Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №135/538/26 — Вінницький апеляційний суд

Суд: Вінницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №135/538/26

Суддя: Матківська М. В.

Справа № 135/538/26

Провадження № 22-ц/801/2580/2026

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Нікандрова С. О.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокуСправа № 135/538/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Міхасішина І. В., Стадника І. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 26 серпня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення позики,

Ухвалу постановила суддя Нікандрова С. О.

Ухвалу постановлено об 11:39 год в м. Ладижин Вінницької області

Повний текст ухвали складено 26 серпня 2026 року,

встановив:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення позики.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 06 квітня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення позики.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 26 серпня 2026 року заяву відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі задоволено.

Зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення позики, до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зазначив, що не погоджується із ухвалою суду, вважає її незаконною та необґрунтованою, постановленою з неправильним застосуванням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у наданій до справи довідці відсутня інформація щодо перебування відповідача у зоні бойових дій і відповідач не надав наказ по особовому складу військової частини, що переведена на воєнний стан або залучена до проведення антитерористичної операції. Подане відповідачем до суду клопотання про зупинення провадження у справі позивач вважає необґрунтованим, а поведінку відповідача – недобросовісною та такою, що може призвести до затягування розгляду справи.

Крім цього відповідач особисто з`явився у судове засідання 27 липня 2026 року, де заявив клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він хоче ознайомитися з матеріалами справи і скористатися правової допомогою адвоката. Клопотання про зупинення провадження подано 21 серпня 2026 року, а додана до нього довідка форми 5 датована 13 липня 2026 року. Позивач вважає, що відповідач навмисне затягує розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_2 не надіслав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до положень ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369, п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про зупинення провадження у справі розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали оскарження ухвали, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції постановив ухвалу про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, врахувавши, що з 24 лютого 2022 року введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура були переведені на організацію і штати воєнного часу і відповідач ОСОБА_2 проходить військову службу у складі Збройних Сил України в період дії воєнного стану, що є об`єктивною обставиною, яка перешкоджає його участі в розгляді справи, а також наявність відповідної заяви, у якій він повідомив про своє бажання скористатися гарантією, визначеною пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України. Сукупність таких обставин є обов`язковою підставою для зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.

Колегія суддів погоджується із такою позицією суду першої інстанції.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.

Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.

У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зазначена норма права забезпечує дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції, а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

Щодо тлумачення терміну «переведені на воєнний стан» Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22 зазначила, що Указом Президента України введено воєнний стан на всій території України. Цим же Указом на військове командування усіх рівнів покладено обов`язок здійснювати заходи, необхідні для забезпечення оборони України.

Профільне законодавство, зокрема Закони України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України», хоч і не використовує термін «переведення на воєнний стан», натомість оперує поняттям «переведення на організацію і штати воєнного часу». Така трансформація військових формувань є одним із ключових заходів, що вживаються у випадку введення в державі воєнного стану та загальної мобілізації.

З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗCУ та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.

Приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення ЗСУ та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.

Системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 та статті 254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження/збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції.

За змістом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі.

Ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони у справі.

Такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про зупинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, до якого додав довідку № 391 від 13 липня 2026 року за підписом командира військової частини НОМЕР_1 , згідно якої матрос ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 17 березня 2025 року по теперішній час (а. с. 41).

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зупинення провадження у справі на час проходження відповідачем ОСОБА_2 військової служби за наведених у пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України підстав, що узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги, які не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

За наведених обставин ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга позивача не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі не спростовують.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 26 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. В. Матківська

Судді І. В. Міхасішин

І. М. Стадник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua