Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №600/703/26-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/703/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неповного нарахування та виплати грошового забезпечення;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та утримання військового збору із грошового забезпечення позивача;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату недоотриманого грошового забезпечення за період, протягом якого виплати були припинені, починаючи з моменту їх фактичного припинення виплат відповідачем, а також за спірні періоди у розмірі 773820 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження військової служби відповідачем допущено неповне нарахування та виплата грошового забезпечення. Позивач вказує, що після мобілізації йому не була нарахована та виплачена додаткова винагорода за перший місяць служби. Також позивач вказує, що за січень-травень 2023 р. йому не нарахована та невиплачена у повному обсязі додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень. У період вересень – жовтень 2023 р. виплата грошового забезпечення була незаконно припинена (суттєво зменшена) без належного правового обґрунтування. Таким чином, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у відзиві заперечував проти задоволення позову та вказав, що позивач був мобілізований 23.03.2022 р., однак Військова частина НОМЕР_1 стала йому нараховувати грошове забезпечення лише з липня 2022 року, а до цього час він отримував грошове забезпечення від ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, відповідач вказує, що виплата додаткової винагороди за перший місяць служби при мобілізації не передбачена діючим законодавством, в т.ч. і постановою Кабінету Міністрів України №168 від 22.02.2022. Також відповідач зазначає, що за період з січня по травень 2023 позивач отримував додаткову грошову винагороду в розмірі 30 000 грн., в квітні йому було зменшено таку винагороду до 19000 грн, однак виплачена в цей місяць грошова допомога на оздоровлення в розмірі 20899,73 грн. З приводу незаконних нарахувань грошового забезпечення та припинення його виплати (суттєве зменшення) в вересні-жовтні 2023 року відповідач відмітив, що у вересні 2023 року військовослужбовець ОСОБА_1 отримав грошове забезпечення в розмірі 122023,30 грн., в яке включено і додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. В жовтні 2023 року ним отримано грошове забезпечення в розмірі 22023,30 грн, тобто грошове забезпечення військовослужбовця, що відповідає його посадовому окладу, званню, вислузі та іншим доплатам. Також відповідач повідомив, що відповідно до картки військовослужбовця позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, з якого утримано 6810,43 грн військового збору за місяці, в які він не брав безпосередню участь в бойових діях, а тому відповідач вважає позовні вимоги безпідставними. Додатково відповідач повідомив, що позивач у листопаді 2023 року самовільно покинув військову частину, у зв`язку із чим наказом командира в/ч НОМЕР_1 №332 від 20.11.2023 р. він виведений за штат і йому зупинено всі виплати.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 20.02.2026 р. позов залишено без руху. 25.02.2026 р. позивачем усунено недоліки позову, у зв`язку із чим судом відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 14.04.2026 р. замінено неналежного відповідача - Військову частину НОМЕР_2 на належного - Військову частину НОМЕР_1 .

Ухвалами суду від 04.05.2026 р. та 23.09.2026 р. витребувано у Військової частини НОМЕР_1 додаткові інформацію та докази по справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивач з 23.03.2022 р. проходив військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 позивача з 23.03.2022 р. зараховано до списків особового складу та всі види забезпечення з 23.03.2022 року. (а.с. 119).

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 20.11.2023 р. №332 позивачу призупинено з 20.11.2023 р. виплату грошового забезпечення, у зв`язку із самовільним залишенням військової частини (СЗЧ). (а.с. 55).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27.04.2024 р. №119 звільнений від займаних посад та зарахований у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 Військової частини НОМЕР_3 Військової частини НОМЕР_4 з 09.04.2024 року. (а.с. 54).

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.10.2024 р. №305 поновлено виплату грошового забезпечення позивачу, у зв`язку із поверненням з СЗЧ. (а.с. 54, 72)

Матеріали справи містять: копію витягу з наказу від 18.11.2024 р. №393 про призначення службового розслідування по факту відмови від подальшого проходження військової служби та виконання наказу командира позивачем; копію витягу з наказу від 16.12.2024 р. №197 про результати службового розслідування; копію витягу із акту службового розслідування №84 від 16.12.2024 р. (а.с. 46-53).

До матеріалів справи долучено копії картки особового рахунку позивача за 2022-2024 роки, складену Військовою частиною НОМЕР_1 . (а.с. 67).

Також матеріли справи містять витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення до реєстру відомостей про кримінальне правопорушення позивачем (ч. 5 ст. 407 КК України), зареєстроване 03.04.2025 року. (а.с. 71).

До матеріалів справи долучено копії матеріалів службового розслідування за фактом відмови від подальшого проходження військової служби та невиконання наказу командира колишнім навідником танкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_1 . (а.с. 76-98).

Матеріали справи містять копію повідомлення Фінансово-економічного управління командування сухопутних військ Збройних Сил України від 23.03.2018 р. про зарахування, зокрема, військової частини НОМЕР_1 на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 121).

Також матеріли справи містять копію листа Міністерства оборони України на №760/7102 від 23.07.2022 із повідомленням щодо зняття, зокрема, військової частини НОМЕР_1 з фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 121-122).

Згідно інформації ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.08.2022 р. повідомляється, зокрема, що з 01.08.2022 р. на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_1 зараховано військові частини НОМЕР_2 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 . (а.с. 122-123).

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2026 р. позивач брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпечення здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України: у період з 06.09.2022 по 31.12.2022, у період з 12.06.2023 по 10.07.2023, у період з 16.08.2023 по 19.11.2023. (а.с. 125).

Згідно інформації військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2026 р. повідомлено суд, що в Журналах бойових дій за 2022-2023 роки військової частини НОМЕР_2 відсутня інформація щодо ОСОБА_1 . (а.с. 127).

Мотивувальна частина

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Відповідно з ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 р. “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі – Постанова №704) передбачено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється у порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Визначено повноваження про те, що військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванню видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

В подальшому (і станом на час спірних правовідносин) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова №168 (далі - Постанова №168), в редакції, яка застосовується з 02.04.2022 року).

Пунктом 1 Постанови №168 визначено: установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Судом встановлено, що позивач з 23.03.2022 р. проходив військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 . Так, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 позивача з 23.03.2022 р. зараховано до списків особового складу та всі види забезпечення з 23.03.2022 року. Поряд із цим судом встановлено, що згідно копії повідомлення Фінансово-економічного управління командування сухопутних військ Збройних Сил України від 23.03.2018 р. військова частина НОМЕР_1 зарахована на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до копії листа Міністерства оборони України на №760/7102 від 23.07.2022 повідомляється щодо зняття, зокрема, військової частини НОМЕР_1 з фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі вказаного судом встановлено, що відповідач у період з березня 2022 р. по липень 2022 р. не здійснював фінансове забезпечення, оскільки в цей час позивач перебував на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Таким чином, суд не надає оцінки доводам позивача за вказаний період, оскільки у період з березня 2022 р. по липень 2022 р. Військова частина НОМЕР_1 не здійснювала фінансове забезпечення, а відтак не є відповідальною за правомірність нарахованих позивачу сум.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що у період з липня 2022 р. до 19.11.2023 р. позивач перебував на фінансовому забезпеченні та отримував грошове забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 . Також суд звертає увагу, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 20.11.2023 р. №332 позивачу призупинено з 20.11.2023 р. виплату грошового забезпечення, у зв`язку із самовільним залишенням військової частини (СЗЧ). Вказаний наказ є чинним, в судовому порядку незаконним не визнавався, а тому суд надає оцінку доводам позивача виключно в межах даного періоду перебування на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 - з липня 2022 р. до 19.11.2023 р.

Судом досліджено копії картки особового рахунку позивача за 2022-2024 роки, складену Військовою частиною НОМЕР_1 . Так, згідно інформації, яка містить картка особового рахунку позивач у липні-серпні 2022 р., січень-травень 2023 р. отримував додаткову винагороду в розмірі 30000 грн щомісячно згідно постанови №168, окрім квітня 2023 р. Так, судом з`ясовано, що у квітні 2023 р. позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду лише в розмірі 19000 гривень. З вказаного приводу судом було вжито заходи та витребувано у відповідача інформацію та докази щодо підстав невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000/100000 грн за квітень 2023 року у повному обсязі, а виплати лише в розмірі 19000 грн, однак відповідач не надав суду жодних обґрунтувань та доказів в цій частині. Поряд із цим, відповідач у відзиві зазначає, що виплата додаткової винагороди 30000 грн у квітні 2023 р. була зменшена до 19000 грн у зв`язку із виплатою у цей місяць допомоги на оздоровлення в сумі 20899,73 гривень. Однак, суд не погоджується із такими діями відповідача, оскільки виплата додаткової винагороди 30000 грн не залежить від отримання позивачем допомоги на оздоровлення у відповідному місяці. Так суд звертає увагу, що грошова допомога на оздоровлення є щорічною виплатою в розмірі місячного грошового забезпечення військовослужбовця, яка виплачується під час щорічної основної відпустки повної тривалості або її другої частини, а бо ж без вибуття у відпустку. У спірних правовідносинах позивач у квітні 2023 р. у щорічну відпустку не вибував, оскільки за вказаний місяць грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за ОПС, щомісячна премія) йому виплачено у повному розмірі, як і за попередній місяці. З вказаного суд робить висновок, що у квітні 2023 р. позивач як і попередньому місяці набув право на отримання додаткової винагороди 30000 грн, однак відповідач безпідставно та необґрунтовано зменшив її розмір до 19000 гривень. Суд наголошує, що додаткова винагорода (30000 грн) підлягає нарахування позивачу у місяці виплати допомоги на оздоровлення, оскільки військовослужбовець фактично не перебував у відпустці в цьому місяці, а відтак зменшення розміру додаткової винагороди у відповідача не було. Протиправність таких дій відповідача у квітні 2023 р. підтверджується виплатою позивачу допомоги на оздоровлення за попередній рік у грудні 2022 р., в якому відповідач нарахував позивачу додаткову винагороду в сумі 100000 грн та одночасно виплатив грошову допомогу на оздоровляння.

Таким чином, відповідачем не доведено суду правомірність нарахування та невиплати у квітні 2023 р. позивачу додаткової винагороди (30000 грн) у повному обсязі.

Щодо решти періоду проходження позивачем військової служби судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2026 р. позивач брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпечення здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України: у період з 06.09.2022 по 31.12.2022, у період з 12.06.2023 по 10.07.2023, у період з 16.08.2023 по 19.11.2023.

Згідно інформації, яка відображена у картці особового рахунку позивача за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивачу у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2022 р., червні, липні, серпні та вересні 2023 р., нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, збільшена до 100000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Зокрема, за червень 2023 р. додаткова винагорода була виплачена в сумі 72000 грн, за липень 2023 р. в сумі 29032,26 грн, за серпень 2023 р. в сумі 51612,90 грн, за вересень 2023 р. у сумі 100000 гривень. Однак, за жовтень 2023 р. додаткова винагорода позивачу не була нарахована та виплачена. За період з 01.11.2023 р. по 19.11.2023 р. грошове забезпечення позивача за 19 календарних днів взагалі не нараховано без жодних обґрунтувань правомірності таких дій. При цьому, призупинення з 20.11.2023 р. виплати позивачу грошового забезпечення згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 20.11.2023 р. №332 жодним чином не може позбавляти позивача права на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди за попередні періоди (по 19.11.2023).

Суд наголошує, що згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2026 р. позивач у період з 06.09.2022 по 31.12.2022, у період з 12.06.2023 по 10.07.2023, у період з 16.08.2023 по 19.11.2023. брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, що надає позивачу право на отримання у ці періоди додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Ненарахування та невиплата позивачу у вказаний період збільшеної додаткової винагороди свідчить про порушення відповідачем гарантій, встановлених Законом №2011-XII та Постановою №168.

Щодо доводів позивача в частині незаконного утримання військового збору з його грошового забезпечення суд зазначає наступне.

Законом України від 19.06.2022 №2308-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану (далі - Закон №2308-ІХ), який набрав чинності 09.07.2022, внесено наступні зміни: Підпункт 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112) після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту: У період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України (абзац четвертий підпункту 1.7 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України).

Пунктом 1 розділу II Прикінцеві положення Закону від 19.06.2022 №2308-ІХ визначено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Отже, Законом від 19.06.2022 №2308-ІХ, який набув чинності 09.07.2022, визначено, що звільняється від оподаткування військовим збором грошове забезпечення військовослужбовців саме на період дії правового режиму воєнного стану.

При цьому, суд звертає увагу, що дія цього Закону може розповсюджуватися на спірні правовідносини виключно з 09.07.2022.

Суд звертає увагу, що з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №244 від 17.03.2023 необхідною умовою підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Таким чином, ці норми постанови Кабінету Міністрів України №244 від 17.03.2023 можуть бути застосовні при вирішенні даного спору за період починаючи з 24.03.2023, оскільки вона розповсюджується тільки на спірні правовідносини, які виникли після прийняття вказаного нормативно-правового акта та набрання ним чинності.

Отже, Закон України від 19.06.2022 №2308-ІХ, яким прийнято пільговий порядок оподаткування військовим збором грошового забезпечення у період дії правового режиму воєнного стану, діє з 09.07.2022, а відповідний порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором у період дії правового режиму воєнного стану відповідно до змін, внесених Законом України від 19.06.2022 №2308-ІХ був визначений Кабінетом Міністрів України у березні 2023 року у постанові Кабінету Міністрів України №244 від 17.03.2023 .

Таким чином, у період з 09.07.2022 по 23.03.2023 діяли тільки норми Закону №2308-ІХ, а з 24.03.2023 також почали діяти норми постанови Кабінету Міністрів України №244 від 17.03.2023.

