Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №688/5297/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/5297/26

№ 2-о/688/136/26

Рішення

Іменем України

29 жовтня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої-судді Березюк Н.П.,

секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,

з участю заявниці – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису,

встановив:

Стислий виклад та обґрунтування вимог.

29.10.2026 ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 на строк 6 місяців, яким визначити наступні обмеження його поведінки: заборонити з нею спілкуватися, вести листування, телефонні переговори, контактувати через засоби зв`язку, особисто і через третіх осіб; заборонити перебувати з нею в місці її проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися до вищевказаного місця її проживання, інших місць частого відвідування на відстань ближче 100 м.

Заява мотивована ти, що з ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі, справа за її позовом про розірвання шлюбу перебуває у провадженні Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області. Вказала, що періодично потерпає від насильства чоловіка, що негативно впливає на її здоров`я та працездатність. Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29.07.2026 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Проте 18.08.2026 ОСОБА_3 знову вчинив насильство в сім`ї психологічного характеру, за фактом якого посадові особи Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області склали терміновий заборонний припис серії ЕТ №112392 стосовно кривдника ОСОБА_3 . Після цього вона звернулась до суду з заявою про винесення обмежувального припису, однак рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 11.09.2026 їй відмовлено в задоволенні заяви. Відчувши свою безкарність, ОСОБА_3 повторно 06.10.206 вчинив психологічне насильство відносно неї, свідком якого постійно є їхня малолітня донька ОСОБА_4 , що негативно відображається на ній. Вказує, що вона неодноразово зверталась до працівників поліції щодо протиправних дій чоловіка, з останнім неодноразово проводились профілактичні бесіди. Крім насильства фізичного та психологічного характеру, має місце переслідування у мережі інтернет, поширення неправдивих чуток та кібербулінг. Епізоди насильства вчиняються за місцем її проживання, квартира належить на праві власності її матері.

У зв`язку з тим, що насильство щодо неї мало місце і раніше, вона побоюється реалізації ОСОБА_3 його погроз. Відчуття беззахисності перед фізично сильнішою особою, постійні спогади про попереднє насильство негативно впливають на її психологічний стан та самопочуття. Після постійних скандалів, сварок, образ та погроз з його боку вона перебуває у пригніченому стані. Після звернень до правоохоронних органів ОСОБА_3 не змінив своєї поведінки. За наведених обставин, просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 .

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

29.10.2026 суд відкрив провадження та призначив судове засідання на 29.10.2026.

Позиція заявника та заінтересованої особи.

Заявниця ОСОБА_2 в судовому засіданні заяву підтримала, суду пояснила що з ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 28.04.2023. В провадженні Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області перебувають справи за її позовами про стягнення аліментів на дитину та про розірвання шлюбу. Зазначила, що чоловік брав участь в бойових діях в м. Бахмуті Донецької області, на теперішній час працює в Старокостянтинівському ТЦК. З початку сімейного життя відносини були нормальні, однак внаслідок зловживання спиртними напоями, чоловік став влаштовувати сварки, під час яких застосовував до неї фізичне насильство, погрожував її життю та здоров`ю, вдавався до сексуальних домагань під погрозою розбудити 10 місячну дитину, яка спала. В липні 2026 року побив її, внаслідок чого вона втратила працездатність та 4 дні не виходила з дому. Під час застосування фізичного насильства здавлював її шию, це все у присутності їхньої доньки, якій лише 10 місяців. Через кілька днів знову зазнала фізичного насильства та погроз, що змусило її разом з донькою залишити місце проживання у м. Старокостянтинові, де вони винаймали квартиру, та переїхати у м. Шепетівку до матері. В той день коли ОСОБА_3 завдав їй тілесних ушкоджень, про вказану подію вона повідомила поліцію на службову лінію 102, на виклик приїхали працівники поліції, які разом з ОСОБА_3 чергують в групі оповіщення, також приїхав його керівник (військовий комісар), всі разом намагалися їх примирити. В результаті було складено протокол про домашнє насильство, він сплатив штраф, але це не припинило завдання їй побоїв. На теперішній час вона проживає у будинку матері, проте ОСОБА_3 продовжує її переслідувати, приїжджає за місцем проживання, телефонує до неї, до її матері, її сестри, всіх прозиває та погрожує. Висловлюється, що всіх вб`є. Також ОСОБА_3 зламав акаунт її соціальних мереж, виклав її фото інтимного характеру в мережу інтернет для загального доступу. Зазначила, що вже втомилась постійно боятися за своє життя та життя її доньки, тому просила видати обмежувальний припис.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений в установленому законом порядку, шляхом надіслання SMS -повідомлення на мобільний телефон, причини неявки суду не повідомив, що відповідно до ст. 350-5 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд встановив, що заявниця з 28.04.2023 перебуває з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про шлюб та народження дитини, виданих повторно 11.08.2026. Справи за її позовами про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини перебувають у провадженні Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області.

Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29.07.2026 у справі №683/2433/26, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. Крім того, останнього направлено для проходження програми для кривдників до кризового центру Старокостянтинівської міської ради (вул. Героїв Небесної Сотні, 4, (1 поверх), м. Старокостянтинів, Хмельницького р-н., Хмельницької обл.) на строк три місяці. Вказаною постановою суд встановив, що 15.07.2026 близько 09 год 00 хв вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство фізичного характеру, а саме: штовхав та рукою душив за шию, внаслідок чого була завдана шкода її фізичному здоров`ю.18.07.2026 уповноважена особа ВП №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області винесла терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_3 терміном на 10 діб у зв`язку з вчиненням останнім домашнього насильства фізичного характеру відносно дружини ОСОБА_2 . Цим приписом у період з 18.07.2026 по 28.07.2026 встановив заходи стосовно кривдника, а саме: заборонив в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

06.10.2026 СДОП ВП Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_5 виніс терміновий заборонний припис серії АА №386958, стосовно кривдника ОСОБА_3 терміном на 10 діб, яким встановив заходи стосовно кривдника, а саме: зобов`язав залишити місце проживання постраждалої особи, а також заборонив вхід та перебування в місці проживання постраждалої особи та в будь-який спосіб контактувати з нею.

Заявник ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_2 , що слідує з витягу з Реєстру територіальної громади, виданого 09.09.2025 виконавчим комітетом Шепетівської міської ради.

Застосовані норми права

Згідно із ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 27 Конституції України регламентовано, що кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Згідно з пунктом 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під домашнім насильством розуміються діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на: дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.24 та п.1 ч.1 ст.26 Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника, із заявою про видачу якого може звернутися постраждала особа.

Положеннями ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема: заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

З урахуванням змісту наведених норм, видача обмежувального приписує заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб у разі настання певних обставин та наявності ризиків.

Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису слід надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність.

У постанові Верховного Суду від 09 березня 2023 року у справі №711/3693/22 зазначено, що: «…обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону. Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками…».

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово звертає увагу, що у кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази, а заявник має довести факт вчинення фізичного та психологічного насильства відповідно до Закону.

Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.

Висновки суду.

Суд зазначає, що протидія насильству у сім`ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини. При здійсненні насильства у сім`ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства. Невжиття своєчасних обмежувальних заходів стосовно кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров`ю потерпілої від насильства у сім`ї.

Суд встановив, що заявниця ОСОБА_2 за час спільного проживання із ОСОБА_3 у квартирі, яку вони винаймали як подружжя, піддавалася фізичному, сексуальному та психологічному домашньому насильству, яке вчиняв до неї її чоловік ОСОБА_3 . Після зміни місця проживання, ОСОБА_3 продовжує застосовувати до ОСОБА_2 психологічне насильство, систематичне цькує, залякує та принижує заявницю в т.ч. із застосуванням цифрових технологій, внаслідок чого вона перебуває у постійному пригніченому стані, у стані приниження та страху, що негативно впливає на якість її життя та може завдати шкоди її здоров`ю.

Виходячи з результату аналізу норм закону, які регулюють спірні правовідносини, а також встановивши, що докази, надані на обґрунтування заявлених вимог, безумовно вказують на вчинення ОСОБА_3 фізичного насильства стосовно заявниці ОСОБА_2 у розумінні норм Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», визначають ризики продовження чи повторного вчинення фізичного насильства та чинники і умови, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї ОСОБА_2 , що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд, дійшов висновку про задоволення заяви про видачу обмежувального припису.

Суд зазначає, що на спростування позиції та доводів заявниці, жодних доказів заінтересованою особою не подано. Застосування заходів в повній мірі відповідає інтересам ОСОБА_2 .

В силу ч.3 ст.350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи суд відносить на рахунок держави.

Згідно з ч.4 ст.350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 350-1-350-8, 354-355 ЦПК України, суд

вирішив

Заяву задовольнити.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_3 , проживає в АДРЕСА_4 , на строк 6 (шість) місяців, яким визначити наступні обмеження його поведінки:

1) заборонити ОСОБА_3 спілкуватися, вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , контактувати з нею через засоби зв`язку, особисто і через третіх осіб;

2) заборонити ОСОБА_3 перебувати з ОСОБА_2 в місці її проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) заборонити ОСОБА_3 наближатися до місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , на відстань ближче 100 метрів.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Копію рішення не пізніше наступного дня з дня ухвалення направити Шепетівському РУП Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області та відділу поліції №1 Хмельницького РУП Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також Шепетівській районній державній адміністрації.

Рішення може бути оскаржено до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Заявник – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 (знятий з реєстрації місця проживання 15.12.2021).

Повний текст рішення виготовлено 29.10.2026 року.

Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК