Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №208/6400/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/6400/26

провадження № 2/208/5300/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Кузнецової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача.

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 24 764,73 грн.

У позовній заяві вказується, що 6 жовтня 2025р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 9770775. Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника. Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «МІЛОАН» Позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку, реквізити якої надані Відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту, а саме № НОМЕР_1 .

Згідно з п. 1.1. кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «МІЛОАН» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2.Кредитного договору, за реквізитами, зазначеними у п.2.1. Кредитного договору.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач також підтверджує, що умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому Кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

24 лютого 2026 р. між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 24022026, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників № 1 від 24 лютого 2026р. до договору факторингу № 24022026 від 24.02.2026 року (витяг з Реєстру боржників додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24 764,73 грн., з яких:

- 8 921,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням;

- 0,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 963,47 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту;

- 10 419,76 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту;

- 4 460,50 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Згідно п. 1.2 договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

У Відповіді на Відзив позивач додатково надав пояснення:

Щодо укладання договору в електронній формі

Навів алгоритм дій при укладанні кредитного договору і зазначив, що відповідачем було вчинено певну сукупність дій, спрямованих на отримання кредиту, тобто відповідач самостійно для себе визначив необхідний для себе обсяг часу для ознайомлення з умовами договору, після чого проявив намір вступити з кредитодавцем в договірні відносини на умовах визначених правилами.

У відповідності до умов укладеного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.

Послався на положення статей 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію», які регламентують особливості укладання і підписання кредитного договору в електронному вигляді.

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції(акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Щодо перерахування кредитних коштів позичальнику

Зазначив, що позивач не є банківською установою,а отже на підтвердження зарахування кредитних коштів, перерахованих ОСОБА_1 а кредитним договором на його банківську картку номер: НОМЕР_1 , ТОВ «ФК «ЄАПБ» не може надати жодної інформації, адже згідно ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, є банківською таємницею.

Відповідач, як тримач карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може, власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження та/або спростування факту перерахування кредитних коштів за договором.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків встановлених цим Кодексом.

Розрахунок заборгованості, наданий первісним кредитором, та інформаційну довідку про перерахування кредитних коштів за договором позики № 9770775 від06.10.2025 на картковий рахунок НОМЕР_1 було долучено до позовної заяви.

Щодо первинних документів

Вважає, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» в повній мірі доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів та наявності відповідної заборгованості.

Щодо нарахуванння відсотків у період воєнного стану

Зазначив, що розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами кредитного договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Процитував пункт 18 Перехідних положень ЦК України. Відповідачем умови кредитного договору не виконувались, відповідно нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору є правомірним і відповідач жодним чином не позбавляється від виконання умов кредитного договору та погашення заборгованості в повному обсязі.

Позиція відповідача

Не визнаючи позовні вимоги, відповідач посилається на такі обставини.

1.Відсутність доказів отримання новим кредитором прав вимоги

В обґрунтування цього заперечення висунув таки доводи:

1) Реєстри прав вимоги (витяги з них) не містить достатніх даних, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, зокрема інформації про залишок заборгованості, підстави її нарахування, дату на яку розраховано розмір заборгованості та відомостей про передачу кредитної справи.

2) Витяг із реєстру (сторінка з даними про відповідача) не має підписів та печаток, що робить його неналежним доказом згідно зі ст. 76 ЦПК України,оскільки неможливо встановити, чи дійсно дана сторінка є частиною реєстру.

3) Позивач не надав доказів сплати за договорами факторингу, що є обов`язковимдля підтвердження реального переходу прав. Позивачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтвердження сплати позивачем як новим кредитором коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок первісного кредитора, саме за кредитну заборгованість відповідача.

Отже, відсутність доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору та інших належних доказів, позбавляє відповідача та суд можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме що позивач дійсно набув права вимоги за кредитним договором в зазначеній позивачем сумі.

До матеріалів справи долучені чисті бланки витягів з реєстрів боржників, завірені представником позивача. Доказів того, що вказані витяги підписані в письмовій або електронній формі до суду не надано. Відтак указані докази є недопустимими. Як наслідок, позивачем не доведено факт передачі клієнтом позивачеві права вимоги до відповідача. Реєстри боржників також до суду не надано.

1.Не доведення погодження конкретних умов кредитного договору / договору позики, наданих позивачем.

На підтвердження укладання договору позики позивач надав копію цього договору, але без підпису відповідача як позичальника. Не погоджується з твердженням позивача про те, що зазначений вище договір було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону відповідача.

При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявні в матеріалах справи договори (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронними підписами уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів), що є обов`язковим реквізитом електронного документа.

Таким чином, наявні в матеріалах справи паперові копії спірних кредитних угод не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення договору між мною та кредитором.

Наголошує, що він не укладав договір позики, який долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, відповідно не погоджував зазначені в поданих документах процентні ставки, строки кредитування, комісії, штрафні санкції та інші кабальні умови кредитування.

Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує, що саме цю редакцію договору відповідач розумів та погодив із позивачем. Також не надано жодного переконливого доказу належності саме йому "одноразового ідентифікатора", що зазначений в електронному примірнику договору. Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення відповідачу, підтвердження останнім пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта.

У разі укладення договору електронним цифровим підписом, є можливість перевірити підпис шляхом декодифікації накладення підпису з використанням відкритого ключа, який видається акредитованим центром сертифікації ключів (АЦСК). У даному разі перевірити автентичність того, що позивач називає підписом, не можливо, оскільки не підтверджено ні направлення СМС-повідомлення на мобільний номер відповідача, ні належність номеру телефону саме відповідачу, а також не доведено, що саме ці кредитні умови узгодив відповідач.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору.

Отже, наведене вказує на неукладеність оспорюваних правочинів - кредитного договору 06.10.2025 року № 9770775 з ТОВ «МІЛОАН», в тому числі в електронній формі, оскільки відсутні достовірні докази укладення саме цієї редакції договору, а відповідач даний факт заперечує.

Оскільки позивачем не надано оригінал кредитного договору від 06.10.2025 року № 9770775, а відповідачем ставиться під сумнів його укладення, просить суд на підставі ч. 5 ст. 100 ЦПК України витребувати у позивача оригінал електронного доказу: Кредитний договір від 06.10.2025 року № 9770775 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами), а в разі ненадання оригіналів витребуваних документів - визнати недопустимими в якості доказів надані позивачем паперові копії електронних документів на підтвердження факту надання кредиту відповідачу.

Послався на постанову Касаційного цивільного суду від 04.02.2026 року по справі № 758/14925/23, в якій наводиться механізм перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний.

Наголошує в світлі наведеної правової позиції, що передчасний висновок про укладення договору на тих кабальних умовах, про які повідомив у позовній заяві позивач (кредитор), призведе до порушення його прав та безпідставного стягнення нарахованих процентів, оскільки на даний час матеріали справи не містять жодних переконливих доказів укладення договору саме на цих умовах, які вільно редагуються позивачем в односторонньому, найбільш вигідному позивачу порядку.

2.Щодо неустойки.

Підкреслив, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України нарахування неустойки за договором позики можливе лише до 23.02.2022 р. включно, тоді як в розрахунок позивача здійснений за періоди, які настали після 24.02.2022 р. та під час діючого воєнного стану в державі.

Знов акцентує увагу на відсутності доказів погодження ним цих штрафних умов.

Також позивачем не надано належного розрахунку неустойки із зазначенням % ставки, суми заборгованості на кожен день прострочення виконання зобов`язання, методології/формули розрахунку неустойки тощо.

3.Щодо комісії.

Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, Верховного Суду від 21 жовтня 2020року у справі № 194/1387/19.

Пунктом 5 укладеного між сторонами кредитного договору (заяви) встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено оплату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи наведене, оскільки кредитору було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, наголошую, що положення (вимоги) щодо обов`язку сплачувати плату (комісію) за обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемними.

Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Просить звернути увагу на позицію ВП ВС у справі № 363/1834/17, згідно якої:

«Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку».

Зазначив, що комісія «за надання кредиту» - це плата за дію кредитодавця, яку він вчиняє у власному інтересі. Спроби розмежувати «комісію за обслуговування кредиту» (яку, на його думку, стягувати не можна) та «комісію за надання кредиту» (яку він вважає правомірною), є штучними і не ґрунтуються на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду. Висновок у справі чітко поширюється на дії, які вчиняються кредитодавцем у власному інтересі або є наслідком реалізації його прав за договором.

Економічна сутність такої комісії повністю охоплюється процентною ставкою за користування кредитом, оскільки і проценти, і так звана «комісія за надання» становлять плату, яку отримує кредитодавець у зв`язку з наданням грошових коштів у позику. Окреме нарахування «комісії за надання» поверх процентної ставки за день фактично є завуальованим збільшенням реальної вартості кредиту і призводить до подвійної плати за одну і ту ж послугу.

Просить відмовити у стягненні - 963,47 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту, 10419,76 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, за незрозумілі, не ідентифіковані та неконкретизовані послуги (вартістю більше тіла кредита), які мають по закону надаватися безкоштовно, що у свою чергу відповідатиме принципам розумності та справедливості.

4.Щодо відсутності доказів перерахування коштів (тіла кредиту).

На підтвердження обставин перерахування грошових коштів за спірним кредитними договорами та наявності боргу за договорами позивач надає тільки розрахунки заборгованості.

Наголошує, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є виключно первинні документи,оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Водночас, в даному випадку надані позивачем розрахунки заборгованості фактично не можна вважати розрахунками, оскільки вони не містять жодної формули/методики розрахування заборгованості за кожен день, а лише зазначає розмір боргу на дату відступлення заборгованості, що свідчить про неможливість перевірки нарахувань судом як по тілу кредиту, так і по процентам за користування кредитом та неустойкою.

Відсутність належного розрахунку заборгованості з боку первісного кредитора не дозволяє переконатися, що заявлені суми по процентам були розраховані вірно та з урахуванням законодавства, зокрема Закону України «Про споживче кредитування», яким обмежено розмір процентів по споживчим кредитам.

Розрахунок не було складено первісним кредитором, а складено безпосередньо позивачем - ТОВ «ФК «ЄАПБ», який нібито є новим кредитором після відступлення права вимоги. Тобто файл апріорі не може бути належним підтвердженням здійснення переказу кредитних коштів,оскільки повністю перебуває в залежності від позивача, який не є учасником первинних кредитних відносин і не володіє повним обсягом оригінальних даних щодо видачі кредиту, нарахувань, часткового погашення чи інших операцій.

Відповідно до пункту 62 Положення, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки по рахункам або касовий документ можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитними договорами, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів.

Будучи фінансовою установою з відповідною ліцензією, позивач повинен мати встановлені стандарти роботи, кваліфікованих працівників у сфері кредитування та фінансів, які володіють необхідними знаннями щодо функціонування банківської системи. Відповідно, позивач має всі можливості для самостійного надання документів, що підтверджують здійснення транзакцій (переказу коштів), зокрема копії платіжного доручення, оскільки такі документи є частиною стандартної діяльності фінансової установи та мають бути доступними в її розпорядженні.

Вищенаведене вказує, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення кредитного договору та факт видачі кредиту мені первісним кредитором, не довів погодження розміру відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, не підтвердив перерахування коштів первісному кредитору за отримання грошових вимог, а тому в задоволенні позову варто відмовити повністю.

Процесуальні питання

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області Кузнєцової А.С. від 29.06.2026 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч.4 ст.19, ст.274 ЦПК України.

Ухвалою суду від 17.09.2026 року було задоволено клопотання представника позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ», про витребування доказів. Витребувано від АТ «ПУМБ» інформацію щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку НОМЕР_2 , виписку по рахунку № за номером картки НОМЕР_1 , інформацію про надходження на картковий рахунок НОМЕР_1 грошових кощштів у сумм 8921,00 грн.

05.10.2026 року на запит суду віт АТ «ПУМБ» надійшла витребувана інформація щодо належності краткового рахунку відповідачу.

Представник позивача ТОВ «ФК ЄАПБ» в судове засідання 22.10.2026 року не з`явився, судом вжито максимальні заходи для його повідомлення про розгляд справи з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України. При пред`явленні позову позивач просив розглядати справу за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки невідомі, судом вжито максимальні заходи для його повідомлення про розгляд справи з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України.

Суд розглянув справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що відповідає положенням ст. ст. 128, 223 ЦПК України, з урахуванням поданої заяви про розгляд справи за відсутності сторони, що, в свою чергу, не порушує прав та обов`язків учасників судової справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Обставини, встановлені судом

Предметом спору у цієї справі є правовідносини, що виникли між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», що виникли з виконання укладеного між ними кредитного договору від 06.10.2025 р. № 9770775, правонаступником яких стало ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу № 24022026 від 24.02.2026 р., укладеного ним з ТОВ «МІЛОАН».

Позивач стверджує, що відповідач не виконав умови кредитного договору, у зв`язку з чим має заборгованість за кредитним договором у сумі 24 764,73 грн., з яких:

- 8 921,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням;

- 0,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 963,47 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту;

- 10 419,76 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту;

- 4 460,50 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

На підтвердження своїх вимог позивач надав паперові копії таких документів.

1.Договір про споживчий кредит № 9770775 від 06.10.2025 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 , підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 166389 06.10.2025 р. о 17:50.

Основні положення цього договору передбачають:

Комісія за надання кредиту - встановлена в п.1.5.1 цього Договору винагорода, що одноразово нараховується кредитодавцем за підготовку, організацію та надання фінансової послуги (кредиту) позичальнику.

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - встановлена п.1.5.2 цього Договору винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) Кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання Позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті Позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим Договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим Договором, надсилання Позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки Кредитодавця, тощо, яка нараховується Кредитодавцем та сплачується Позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Проценти за користування кредитом - плата за користування позичальником кредитним коштами, яка нараховується кредитодавцем щоденно на фактичний залишок заборгованості в межах строку кредитування, згідно п.1.5.3, п.1.5.4 цього договору.

1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 8921.00 грн.

1.3. Кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, з 06.10.2025 року (дата надання кредиту). Строк, на який надається окрема частина кредиту, встановлюється Графіком платежів.

1.4. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку № 1 до договору.

1.5. Загальні витрати позичальника за кредитом складають 29617.81 грн. Денна процентна ставка складає: (29617.81 грн. / 8921.00 грн.) / 360 днів * 100% = 0.92%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 1669.44 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 38538.81 грн.

1.5.1. Комісія за надання кредиту: 963.47 грн., яка нараховується за ставкою 10.80 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

1.5.2. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 28654.34 грн., що нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього Договору.

1.5.4. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0.00 грн.

2.1. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

2.2.2. Комісія за надання кредиту нараховується кредитодавцем одноразово в момент видачі кредиту. Строк сплати позичальником загальної (всієї) суми комісії за надання кредиту настає в момент її нарахування і для кожної окремої частини комісії завершується у відповідну дату платежу - дату завершення розрахункового періоду. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) нараховується кредитодавцем в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів.

2.Заява на отримання кредиту № 9770775.

Сайт: miloan.ua Дата створення: 06.10.2025

Заявник: громадянин(ка) України ОСОБА_1 .

Ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 .

Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стать: Чоловік. Вік, років: 40.

Номер мобільного телефону: НОМЕР_4 . Електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

Документ, що посвідчує особу: паспорт НОМЕР_5 виданий Бабушкінським РО 12.07.2001.

Адреса реєстрації (місце проживання): АДРЕСА_1 .

Майновий стан: щомісячні доходи: 22000.00 грн.

Місце роботи: Рядовий співробітник, ГУНП у Дніпропетровській області.

Орієнтовний обсяг операцій з кредитування на місяць: 4000.00 грн.

Мета отримання кредиту: Інші споживчі потреби.

Сума кредиту: 8921.00. У валюті: Українські гривні.

Загальний строк кредитування: 360 днів.

Процентна ставка протягом першого розрахункового періоду : 0.0010 відсотків річних.

Процентна ставка протягом решти строку кредитування: 0.0010 відсотків річних.

Комісія за надання кредиту: 10.80% від суми кредиту.

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості): нараховується за ставкою 14.60% від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів.

Періодичність здійснення платежів: в перший період 30 днів, далі кожні 15 днів згідно Графіку платежів.

Розмір періодичного платежу: згідно Графіку платежів.

Платіжна картка позичальника на яку має бути перерахована сума кредиту: MASTERCARD DEBIT НОМЕР_1 . Банк, що випустив картку: JOINT STOCK COMPANY FIRST UKR.

Також позичальником додатково надані ще 12 телефонів для контакту з ним (Додаток № 3 до Договору про споживчий кредит № 9770775 від 06.10.2025 року).

3. Паспорт споживчого кредиту № 9770775.

Підписаний ОСОБА_1 06.10.2026 р. о 17:50 за допомогою одноразового ідентифікатора 818536.

Містить таки умови кредитування:

- Сума / ліміт кредиту, грн. - 8921.00 грн.

- Строк кредитування - 360 днів

- Комісія за надання кредиту: 963.47 грн., яка нараховується за ставкою 10.80 відсотків від суми кредиту одноразово.

- Комісія за обслуговування кредиту(кредитної заборгованості): Сума комісії за весь строк кредитування: 28654.34 грн., яка нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів.

- Загальні витрати за кредитом, грн. - 29617.81 грн.

- Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки,комісії та інші платежі), - 38538.81 грн.

- Реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 1669.44 відсотків.

- Штрафи У разі прострочення може нараховуватись штраф у розмірі1000 гривень за кожний випадок порушення (не виконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

4.Графік платежів до паспорту споживчого кредиту № 9770775.

Всього 22 платежі, останній платіж 01.10.2026 р.

Розрахунковий період по першому платежу становить 30 днів, решта по 15 днів.

Нарахування: чиста сума платежів -38538.81 грн.; сума кредиту - 8921.00 грн.; комісія за

Обслуговування кредитної заборгованості - 28654.34 грн. Здійснено 22 нарахування (кожні 15 днів) по 1302,47 грн.; комісія за надання кредиту (одноразово) - 963.47 грн.

5.Анкета-заява на кредит № 9770775 від 06.10.2025 р.

Сума кредиту - 8921.00 грн.

Строк кредитування - 30 днів. Дата повернення кредиту 05.11.2025 р.

Сума повернення - 38538.81 грн. Складові:

* Комісія за надання кредиту - 29617.81 грн. Нараховується одноразово за ставкою 27.00 відсотків від суми кредиту.

5. Платіжне доручення ТОВ «Мілоан» банку АТ КБ «ПриватБанк» № 163567018 від 06.10.2025 р. на переказ 8921.00 грн.

на картку № НОМЕР_1 , банк отримувача JOINTSTOCKCOMPANIFIRSTUKR.

Призначення платежу: кошти згідно договору № 9770775.

5.Відомості про щоденні нарахування та погашення кредиту за договором № 9770775.

2025-10-06 нарахування комісії за надання кредиту 963.47

2025-10-06 надання кредиту 8921.00

2025-11-06 нарахування комісії за обслуговування кредиту 1302.47

2025-11-08нарахування штрафу згідно з п. 4.1. договору 1000.00

І далі здійснюються нарахування комісій у відповідності до Графіку погашення кожні 15 днів виходячи із розрахунку строку кредитування - 360 днів.

6.Договір факторингу № 24022026 від 24.02.2026 р. між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Мілоан»

1.Витяг з Реєстру боржників № 1 від 24.02.2026 р., де під номером 3095 значиться ОСОБА_1 , кредитний договір № 9770775, дата закінчення строку кредитування - 01.10.2026 р., сума заборгованості за тілом кредиту - 8921.00 грн.; сума простроченої заборгованості за кредитом - 62,44 грн.; сума заборгованості за комісією за надання кредиту - 963,47 грн.; сума заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 10 419,76 грн.; сума простроченої заборгованості по комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) -9 117,29 грн.; сума заборгованості за неустойкою - 4 460,50 грн.

Висновки суду за результатами розгляду справи і мотиви прийняття рішення

Вирішуючи питання про доведеність або недоведеність позовних вимог, суд виходить з положень норм ЦПК, які встановлює таке:

Стаття 12 ЦПК, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 13 ЦПК,. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Стаття 89 ЦПК, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені положення процесуальних норм, суд приходить до таких висновків.

Згідно до частини 6 статті 11 Закону «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція (Правила та умови кредитування) укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, що й було зроблено позичальником, який підписав Анкету-заяву, яка містить усі основні умови кредитування.

Стосовно твердження відповідача про те, що ним не узгоджувались і не підписувались умови договору, що наведені у позовній заяві, а отже, не підписувався власне й договір, суд зазначає таке.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Як вбачається з наданих доказів, і договір, і решта документів, що є складовою частиною договору або пов`язані з його укладанням, підписувались позичальником за допомогою одноразових ідентифікаторів.

При цьому суд виходить з презумпції правомірності правочину, встановленою статтею 204 Цивільного кодексу. І ця презумпція у судовому порядку відповідачем не спрстовувалась.

Верховний Суд у постанові від 14.11.2018 р. у справі № 2-1383/2010 зробив висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 22.07.2021р. у справі № 911/2768/20 та від 30.06.2021р. у справі № 910/3140/19.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли всіх істотних умов договору.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Статтями 1054, 1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Суд звертає увагу, що законодавство, яке регулює порядок укладення договорів споживчого кредитування в Україні, зазнало змін у 2017 році з прийняттям Закону України «Про споживче кредитування». До цього часу судова практика у питанні можливості встановлення кредитором комісії в кредитному договорі захищала боржника як слабку сторону в кредитних правовідносинах. Однак з прийняттям в 2017 році Закону України «Про споживче кредитування» змінилася і судова практика. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Як вбачається з укладеного договору комісія за надання кредиту за своєю суттю є комісією, пов`язаною із наданням послуги, а саме: перерахуванням Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу.

Суд розцінює сплату відповідачем комісії за надання кредиту, як оплату за супутню послугу на користь кредитного посередника, а тому вважає її нарахування відповідачу обгрунтованим.

Тим більш, що за умовами кредитного договору проценти за користування кредитними коштами не нараховувались.

У кредитному договорі у розділі «Терміни та визначення» наводиться поняття Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості). Вона встановлена пунктом 1.5.2 цього Договору і є винагородою за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) Кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання Позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті Позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим Договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим Договором, надсилання Позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки Кредитодавця, тощо, яка нараховується Кредитодавцем та сплачується Позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Суд зауважує, що як будь яка інша обставина, на яку посилається сторона, надані послуги з обслуговування кредиту, їх вид, кількість повинні бути доведені відповідними доказами.

Але позивачем не надано жодного такого доказу, який б підтверджував факт що така послуга фактично надана і надання саме як послуга позичальнику.

Частиною першою статті 11 Закону «Про споживче кредитування» встановлено, що Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць... безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Крім того, що позикодавець встановив плату на дії, які він в силу закону зобов`язаний здійснювати безоплатно один раз на місяць, позивач встановив плату за них, причому двічі на місяць.

Верховний Суд у постанові від 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21 зазначив, що Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За своєю суттю дії щодо обслуговування та управління кредитом є реалізацією власних прав і обов`язків фінустанови, а не замовленою клієнтом послугою, тому вона не має права стягувати додаткову плату за те, що і так зобов`язана робити за законом.

На це вказується у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 р. у справі № 363/1834/17.

Розглядаючи цей спір, суд зауважує, що укладання договору проходить у 3 етапи:

* пропозиція укласти договір на певних умовах (Оферта). У даному випадку в якості такої пропозиції розглядаються Правила та умови надання кредиту в ТОВ «Мілоан», розміщені на сайті Товариства;

*погодження іншої сторони на укладання договору (Акцепт).

* узгодження запропонованих іншою стороною змін до Пропозиції. Саме таки зміни містяться в Анкеті-заяві позичальника, в якій він заявив бажану суму кредиту 25000,0 гривень зі строком кредитування 30 днів. За результатами розгляду цієї Заяви позикодавцем прийнято рішення про надання кредиту на умовах:

- сума кредиту - 8921,0 грн.

- строк кредитування - 30 днів.

Пройдена сторонами така процедура надає суду підстави для застосування частини 8 статті 18 Закону «Про захист прав споживачів»: «Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача».

Тому суд не приймає доводи позивача щодо правомірності нарахування процентів за користування кредитними коштами в межах строку дії договору позики. Рівним чином відкидаються посилання на інші загальні норми Договору позики, які у будь який мірі можуть трактуватися на користь обгрунтованості стягнення процентів за весь час дії договору.

Строк дії договору (360 днів) - це загальний макроперіод, протягом якого договір залишається чинним, сторони можуть взаємодіяти, видавати нові транші, а також діють організаційні та регуляторні умови (наприклад, обов`язок банку розглядати заявки).

Строк виконання зобов`язання за траншем (30 днів) - це мікрострок (строк кредитування для конкретних грошових коштів), протягом якого позичальник має законне право користуватися саме цими грошима і після спливу якого зобов`язаний їх повернути.

Ці два строки не є тотожними. На підставі одного договору може виникати безліч окремих зобов`язань, кожне з яких має свій індивідуальний строк виконання.

Такий висновок міститься у постанові ВП ВС від13 липня 2022 р. у справі № 496/3134/19; № 14-44цс21.

У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства. Тобто, у даному випадку,- статті 625 ЦКУ в частині розміру відповідальності за порушення зобов`язання з повернення боргу.

Пунктом 1.3. Договору позики встановлено, що Кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 06.10.2025 (дата надання кредиту). Строк, на який надається окрема частина кредиту, встановлюється графіком платежів. Але крім першого кредиту інших траншів не було.

Умови Договору із строком дії 360 днів були розраховані на можливість видачі кредитних коштів декількома частинами. І в Анкеті-заяві позичальником вказана бажана сума кредиту у розмірі 25000 грн. строком на 30 днів, але узгоджено 8921,0 грн. строком на 30 днів. А нарахування комісії за обслуговування кредиту здійснювалось кожні 15 днів після закінчення 30-денного строку.

Графіком платежів встановлено, що строк кредитування за першим траншем, який склдає 8921,0 грн., становить 30 днів.

Тому суд приймає саме цей строк кредитування, в межах якого позичальник має право правомірного володіння кредитними коштами, а порушення зобов`яання з повернення кредиту у встановлений Графіком 30-денний строк тягне за собою відповідальність згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення основної суми кредиту у розмірі 8921,0 грн. та комісії за надання кредиту у сумі 963,47 грн. Всього 9884,47 гривень.

Щодо неустойки

З тексту позовної заяви та наданих документів на обгрунтування вимоги у цієї частині, незрозуміло, яким чином позивач визначив розмір штрафних санкцій у сумі 4 460,50 грн., якщо пунктом 4.1. кредитного договору встановлена відповідальність за прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту у вигляді штрафу у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення. Штрафи за інші порушенні та інші розміри відповідальності Договором не передбачені.

Таким чином, надані докази, що містять відомості стосовно заборгованості за штрафними санкціями (Витяг з Реєстру боржників, Графік платежів тощо), крім того, що вони не є належним доказом наявності заборгованості, не визнаються судом недостовірними доказами у цієї частині.

Разом з тим, суд виходить з положень пункту 18 ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Цивільного кодексу, який встановлює:

«У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Щодо твердження відповідача про відсутність доказів перерахування коштів (тіла кредиту) суд розглядає таку позицію як застосування концепції «негативного доказу». Відповідач намагається у даному випадку перекласти обов`язок доведення на іншу сторону, у той час як для висвітлення цього питання достатньо було б надання ним витягу із свого карткового рахунку, який його банк зобов`язаний надати йому в силу положень статті 11 Закону «Про споживче кредитування».

Оскільки первісний кредитор не є банківською установою і не уповноважений надавати послуги з перерахування грошових коштів, а тому позбавлений можливості надати первинні документи на підтвердження цієї фінансової операції, судом, за клопотання позивача, було витребувано інформацію з АТ «ПУМБ» щодо належності карткового рахунку відповідачу. Відповідно надано інформації та виписки, рахунок НОМЕР_6 , до якого відкритий картковий рахунок № НОМЕР_7 , відкрито на ім`я ОСОБА_2 . На даний рахунок 06.10.2025 року відбулось зарахування суми 8921,00, призначення: LIQPAY*Miloan.

У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що «факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо».

Із змісту кредитного договору вбачається, що відповідач самостійно зазначив номер платіжного засобу, на який були перераховані кредитні кошти, а також підтвердив власним підписом достовірність наданих відомостей. Зазначені обставини свідчать не лише про формальне укладення договору, а й про визначення сторонами конкретного способу виконання зобов`язання кредитодавця щодо надання кредиту.

Також суд враховує висновки, що містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 910/5226/17, в якій зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи, в яких відкрито відповідні рахунки.

Стосовно правомірності набуття позивачем прав вимоги

Обгрунтовуючи відсутність доказів отримання новим кредитором прав вимоги до відповідача, останній посилається на те, що Реєстри прав вимоги (витяги з них) не містить достатніх даних, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, зокрема інформації про залишок заборгованості, підстави її нарахування, дату на яку розраховано розмір заборгованості та відомостей про передачу кредитної справи.

Також вважає, що позивач не надав доказів сплати за договорами факторингу, що є обов`язковим для підтвердження реального переходу прав. Позивачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтвердження сплати позивачем як новим кредитором коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок первісного кредитора, саме за кредитну заборгованість відповідача.

Отже, відсутність доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору та інших належних доказів, позбавляє відповідача та суд можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме що позивач дійсно набув права вимоги за кредитним договором в зазначеній позивачем сумі.

До матеріалів справи долучені чисті бланки витягів з реєстрів боржників, завірені представником позивача. Доказів того, що вказані витяги підписані в письмовій або електронній формі до суду не надано. Відтак указані докази є недопустимими. Як наслідок, позивачем не доведено факт передачі клієнтом позивачеві права вимоги до відповідача. Реєстри боржників також до суду не надано.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Позивачем названі умови правомірності набуття права вимоги до ОСОБА_1 виконані, відповідні докази надані і стороною відповідача вони не спростовані. Не заявлено ним й клопотань про витребування будь яких додаткових доказів з цього питання.

Розділом 3 Договору факторингу регламентовані правовідносини сторін договору з розрахунку між ними. Зокрема, пунктом 3.3. визначено ціну договору, а пунктами 3.4. та 3.5. - порядок розрахунків між сторонами.

На підтвердження оплати за отримані права вимоги за договором факторингу позивачем надано Платіжну інструкцію № 45 від 26.02.2026 р. на здійснення відповідного платежу через АТ «ПУМБ».

Суд також не вбачає підстав для того, щоб вважати надані позивачем докази неналежними.

Щодо судових витрат.

Згідно до частини першої статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задовільняються на 39,91 % (9884,47 грн.: 24 764,73 грн.) Тому судовий збір підлягає відшкодуванню у розмірі 1062,56 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст.ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014:

- заборгованість за договором позики № 9770775 від 06.10.2025 року в сумі 9884,47 (дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) гривні 47 копійок,

- сплачений судовий збір в розмірі 1062 (одна тисяча шістдесят дві) гривні 56 копійок.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду - 22.10.2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Суддя А.С. Кузнєцова