Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №202/7971/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Суд: Індустріальний районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №202/7971/25

Суддя: Маринін О. В.

Справа № 202/7971/25

Провадження № 2/202/886/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра

у складі судді Мариніна О.В.

за участі секретаря судового засідання Пєшкічевої А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Прокопцев Сергій Вікторович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності,

встановив:

Позивач через представника звернувся до суду з позовом, поданим через підсистему «Електронний суд» в якому просить припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на житловий будинок А-1 загальною площею 94,2 кв.м, житловою площею 58,9 кв.м, сарай Б (1/2 частина), лазню В, льох Г (1/4 частина), гараж Д, сарай Е, колонку К, паркан 1 за цією адресою як на самостійний об`єкт нерухомого майна (одиницю) за типом майна «житловий будинок». Позов обґрунтовано тим, що позивачу на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частини жилого будинку та земельної ділянки від 10.08.1999, реєстровий № 972, належить 1/2 частка житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами. Іншу 1/2 частку мають відповідачі на підставі свідоцтва про право власності від 10.06.1996. Позивач зазначає, що з 1999 року співвласники переобладнували й перепланували свої частини будинку. Внаслідок цього будинок фактично розділений на два відокремлені об`єкти, кожен із яких використовується окремо. Згідно з висновком щодо технічної можливості поділу будинок може бути поділений на два новоутворені об`єкти без виконання будівельних робіт. Позивач намагався домовитись із відповідачами про укладення договору поділу, однак вони, зокрема через воєнний стан та евакуацію з Донецької області, від його укладення ухиляються, тому позивач позбавлений можливості виділити частку в нотаріальному порядку й зареєструвати право власності на окремий об`єкт.

У судове засідання позивач і його представник не з`явилися, просили про розгляд справи без їх участі.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 надали заяви про розгляд справи без їх участі, заперечень проти задоволення позову не висловили.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частини жилого будинку та земельної ділянки від 10.08.1999, реєстровий № 972, ОСОБА_1 належить 1/2 частка житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ), що підтверджується наказом відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Лиманської міської ради від 08.07.2025 № 34/09-54.

Право позивача підтверджено довідкою виконавчого комітету Лиманської міської ради від 16.09.2024 № 4012-02-16.

Частка будинку розташована на земельних ділянках, що належать позивачу, з кадастровими номерами 1413300000:01:012:1183 (0,0591 га), 1413300000:01:012:1182 (0,0385 га), 1413300000:01:012:0283 (0,0035 га) та 1413300000:01:012:0282 (0,0453 га), що підтверджено державними актами та витягами з Державного реєстру речових прав.

Іншу 1/2 частку будинку мають відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 10.06.1996.

На час придбання частки у 1999 році до позивача перейшла квартира АДРЕСА_3 житловою площею 43,4 кв.м та частина господарських будівель.

Згідно з технічним паспортом на будинок від 07.06.2018 співвласники з 1999 року здійснювали переобладнання й перепланування належних їм частин. Загальна площа будинку становить 165,3 кв.м, житлова площа 103 кв.м.

Довідкою від 20.05.2025 № 6 підтверджено, що зміни площі зумовлені роботами з переобладнання та перепланування, які не передбачають втручання в несучі конструкції, та будівництвом ганку. Гараж Д, сарай Е й сарай Ж збудовані до 05.08.1992.

Згідно з висновком щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна будинок може бути поділений на два новоутворені об`єкти. Обидва об`єкти використовуються сторонами як відокремлені житлові будинки з господарськими будівлями. За висновком, їх можна виділити в натурі без виконання будівельних робіт.

Позивач намагався домовитися з відповідачами про укладення договору про поділ, проте відповідачі від його укладення або надання згоди на поділ ухиляються.

Згідно з висновком від 15.08.2025 ринкова вартість 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами становить 227 305,23 грн.

Суд вирішує справу на підставі доказів, поданих сторонами та оцінених відповідно до ст. 89 ЦПК України.

Власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного є спільною частковою власністю (ст. 356 ЦК України).

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч. 1 ст. 358 ЦК України).

Співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності (ч. 1 ст. 364 ЦК України).

У разі виділу співвласником частки для нього право спільної часткової власності на це майно припиняється, і він набуває право власності на виділене майно (ч. 4 ст. 364 ЦК України).

Договір про виділ частки з нерухомого майна укладається письмово та підлягає нотаріальному посвідченню. Поділ майна між співвласниками за домовленістю припиняє право спільної часткової власності (ст. 367 ЦК України).

Власник має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 392 ЦК України). Визнання права є способом захисту цивільних прав (ст. 16 ЦК України).

Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення (ст. 183 ЦК України).

У постанові від 16.11.2016 у справі № 6-1443цс16 Верховний Суд України виснував, що поділ або виділ нерухомого майна у спільній частковій власності можливий, якщо кожній стороні буде виділено нерухоме майно, що відповідає розміру її частки.

Об`єкт нерухомості на вимогу співвласника підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити ізольовані приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватися окремо або які можна переобладнати для цього.

При виділі правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються й припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Виняток становлять випадки, коли майно належить двом співвласникам. Для державної реєстрації права власності на майно, що створюється шляхом поділу або виділу в натурі, подається договір про поділ, договір про виділ або відповідне рішення суду.

Суд встановив, що позивачу належить 1/2 частка житлового будинку, а іншу 1/2 частку мають відповідачі.

Сторони фактично користуються відокремленими частинами будинку з господарськими будівлями.

За висновком про технічну можливість поділу будинок може бути поділений на два самостійні об`єкти без виконання будівельних робіт.

Договір про виділ частки в натурі сторони не уклали, оскільки відповідачі від його укладення ухиляються, тож позивач не може завершити виділ і зареєструвати право власності на окремий об`єкт у позасудовому порядку, що свідчить про те, що його право не визнається й обмежується в здійсненні, а отже, потребує судового захисту.

Поділ можливий, оскільки кожному співвласнику може бути виділена відокремлена частина будинку з господарськими будівлями без втрати цільового призначення майна.

Відповідачі правомірність висновку не спростували та доказів на його спростування не надали (ст. 81 ЦПК України).

Оскільки відповідачі разом володіють другою 1/2 часткою, виділ частки позивача має наслідком припинення його права спільної часткової власності на цей будинок і виникнення права власності на виділений об`єкт.

Позовна вимога про припинення права спільної часткової власності та вимога про визнання права власності на виділений об`єкт взаємопов`язані, пов`язані з одним способом захисту й підлягають задоволенню разом.

Зважаючи викладене, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 15, 16, 183, 317, 319, 321, 334, 356, 358, 364, 367, 392 ЦК України, ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок А-1 загальною площею 94,2 кв.м, житловою площею 58,9 кв.м, сарай Б (1/2 частина), лазню В, льох Г (1/4 частина), гараж Д, сарай Е, колонку К, паркан 1, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , як на самостійний об`єкт нерухомого майна (одиницю) за типом майна «житловий будинок».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2026 року.

Суддя О. В. Маринін

Оригінал: reyestr.court.gov.ua