Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №137/748/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 137/748/26

Провадження № 33/801/1115/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Желіховський В. М.

Доповідач: Рибчинський В. П.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати у цивільних справах Рибчинського В.П.,

розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Мельника Юрія Миколайовича на постанову Літинського районного суду Вінницької області від 24 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 660121 від 08.05.2026 року водій ОСОБА_1 07.05.2026 о 01:35 в с-ще Літин по вул. Героїв Чорнобиля Вінницького району Вінницької області керував транспортним засобом «Вольво», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, не чітка вимова, тремтіння пальців рук. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Алкотест 6810, результат тесту 1,40 ‰, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 24 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь держави з розстрочкою виплати штрафу на шість місяців рівними частинами по 2833 (дві тисячі вісімсот тридцять три) гривні 40 копійок і з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись з такою постановою суду захисника ОСОБА_1 – адвокат Мельник Ю.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог сторона захисту зазначає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем Національної гвардії України, а тому його огляд мав проводитися відповідно до спеціального порядку, передбаченого ст. 266-1 КУпАП та Порядком направлення військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32, уповноваженою посадовою особою Військової служби правопорядку або іншою визначеною цим Порядком посадовою особою.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Враховуючи відсутність підстав для обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП, прихожу до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 2.9а Правил Дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення ним п. 2.9а Правил, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам ст. ст. 283, 284 КУпАП.

Згідно п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Як свідчать матеріали справи огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння було проведено за його згодою на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, результат якого 1,40 ‰.

Отже винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №660121 від 08.05.2026 року (а.с. 1), роздруківкою приладу Драгер, тест № 2440, результат тесту 1,40 ‰ (а.с. 2); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3); направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 08.05.2026 (а.с. 4) та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (а.с. 6).

Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування до ОСОБА_1 порядку, передбаченого ст. 266-1 КУпАП є безпідставними.

За приписами ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Стаття 266 КУпАП визначає порядок відсторонення від керування та проведення огляду саме осіб, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, та наділяє поліцейського відповідними повноваженнями щодо проведення такого огляду.

Статтею 266-1 КУпАП та Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32, урегульовано особливий порядок огляду військовослужбовців у зв`язку з виконанням ними обов`язків військової служби та в інших визначених цією нормою випадках. Водночас зазначені положення не виключають дії спеціальних норм законодавства у сфері безпеки дорожнього руху щодо особи, яка безпосередньо виступає учасником дорожнього руху як водій транспортного засобу. Постанова Кабінету Міністрів України № 32 є чинною та визначає порядок огляду військовослужбовців уповноваженими військовими посадовими особами у передбачених нею випадках.

У даній справі підставою для виникнення відповідних правовідносин був не сам по собі статус ОСОБА_1 як військовослужбовця, а факт керування ним транспортним засобом дорогою загального користування та виявлення у нього під час такого керування ознак, які відповідно до законодавства давали працівнику поліції підстави вимагати проходження огляду на стан сп`яніння.

Отже, ОСОБА_1 у спірних правовідносинах виступав саме як водій транспортного засобу, на якого поширюються встановлені ПДР України обов`язки учасника дорожнього руху, а тому працівники Національної поліції обґрунтовано діяли відповідно до ст. 266 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, а будь яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, матеріалами справи не знайшли свого підтвердження.

Відтак, апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.

Отже вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП, об`єктивно з`ясував обставини справи із урахуванням наявних та досліджених у судовому засіданні доказів, дійшов до правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Мельника Юрія Миколайовича залишити без задоволення.

Постанову Літинського районного суду Вінницької області від 24 вересня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду: В.П. Рибчинський