Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №750/7930/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/7930/26

Провадження № 2/750/3870/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Крапивного Б.В.,

за участю: секретаря Буглака А.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 98803240000 від 02.06.2023 в розмірі 52723,93 грн та понесених судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 02.06.2023 між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 98803240000, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в сумі 46534,81 грн на умовах, визначених кредитним договором, однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 52723,93 грн, з яких 46534,81 грн – заборгованість за тілом кредиту; 6189,12 грн – заборгованість за комісією. 22.04.2024 між первісним кредитором та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 262, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 98803240000 від 02.06.2023, укладеним з відповідачем. Окрім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача понесених судових витрат, в які включено витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 24.09.2026.

10.08.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог у заявленому позивачем розмірі, вказавши, що кредитний договір № 98803240000 від 02.06.2023 укладено для рефінансування попереднього кредитного зобов`язання; не погодився із нарахованою сумою заборгованості за тілом кредиту, оскільки, на його переконання, позивачем не розкрито її походження за первісним кредитним договором; просив перевірити склад рефінансованої заборгованості; вказав, що позивачем не дотримано порядок надсилання йому досудової вимоги про повернення заборгованості; просив визнати нікчемними умови кредитного договору щодо нарахування комісії; просив зменшити розмір судових витрат та розподілити їх пропорційно до задоволених вимог.

12.08.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечив проти доводів відповідача та підтримав заявлені позовні вимоги, додатково зазначивши, що кредитний договір № 98803240000 від 02.06.2023 укладено в електронній формі; уклавши зазначений договір, відповідач погодився з його умовами щодо розміру кредиту та нарахування комісії.

18.08.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній визнав факт укладення кредитного договору № 98803240000 від 02.06.2023 в електронній формі та факт спрямування кредитних коштів на погашення заборгованості за попереднім кредитним договором; підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, та просив розстрочити виконання рішення суду, ухваленого за наслідками розгляду цієї справи.

24.09.2026 розгляд справи відкладено на 23.10.2026 у зв`язку із задоволенням клопотання відповідача про витребування доказів.

У судовому засіданні відповідач визнав факт укладення кредитного договору, за яким він не отримав кредитні кошти, а їх було спрямовано на рефінансування його заборгованості за попереднім кредитним договором, укладеним ще до повномасштабної війни з РФ. Після початку бойових дій він виїхав до Польщі та не міг сплачувати кредит через значні витрати та перебування на його утримання дитини з інвалідністю. Він не пам`ятає суму заборгованості за попереднім договором, однак вважає, що банком завищено суму кредиту в новому договорі. Він не пам`ятає, чи сплачував грошові кошти на погашення кредитної заборгованості. Просив розстрочити присуджену до сплати суму заборгованості.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надавши клопотання про розгляд справи без його участі, в якій просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

02.06.2023 між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 98803240000 (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору підписуючи цей Договір, позичальник погоджується з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків (далі – Правила), які розміщені для ознайомлення на сайті www.ukrsibbank.com/ua/personal/credits та на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку та оприлюднені у газеті «Урядовий кур`єр» № 105, 09.06.2017 (із усіма змінами і доповненнями).

Правила, після підписання сторонами Договору, стають його невід`ємною частиною; підписуючи Договір, сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами Договору, які викладені в цьому Договорі та в Правилах; підписи сторін під цим Договором вважаються одночасно підписами під Правилами, при цьому, після підписання сторонами цього Договору, Правила не підлягають додатковому підписанню сторонами і вступають в силу для сторін одночасно із підписанням цього Договору (п. 1.2 Договору).

За змістом п. 2.1 Договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил.

Сума кредиту становить 46534,81 грн (п. 3.1 Договору).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що кредит надається позичальнику для особистих потреб, а саме на погашення суми заборгованості позичальника за кредитом, наданим позичальнику Банком на підставі договору про надання споживчого кредиту № 94622799000.

Відповідно до п. 3.5 Договору позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до Графіка платежів, що викладений у додатку № 1 до Договору, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 02.06.2027.

За змістом п.п. 3.8, 3.9 Договору процентна ставка встановлюється в розмірі 0,00001% річних; за користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7,00001% річних.

Згідно з п. 3.12 Договору позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього Договору та додатку № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Додатком № 1 до Договору передбачено наступні види комісій:

-щомісячна комісія за управління кредитом, яка становить 1,9% від суми кредиту та включається до суми ануїтетного платежу, починаючи з 03.08.2023;

-комісія за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу у розмірі 500 грн, яку Банк має право не застосовувати або застосовувати не в повній мірі;

-комісія за розрахунково-касове обслуговування, розмір якої встановлено згідно з тарифами Банку.

Договір укладено в електронній формі через систему UKRSIB online. Відповідач визнав факт укладення Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В укладеному Договорі визначено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, а отже сторонами дотримано вимоги щодо форми такого договору та досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитування; вказаний договір укладено в електронній формі відповідно до вимог цивільного законодавства.

Таким чином, 02.06.2023, внаслідок укладення договору про надання споживчого кредиту № 98803240000, між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 виникло кредитне правовідношення, за яким АТ «УКРСИББАНК» зобов`язалося надати кредит ОСОБА_1 , а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти на визначених у договорі умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом п.п. 3.2, 3.3 Договору надання кредиту здійснюється у термін не пізніше ніж 30 календарних днів з моменту підписання Договору; кредит надається позичальнику на погашення суми його заборгованості за кредитом, наданим позичальнику банком на підставі договору про надання споживчого кредиту № 94622799000, шляхом перерахування в безготівковій формі на транзитний рахунок Банку № НОМЕР_1 .

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджено наданою позивачем копією виписки за кредитним договором № 98803240000, згідно з якою 02.06.2023 на банківський рахунок № НОМЕР_1 надійшли грошові кошти в сумі 46534,81 грн.

Отже, АТ «УКРСИББАНК», здійснивши переказ коштів на банківський рахунок № НОМЕР_1 в сумі 46534,81 грн, виконало своє зобов`язання за вказаним кредитним договором.

Надаючи оцінку твердженням позивача щодо необґрунтовано нарахованого розміру наданого кредиту, суд зважає на таке.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Уклавши кредитний договір № 98803240000 від 02.06.2023, ОСОБА_1 погодився з умовами надання споживчого кредиту, у тому числі, щодо розміру кредиту, його обслуговування і погашення, що прямо передбачено пунктом 1.1 Договору. При цьому відповідач також погодився із порядком надання кредиту – перерахування кредитних коштів на транзитний рахунок банку № НОМЕР_1 , а також із тим, що ці кошти будуть спрямовані на погашення його заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 94622799000.

Ухвалою суду від 24.09.2026 задоволено клопотання відповідача про витребування в АТ «УКРСИББАНК» доказів, а саме копій кредитного договору № 94622799000 та супутніх до нього документів, у тому числі, розрахунку заборгованості за цим кредитним договором. Витребувані документи надійшли до суду 16.10.2026, підтверджують факт наявності заборгованості у ОСОБА_1 за кредитним договором № 94622799000 станом на 01.06.2023 та факт її погашення 02.06.2026 після укладення кредитного договору № 98803240000. Заперечення відповідача щодо обґрунтованості нарахованої заборгованості за кредитним договором № 94622799000 судом відхиляються, оскільки не входять до предмету доказування в цій справі.

Згідно з позовною заявою та за результатами дослідження розрахунку заборгованості за кредитним договором № 98803240000 від 02.06.2023 судом встановлено, що ОСОБА_1 свої фінансові зобов`язання своєчасно й у повному обсязі не виконав, допустивши прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

За змістом ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит; кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Правила (договірні умови) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» після підписання сторонами Договору є невід`ємною його частиною.

Відповідно до п. 7.3 Договору Правила (договірні умови) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків можуть бути скасовані або до них можуть бути внесені зміни, про що Банк повідомляє шляхом оприлюднення такої інформації: опублікування в газеті «Урядовий кур`єр» або в іншому офіційному виданні або розміщення на офіційному сайті Банку https://ukrsibbank.com/private-individuals/credits/ або на інформаційних дошках у відділеннях Банку.

За змістом п. 5.1.2 Правил у випадку, зокрема, невиконання позичальником умов Договору, Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, та вимагати від позичальника повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 98803240000 від 02.06.2023 вбачається, що ОСОБА_1 не здійснював жодних платежів по кредиту, у зв`язку з чим у даному випадку застосовуються положення п. 5.1.2 Правил щодо права кредитодавця вимагати повне погашення кредиту до спливу терміну дії Договору.

Аргументи відповідача щодо порушення позивачем вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» спростовано наданими позивачем документами, а саме копією досудової вимоги № 23398140 від 10.07.2026, адресованої відповідачу, яку останній не отримав за зареєстрованим місцем проживання, перебуваючи за кордоном, що не спростовує дотримання позивачем вказаної норми закону. При цьому у надісланій відповідачу досудовій вимозі наявний перелік дій, необхідних для усунення порушення грошового зобов`язання, та зазначено строк, протягом якого вони мають бути здійснені.

Щодо відступлення права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 98803240000 від 02.06.2023 на користь позивача суд звертає увагу на таке.

22.04.2024 між первісним кредитором та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 262, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору, а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 2.2 вказаного договору факторингу права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, що передбачені умовами первинних договорів, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді.

На підтвердження переходу прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 98803240000 від АТ «УКРСИББАНК» до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» позивачем надано копію витягу із реєстру боржників до договору факторингу № 262, в якому зазначено вказаний кредитний договір, анкетні відомості відповідача та розмір його заборгованості; копію акта приймання-передачі права вимоги від 22.02.2024, а також копію платіжної інструкції № 75469 від 22.02.2024, відповідно до якої ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» здійснило платіж на користь АТ «УКРСИББАНК» на виконання умов договору факторингу № 262 від 22.02.2024, про що зазначено в графі платіжної інструкції «призначення платежу».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

З огляду на викладене, заміна осіб в окремих зобов`язаннях, у тому числі в таких, які виникли внаслідок укладення кредитного договору, через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт; фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором – банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

Таким чином, на підставі зазначеного вище договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 98803240000 від 02.06.2023.

Щодо вимоги про відшкодування заборгованості за кредитним договором, суд звертає увагу на такі правові норми й фактичні обставини.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором, останньому нараховано заборгованість у сумі 52723,93 грн. Так, із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 98803240000 від 02.06.2023 вбачається, що заборгованість відповідача становить 52723,93 грн, з яких: 46534,81 грн – заборгованість за тілом кредиту; 6189,12 грн – заборгованість за комісією. Вказана заборгованість є предметом позову.

Факт наявності у відповідача заборгованості за тілом кредиту підтверджено наданими позивачем доказами, зокрема, копією виписки за кредитним договором № 98803240000 від 02.06.2023 та розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за цим кредитним договором.

Водночас, щодо нарахування відповідачу заборгованості за комісією, суд звертає увагу на таке.

Умовами Договору передбачено три види комісії, зокрема, щомісячну комісію за управління кредитом, яка становить 1,9% від суми кредиту (884,16 грн) та включається до суми ануїтетного платежу. Саме за цією комісією первісний кредитор нараховував заборгованість ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, у тому числі, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Судом встановлено, що відповідачу нараховувалась заборгованість за щомісячною комісією за управління кредитом у розмірі 1,9% від суми кредиту (884,16 грн). Водночас, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з управлінням кредитом, що надавались відповідачу, та за які банком встановлена щомісячна комісія. Крім того, позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх первісним кредитором зі споживачем при укладенні кредитного договору, у зв`язку із чим положення кредитного договору щодо нарахування відповідачу щомісячної комісії за управління кредитом є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зважаючи на викладене, нарахована відповідачу заборгованість за комісією не підлягає стягненню.

Таким чином, слід стягнути з відповідача заборгованість, що утворилась внаслідок невиконання ним умов кредитного договору № 98803240000 від 02.06.2023, у розмірі 46534,81 грн, тобто заборгованість за тілом кредиту.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, покладаються на відповідача.

Правничу допомогу позивачу надавав адвокат Усенко Михайло Ігорович на підставі договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025.

Згідно з Актом наданих послуг (правової (правничої) допомоги) № 434 від 10.07.2026 та детальним описом наданих послуг до вказаного акту за договором про надання правової допомоги № 0107 від 10.07.2026 вартість наданої позивачу правничої допомоги у цій справі становить 8000 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 18.03.2021 у справі № 520/4012/19, від 23.04.2021 у справі № 521/15516/19, від 14.06.2021 у справі № 826/13244/16).

Ураховуючи норми цивільного процесуального законодавства щодо сплати, дослідження та розподілу судових витрат між сторонами судового процесу, зважаючи на характер та обсяг виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення з відповідача сума витрат за надану правничу допомогу є завищеною, а тому підлягає зменшенню.

Так, проаналізувавши опис наданих адвокатом позивача послуг, перевіривши відповідність заявлених до стягнення сум наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи незначну складність справи, що розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, з огляду на ціну позову, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування витрат на правничу допомогу, надану позивачу, до 3000 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову на суму 46534,81 грн, що становить 88,26% (46534,81 : 52723,93 ? 100%), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме слід стягнути з відповідача на користь позивача 2349,83 грн (2662,40 грн ? 88,26%) у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2647,80 грн (3000 ? 88,26%) у відшкодування витрат на правничу допомогу.

У ході судового розгляду відповідач просив розстрочити виконання рішення суду. Суд зауважує, що виконанню підлягають лише такі судові рішення, які набрали законної сили, а отже на стадії ухвалення судового рішення суд не може вирішувати процесуальні питання, які підлягають розгляду в порядку виконання судових рішень, у тому числі, щодо розстрочення виконання рішення суду. Зокрема, за змістом ч.ч. 2, 7 ст. 435 ЦПК України заява про розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи; про розстрочення виконання судового рішення постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. Таким чином, нормами ЦПК України врегульовано порядок розстрочення виконання судового рішення, який вирішується окремо від розгляду цивільної справи по суті, тому зазначене клопотання відповідача не може бути задоволено до набрання рішенням суду законної сили.

Керуючись ст.ст. 141, 142, 258, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 98803240000 від 02.06.2023 в розмірі 46534,81 грн (сорок шість тисяч п`ятсот тридцять чотири гривні 81 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2349,83 грн (дві тисячі триста сорок дев`ять гривень 83 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2647,80 грн (дві тисячі шістсот сорок сім гривень 80 коп.) у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, 4-й поверх, м. Львів; код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Б.В. Крапивний