Законом №2308-ІХ встановлено, що від оподаткування військовим збором під час дії військового стану звільняється грошове забезпечення осіб, на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф.

Згідно з Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/а/29 (далі - Окреме доручення, застосовується з 01.06.2022) під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави в районі ведення воєнних (бойових) дій; виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах бойових дій з виявлення повітряних цілей та інше.

За відсутності нормативно-правового акта, яким у спірному періоді визначався порядок підтвердження безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, суд вважає застосовним у спірних правовідносинах щодо періоду з 09.07.2022 по 23.03.2023 роз`яснення, наведені в окремому дорученні Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/а/29.

Разом з тим, із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №244 від 17.03.2023 необхідною умовою підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2026 р. позивач брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпечення здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України: у період з 06.09.2022 по 31.12.2022, у період з 12.06.2023 по 10.07.2023, у період з 16.08.2023 по 19.11.2023.

Згідно інформації, яка відображена у картці особового рахунку позивача за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 відповідачем з липня 2022 р. щомісячно утримано із грошового забезпечення позивача військовий збір, окрім періодів: жовтень 2022 р., листопад 2022 р., вересень 2023 р. та вересень-жовтень 2023 р.

Суд зазначає, що пільга, запроваджена Законом України №2308-ІХ, стосується саме періоду дії правового режиму воєнного стану та поширюється на доходи у вигляді грошового забезпечення осіб на період їх безпосередньої участі у відповідних заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф.

При цьому, враховуючи, що Закон №2308-ІХ набрав чинності з 09.07.2022, компенсації підлягає військовий збір починаючи з 09.07.2022.

Таким чином, оскільки позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у періоди: з 06.09.2022 по 31.12.2022, з 12.06.2023 по 10.07.2023, з 16.08.2023 по 19.11.2023, тому нарахування військового збору за вказані періоди є протиправним, а позивач відповідно має право на компенсацію сум військового збору за ці періоди.

Поряд із цим, доводи позивача щодо звільнення від сплати військовим збором за увесь період проходження військової служби є безпідставним, необґрунтованим та спростовується наведеними висновками суду.

Решта доводів учасників справи не спростовують висновків суду щодо неналежного обрахунку відповідачем грошового забезпечення позивача у квітні 2023 р., ненархування грошового забезпечення та додаткової винагороди позивача у період за жовтень – листопад 2023 р., а також безпідставного утримання військового збору з грошового забезпечення позивача під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, зокрема за вересень, грудень 2022 р., червень-серпень 2023 року.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено суду правомірність бездіяльності щодо неповного нарахування та виплати грошового забезпечення (додаткової винагороди) позивачу у квітні 2023 р. (11000 грн різниця від виплачених коштів), ненархування грошового забезпечення за листопад 2023 р. та додаткової винагороди позивачу (100000 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України) у період за жовтень – листопад 2023 р. Також, відповідачем не доведено правомірність утримання військового збору з грошового забезпечення позивача під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за наступні періоди вересень, грудень 2022 р., червень-серпень 2023 р. (1542,80 грн).

При цьому, належним та достатнім способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату недоотриманого грошового забезпечення додаткової винагороди) позивачу у квітні 2023 р. (в сумі 11000 грн різниця від виплачених коштів), грошового забезпечення (22023,30 грн) та додаткової винагороди (100000 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України) у період за жовтень – листопад 2023 р., компенсацію сум військового збору за періоди: вересень, грудень 2022 р., червень-серпень 2023 р. (1542,80 грн).

З вказаних підстав суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, а тому не вирішує питання відшкодування на його користь судових витрат.

Керуючись статтями 9, 14, 77, 78, 90, 139, 143, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України ,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та виплати грошового забезпечення (додаткової винагороди) ОСОБА_1 у квітні 2023 р. (11000 грн різниця від виплачених коштів), ненархування грошового забезпечення за листопад 2023 р. та додаткової винагороди (100000 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України) у період за жовтень – листопад 2023 р.

3. Визнати протиправними дії Військової частина НОМЕР_1 щодо утримання військового збору з грошового забезпечення ОСОБА_1 під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за наступні періоди: вересень, грудень 2022 р., червень-серпень 2023 р. (1542,80 грн).

4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату недоотриманого грошового забезпечення (додаткової винагороди) ОСОБА_1 у квітні 2023 р. (в сумі 11000 грн різниця від виплачених коштів), грошового забезпечення за листопад 2023 р. та додаткової винагороди (100000 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України) у період за жовтень – листопад 2023 р., компенсацію сум військового збору за періоди: вересень, грудень 2022 р., червень-серпень 2023 р. (1542,80 грн).

5. В решті позову відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 );

відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).

Суддя Т.М. Брезіна