Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №128/1462/21 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 128/1462/21

Провадження № 22-ц/801/2020/2026

Категорія: 80

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокуСправа № 128/1462/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,

за участі секретаря судового засідання Козюми Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької районної державної адміністрації на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 04 червня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької районної державної адміністрації про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,

в с т а н о в и в:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вінницької районної державної адміністрації про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, мотивуючи тим, що у період з 01.12.2019 по 30.11.2020 вона працювала керівником колективів вокального жанру Бохоницього сільського будинку культури за сумісництвом та знаходилася у трудових відносинах з Вінницькою районною державною адміністрацією.

Зазначає, що під час її знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього не було нараховано та не була виплачена заробітна плата у розмірі 4 817 грн за січень та лютий місяць 2021 року, а також компенсація за невикористану відпустку у розмірі 3 586,36 грн.

Вказує, що 11.01.2021 її наказом №1-к було попереджено про звільнення, у зв`язку з чим 26.02.2021 вона була звільнена в зв`язку з реорганізацією установи, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, проте після звільнення відповідачем не була виплачена вихідна допомога, та не виплачена компенсація за невикористану щорічну відпустку тривалістю 46 календарних днів.

З посиланням на ч. 1 ст. 117 КЗпП України вказує, що в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити своєму працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вказує, що враховуючи, що середньомісячна заробітна плата за два календарні місяці роботи склала 4 817 грн, то середньоденна заробітна плата позивача складає 185,26 грн, у зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 60 робочих днів, з нього підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає 11116,15 грн.

Просить суд стягнути з Вінницької районної державної адміністрації на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 4 817 грн, середній заробіток затримки розрахунку за 60 робочих днів у розмірі 11 116,15 грн та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 3 589,36 грн.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 04 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Вінницької районної державної адміністрації (вул. Хмельницьке шосе, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ: 04050975) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі 4 379 грн; середній заробіток затримки за 60 робочих дні у розмірі 3 369,00 грн та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1 684,50 грн, що в загальному розмірі становить 9 432,50 грн (дев`ять тисяч чотириста тридцять дві гривні 50 копійок).

В решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Стягнуто з Вінницької районної державної адміністрації (вул. Хмельницьке шосе, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ: 04050975) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , у рахунок повернення сплаченого судового збору в розмірі 908,00 гривень (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Не погоджуючись з такими рішеннями суду Вінницька районна військова адміністрація подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що наказом начальника відділу культури і туризму Вінницької районної державної адміністрації №34-к від 17.07.2018, ОСОБА_1 призначено на посаду художнього керівника Бохоницького сільського будинку культури з 18.07.2018 на 0,5 ставки (а.с.36).

Відповідно до копії наказу №1-к від 11.01.2021 на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» від 17.11.2020 №1009-ІХ та у зв`язку зі зміною в організації виробництва та праці, попереджено працівників Бохоницького сільського будинку культури, зокрема керівника колективів вокального жанру Бохоницького сільського будинку культури ОСОБА_1 про зміну в організації виробництва та праці з 11.03.2021, згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.6).

З копії наказу №20-к від 26.02.2021 вбачається, що ОСОБА_1 звільнено з посади керівника колективів вокального жанру Бохоницького сільського будинку культури з 01.03.2021 за угодою сторін, із здійсненням розрахунку та виплати компенсації за невикористані відпустки за пророблені періоди з 01.12.2019 по 30.11.2020, терміном 24 календарних дні та за 01.12.2020 по 01.03.2021, терміном 6 календарних днів (а.с.7).

Згідно копії тарифікації працівників сільських закладів культури клубного типу станом на 01.01.2021, заробітна плата позивача ОСОБА_1 на 0,5 ставки становила 2189,50 грн.

Окрім цього, згідно листа голови реорганізаційної комісії Агрономічної сільської ради №12 від 28.09.2021, адресованого ОСОБА_1 , відомості про доходи за січень-лютий 2021 року відсутні, так як Бохоницький сільський будинок культури знаходився у трудових відносинах з Вінницькою районною державною адміністрацією, а Бохоницька сільська рада отримувала субвенцію із районного бюджету для утримання Сільського клубу; відпустка надавалась у 2020 році за пророблений період з 02.12.2018 по 30.11.2019, при цьому за 2019-2020 пророблений період відпустка не надавалась (а.с.43).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходив із того, що факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах саме з Вінницькою районною державною адміністрацією підтверджується наказом №34-к начальника відділу культури і туризму Вінницької районної державної адміністрації від 17.07.2018 про призначення ОСОБА_1 та наказом про звільнення № 20-к від 26.02.2021 року, а тому саме Вінницька районна державна адміністраціє є належним відповідачем у справі. Матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості із заробітної плати за січень–лютий 2021 року в розмірі 4379 грн, невиплата компенсації за невикористану відпустку та наявність підстав для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні. Визначивши середньоденну заробітну плату у розмірі 185,26 грн, суд розрахував середній заробіток за 60 робочих днів затримки у сумі 3369,00 грн. та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1684,50 грн.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади ті органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише ні підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ті законами України.

Відповідно до ч.2 статті 4 Бюджетного кодексу України бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України.

Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.

Згідно вимог пункту 5 статті 89 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки на державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми (сільські, селищні та міські палаци і будинки культури, клуби, центр; дозвілля, інші клубні заклади та бібліотеки; театри, сільські, селищні, міські бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей, включаючи заклади та установи комунальної власності, яким надано статус академічних, національних, зоопарки комунальної власності).

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» № 1081-IX від 15.12.2020 року включено пункт 39 Прикінцевих та Перехідних положень, такого змісту: районні ради здійснюють передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст у власність сільських, селищних, міських територіальних громад установ та закладів, розташованих на їхній території, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного цим Кодексом.

З 01 січня 2021 року видатки на функціонування зазначених установ і закладів плануються та здійснюються з бюджетів таких територіальних громад.

Апеляційним судом встановлено, що згідно наказу начальника відділу культури і туризму Вінницької районної державної адміністрації №34-к від 17.07.2018, ОСОБА_1 призначено на посаду художнього керівника Бохоницького сільського будинку культури з 18.07.2018 на 0,5 ставки.

Відповідно до копії наказу Вінницької районної державної адміністрації №1-к від 11.01.2021 на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» від 17.11.2020 №1009-ІХ та у зв`язку зі зміною в організації виробництва та праці, попереджено працівників Бохоницького сільського будинку культури, зокрема керівника колективів вокального жанру Бохоницького сільського будинку культури ОСОБА_1 про зміну в організації виробництва та праці з 11.03.2021, згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Враховуючи те, що оскільки Бохоницький сільський будинок культури розташований на території Агрономічної територіальної громади, розрахунок з керівником народного аматорського драматичного колективів вокального жанру Бохоницького сільського будинку культури ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року мав здійснюватися з бюджету Агрономічної територіальної громади.

Відповідно до змісту ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачеві відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст.48 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції за клопотанням позивача може замінити первісного відповідача належним відповідачем або залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Проте позивач відповідних клопотань не заявляв.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові (постанови від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20, від 18 грудня 2024 року у справі № 907/825/22). Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) та від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про пред`явлення позову до неналежного відповідача є обґрунтованими, оскільки з наведених норм бюджетного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що з 01 січня 2021 року фінансування Бохоницького сільського будинку культури здійснювалося за рахунок бюджету Агрономічної територіальної громади, а не районного бюджету. При цьому саме Агрономічна територіальна громада мала здійснювати видатки на функціонування зазначеного закладу та, відповідно, забезпечувати виплату належних працівникові сум. Суд першої інстанції безпідставно поклав обов`язок з виплати спірної заборгованості на Вінницьку районну державну адміністрацію. Разом з тим, ОСОБА_1 , як особа, яка визначає склад відповідачів, не заявляла клопотання про заміну первісного відповідача належним або залучення іншої особи як співвідповідача.

За таких обставин, з огляду на те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у його задоволенні, рішення суду про задоволення позовних вимог до Вінницької районної державної адміністрації підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд ухвалив рішення ,задовольнивши позов до неналежного відповідача, невірно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення – про відмову у задоволенні позову.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позову, тому понесені відповідачем витрати із сплати судового збору у розмірі 1360 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції слід стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької районної військової адміністрації.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Вінницької районної військової адміністрації задовольнити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 04 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Вінницької районної державної адміністрації про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької районної військової адміністрації 1360 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: Ю.Б. Войтко

І.В. Міхасішин