-продажу відсутні відомості про те, що за квартирою закріплені приміщення у підвальному чи цокольному поверхах.

Разом з тим, 21.09.2015 року начальником БУ №4 ОСОБА_7 видано довідку (а.с.57 т.1), в якій зазначено, що з метою впорядкування документації на приватизацію квартири, КЕВ м. Львова повідомляє, що мешканці квартири АДРЕСА_3 використовують комору в цокольному поверсі під індексами 95, 95а, 96, 96а, загальною площею 25,9 кв.м., які помилково не були внесені до документів при приватизації квартири.

При цьому, слід звернути увагу, що приватизація квартири відбувалася сім`єю ОСОБА_8 , в документах яких відсутні будь-які відомості про використання ними комори в цокольному поверсі під індексами 95, 95а, 96, 96а, загальною площею 25,9 кв.м.

Таким чином, довідка від 21.09.2015 року була видана без жодних підтверджуючих документів щодо приналежності спірних приміщень до квартири АДРЕСА_3 на час приватизації квартири її первинними власниками та, в подальшому, при переході права власності на квартиру до ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу квартири.

Однак, на підставі цієї довідки, 22.03.2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Тузяком П.Т. прийнято рішення (індексний номер рішення: 28872240) про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо складу об`єкта нерухомого майна – квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 880134546101), шляхом долучення до квартири приміщень у цокольному поверсі цього будинку під індексами 95 (12,1 кв.м.), 95а (1,3 кв.м.), 96 (11,5 кв.м.) та 96а (1,0 кв.м.), загальною площею 25,9 кв.м. (а.с.58-60 т.1).

В подальшому, за заявою ОСОБА_2 про виділення нежитлових приміщень, загальною площею 25,9 кв.м., від квартири АДРЕСА_3 в самостійний об`єкт нерухомого майна, ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» складено висновок щодо технічної можливості виділу частки об`єкта нерухомого майна №1/3044 від 15.03.2018 року (а.с.74 т.1), згідно з яким: технічно можливо виділити нежитлове приміщення під індексами 95, 96, 95а, 96а, загальною площею 25,9 кв.м., від квартири АДРЕСА_3 в самостійний об`єкт нерухомого майна.

На підставі цього висновку ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» №1/3044 від 15.03.2018 року про поділ об`єкта нерухомого майна та висновку №1/5809 від 06.05.2016 року про визначення реальних часток, державним реєстратором Тузяком П.Т. 20.03.2018 року проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення під індексами 95, 96, 95а, 96а, загальною площею 25,9 кв.м., як на окремий об`єкт нерухомого майна (із відкриттям розділу), індексний номер рішення: 40213035, номер запису про право власності: 25331880, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1511155146101 (а.с.58-60 т.1).

Наявними в матеріалах справи письмовими доказами (матеріалами з інвентаризаційної справи) та наведеними вище висновками ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» підтверджується та обставина, що спірні нежитлові приміщення мають окремий вхід, раніше у них розміщувалася адмінконтора, вони знаходяться у цокольному поверсі, двоє з них позначені, як балкон (лоджія), а відтак, не могли використовуватися як допоміжні приміщення до квартири і доказів на підтвердження тієї обставини, що вони використовувалися, власне, як допоміжні приміщення, немає.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.03.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Візняк О.О. та зареєстрованого в реєстрі за №366 (а.с.79 т.1), ОСОБА_2 продав нежитлові приміщення під індексами: 95 (12,1 кв.м.), 95а (1,3 кв.м.), 96 (11,5 кв.м.) та 96а (1,0 кв.м.), загальною площею 25,9 кв.м., по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .

Також встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 року №193-р «Про передачу нерухомого військового майна у м. Львові» (а.с.16-18 т.1) прийнято пропозицію Міністерства оборони та Львівської міської ради щодо передачі нерухомого військового майна (будівель та споруд, об`єктів житлового фонду і комунального призначення, інженерних мереж військових містечок) у АДРЕСА_1 згідно з додатком у власність територіальної громади міста.

Додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 року №193-р «Про передачу нерухомого військового майна у АДРЕСА_1 » визначено перелік нерухомого військового майна (будівель та споруд, об`єктів житлового фонду і комунального призначення, інженерних мереж військових містечок), що передається у власність територіальної громади м. Львова.

Згідно з вищезазначеним Переліком, у власність територіальної громади м. Львова передається в тому числі і військове містечко № НОМЕР_1 – житлові будинки № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 і НОМЕР_9 .

19.09.2015 року між Львівською міською радою та Міністерством оборони України підписано Меморандум про співпрацю щодо спільних дій стосовно прийняття у власність територіальної громади м. Львова житлового фонду Міністерства оборони України та будівництва житла для військовослужбовців (а.с.15 т.1), згідно з яким Львівська міська рада на виконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 року №193 в термін до 31.10.2015 року приймає у власність територіальної громади м. Львова житлові будинки та нерухоме військове майно згідно з додатком до розпорядження.

Згідно з розпорядженням Львівського міського голови від 22.09.2015 року №342 «Про здійснення передачі-прийому та взяття на баланс відомчого житлового фонду, об`єктів інфраструктури та інженерного забезпечення військових містечок та транспортних засобів квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова військ Західного оперативного командування» (а.с.20 т.1), на виконання Меморандуму про співпрацю щодо спільних дій стосовно прийняття у власність територіальної громади м. Львова житлового фонду Міністерства оборони України та будівництва житла для військовослужбовців від 19.09.2015 року, районним адміністраціям, департаменту житлового господарства та інфраструктури, департаменту містобудування у встановленому законом порядку здійснити заходи передачі-прийому та взяття на баланс в існуючому технічному стані відомчого житлового фонду, об`єктів інфраструктури та інженерного забезпечення військових містечок та транспортних засобів квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова військ Західного оперативного командування до 01.10.2015 року.

Наказом департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 30.09.2015 року №542 (а.с.26 т.1) затверджено акти приймання-передачі житлових будинків АДРЕСА_7 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 на АДРЕСА_1 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 на АДРЕСА_12 на АДРЕСА_2 на АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 на АДРЕСА_15 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 на АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 на АДРЕСА_17 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_20 , на АДРЕСА_8 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 на АДРЕСА_17 , АДРЕСА_6 на АДРЕСА_23 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_8 на АДРЕСА_1 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_25 на АДРЕСА_26 , № АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 на АДРЕСА_26 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_20 на АДРЕСА_26 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_27 на АДРЕСА_12 від БУ №4 (Липники) КЕВ м. Львова військ Західного оперативного командування у власність територіальної громади м. Львова.

Згідно з актом приймання-передачі житлового будинку на АДРЕСА_1 , затвердженим начальником управління житлового господарства департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради 30.09.2015 року (а.с.27-30 т.1), комісією, утвореною відповідно до ухвали Львівської міської ради від 29.12.2005 року №3028, 29.09.2015 року проведено обстеження житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить до сфери оборони управління Міноборони і передається від БУ-4 КЕВ м. Львова (Липники) територіальній громаді м. Львова, і встановлено, що даний будинок складається з 73 квартир, загальна площа будинку становить 4634,9 кв.м., загальна площа квартир – 3622,5 кв.м., відновна вартість фондів становить 16001,852 тис. грн., а балансова (залишкова) вартість фондів становить 12042,36 тис. грн.

За результатами проведеного обстеження комісією надано пропозицію прийняти житловий будинок на АДРЕСА_1 у власність територіальної громади м. Львова.

Розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 02.10.2015 року №498 «Про прийняття житлових будинків від БУ-4 КЕВ м. Львова на баланс та обслуговування ЛКП «Затишне», ЛКП «Львівський ліхтар», ЛКП «Вулецьке» та ЛКП «Південне» (а.с.31-32 т.1) зобов`язано ЛКП «Вулецьке» з 01.10.2015 року прийняти на баланс та обслуговування житлові будинки в існуючому технічному стані без дебіторсько-кредиторської заборгованості від КЕВ м. Львова військ Західного оперативного командування, зокрема, житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно з актом №1 приймання-передачі військового майна, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №614 від 21.10.2015 року, у власність територіальної громади м. Львова передано будинок АДРЕСА_1 (а.с.21-25 т.1).

Таким чином, на момент прийняття державним реєстратором Тузяком П.Т. 22.03.2016 року рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо складу об`єкта нерухомого майна – квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 880134546101), шляхом долучення до квартири приміщень у цокольному поверсі цього будинку під індексами 95 (12,1 кв.м.), 95а (1,3 кв.м.), 96 (11,5 кв.м.) та 96а (1,0 кв.м.), загальною площею 25,9 кв.м., власником вказаних приміщень була територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ч.2 ст.328 ЦК України).

Відповідно до ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння.

За змістом статті 388 ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі №911/3680/17.

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі №925/1351/19 та у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 року в справі №522/14900/19.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції, чинній на момент внесення реєстраційних змін державним реєстратором Тузяком П.Т. 22.03.2016 року, було визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Отже, враховуючи вимоги частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вказана вище довідка, видана 21.09.2015 року начальником БУ №4 Соботою Ю.В., не могла бути підставою для проведення державної реєстрації права власності на спірні приміщення, як на об`єкт нерухомого майна.

Таким чином, державним реєстратором було протиправно внесено зміни до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо складу об`єкта нерухомого майна – квартири АДРЕСА_3 , шляхом включення до цього об`єкту нежитлових приміщень цокольного поверху цього будинку під індексами 95 (12,1 кв.м.), 95а (1,3 кв.м.), 96 (11,5 кв.м.) та 96а (1,0 кв.м.), загальною площею 25,9 кв.м., власником яких на той момент була територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради.

Відповідно до ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Однак, будь-яких правочинів, спрямованих на відчуження набутих у комунальну власність нежитлових приміщень, між Львівською міською радою чи Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та третіми особами міста Львова укладено не було.

Таким чином, вказане нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею, що є підставою для витребування цього майна на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради відповідно до статті 388 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість витребування спірних нежитлових приміщень у ОСОБА_1 , оскільки задоволення позову про витребування майна у цій справі матиме наслідком покладення на добросовісного набувача індивідуального й надмірного тягаря, що призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

При цьому, звертає увагу, що ОСОБА_1 набув права власності на спірні нежитлові приміщення 28.03.2018 року, позаяк, прокурор звернувся із вказаним позовом вже у серпні 2020 році, а відтак, немає підстав для висновку про тривалість мирного володіння майном.

Окрім того, ОСОБА_1 купив спірні приміщення у ОСОБА_2 , який брав участь у розгляді даної справи в якості третьої особи, тому відповідач не позбавлений права вимоги до ОСОБА_2 про відшкодування йому збитків, оскільки ОСОБА_2 незаконно набув право власності на спірні приміщення, а відтак, не мав права на розпорядження ними, тому саме він є відповідальним перед ОСОБА_1 (ст.ст.660, 661 ЦК України).

Отже, підстав для висновку про те, що ОСОБА_1 позбавлений права на отримання компенсації за втрату майна (неможливість володіння майном), внаслідок його витребування, немає.

Також, важливою обставиною є те, що мети використовувати спірні приміщення, як допоміжні до квартири, у ОСОБА_2 не було, оскільки 22.03.2016 року на підставі спірної довідки вони увійшли до складу квартири АДРЕСА_6 , як єдиний об`єкт нерухомого майна, і вже 06.05.2016 року на підставі заяви ОСОБА_2 було складено висновок про визначення реальних часток в даному об`єкті нерухомого майна з метою подальшого виділення цих приміщень в самостійний об`єкт нерухомого майна для продажу.

В свою чергу, ОСОБА_1 набув у власність не лише спірні приміщення, а й інші нежитлові приміщення в даному будинку, частина яких вже витребувана рішенням суду, що набрало законної сили (справа №465/4848/20).

Таким чином, суд першої інстанції не в повній мірі врахував наведені вище обставини справи, не дав належної правової оцінки усім доказам в сукупності, що призвело до помилкових висновків по суті вирішення даного спору та неправильного застосування норм матеріального права і є підставою для скасування оскаржуваного рішення з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позовних вимог Львівської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Львівської міської ради в повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України та враховуючи наслідки розгляду справи апеляційним судом – задоволення позову, понесені стороною позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 4624 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2025 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов Львівської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Львівської міської ради задовольнити.

Витребувати з приватної власності ОСОБА_1 у комунальну власність територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна – нежитлові приміщення під індексами 95 (12,1 кв.м.), 95а (1,3 кв.м.), 96 (11,5 кв.м.) та 96а (1,0 кв.м.), загальною площею 25,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1511155146101).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської обласної прокуратури судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 4624 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 06 жовтня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич