Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №600/4018/24-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

Суд: Чернівецький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: звільнення з публічної служби, з них

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №600/4018/24-а

Суддя: Боднарюк Олег Васильович

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4018/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, про визнання рішення недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить (з урахуванням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду):

- визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Чернівецькій області щодо не звільнення дізнавача сектору дізнання Вижницького районного відділу поліції ГУ НП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» з 17 червня 2024 року на підставі поданого ним рапорту про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням від 03 червня 2024 року;

- зобов`язати ГУ НП в Чернівецькій області прийняти рішення про звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , старшого дізнавача сектору дізнання Вижницького РВП ГУ НП в Чернівецькій області, за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону №580-VIII з 09 липня 2024 року, який є останнім днем його виходу на службу, на підставі поданого ним рапорту про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням від 03 червня 2024 року.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач протиправно не видав наказ про його звільнення зі служби в поліції з 17.06.2024 за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» на підставі рапорту від 03.06.2024, чим допустив протиправну бездіяльність.

Вважає, що листи ГУНП про необхідність тримісячного строку попередження ґрунтуються на ненормативному службовому листі та помилковому застосуванні Положення №114 і постанови КМУ №413, тоді як спірні правовідносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію», а за відсутності спеціального регулювання підлягають застосуванню положення статті 38 КЗпП України.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що підстав для визнання протиправною його бездіяльності щодо не звільнення позивача зі служби в поліції з 17.06.2024 за власним бажанням не було, оскільки звільнення раніше тримісячного строку можливе лише за наявності поважних причин, передбачених Переліком № 413. Вважає, що під час розгляду рапортів позивача відповідач діяв відповідно до вимог законодавства, а тому відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності щодо не видання наказу про звільнення за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

ПРОЦЕСКАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

1. Ухвалою суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області - залишено без розгляду.

2. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року скасував.

13.08.2026 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області задоволено. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року в справі №600/4018/24-а скасовано. Справу №600/4018/24-а направлено до Сьомого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

3. 19.10.2026 року постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року скасовано в частині залишення без розгляду позову в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності ГУ НП в Чернівецькій області щодо не звільнення дізнавача сектору дізнання Вижницького районного відділу поліції ГУ НП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» з 17 червня 2024 року на підставі поданого ним рапорту про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням від 03 червня 2024 року та зобов`язання ГУ НП в Чернівецькій області прийняти рішення про звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , старшого дізнавача сектору дізнання Вижницького РВП ГУ НП в Чернівецькій області, за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону №580-VIII з 09 липня 2024 року, який є останнім днем його виходу на службу, на підставі поданого ним рапорту про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням від 03 червня 2024 року - та направлено справу в цій частині позовних вимог до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року залишено без змін.

4. Ухвалою суду адміністративну справу прийняти до свого провадження та призначити до розгляду в порядку письмового провадження.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Позивач проходив службу в Національній поліції України на посаді старшого дізнавача сектору дізнання Вижницького районного відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області.

2. 03.06.2024 позивач подав рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 17.06.2024 у зв`язку із сімейними обставинами, які за його твердженням, перешкоджали подальшому проходженню служби.

3. Листом від 12.06.2024 № 2125/123/12/01-2024 відповідач повідомив позивача про розгляд рапорту та зазначив, що звільнення раніше тримісячного строку можливе за наявності поважних причин, передбачених Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413.

4. Наказом ГУНП від 25.07.2024 № 496 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, а наказом від 05.08.2024 № 243 о/с позивача звільнено зі служби з 05.08.2024 на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

2. Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 2 Розділу III Порядку підготовки та видання наказів підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.

Перелік документів з питань проходження служби визначається Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року № 1235 (п. 3 Розділу III Порядок підготовки та видання наказів).

3. Згідно пункту 11 частини 1 статті 22 Закону № 580-VIII керівник поліції приймає на службу та звільняє зі служби, призначає та звільняє з посад поліцейських відповідно до положень цього Закону.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби (частини друга та третя статті 77 Закону №580-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону № 580-VIII, відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Згідно з пунктом 4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580- VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

4. Отже, нормативно-правові акти, які були прийняті до утворення поліції і не суперечать законодавству, мають застосовуватися, як спеціальні норми права, до правовідносин, що виникають з приводу проходження служби поліцейськими до прийняття відповідних нормативно-правових актів. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 09.02.2021 у справі № 826/10404/16 та в постанові Верховного Суду України від 24.06.2014 № 21-241а14.

5. Суд враховує те, що в рапортах від 03.06.2024 та 27.06.2024 позивач просив звільнити його зі служби в поліції за власним бажанням у зв`язку із сімейними обставинами, однак не конкретизував, у чому саме вони полягають та яким чином перешкоджають подальшому проходженню служби. За таких обставин, суд вважає, що відповідач не мав достатніх підстав для висновку про наявність поважних причин для звільнення позивача саме з 17.06.2024. Крім того, відповідач не погодив запропоновану позивачем дату звільнення, про що повідомив його відповідними листами. Отже, домовленості сторін щодо звільнення до закінчення встановленого тримісячного строку досягнуто не було.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідач не був зобов`язаний звільняти позивача зі служби в поліції саме з 17.06.2024, а тому підстав для визнання протиправною його бездіяльності у цій частині немає.

6. Згідно з підпунктом «ж» пункту 64 Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

Вичерпний перелік поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян зі служби затверджений Постановою № 413.

Відповідно до пункту 68 Положення №114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

7. Водночас суд ураховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 24.06.2014 у справі № 21-241а14, відповідно до якої встановлення тримісячного строку попередження про звільнення за власним бажанням зумовлене особливим правовим статусом працівників органів внутрішніх справ, зокрема необхідністю забезпечення безпеки громадян, громадського порядку та виконання інших покладених на них службових обов`язків. У зазначеній постанові також сформульовано висновок про можливість домовленості між працівником та уповноваженим органом щодо звільнення у коротший строк. Така домовленість передбачає зазначення працівником у рапорті конкретної дати бажаного звільнення та згоду уповноваженого органу на звільнення саме в цей строк.

Аналогічний правовий підхід викладено в постановах Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 810/3376/16, від 20.12.2019 у справі № 826/375/17 та від 15.02.2021 у справі № 160/3607/19.

Отже, сама лише вказівка позивача в рапорті на бажану дату звільнення не свідчить про досягнення домовленості з відповідачем щодо скорочення встановленого строку попередження. За відсутності згоди уповноваженого органу на звільнення у визначену позивачем дату підстав вважати таку домовленість досягнутою немає.

8. Проаналізувавши наведене вище в контексті встановлених обставин у справі, суд зазначає, що дострокове звільнення зі служби за власним бажанням за наявності відповідних поважних причин передбачає обґрунтування таких причин поліцейським, а звільнення до закінчення встановленого тримісячного строку, має відбуватись за умови досягнення згоди між поліцейським та уповноваженим керівником щодо конкретної дати звільнення.

Як убачається зі змісту рапортів позивача від 03.06.2024 та 27.06.2024, позивач посилався на сімейні обставини, однак не конкретизував їх та не навів відомостей, які б давали змогу встановити наявність поважних причин, що перешкоджали подальшому виконанню ним службових обов`язків. Такі відомості також відсутні в матеріалах особової справи позивача.

За таких обставин відповідач не мав достатніх підстав для висновку про наявність передбачених підпунктом «ж» пункту 64 Положення № 114 підстав для звільнення позивача у визначену ним дату.

При цьому, зазначення позивачем у рапорті конкретної дати звільнення свідчить про його волевиявлення щодо припинення служби, однак саме по собі не підтверджує досягнення домовленості з відповідачем про скорочення тримісячного строку попередження.

Матеріали справи свідчать, що відповідач розглянув подані рапорти та листами від 12.06.2024 і 10.07.2024 повідомив позивача про відсутність підстав для звільнення у запитуваний ним строк. Отже, згоди щодо звільнення позивача з 17.06.2024 сторони не досягли.

9. Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в пункті 43 постанови Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 826/375/17, відповідно до якої звільнення до закінчення встановленого пунктом 68 Положення № 114 тримісячного строку за відсутності домовленості сторін про його скорочення є безпідставним.

Отже, оскільки відповідач не надавав згоди на звільнення позивача з 17.06.2024, а доказів досягнення сторонами домовленості про скорочення строку попередження матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обов`язку звільнити позивача у зазначену ним дату.

Відтак, доводи позивача про протиправність дій відповідача в цій частині є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

10.Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).

11. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

12. Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат в частині стягнення з суб`єкта владних повноважень судового збору.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснюється.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області (вул. Головна, 24, м. Чернівці, 58008, код ЄДРПОУ: 40109079).

Суддя О.В. Боднарюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua