Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №307/3320/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 307/3320/26

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

27.10.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Котубей І.І., за участю захисника - адвоката Онуфрій Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Онуфрій Д.В., в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

Накладено на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85, 00 (вісімдесят п`ять гривень 00 копійок) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

З постанови суду та протоколу про адміністративне правопорушення № 4326/07-16-07-05 вбачається, що 30 липня 2026 року о 13 год. 25 хв., в ході перевірки бази відпочинку «VILLA DUMBRAVA» за адресою Тячівський район, с-ще. Солотвино, встановлено факт вчинення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 правопорушення, а саме: не проведення розрахункової операції через РРО/ПРРО та невидача відповідного розрахункового документу на загальну суму 50 000,00 грн.

Не погоджуючись з даною постановою, захисник - адвокат Онуфрій Д.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати постанову та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанову суду вважає незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що в даному випадку відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення у зв`язку зі скасуванням операції та поверненням коштів. Кошти в розмірі 50 000 гривень отримувались ФОП ОСОБА_1 , однак були повернуті таким у зв`язку зі скасуванням бронювання та поверненням коштів. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно переклав обов`язок доказування з ДПС у Закарпатській області на апелянта. Звертає увагу на практику Верховного Суду, в якій зазначається, що протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним доказом вини, а є лише процесуальним документом, який фіксує факт висунення обвинувачення особі.

В судове засідання з`явився захисник - адвокат Онуфрій Д.В., який повністю підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених в ній підстав.

Заслухавши пояснення захисника – адвоката Онуфрій Д.В., вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно положень ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.

Частиною першою статті 155-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Пунктами 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суб`єктів господарювання покладено обов`язок проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або програмні реєстратори розрахункових операцій та надавати особі, яка отримує товар, розрахунковий документ установленої форми і змісту.

Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, суд першої інстанції посилався на: протокол про адмінправопорушення № 4326/07-16-07-05 від 06 серпня 2026 року, акт фактичної перевірки від 06 серпня 2026 року та письмові пояснення ОСОБА_1 від 30.07.2026.

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду в частині доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Аналогічні положення містить Інструкція з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 566 від 02.07.2016 року (далі - Інструкція).

Зокрема, відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції, при викладенні обставин правопорушення у протоколі вказуються місце та час його вчинення, суть правопорушення, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається протокол, та які положення законодавства порушено. Якщо є свідки правопорушення та потерпілі, до протоколу вносяться їх прізвища, імена та по батькові, а також місце проживання.

Також, згідно з п. 15 Інструкції, до Протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, та документи, що можуть свідчити про обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність особи (за наявності). Кожний документ повинен мати свої реквізити (дату, назву, підписи тощо), містити достовірну інформацію та відповідати вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення.

З протоколу про адміністративне правопорушення № 4326/07-16-07-05 вбачається, що 30 липня 2026 року о 13 год. 25 хв., в ході перевірки бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою Тячівський район, с-ще. Солотвино, встановлено факт вчинення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 правопорушення, а саме: не проведення розрахункової операції через РРО/ПРРО та невидача відповідного розрахункового документу на загальну суму 50 000,00 грн.

Вищезгаданий протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також положенням Інструкції.

Згідно усталеної практики Верховного Суду, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не підтверджений іншими належними та допустимими доказами, не може вважатися беззаперечним доказом вини особи у вчиненні правопорушення. Протокол є лише документом, що фіксує факт виявлення правопорушення, і за відсутності сукупності інших доказів не становить безумовного факту доведеності вини. Визнання особи винною виключно на підставі протоколу суперечить стандарту доказування «поза розумним сумнівом», сформульованому у практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у статті 251 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 155-1 КУпАП також підтверджується актом фактичної перевірки, де зазначено, що до початку проведення перевірки була проведена контрольна розрахункова операція, в результаті якої встановлено не проведення розрахункової операції через РРО/ПРРО та невидача відповідного розрахункового документу під час отримання коштів за бронювання проживання в двох котеджах на п`ять діб на загальну суму 50 000 гривень.

У поясненнях, долучених до матеріалів справи, ОСОБА_1 не заперечував факту не проведення ним контрольної розрахункової операції через РРО/ПРРО та факту невидачі відповідного розрахункового документу.

Адвокат Онуфрій Д.В., в апеляційній скарзі вказує, що в даному випадку відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення у зв`язку зі скасуванням операції та поверненням коштів.

Проте, з такими доводами апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Об`єктом правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, є суспільні відносини у сфері здійснення розрахункових операцій. Стаття 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає, що розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Суб`єктом даного правопорушення є фізична особа – суб`єкт підприємницької діяльності або юридична особа (філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та(або) в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб`єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти повинні застосовуватися Реєстратори розрахункових операцій, реєстратор розрахункових операцій – пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та(або) реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп’ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

У даній справі об`єктивна сторона правопорушення полягає саме у не проведенні фінансової операції через РРО/ПРРО, а тому не можна погодитись з доводами адвоката Онуфрій Д.В., що у разі, якщо кошти за надання ФОП послуг були відразу повернуті, то таку операцію не потрібно проводити.

Будь-яка фінансова операція ФОП повинна проводитись через РРО/ПРРО, оскільки це впливає на звітність ФОП і на нарахування податку, навіть якщо така операція у кінцевому підсумку призводить до нульового показника (тобто, коли ФОП не отримав прибуток та нічого не втратив).

Таким чином, у матеріалах справи наявні всі належні та допустимі докази, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, протокол складений уповноваженою особою згідно вимог ст. 256 КУпАП, підписаний уповноваженою особою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та є способом його самозахисту.

Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Судом першої інстанції були встановлені дійсні обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні встановленого законодавством порядку проведення фінансових операцій ФОП та у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

Накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.

Обставини, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність судом апеляційної інстанції не встановлено.

З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Онуфрій Дмитра Васильовича, в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Іван КОТУБЕЙ