Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №464/7890/25 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №464/7890/25

Суддя: Савуляк Р. В.

Справа № 464/7890/25 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О

Провадження № 22-ц/811/1616/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Ваніського О.М., Цяцяка Р.П.

без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що 21 грудня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 289146418, у формі електронного документа, відповідно до якого Відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 33700,00 грн.

Договір між Товариством та Відповідачем було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов Розділу 2 Договору Товариство зобов`язалося надати Відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», що є невід`ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.

Згідно умов Договору грошові кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки вказаної Позичальником в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання Позичальником чергового траншу за Договором.

На виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана Відповідачем при укладанні Договору. Підтвердження перерахування кредитних коштів додається до цієї позовної заяви.

Зобов`язання зі сторони кредитора за Договором виконані в повному обсязі, в свою чергу Відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача перед Позивачем становить: 70 726,52 грн., з них: заборгованість по кредиту - 26 213,06 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 44513,46 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості наданим Позивачу від Первісного кредитора та розрахунком заборгованості Позивача. Проценти за Договором після розірвання Договору (з 24 серпня 2025 року) не нараховуються.

08 квітня 2025 року у відповідно до ст. 1077 ЦК України Товариство відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за Договором Факторингу № МВ-ТП/30.

З врахуванням зазначених обставин, просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором № 289146418 від 21 грудня 2024 року у розмірі 70 726,52 грн., з яки: заборгованість по кредиту - 26 213,06 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 44513,46 грн., а також судовий збі та витати на правничу допомогу.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 03 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором № 289146418 від 21 грудня 2024 року у розмірі 31032,16 гривень.

Відмовлено у задоволенні решти вимог позову.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн, а також 1 062,86 грн судового збору.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс».

В апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позовну заяву, помилково дійшов висновку, що позивач нараховував відсотки нібито поза строком кредитування, а загальний строк користування кредитом становить 30 (тридцять) днів, а тому безпідставно відмовив у задоволенні вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами за проміжок часу після сплину Дисконтного періоду кредитування.

Звертає увагу на неправильне тлумачення судом першої інстанції умов Кредитного договору, а тому висновок суду про те, що строк кредитування становив «до 20 січня 2025 року» (30 (тридцять) днів) є таким, що не відповідає змісту погодженого сторонами Договору.

Наголошує, що сторони при укладанні Кредитного Договору погодили наступний строк кредитування:

Відповідно до п. 11.1 Кредитного Договору - Договір набирає чинності з моменту підписання та діє протягом 5 (п`яти) років, або до його дострокового розірвання. Відповідно до п. 7.3. Кредитного Договору - кінцева дата повернення кредиту встановлена 20 січня 2030 року.

Зазначає, що дисконтний період це лише період з загального п`ятирічного строку кредитування, під час якого позичальник має додаткові можливості. Після його закінчення, за відсутності продовження з боку позичальника, договір діє до кінця визначеного строку, або його дострокового виконання чи розірвання, а позичальник користується кредитними коштами на умовах визначених договором.

Просить рішення Сихівського районного суду міста Львова від 03 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

29 травня 2026 року на адресу Львівського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з повним дотриманням положень матеріального та норм процесуального законодавства, а відтак є законним та обґрунтованим, а вимоги апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Наголошує, що суд першої інстанції цілком вірно та правомірно визначив, що кредитодавець мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у строку кредитування, тобто, до 20 січня 2025 року включно, після закінчення строку його дії у кредитодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Сихівського

районного суду м. Львова від 03 квітня 2026 року –залишити без змін.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 29 жовтня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 21 грудня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитноі? лініі? No 289146418, у формі електронного документа, відповідно до якого Відповідач отримав від Товариства кредитні кошти у розмірі 33700,00 грн.

Так, відповідно до умов Розділу 2 Договору Товариство зобов`язалося надати Відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за і?х користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила), що є невід`ємною частиною Договору, текст яких розміщении? на саи?ті Товариства: www.moneyveo.ua.

Згідно умов Договору грошові кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжноі? картки вказаноі? Позичальником в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання Позичальником чергового траншу за Договором.

Так, на виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана Відповідачем при укладанні Договору. Відповідно до п. 5.3. Договору Позичальник несе відповідальність за правильність наданих Кредитодавцю реквізитів для зарахування суми кредиту, та підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на и?ого власнии? рахунок.

Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

У кредитному договорі містяться персональні дані відповідача як позичальника: серія та номер паспорта, адреса проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, електронна адреса, номер телефону. У матеріалах справи відсутні докази того, що надання персональних даних здійснено не відповідачем, а іншою особою. Жодних даних щодо укладення договору іншою особою, протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, як і незаконності заволодіння його персональними даними, немає.

Відповідно до аналізу операцій, здійснених по карті 5355280021413768, яка відкрита АТ «ПУМБ» на ім`я ОСОБА_1 за 21 грудня 2024 року була виявлена операція по надходженню грошових коштів у суми 33700 гривень через сервіс іншого банку (призначення Tov Maniveo Shvidka Fi KYIV UAUA).

08 квітня 2025 року відповідно до ст. 1077 ЦК Украі?ни Товариство відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за Договором Факторингу № МВ-ТП/30.

Відповідно до умов Договору факторингу, Фактор зобов`язався сплатити Клієнту суму фінансування відповідно до реєстру переданих прав грошовоі? вимоги. На підтвердження виконання фінансових зобов`язань Фактором, надаємо разом з позовною заявою платіжну інструкцію, яка свідчить про оплату Фактором Клієнту суми фінансування за Договором факторингу. Повідомляємо, що оплата фінансування проводилася Фактором із застосуванням консолідованого підходу до розрахунків за весь реєстр прав вимог одночасно. Таким чином, надана платіжна інструкція відображає оплату фінансування за весь реєстр прав вимог згідно Договору факторингу.

Згідно розрахунку долученого до матеріалів заборгованість за кредитним договором становить 70 726,52 грн, з них: заборгованість по кредиту - 26 213,06 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 44513,46 грн;

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що кредитодавець мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у строку кредитування, тобто, до 20 січня 2025 року включно, після закінчення строку його дії у кредитодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Зважаючи презумпцію правомірності правочину та обов`язковість договору для сторін, відсутності доказів належного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання кредиту, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 31 032,16 грн (26213,06 грн за тілом кредиту та 4819,10 грн за процентами).

З таким висновком колегія суддів погоджується виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно дост. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно дост. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині 1ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно достатті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 289146418 від 21 грудня 2024 року у розмірі 70726,52 грн, з яких: заборгованість по кредиту - 26 213,06 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 44513,46 грн;

Так, з матеріалів справи вбачається, що 21 грудня 2024 року між ТзОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 289146418, відповідно до п. 2.2. якого загальний розмір Кредиту за цим Договором становить 33700 грн 00 коп. (тридцять три тисячі сімсот грн. нуль коп.).

У Договорі № 289146418 від 21 грудня 2024 року сторони, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом та строку кредитування, а саме:

п.3.1. Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш у рамках Кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Сторінка 9 із 28 Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

п. 3.2. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х – Y), де: Z – кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; Х – поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y – дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця). При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 (тридцять) днів.

п.3.3. Для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 3134 грн 10 коп. та нараховану Комісію за надання кредиту у розмірі 1685 грн 00 коп.

п.7.1. Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 20.01.2025, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору.

п.7.2. В обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин:

п.7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору;

п.7.2.2. ініціювання Кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору.

п.7.3. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту – 20 січня 2030 року.

Разом з тим, в заявці на отримання грошових коштів в кредит від 21 грудня 2021 року, яка є додатком до договору № 289146418 від 21 грудня 2024 року, сторони погодили, що сума кредиту 33 700 грн., початковий строк дисконтного періоду кредитування 30 днів, строк кредитування 1826 днів.

Нечіткі або двозначні положення договорі між споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виснував, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Тлумачення змісту вищенаведених умов договору № 289146418 від 21 грудня 2024 року у їх сукупності свідчить про те, що вони є нечіткими та двозначними, оскільки передбачають декілька варіантів визначення строку користування кредитом.

Зокрема, пунктом 3.1 Договору встановлено строк Дисконтного періоду користування кредитом тривалістю 30 днів від дати отримання першого Траншу. При цьому пунктом 7.1 Договору також передбачено, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими Траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування — 20 січня 2025 року.

Водночас умови пункту 3.2 Договору передбачають можливість необмеженої кількості продовжень Дисконтного періоду, а пункт 3.4 Договору містить положення про те, що така пролонгація не є зміною строку дії Договору.

З умов договору неможливо однозначно встановити, який саме строк кредитування був погоджений сторонами при укладенні Договору та протягом якого періоду позичальник мав сплачувати проценти за користування кредитом.

За таких обставин, з урахуванням положень частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та вищенаведеного висновку Верховного Суду, нечіткі та двозначні положення Договору підлягають тлумаченню на користь позичальника як споживача.

Враховуючи висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 та застосовуючи правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів виходить із того, що проценти за користування кредитом могли бути нараховані протягом визначеного строку кредитування — 30 днів, та не підлягали нарахуванню за межами цього строку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що кредитодавець мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у строку кредитування, тобто, до 20 січня 2025 року включно, після закінчення строку його дії у кредитодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» – залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 квітня 2026 року– залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 29 жовтня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua