Суд: Вінницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших фактів, з них:.
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №129/3295/26
Суддя: Матківська М. В.
Справа № 129/3295/26
Провадження № 22-ц/801/2582/2026
Категорія: 101
Головуючий у суді 1-ї інстанції Капуш І. С.
Доповідач:Матківська М. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 рокуСправа № 129/3295/26м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Міхасішина І. В., Стадника І. М.
Секретар: Закернична А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 01 вересня 2026 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
Ухвалу постановив суддя Капуш І. С.
Ухвалу постановлено у відсутності учасників справи в м. Гайсин
Повний текст судового рішення складено 01 вересня 2026 року,
встановив:
У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою, за участю заінтересованої особи – Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у якій просила:
- встановити факт, що вона є особою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка Білоруської РСР, що народилася у м. Мінськ (Республіка Білорусь);
- встановити її – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належність до громадянства колишнього СРСР.
Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 01 вересня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи – Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Роз`яснено заявнику, що вирішення питань щодо встановлення особи та перебування особи у громадянстві колишнього СРСР у межах процедури встановлення належності до громадянства України віднесено законодавством до компетенції органів Державної міграційної служби України, а рішення, дії чи бездіяльність відповідного суб`єкта владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.
В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Зазначила, що ухвалу суду вважає незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права (статті 186, 293, 315 ЦПК України) та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до істотного обмеження права заявника на судовий захист (ст. 55 Конституції України, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
В апеляційній скарзі заявник вказала на те, що висновок суду суперечить чинному процесуальному законодавству і усталеній правовій позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зокрема висловленій у постановах: від 26 червня 2024 року у справі № 513/913/23, від 20 березня 2024 року у справі № 760/10717/22, від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22.
Суд не врахував, що Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України, затвердженим Указом Президента України № 215/2001 передбачає адміністративний порядок лише за наявності первинних документів. Заявник втратила паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року, а отримати відомості чи архівні довідки з країни народження (Республіка Білорусь) є об`єктивно неможливим.
Судове рішення від 08 червня 2023 року у справі № 129/866/21, яким встановлено факт постійного проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року, залишається безрезультатним і невиконуваним, оскільки без підтвердження ідентифікаційних даних (встановлення, що заявник є саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) орган ДМС відмовляє у видачі паспорта громадянина України.
Суд першої інстанції припустився процесуальної помилки, так як за наявності декількох вимог у заяві, якщо одна з вимог підлягає уточненню під час підготовчого засідання, суд не мав права відмовляти у відкритті провадження щодо вимоги про встановлення особи, яка однозначно підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Заінтересована особа відзив на апеляційну скаргу не надала.
У судове засідання заявник ОСОБА_1 і її представник – адвокат Третякова Л. Ф. не з`явилися. Адвокат Третякова Л. Ф. надіслала заяву, у якій просить розглянути апеляційну скаргу за відсутності заявника ОСОБА_1 і її представника ОСОБА_2 . Апеляційну скаргу просить задовольнити.
Представник заінтересованої особи Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, заяв чи клопотань не надіслав.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
При відмові у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції вказав на те, що заявлені ОСОБА_1 вимоги фактично спрямовані на встановлення обставин, для яких законодавством визначено спеціальний позасудовий порядок, а юридичний факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 на території України на відповідні дати, який може бути предметом судового розгляду в порядку окремого провадження для цілей встановлення належності до громадянства України, вже встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції правильним та обґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається із матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою, за участю заінтересованої особи – Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у якій просила:
- встановити факт, що вона є особою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою Білоруської РСР, що народилася у м. Мінськ (Республіка Білорусь);
- встановити її – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належність до громадянства колишнього СРСР (а. с. 2-4).
До заяви додала ряд доказів:
Інформацію Управління ДМС у Вінницькій області № 0501.4.5645.05.1-26 від 14 липня 2026 року на запит адвоката Л. Третякової від 09 липня 2026 року, якою повідомлено про те, що ОСОБА_1 необхідно звернутися до територіального підрозділу ДМС України за місцем фактичного проживання для проведення процедури встановлення особи (а. с. 6-8);
Відповідь Гайсинського відділу УДМС у Вінницькій області, адресованій ОСОБА_1 , у якій повідомлено про те, що для оформлення заяви щодо встановлення належності до громадянства України пред`являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України і подаються копії таких документів, а у випадку відсутності (можливо втрати) заяви про видачу паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року – рекомендує звернутися до суду не тільки для встановлення юридичного факту її постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року, але й для встановлення її особи, оскільки при провадженні заяви про встановлення належності до громадянства України законодавством не передбачена дана процедура (а. с. 8 зворот – 9).
Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 08 червня 2023 року у справі № 129/866/21 за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області, про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України, яке набрало законної сили 10 липня 2023 року, заяву задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Мінськ Білоруської РСР, жителька АДРЕСА_1 , у неповнолітньому віці станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року постійно проживала на території України (а. с. 9 зворот – 11);
Свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , видане повторно 24 квітня 2019 року Відділом ЗАГС адміністрації Першотравневого району м. Мінська, згідно якого ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 30 липня 1977 року актовий запис № 530 (а. с. 11 зворот, 14, 15);
Довідку № 31 від 15 вересня 2020 року, видану СЗШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 в тому, що її діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчалася в СЗШ І-ІІІ ступенів с. Степашки з 01 вересня 1991 року по 20 січня 1997 року (з 5 по 1 півріччя 10 класу, перейшовши на роботу в КСП с. Степашки «За мир», отримавши свідоцтво про базову освіту), та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно навчалася в СЗШ І-ІІІ ступенів с. Степашки з 01 вересня 1991 року по 11 червня 1998 року (з 3 по 9 клас) (а. с. 13).
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є, зокрема, усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року постійно проживали на території України.
Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001, визначено перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, а також процедуру їх подання та розгляду компетентними органами.
Пунктом 8 цього Порядку передбачено, що для встановлення належності до громадянства України відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» особа, яка станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відповідної відмітки про прописку, подає передбачені цим пунктом документи.
У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР передбачено подання довідки територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала у громадянстві колишнього СРСР, за наявності документів, що підтверджують зазначений факт, а також судового рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Зокрема, у разі відсутності належних документів судом може встановлюватися юридичний факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року. Встановлення особи та факту її перебування у громадянстві колишнього СРСР у межах процедури встановлення належності до громадянства України Порядком № 215 віднесено до повноважень органів Державної міграційної служби України.
Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 08 червня 2023 року у цивільній справі № 129/866/21, яке набрало законної сили, за заявою ОСОБА_1 встановлено факт її постійного проживання на території України у відповідний період.
Таким чином питання щодо встановлення особи та її перебування у громадянстві колишнього СРСР для цілей встановлення належності до громадянства України вирішується у передбаченому законодавством позасудовому порядку, органом, уповноваженим на вирішення таких питань – Державною міграційною службою України, до якої вправі звернутися заявник для вирішення даного питання, а в разі незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю органів Державної міграційної служби України при здійсненні ними владних управлінських функцій заявник вправі на їх оскарження в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на те, що заявник просить встановити юридичні факти у судовому порядку, але законодавством України для них визначено спеціальний позасудовий порядок, і факт постійного проживання заявника на території України на відповідні дати, який може бути предметом судового розгляду в порядку окремого провадження для цілей встановлення належності до громадянства України, уже встановлений судовим рішенням від 08 червня 2023 року, яке набрало законної сили, апеляційний суд вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, оскільки така заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги в тому, що висновок суду суперечить чинному процесуальному законодавству і усталеній правовій позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зокрема висловленій у постановах: від 26 червня 2024 року у справі № 513/913/23, від 20 березня 2024 року у справі № 760/10717/22, від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22, оскільки наведена судова практика не є релевантною, так як не відповідає фактичним обставинам, змісту і юридичній природі у даній цивільній справі, і не може бути використана для обґрунтування правової позиції.
Інші доводи апеляційної скарги також є неспроможними вплинути на законний висновок суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином постановлена судом першої інстанції ухвала суду відповідає вимогам закону і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 01 вересня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийМ. В. Матківська
Судді І. В. Міхасішин
І. М. Стадник
Оригінал: reyestr.court.gov.ua