Суд: Новокодацький районний суд міста Дніпра
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Невиконання судового рішення
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №205/13026/26
Суддя: Нощенко І. С.
Єдиний унікальний номер 205/13026/26
Номер провадження1-кп/205/1063/26
Провадження №1кп/205/1063/26
Справа №205/13026/26
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 року Новокодацький районний суд
міста Дніпра
у складі: головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м.Дніпро, кримінальне провадження, яке зареєстроване в ЄРДР за №12026042120001105 від 15 серпня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, освіта середня-технічна, не одруженого, раніше не судимого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,-
В С Т А Н О В И В :
Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи визнаний винуватим постановами Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 03 листопада 2025 року у справах №199/13411/25 та №199/13409/25 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.126 ч.5, 130 ч.3 КУпАП, із застосуванням адміністративних стягнень, відповідно, у вигляді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 років, а також у вигляді адміністративного арешту строком на 15 діб, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 10 років, достовірно знаючи про відсутність у нього водійського посвідчення, а також про наявність вказаних постанов суду, будучи з ними ознайомленим, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 14 серпня 2026 року, близько 12 години 19 хвилин, всупереч судовому рішенню, керував транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter 308D», рн НОМЕР_1 , рухаючись по вул.Юрія Кондратюка, в м.Дніпро, однак біля буд.11 був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху України, які склали щодо нього протоколи про адміністративні правопорушення за ст.126 ч.5, 130 ч.3 КУпАП, які направили для розгляду до Новокодацького районного суду м.Дніпра.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся і пояснив суду, що він дійсно постановами Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 03 листопада 2025 року був позбавлений права керування транспортними засобами. 14 серпня 2026 року, близько 12 години 20 хвилин, будучи обізнаним про наявність вказаних постанов суду та не маючи посвідчення водія, він керував транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter 308D», рн НОМЕР_1 та рухаючись по вул.Юрія Кондратюка, біля буд.11 був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху України, які склали щодо нього протоколи про адміністративні правопорушення за ст.126 ч.5, 130 ч.3 КУпАП, які направили до суду для розгляду по суті.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи та правильно розуміють зміст цих обставин; у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції. Роз`яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним допит свідків, а також дослідження письмових доказів в судовому засіданні та на підставі ч.3 ст.349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого.
Таким чином, допитавши обвинуваченого, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що вони поза всяким розумним сумнівом доводять в повному обсязі винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувачення, яке було підтримано прокурором та кваліфікує дії обвинуваченого за ч.1 ст.382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, керуючись ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, належить до категорії нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно не працевлаштований.
Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбаченою ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачених ст.67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання суд також враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що покаранням необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 , а також попередження нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у виді штрафу в дохід держави в межах санкції ч.1 ст.382 КК України і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
У Х В А Л И В :
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 - не обирався.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий: ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua