Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №740/3361/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3361/26

Провадження № 2/740/2493/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпуся І.М.,

із секретарем судового засідання Кубрак Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду із позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1638-1692 від 18.12.2025 в розмірі 43200 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 18.12.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1638-1692 (далі - кредитний договір). Договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором А 8656.

Позивач свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав та надав йому кредит у сумі 15000 грн. Відповідач зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, унаслідок чого станом на 05.05.2026 його заборгованість по кредитному договору становить 43200 грн., з яких: 15000 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 18450 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками, заборгованість по комісії - 2250 грн., 7500 грн. - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Представником відповідача - адвокатом Приходьком С.О. подано відзив, у якому відповідач не визнає позов, просить відмовити у його задоволенні.

Відзив аргументовано тим, що відповідач кредитного договору №1638-1692 від 18.12.2025 в електронному вигляді не укладав та не підписував, електронного підпису або ЕЦП не отримував. Позивачем не надано електронного варіанту кредитного договору, який би містив електронні підписи. Також відсутній КЕП і в паспорті споживчого кредиту.

Серед додатків до позову є довідка позивача про переказ коштів на картку позичальника, а також лист ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про переказ коштів у розмірі 15000 грн., проте самого договору про організацію переказу грошових коштів, укладеного між ТОВ «ФК «Контрактовий дім» та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в матеріалах справи немає, як і платіжної інструкції про переказ грошових коштів.

Таким чином, відповідач вважає, що виникнення правовідносин між сторонами не підтверджено наданими позивачем доказами.

Крім того, нарахована позивачем сума відсотків майже у три рази перевищує розмір отриманого кредиту, що свідчить про кабальний та очевидно неспівмірний характер фінансових санкцій та нарахувань з огляду на суму основного боргу. Умовами договору визначено базовий період кредитування - 28 днів, протягом якого здійснюється правомірне нарахування відсотків. Таким чином, за весь час дії базового періоду сума правомірно нарахованих відсотків становить 4200 грн. (15000 грн. х 1% х 28днів). Проте позивач у своєму розрахунку протиправно продовжив нараховувати щоденні відсотки у розмірі 1% поза межами базового періоду користування коштами, посилаючись на загальний строк договору у 365 днів.

Нарахування позивачем комісії у розмірі 2250 грн. є незаконним, оскільки суперечить ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою судді 26.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження, постановлено розгляд справи проводити в судовому засіданні 30.09.2026 з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду 30.09.2026 задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів та відкладено судовий розгляд на 27.10.2026.

Учасники справи в судове засідання 27.10.2026 не з`явилися, будучи викликаними шляхом доставлення судових повісток у електронні кабінети.

Представник позивача одночасно з позовом надіслав до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності та підтримку позову.

Представником відповідача надіслано додаткові пояснення та письмове резюме правових позицій сторони захисту, за змістом яких відповідач наполягає на недоведеності позовних вимог наявними у справі доказами та незаконному нарахуванні позивачем процентів та комісії за договором.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, і дійшов наступного висновку.

18.12.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1638-1692 продукту «MiniKasa» (а.с.75-85).

Згідно п. 3.10 договору кредитодавець і позичальник визнають усі документи, підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Сторони узгодили, що кредитодавець надсилає позичальнику підписаний договір у Особистий кабінет Позичальника та на його електронну адресу vodokanal3006@ukr.net (пункт 3.12 договору).

Згідно п.п. 4.1., 4.6 кредитного договору загальний розмір кредиту становить 15000 грн. кредит надається шляхом безготівкового переказу вказаної грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Відповідно до п. 4.10 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом за стандартною процентною ставкою: - 1% за кожен день користування кредитом (застосовується протягом перших 180 календарних днів із дати укладення цього договору); -0,74% - за кожен день користування кредитом (застосовується у період починаючи із 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту).

Комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого кредиту (п. 4.11договору)

Пунктом 4.14 визначено, що строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит становить 365 календарних днів, дата повернення кредиту - 17.12.2026.

Відповідно до п. 4.16 орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення (за весь строк кредитування) складає 65238,52 грн. та включає в себе суму кредиту, комісію та проценти за користування кредитом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченоу ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію).

Частиною 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення ( відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення ( відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно ч. 8 ст. 11 цього Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

На виконання ухвали суду, постановленої за клопотанням сторони відповідача, позивачем надано суду електронний доказ - кредитний договір від 18.12.2025 № 1638-1692 з Додатками та Паспорт споживчого кредиту, підписані представником позивача за допомогою ЕЦП та відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Підписання договору від кредитодавця директором товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» ОСОБА_2 судом перевірено через офіційний сервіс Центру сертифікації ключів (Центрального засвідчувального органу) за посиланням: https://czo.gov.ua/verify. Згідно з протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 27.10.2026, на документі підпис створено об 11:01:56 18.12.2025, цілісність даних підтверджено.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про неукладеність зазначеного кредитного договору через ненадання позивачем доказів реєстрації й ідентифікації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції та підписання відповідачем договору одноразовим ідентифікатором. Без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення послідовності дій щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір, подальше укладення між позивачем і відповідачем електронного кредитного договору на сайті є неможливим. Ідентифікація та верифікація позичальника здійснена кредитодавцем через систему BankID НБУ (п. 3.5 договору).

Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладених у постановах від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 і судова практика касаційної інстанції у цій категорії справ є незмінною. Щодо посилання сторони відповідача на практику судів першої та апеляційної інстанції суд зауважує, що згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах саме Верховного Суду.

У кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови, договір є дійсним, відповідає презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), у зв`язку з чим він у силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положення п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав кредит у ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», яке виконало свої обов`язки за електронним договором №1638-1692 та надало відповідачу кредит у сумі 15000 грн., шляхом перерахування коштів на його рахунок, що підтверджується копією довідки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та копією листа від 07.05.2026 (а.с. 30).

У п. 4.6 кредитного договору сторони узгодили, що кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу, які у п. 13 договору зазначені за номером НОМЕР_1 .

Заперечуючи проти позову, відповідач, як тримач банківської картки, на яку перераховано кошти за кредитним договором, мав можливість надати суду документальні докази того, що відповідні кошти не були зараховані на його картку (рахунок), вказані у договорі, або докази того, що зазначений банківський рахунок йому не належить, але таких доказів усупереч вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав, хоча мав безперешкодний та повний доступ до цієї інформації. Відповідач не надав і доказів невикористання чи повернення кредитору коштів, отриманих відповідно до умов кредитного договору.

Відповідачем також не наведено суду ніяких доводів та не надано жодних доказів того, яким чином його персональні дані могли опинитися у розпорядженні ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та були використані товариством для укладення кредитного договору; з відповідними заявами до правоохоронних органів щодо вчинення стосовно нього шахрайських дій ОСОБА_1 не звертався.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Велика Палата Верховного Суду в п. 90 постанови від 21.01.2026 у справі №755/9838/23 (провадження № 61-3172св25) зазначила, що у цивільних справах є застосовним такий стандарт доказування як «стандарт більшої переконливості», згідно з яким, висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Європейський суд з прав людини також визнає допустимість у цивільних справах стандарту доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) (п. 43 рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України», заява № 22750/02; рішення від 23 серпня 2016 року у справі «J.K. and others v. Sweden», заява № 59166/12).

То ж з урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що позивачем надані докази виконання своїх зобов`язань за договором кредиту у повному обсязі, а саме здійснення переказу грошових коштів у сумі 15000 грн., про що надано копію довідки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та підтвердження ТОВ «ФК «Контрактовий дім», тоді як відповідачем окрім заперечень суду не надано жодних доказів, які б підтверджували, що для нього банком така картка не видавалася, чи що на банківський рахунок, до якого ця картка випускалася, кредитні кошти від позивача не надходили.

Згідно розрахунку заборгованості відповідач не здійснював погашення кредиту, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості станом на 05.05.2026 склав 43200 грн., з яких: 15000 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 18450 грн. - заборгованість по нарахованих процентах, 2250 грн. - комісія, 7500 грн. - відсотки за ст. 625 ЦК України (а.с.27 зворот-29).

У відзиві сторона відповідача вказує на нікчемність умов договору щодо нарахування комісії та незаконність нарахування процентів поза межами 28-денного базового періоду, установленого договором.

Суд не погоджується із зазначеними твердженнями виходячи з наступного.

Право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту, яка є складовою частиною загальних витрат за споживчим кредитом, передбачене п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції з 10 червня 2017 року), Правилами розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року №49 (Правила про споживчий кредит), і з такою умовою договору позичальник погодився, що також узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

Вказуючи на нікчемність умов договору щодо комісії відповідач безпідставно ототожнює два різні види комісії: одноразову за видачу кредиту та щомісячну за обслуговування кредиту, яку кредитодавець позичальнику не нараховував. У зв`язку з цим, твердження відповідача про неправомірність нарахування заборгованості по комісії в сумі 2250 грн. не є слушними.

Також суд відхиляє доводи щодо незаконності нарахованих позивачем процентів за користування кредитом.

Так, умовами п. 4.14 кредитного договору передбачено строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику - 365 календарних днів, з датою повернення кредиту 17.12.2026.

У п. 4.4. договору встановлено базовий період 28 календарних днів. Згідно п. 1.1 договору, базовий період сплати відсотків це проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом та комісії за видачу кредиту; кількість днів у базовому періоді вказана у розділі 4 цього договору. Зазначені умови узгоджуються з Графіком платежів.

Отже, строк кредитування та базовий період - це різні категорії строків, які співвідносяться як ціле й частина, що хибно ототожнено стороною відповідача, як два строки кредитування.

Також у кредитному договорі сторонами погоджено процентну ставку стандартну: - 1% за кожен день користування кредитом (застосовується протягом перших 180 календарних днів із дати укладення цього договору); -0,74% - за кожен день користування кредитом (застосовується у період починаючи із 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту).

З розрахунку заборгованості вбачається, що саме за такою процентною ставкою та в межах строку кредитування (до 05.05.2026) позивач нараховував відповідачу відсотки за користування кредитом.

При цьому, величина встановленої у кредитному договорі денної процентної ставки в 0,918% та застосованих на її основі при нарахуванні відсотків процентних ставок 1,0%, 0,74% у день не перевищує її максимального розміру, передбаченого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Підписавши вищевказаний кредитний договір, відповідач погодився з його умовами, у зв`язку з чим даний договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Даний кредитний договір не містить нечітких або двозначних положень, а викладені в договорі умови щодо строку кредитування, періодів та ставок нарахування й сплати відсотків, комісії є чіткими та зрозумілими. Враховуючи принцип свободи договору відповідач мав можливість не вступати з кредитодавцем у кредитні правовідносини, якщо дійсно вважав встановлений розмір комісії, відсотків за користування кредитними коштами несправедливими, проте погодився на такі умови договору, підписавши його без будь яких застережень.

Щодо стягнення заборгованості за процентами річних згідно ст. 625 ЦК України, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання, нараховані у період дії в Україні воєнного стану, вони підлягають списанню кредитодавцем, тому позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача 7500 грн. заборгованості за процентами за ст. 625 ЦКУ задоволенню не підлягає.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - у розмірі 35700 грн., з яких: 15000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 18450 грн. - заборгованість за відсотками, 2250 грн. - заборгованість по комісії.

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 82,64 % ( 35700 : 43200 х 100), з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог - у сумі 2200,21 грн. (2662,40 х 82,64%).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача - адвокат Приходько С.О. просив стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 10000 грн.

Судом установлено, що відповідачем ОСОБА_1 07.07.2026 укладено договір про надання правничої допомоги з адвокатом Приходьком С.О.

Відповідно до розрахунку витрат на правову допомогу та квитанції до прибуткового касового ордера від 07.07.2026, адвокат Приходько С.О. надав ОСОБА_1 професійну правову допомогу вартістю 10000 грн.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 судом задоволено частково - на 82,64%, тому сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з позивача на користь відповідача пропорційно розміру задоволених вимог становить 1736 грн. (10000 х 17,36%).

Згідно із ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, з урахуванням положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України в суму судових витрат по сплаті судового збору, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2200,21 грн., слід зарахувати суму судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача в розмірі 1736 грн. та остаточно стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» різницю в розмірі 464,21 грн. (2200,21 - 1736).

Керуючись ст.ст. 13, 77, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, оф.407, код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором №1638-1692 від 18.12.2025 у сумі 35700 грн. та судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 464 грн. 21 коп., а всього стягнути з нього 36 164 (тридцять шість тисяч сто шістдесят чотири) грн. 21 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Карпусь