Суд: Новокодацький районний суд міста Дніпра
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №205/16821/25
Суддя: Курбанова Н. М.
Єдиний унікальний номер 205/16821/25
Номер провадження2/205/1575/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Курбанової Н. М.
за участю секретаря судового засідання Коваленко Т. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
ВСТАНОВИВ:
06 листопада 2025 року представник позивача – Какун А. С., звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 2181992 в розмірі 25 026 грн., з яких: 8 000 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 600 грн. – сума заборгованості за пенею, 1 426 грн. – комісія за надання позики; заборгованість за кредитним договором № 898811687 в розмірі 27 508 грн., з яких: 9 200 грн. – заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 13 708 грн. – заборгованість по процентам, 4 600 грн. – неустойка; заборгованість за кредитним договором №LM226189581 в розмірі 8 880 грн., з яких: 3 000 грн. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 4 380 грн. - заборгованість по процентам, 1 500 грн. - неустойка, а всього стягнути 103 629,67 грн., а також судові витрати.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили, 10.09.2024 року між ТОВ ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2181992. 14.06.2021 року між ТОВ ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Згідно Реєстру боржників №41 від 24.01.2025 року по Договору факторингу №14/06/21, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №2181992 від 10.09.2024 року в розмірі 25 026 грн., з яких: 8 000 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 600 грн. – сума заборгованості за пенею, 1 426 грн. – комісія за надання позики. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за договором позики №2181992 від 10.09.2024 в розмірі 25 026 грн.
Крім того, 05.09.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №898811687. 05.11.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/7, відповідно до якого ТОВ ФК «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло належні ТОВ ФК «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників за плату. 27.02.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №27/0225-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Згідно Реєстру прав вимоги №4 від 04.08.2025 року до Договору факторингу №27/0225-01, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №898811687 від 05.09.2024 в розмірі 27 508 грн., з яких: 9 200 грн. – заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 13 708 грн. – заборгованість по процентам, 4 600 грн. – неустойка. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №898811687 від 05.09.2024 в розмірі 27 508 грн.
Крім того, 09.09.2024 року між ТОВ «Оптимальні Кредити» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №LM226189581. 04.12.2024 року між ТОВ «Оптимальні Кредити» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № ОК-ТП/11, відповідно до якого ТОВ «Оптимальні Кредити» відступило ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло належні ТОВ «Оптимальні Кредити» права вимоги до боржників за плату. 27.02.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №27/0225-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Згідно Реєстру прав вимоги №3 від 04.08.2025 року до Договору факторингу №27/0225-01, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №LM226189581 від 09.09.2024 в розмірі 8 880 грн., з яких: 3 000 грн. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 4 380 грн. - заборгованість по процентам, 1 500 грн. - неустойка. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №LM226189581 від 09.09.2024 в розмірі 8 880 грн.
Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за вказаними договорами складає 61 414 грн. Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою судді від 10 листопада 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, однак у прохальній частині позовної заяви (п. 4) зазначено клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача, а також відсутність заперечень проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, в тому числі шляхом направлення судових повісток на зареєстровану адресу проживання, про що є підтвердження в матеріалах справи. Про причини неявки відповідач не повідомив, будь-яких заяв, клопотань, відзиву на позов суду не надав, у зв`язку з чим суд, відповідно до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у ній даних чи доказів та за відсутності заперечень позивача ухвалити заочне рішення у справі.
Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10 вересня 2024 року між ТОВ ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №2181992 у виді електронного документу, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи та застосуванням електронного підпису за одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов вказаного договору позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 8 000 грн. шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцеві плату (проценти) від суми позики та комісію за надання позики. Строк позики 30 днів з кінцевою датою повернення позики 09.10.2024, процентна ставка 0,01% (фіксована) на день, проценти за понадстрокове користування позикою (її частиною) 5% за день, комісія за надання позики 22,21% (фіксована) від суми наданої позики (що у грошовому виразі 1 776,80 грн.), пеня 5% на день орієнтовна загальна вартість позики 9 800 грн.
Підписанням договору, позичальник підтвердив, що він ознайомився на сайті товариства з повною інформацією щодо позикодавця, його послуг, погодився, що до моменту підписання договору ознайомився з його умовами, Правилами надання грошових коштів у позику, їх зміст, суть, обсяг зобов`язань сторін на наслідки укладення договору йому зрозумілі (п.п. 5.1-5.3 договору).
Вказаний договір та додаток №1 до договору – таблиця обчислення вартості кредиту підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «724440».
Доказів на підтвердження фактичного отримання відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 8 000 грн. матеріали справи не містять.
Згідно наданого розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №2181992 від 10.09.2024 станом на 24.01.2025 становить 25 026 грн., з яких: 8 000 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 600 грн. – сума заборгованості за пенею, 1 426 грн. – комісія за надання позики.
14.06.2021 року між ТОВ ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно п. 1.2 договору факторингу, сторони погодили, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною його договору.
Загальна сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром боржників, ціна продажу та одинична ціна визначаються в додаткових угодах до цього договору окремо для кожного реєстру боржників і вказується в таких реєстрах боржників.
Надана позивачем копія вказаного договору факторингу містить не всі його сторінки.
28 липня 2021 року між ТОВ ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткову угоду №2 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, якою п. 1.3 договору факторингу викладено в наступній редакції: «Клієнт зобов?язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за Договором позики Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства». Решту положень договору залишено без змін.
13 червня 2022 року між ТОВ ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткову угоду №7 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, якою п. 9.1 договору факторингу викладено в наступній редакції: «Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення його печатками Сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов?язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із Сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік».
24 січня 2025 року між ТОВ ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткову угоду №47 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, пунктом 2 якої визначено розмір суми що підлягає сплаті фактором в якості Ціни Продажу згідно Реєстру Боржників № 41 від «24» січня 2024 року, що становить 3 064 628,94 грн.
На підтвердження виконання умов договору факторингу та додаткових угод до нього позивачем надано акт прийому-передачі реєстру боржників №41 від 24.01.2025, а також платіжну інструкцію №634 від 28.01.2025, відповідно якої ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило на користь ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» грошові кошти у сумі 3 064 628,94 грн.
Згідно витягу з Реєстру боржників №41 від 24.01.2025 року до Договору факторингу №14/06/21, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №2181992 від 10.09.2024 в розмірі 25 026 грн., з яких: 8 000 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 600 грн. – сума заборгованості за пенею, 1 426 грн. – комісія за надання позики.
Крім того, 27 червня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 898811687 за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у виді кредитної лінії в сумі кредитного ліміту у розмірі 9 200 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі та додатках до нього та правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4441-11хх-хххх-5470. (п. 5.1 Договору)
Кінцева дата повернення кредиту 05.10.2029, базова процентна ставка 1,0% в день від суми залишку кредиту, що становить 365 грн.(п. 7.3, 8.3 Договору)
Невід`ємною частиною цього договору є Правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщено на сайті кредитодавця. (п. 14.1 Договору)
Вказаний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором QBCM.
Паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт», який містить аналогічні умови кредитування, також підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 9994.
Фактичне отримання відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 9 200 грн. підтверджується копією платіжного доручення dfed8913-55fd-4017-af44-af10ccdc6e28 від 05.09.2024, призначення платежу – переказ коштів згідно договору № 898811687 від 05.09.2024, ОСОБА_1 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.
Згідно наданих розрахунків заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 898811687 від 05.09.2024 становить 27 508 грн., з яких: 9 200 грн. – заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 13 708 грн. – заборгованість по процентам, 4 600 грн. – неустойка.
Згідно витягу з договору факторингу №МВ-ТП/7, 05 листопада 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/7, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором.
Розмір (сума) фінансування, що підлягає сплаті фактором клієнту, встановлюється у реєстрі прав вимоги. (п. 3.1 Договору)
Наданий позивачем витяг з договору факторингу №МВ-ТП/7 від 05 листопада 2024 року містить лише першу та останню сторінку договору.
Крім того, 09 вересня 2024 року між ТОВ «Оптимальні Кредити» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № LM226189581 за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у виді кредитної лінії в сумі кредитного ліміту у розмірі 3 000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі та додатках до нього та правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Оптимальні Кредити».
Кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4441-11хх-хххх-5470. (п. 5.1 Договору)
Кінцева дата повернення кредиту 09.10.2029, базова процентна ставка 1,0% в день від суми залишку кредиту, що становить 365 грн.(п. 7.3, 8.3 Договору)
Невід`ємною частиною цього договору є Правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщено на сайті кредитодавця. (п. 14.1 Договору)
Вказаний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором DGXE.
Паспорт споживчого кредиту продукту «Оптимальний Кредит», який містить аналогічні умови кредитування, також підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 3274.
Фактичне отримання відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 3 000 грн. підтверджується копією платіжного доручення efbc2000-8d8b-444f-b66e-73cd1faed63b від 09.09.2024, призначення платежу – переказ коштів згідно договору №LM226189581 від 09.09.2024, ОСОБА_1 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 .
Згідно наданих розрахунків заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №LM226189581 від 09.09.2024 становить 8 880 грн., з яких: 3 000 грн. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 4 380 грн. - заборгованість по процентам, 1 500 грн. - неустойка.
Згідно витягу з договору факторингу №ОК-ТП/1, 04 грудня 2024 року між ТОВ «Оптимальні Кредити» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №ОК-ТП/1, відповідно до умов якого ТОВ «Оптимальні Кредити» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Оптимальні Кредити» за плату на умовах, визначених цим договором.
Розмір (сума) фінансування, що підлягає сплаті фактором клієнту, встановлюється у реєстрі прав вимоги. (п. 3.1 Договору)
Наданий позивачем витяг з договору факторингу № ОК-ТП/1 від 05 листопада 2024 року містить лише першу та останню сторінку договору.
27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/0225-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Сума фінансування – належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказується в кожному окремому реєстрі прав вимог.
Згідно п. 4.1 договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у додатку до цього договору.
Надана позивачем копія договору факторингу містить не всі його сторінки.
На підтвердження виконання вказаного договору факторингу №27/0225-01 позивачем надано копії платіжних інструкцій № 77 та №78 від 05.08.2025, відповідно до якої ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило на користь ТОВ «Таліон Плюс» грошові кошти у розмірі 6 038 580,05 грн. та 6 053 510,49 грн., відповідно.
Згідно витягу з Реєстру прав вимог №3 від 04.08.2025 року ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №LM226189581 від 09.09.2024 у загальному розмірі 8 880 грн., з яких: 3 000 грн. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 4 380 грн. - заборгованість по процентам, 1 500 грн. – неустойка.
Згідно витягу з Реєстру прав вимог №4 від 04.08.2025 року ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 898811687 від 05.09.2024 у загальному розмірі 27 508 грн., з яких: 9 200 грн. – заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 13 708 грн. – заборгованість по процентам, 4 600 грн. – неустойка.
Так, спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами, і як наслідок виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся з цим позовом до суду.
Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до положень статті 207 ЦК України, електронний документ прирівнюється до письмової форми правочину.
Спеціальне законодавство у сфері електронної комерції (Закони України «Про електронну комерцію та «Про електронні документи та електронний документообіг») не заперечує юридичної сили електронних документів та договорів, укладених шляхом обміну електронними повідомленнями.
Закон України «Про електронну комерцію визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає можливість підписання електронного правочину, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Одноразовим ідентифікатором, як визначено ч. 1 ст. 3 цього ж Закону, є алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що приймає оферту, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.
Таким чином, використання відповідачем логіну та паролю для входу в особистий кабінет та/або введення одноразового ідентифікатора, надісланого на його контактний номер телефону, є належним способом ідентифікації та підписання електронного договору, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у виді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у виді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у виді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Суд звертає увагу, що договори підписані електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.
У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України.
Факт укладення кредитних договорів та договору позики відповідачем не спростовано, доказів того, що персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, номер телефону) були використані третіми особами для укладення договору позики та кредитного договору від імені відповідача, останнім суду не надано.
Отже, судом достовірно встановлено укладення та підписання ОСОБА_1 договору позики та кредитних договорів з відповідними фінансовими установами (ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Оптимальні Кредити»)
Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).
Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже слід виснувати, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Варто звернути увагу, що засади доказування у цивільному судочинстві свідчать, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд зобов`язаний власні процесуальні дії належним чином обґрунтувати (мотивувати), враховуючи при цьому, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Процес доведення полягає в обґрунтуванні того, що певні дії або події неодмінно мають своїми наслідками настання інших дій або подій, при цьому обставини вважатимуться встановленими за умови, що настання таких наслідків не є вірогідним, а є обов`язковим за таких обставин та за таких умов.
Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року у справі №219/1704/17 зазначив, що «в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем суд має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.»
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже зобов`язання позичальника з повернення кредиту виникає не з моменту підписання кредитного договору, а з моменту отримання кредитних коштів. Видача кредиту має бути підтверджена належними доказами. За відсутності доказів на підтвердження факту передання позичальнику кредитних коштів суд не має правових підстав задовольняти позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості.
У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 243/7840/15, від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17)
У постанові від 22.09.2021 року у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
У постанові Верховного Суду від 14.09.2021 року у справі №910/14452/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В цьому контексті слід звернути увагу, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року по справі № 755/2284/16-ц.
Судом встановлено, що первісними кредиторами ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Оптимальні Кредити» зобов`язання за кредитними договорами №898811687 та №LM226189581 виконано у повному обсязі та надано відповідачу у користування кредитні кошти, відповідно до умов укладених договорів.
Фактичне отримання відповідачем грошових коштів за вказаними кредитними договорами підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема електронними копіями платіжних доручень.
Однак, належних та допустимих доказів фактичного надання відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів за договором позики № 2181992, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачем, матеріали справи не містять. Зокрема позивачем не надано платіжних інструкцій, банківських виписок, документів платіжної системи або інших первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача.
Аналізуючи у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази надання відповідачу грошових коштів у розмірі визначеному договором позики № 2181992, що б свідчило про належне виконання кредитором/позикодавцем своїх зобов`язань за вказаними договорами, наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не свідчить про видачу відповідачу грошових коштів, які зазначені в договорах.
Сам по собі факт укладення вказаного договору в електронній формі не є безумовним доказом отримання відповідачем грошових коштів, оскільки кредитний договір є реальним та вважається виконаним кредитодавцем після надання коштів позичальнику.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач не скористався своїм правом та не заявляв до суду клопотань про витребування відповідних доказів із банківських установ, в яких відкрито рахунок відповідача, на який нібито здійснювалось фактичне перерахування грошових коштів.
Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту видачі відповідачу кредитних коштів за договором позики № 2181992, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за вказаним договором позики.
За відсутності доказів видачі кредиту суд позбавлений можливості дійти висновку про виникнення у відповідача обов`язку з повернення кредитних коштів.
Крім того, за приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Отже, положеннями статей 512, 1077 ЦК України проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.
За змістом статті 1079 ЦК України (в редакції, що була чинна на момент укладання договорів факторингу) сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору про відступлення права вимоги, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Тож, укладаючи відповідний договір факторингу сторони у договорі визначають конкретний перелік зобов`язань, право на вимоги яких переходять до нового кредитора.
З метою визначення переліку таких зобов`язань сторони складають та погоджують відповідний реєстр, який є документальним підтвердженням переходу права вимоги за відчужуваними договорами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Згідно сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12)
Однак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт відступлення права вимоги від попередніх до нового кредитора за кредитними договорами №, укладеними між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Оптимальні Кредити» та ОСОБА_1
Так, наявні в матеріалах справи копії договорів факторингу №МВ-ТП/7 від 05.11.2024 № ОК-ТП/11 від 04.12.2024 та №27/0225-01 від 27.02.2025 року не містять всіх сторінок договору, що позбавляє суд дослідити їх зміст у повному обсязі та встановити дійсні умови вказаних договорів, за якими, як стверджує позивач, відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами укладеними між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Оптимальні Кредити» та ОСОБА_1 .
Також, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати ТОВ «Таліон Плюс» на користь клієнтів (первісних кредиторів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Оптимальні Кредити») розміри (суми) фінансування за вказаними вище договорами факторингу №МВ-ТП/7 від 05.11.2024 № ОК-ТП/11 від 04.12.2024, тобто суми грошових коштів, що сплачуються фактором клієнту за відступлення прав вимоги.
Не містять матеріали справи і актів приймання-передачі відповідних реєстрів прав вимог за вказаними договорами факторингу №МВ-ТП/7 від 05.11.2024 № ОК-ТП/11 від 04.12.2024 та самих реєстрів прав вимог чи реєстрів боржників, в яких було б зазначено про відступлення прав вимоги первісним кредитором на користь ТОВ «Таліон Плюс» саме до відповідача ОСОБА_1 за кредитними договорами №898811687 від 05.09.2024 та №LM226189581 від 09.09.2024 у певному розмірі.
Вказані обставини свідчать про те, що позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги відносно ОСОБА_1 за кредитними договорами №898811687 від 05.09.2024 та №LM226189581 від 09.09.2024 від первісних кредиторів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Оптимальні Кредити» до ТОВ «Таліон Плюс», і, як наслідок, не доведено, що ТОВ «Таліон Плюс» мав право передавати таке право вимоги до позивача, що свідчить про відсутність у позивача права вимоги та є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині, незалежно від обґрунтованості вимог позивача по суті спору.
Крім того, за змістом наданого суду договору факторингу №27/0225-01 від 27.02.2025 укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» позивачем, сума фінансування – належна до сплати клієнту сума грошових коштів вказується в кожному окремому реєстрі прав вимог.
Однак, надані суду витяги з реєстрів прав вимог №3 та №4 від 04.08.2025 до договору факторингу №27/0225-01 від 27.02.2025 не містять розміру суми фінансування за цими реєстрами, отже надані суду квитанції на підтвердження фактів оплати ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу не можуть бути прийняті судом як належний доказ виконання вказаного договору факторингу, адже суд позбавлений можливості пересвідчитися, що сплачені суми є належними, оскільки повні тексти реєстрів прав вимог №3 та №4 суду не надані, а наявні в матеріалах справи витяги з цих реєстрів необхідних даних не містять.
При цьому, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.
Підсумовуючи викладене, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, приймаючи до уваги недоведеність видачі первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідачу кредитних коштів за умовами договору позики №2181992 від 10.09.2024, у зв`язку з чим, недоведеність наявності заборгованості; враховуючи також ненадання позивачем достатніх доказів набуття ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав вимоги за кредитними договорами №898811687 від 05.09.2024 та №LM226189581 від 09.09.2024, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказаними договором позики №2181992 від 10.09.2024, кредитними договорами №898811687 від 05.09.2024 та №LM226189581 від 09.09.2024 у загальному розмірі 61 414 грн., у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, у зв`язку з чим у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід відмовити повному обсязі.
Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України та у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, вважає за необхідне покласти судові витрати по сплаті судового збору на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. 141, 142, 247, 263, 265, 268, ЦПК України суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитними договорами - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Новокодацьким районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, б. 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя: Н. М. Курбанова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua