Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №201/3165/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Суд: Соборний районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої внаслідок ДТП

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №201/3165/26

Суддя: Давидовська Т. В.

Номер провадження 2/201/3348/2026

ЄУН 201/3165/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.10.2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Овчаренка Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 201/3165/26

за позовною заявою ОСОБА_1 (далі – Позивач, ОСОБА_1 )

до відповідачів: ОСОБА_2 (далі – Відповідач 1, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі – Відповідач 2, ОСОБА_3 ),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору: Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ» АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (далі - ПАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ»),

про відшкодування майнової шкоди, внаслідок ДТП,

установив:

1.Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ПАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» про відшкодування майнової шкоди, внаслідок ДТП, відповідно до якої Позивач просить суд стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) - 517 688,30 грн - матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також понесені судові витрати у сумі 5 176,88 грн.

2.Як на підставу своїх вимог представник Позивача посилався на такі обставини. ОСОБА_1 , на праві власності належить транспортний засіб ZEEKR 001, державний номерний знак НОМЕР_4 (далі – ZEEKR). ОСОБА_2 30.10.2025 року о 14 годині 06 хвилин, керуючи автомобілем NISSAN ROGUE державний номерний знак НОМЕР_5 (далі - NISSAN), рухався в районі буд. № 72 по просп. Науки а м. Дніпрі де, при виникненні небезпеки, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки або безпечного об`їзду перешкоди, внаслідок чого відбулось зіткнення з попутним попереду автомобілем ZEEKR державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_4 . Своїми діями Відповідач 1 порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження транспортним засобам. Вказані обставини підтверджується постановою Соборного районного суду міста Дніпра від 18.12.2025 року винесеної у справі № 201/14671/25, якою визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративно правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, яка набрала законної сили. Так, Відповідач 1, керуючи автомобілем NISSAN, своїми діями порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху України та ст. 124 КУпАП. Експертом автоварознавцем ОСОБА_5 (свідоцтво Центрально експертно кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України № 10406 від 20.11.2025 року до 16.11.2024 року, спеціальність 12.2. «Визначення вартості колісних транспортних засобів, розмір заробітку, заподіяному власнику транспортного засобу», стаж експертної роботи з 2009 року), складено висновок № 10406 від 20.11.2025 року відповідно до якого вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля ZEEKR, пошкодженого у наслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП), становить: 694 758,63 грн без урахування ВТВ (втрати товарної вартості) та 767 688,30 грн з урахуванням ВТВ. Оскільки власник автомобіля NISSAN, застрахував свою цивільно-правову відповідальність у встановленому порядку у страховій компанії ПАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», Позивач звернулась до вказаної страхової компанії за відшкодуванням збитку, завданого внаслідок ДТП. В свою чергу, ПАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», здійснило на користь Позивача страхову виплату у розмірі 250 000,00 грн в межах максимального ліміту відповідальності, що підтверджується відповідною банківською випискою. Цивільно-правова відповідальність Позивача також була застрахована, що підтверджується страховим полісом, який надається до позову. Факт належності на праві власності автомобіля NISSAN Відповідачу 2 підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру МВС. Передача транспортного засобу Відповідачу 1 здійснювалася з метою проведення ремонтних робіт, тобто для обмеженого використання автомобіля. Використання транспортного засобу для поїздок або керування ним у дорожньому русі не є необхідною та невід`ємною частиною ремонту автомобіля. Отже, керування автомобілем майстром поза межами виконання ремонтних робіт фактично виходить за межі наданого дозволу власника. За таких умов використання транспортного засобу для поїздки, під час якої сталася ДТП, є самовільним використанням транспортного засобу, тобто заволодіння ним без належної правової підстави для такого способу використання. Фактично майстер отримав автомобіль для однієї мети (ремонт), але використав його для керування та участі у дорожньому русі, що не випливає з характеру переданих йому повноважень. Власник транспортного засобу, передаючи автомобіль сторонній особі, фактично передав ключі та можливість безконтрольного використання джерела підвищеної небезпеки, не забезпечивши належного контролю за його використанням та не встановивши обмежень щодо користування транспортним засобом. Така поведінка Відповідача 2 є недбалістю власника у зберіганні та контролі за використанням транспортного засобу, що створило умови для його самовільного використання. Складення працівниками поліції протоколу щодо керування Відповідачем 2 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, додатково підтверджує, що власник усвідомлював потенційну небезпеку використання автомобіля цією особою, але не вжив заходів для її усунення. Відповідач 1 незаконно керував транспортним засобом, оскільки Відповідач 2 не надавав такого права. При цьому Відповідач 2 не забезпечив неналежний контроль за використанням транспортного засобу, а про незаконне керування автомобілем звернувся до відділення поліції. Станом на теперішній час розмір не відшкодованої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 частини матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, виходячи з наступного розрахунку складає: 767 688,30 грн (загальний розмір матеріального збитку з урахуванням ВТВ) мінус 250 000,00 грн (розмір часткового відшкодування заподіяної шкоди - страхової виплати), що дорівнює 517 688,30 грн. Отже, загальний розмір заподіяного ОСОБА_1 і не відшкодованого Відповідачами до теперішнього часу матеріального збитку становить: 517 688,30 грн.

3.Від представника ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що Відповідач 2 вважає позовні вимоги до нього необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. У жовтні 2025 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до свого знайомого ОСОБА_8 (далі – ОСОБА_8 ) з проханням порекомендувати майстра, який зміг би усунути дрібні подряпини на автомобілі Nissan Rogue, д.н.з. НОМЕР_6 , який належить їм на праві приватної власності. ОСОБА_8 повідомив, що знає такого маляра на ім`я ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 ), він проводить роботи в гаражі за адресою : АДРЕСА_4 . Олексій домовився зі ОСОБА_9 , що 28.10.2025 року ОСОБА_10 (далі – ОСОБА_10 ) прижене автомобіль для відповідних робіт, що і було зроблено. Домовилися, що роботи будуть виконані до 30.10.2025 року. Договір на ремонтні роботи не укладався. Все будувалося на підставі приватної домовленості між сторонами. Всі умови виконання робіт з майстром погоджував ОСОБА_8 . З 28 жовтня до моменту отримання повідомлення про ДТП ніхто з подружжя ОСОБА_11 з ОСОБА_2 не спілкувалися. Будь-яких повноважень на використання транспортного засобу у власних цілях, для пересування містом чи участі в дорожньому русі ОСОБА_2 не надавалось. 30.10.2025 ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_8 та повідомив про ДТП. Постановою Соборного районного суду міста Дніпра від 18.12.2025 у справі № 201/14671/25 встановлено, що саме ОСОБА_2 керував транспортним засобом та порушив п.12.3 ПДР, внаслідок чого вчинив ДТП. Крім того, Відповідача 1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, що підтверджує факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Навіть якщо припустити, що автомобіль використовувався у зв`язку з ремонтом, керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння не може вважатися погодженим власником, бути необхідним для ремонту та здійсненим в інтересах власника автомобіля. Вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, є грубим особистим порушенням закону з боку водія та свідчить про самовільний та протиправний характер його поведінки. Керування у стані сп`яніння виходить за межі будь-якої можливої домовленості. Сам по собі факт реєстрації транспортного засобу за відповідачем не є безумовною підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану іншою особою, яка фактично володіла та користувалась автомобілем. Зауважує, що між сторонами фактично виникли цивільно-правові відносини щодо передачі транспортного засобу для ремонту, що виключає застосування конструкції «неправомірного заволодіння» у розумінні ч. 4 ст. 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Вказує, що Позивачем не доведено які саме дії був зобов`язаний вчинити Відповідач 2 та які конкретні заходи контролю він повинен здійснювати, які обмеження мали бути встановлені. Позивач не зазначає яким саме нормативним актом передбачені такі заходи контролю та обмеження. За відсутності встановленого законом чи договором солідарного обов`язку а також за відсутності доказів спільного правопорушення, покладення на відповідачів солідарної відповідальності є необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам. Звертає увагу на те, що сама лише наявність права власності на транспортний засіб не означає автоматичного виникнення відповідальності за будь-які наслідки ДТП. У зв`язку із зазначеним просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

4.Представник Позивача подав до суду відповідь на відзив у якій зазначив, що Відповідачем 2 неправильно тлумачиться поняття «неправомірне заволодіння». Вказує, що про обізнаність Відповідача 2 та його дружини ОСОБА_10 , що Відповідач 1 в день ДТП міг неправомірно використовувати автомобіль (поза виконанням ремонтних робіт з транспортним засобом) без дозволу власника свідчить сама ОСОБА_10 на відеозаписі, який витребовується стороною Позивача за відповідним клопотанням. Отже, ключовим є не лише питання «добровільності» передачі автомобіля, але й те, чи була відсутність контролю з боку власника недбалістю, що створила умови для заподіяння шкоди. Саме таке трактування є системно правильним і відповідає ч. 4 ст. 1187 ЦК України. ОСОБА_3 знав про фактичний стан Відповідача 1 та можливість використання ним т/з без дозволу в день ДТП. З матеріалів адміністративного провадження №201/14690/25 у справі за ст. 130 КУпАП вбачається, що ОСОБА_2 30 жовтня 2025 року о 14:06 керував транспортним засобом з рівнем алкоголю 1,87 проміле – що значно перевищує будь-який допустимий показник. Такий стан не виникає раптово: ознаки алкогольного сп`яніння такого ступеня очевидні навіть при побіжному спілкуванні. Дружина Відповідача 2 спілкувалася з ОСОБА_2 в день ДТП, і під час цього спілкування виникли обґрунтовані підозри щодо перебування майстра у стані сп`яніння та можливого використання ним автомобіля для пересування. Вказані обставини підтверджується відеозаписом та матеріалами страхової справи. Частина 4 ст. 1187 ЦК України прямо передбачає ситуацію, коли безпосередньою причиною шкоди є дії іншої особи, але недбалість власника сприяла виникненню умов для її заподіяння. Вживання законодавцем слова «сприяла» свідчить про те, що закон не вимагає від причинно-наслідкового зв`язку між діями власника та шкодою бути прямим і безпосереднім. Достатнім є опосередкований зв`язок зокрема надання можливості безконтрольно використовувати джерело підвищеної небезпеки особою у стані сп`яніння.

5.У запереченнях на відповідь на відзив представник Відповідача 2 зазначив, що Позивач безпідставно розширює зміст ч.4 ст.1187 ЦК України та фактично ототожнює будь-яке подальше неправомірне використання транспортного засобу іншою особою з автоматичною відповідальністю власника. Однак зміст ч.4 ст.1187 ЦК України передбачає відповідальність власника лише у випадку, якщо неправомірному заволодінню або використанню транспортного засобу сприяла саме його винна недбалість, яка перебувала у причинному зв`язку з заподіянням шкоди. Передача транспортного засобу для ремонту конкретній особі на визначений строк та з визначеною метою сама по собі свідчить про законність володіння транспортним засобом та про наявність довірчих відносин між власником та особою, яка здійснювала ремонт. Позивач фактично стверджує, що після законної передачі автомобіля Відповідач 2 нібито був зобов`язаний постійно контролювати поведінку іншої особи та вживати невизначених «заходів» для недопущення використання транспортного засобу. Проте ч.4 ст.1187 ЦК України не встановлює для власника транспортного засобу обов`язку безперервного контролю за особою, якій транспортний засіб був переданий законно. Твердження позивача про те, що Відповідач 2 «мав реальні підозри» та «знав про фактичний стан Відповідача1 та можливість використання ним т/з без дозволу в день ДТП» у стані алкогогольного сп`яніння є виключно припущеннями, оскільки не є доведеним та не відповідає дійсності факт що саме Відповідач 2 спілкувався з Відповідачем 1 напередодні чи в день до настання події ДТП. Разом з тим, свідок ОСОБА_8 досить давно знайомий з Відповідачем 1. Вони мають тісні ділові контакти. ОСОБА_12 допомагає клієнтам придбати вживані автомобілі та, за необхідності, направляє до ОСОБА_2 власників авто для проведення дрібного ремонту. Вважає, що відсутні правові підстави для застосування до Відповідача 2 положень ч.4 ст.1187 ЦК України та покладення на нього обов`язку відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

II. Процесуальні дії у справі

6.Ухвалою суду від 16.03.2026 року відкрите провадження у справі. Судовий розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

7.02.04.2026 року та 22.04.2026 року підготовче засідання відкладене.

8.Ухвалою суду від 20.05.2026 року витребувано докази.

9.09.06.2026 року підготовче засідання відкладене.

10.24.06.2026 року справа знята з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

11.Ухвалою суду від 07.07.2026 року зарите підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

12.31.07.2026 року та 12.08.2026 судове засідання відкладене.

13.Ухвалою суду від 14.08.2026 року судом застосовано заходи забезпечення у цій цивільній справі та застосоване зустрічне забезпечення.

14.Ухвалою суду від 28.08.2026 року скасовано заходи забезпечення у цій цивільній справі та скасовано зустрічне забезпечення.

15.06.10.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення рішення та оголосив перерву до 16.10.2026 року.

16.Сторони у судове засідання не з`явились.

17.З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

IІІ. Установлені судом фактичні обставини

18. ОСОБА_1 на праві власності належить транспортний засіб ZEEKR 001, державний номерний знак НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 .

19.Постановою Соборного районного суду міста Дніпра від 18.12.2025 року винесеної у справі № 201/14671/25, якою визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративно правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, яка набрала законної сили встановлено: « ОСОБА_2 30.10.2025 року о 14 годині 06 хвилин, керуючи автомобілем «NISSAN», д/н НОМЕР_6 , рухався в районі буд. № 72 по просп. Науки в м. Дніпрі де, при виникненні небезпеки, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки або безпечного об`їзду перешкоди, внаслідок чого відбулось зіткнення з попутним попереду автомобілем «ZEEKR», д/н НОМЕР_8 , під керуванням водія ОСОБА_4 . Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам».

20.Крім того, постановою Соборного районного суду міста Дніпра від 11.12.2025 року винесеної у справі № 201/14690/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлено: « ОСОБА_2 30.10.2025 року о 14 годині 06 хвилин, керуючи автомобілем «Ніссан» д/н НОМЕР_6 , став учасником дорожньо-транспортної пригоди в районі буд. № 72 по вул. Науки в м. Дніпрі, будучи при цьому в стані алкогольного сп`яніння, оглянутий з використанням спеціального технічного засобу «Alcotest 6820», № ARНК-0546, тест № 2642, з показником 1,87 проміле, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України».

21.Експертом автоварознавцем Крутінь В.І. (свідоцтво Центрально експертно кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України № 10406 від 20.11.2025 року до 16.11.2024 року, спеціальність 12.2. «Визначення вартості колісних транспортних засобів, розмір заробітку, заподіяному власнику транспортного засобу», стаж експертної роботи з 2009 року), складено висновок № 10406 від 20.11.2025 року відповідно до якого вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля ZEEKR, пошкодженого у наслідок ДТП, становить: 694 758,63 грн без урахування ВТВ (втрати товарної вартості) та 767 688,30 грн з урахуванням ВТВ.

22.Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ власником автомобіля NISSAN є ОСОБА_3 , який застрахував свою цивільно-правову відповідальність у встановленому порядку у страховій компанії ПАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», що підтверджується полісом № 233345811 Обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

23.Позивач звернулась до вказаної страхової компанії за відшкодуванням збитку, завданого внаслідок ДТП.

24.ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», здійснила на користь Позивача страхову виплату у розмірі 250 000, 00 грн в межах максимального ліміту відповідальності, що підтверджується випискою про рух коштів власника рахунку ОСОБА_1 .

25.Цивільно-правова відповідальність Позивача була застрахована відповідно до поліса № 224973565 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

26.У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 зазначила таке: вони з чоловіком орієнтовно восени 2025 року придбали автомобіль ZEEKR. Звернулись до ОСОБА_8 , який працював на СТО. Були невеличкі пошкодження на крилі автомобіля. Орієнтовно 4 дні на усунення подряпин. Вказала, що за день до кінця маляр поїхав на їх автівці та розбив її. Напередодні спілкувалась з ОСОБА_12 ( ОСОБА_8 ), який подзвонив та повідомив, що можна відвозити до ОСОБА_2 до гаража. Зазначила, що з ОСОБА_2 не спілкувалась, оскільки не було його номеру телефону. Чоловік був на роботі, тому цим займалась вона. Під час зустрічі біля гаражу передала ключі, а техпаспорт залишився в неї. Після цього поїхала додому та очікувала вихідних. У день ДТП дзвонив ОСОБА_12 ( ОСОБА_8 ). та сказав, що ОСОБА_2 розбив автомобіль. Приїхала на місце ДТП - біля НГУ. Там був ОСОБА_2 та ще один пасажир біля нього, який швидко забрав пиво, багато пляшок та пішов у невідомому напрямку, а ОСОБА_8 був з нею. ОСОБА_2 стояв дуже п`яний, поводив себе спокійно. Друзі водія ZEEKR розбирались з ОСОБА_2 , вимагали кошти з ОСОБА_2 , а до ОСОБА_2 агресивно поводилися, мені дуже співчували. Цивільно- правову відповідальність застрахували в день покупки. Чоловік не приїхав на місце ДТП через роботу. Зі страховою компанією зв`язались на місці ДТП та викликали поліцію. Через день зв`язалась страхова компанія, викликали для надання пояснень. Зі мною зв`язались через соціальну мережу журналісти, сказала, що може провести інтерв`ю, ніби це допоможе притягнути ОСОБА_2 до відповідальності але погодилась. Після інтерв`ю не погоджували зі мною, не надсилали кінцевий варіант. Інтерв`ю з чоловіком не було, не надавав. ОСОБА_8 надав інтерв`ю. Написали ніби це її чоловік. Написала про це, її проігнорували. Машину повезли на СТО до ОСОБА_12 ( ОСОБА_8 ). він попереджав ОСОБА_2 щодо того, щоб той не сідав за кермо автомобіля. На якій стадії перебуває кримінальне провадження не знає. Крім того, зазначила, що документів про передачу ТЗ не було. Зазначила, що не було потреби передавати технічний паспорт машини, оскільки вона була передана на умовах лише ремонту, не їзди.

27.Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні повідомив, що працює на СТО на Запорізькому шосе, 51. Вказав, що ОСОБА_10 звернулась до нього щодо ремонту, вони з ОСОБА_2 погодили дату. ОСОБА_8 назвав ОСОБА_10 адресу, дату, час та вона під`їхала 27.10.2025 року начебто в понеділок. Передали авто та про все домовились. Передали частину коштів, домовились що до 30.10.2025 року будуть зроблені роботи. Напередодні в середу з ОСОБА_2 поспілкувались десь о 8 годині вечора. Він сказав, що майже все готово, завтра можемо її забирати, якщо фарба підсохне. Йому дуже сподобався автомобіль. Близько 15 годині зателефонував ОСОБА_2 , сказав, що потрапив в ДТП. Виїхав без дозволу. ОСОБА_2 дзвонив ОСОБА_8 та просив 10 тисяч доларів порішати на місці по-тихому. Зазначив, що за власний рахунок відновив би 2 автомобілі. ОСОБА_8 подзвонив ОСОБА_10 , забрав її та підвіз на місце ДТП. Далі викликали поліцію та з`ясовували обставини. ОСОБА_2 був п`яним. Показало 1,8 пр. Дозволу на управління йому не надавали, техпаспорту не було. Автомобіль передавався виключно для проведення робіт. На місце ДТП не побачив навіть початку робіт, ОСОБА_2 навіть не розпочинав робити ремонт.

Також ОСОБА_8 повідомив, що з ОСОБА_2 вони були знайомі років 5. 4 роки тому разом працювали на автомийці. ОСОБА_2 маляр, роботу робив якісно, тому він і почав з ним співпрацювати. Свій автомобіль робив в нього, якістю був задоволений. З подружжям ( ОСОБА_11 ) знайомий недавно. Договорів на ремонт не укладалось, все було на підставі усної домовленості. Розрахунок проходив так, клієнт віддавав авто, на місці перераховувались кошти. У цьому випадку за фарбу було перераховано на карту ОСОБА_2 . Його картку надіслав ОСОБА_10 . Номер телефону не передавав. За все домовлявся виключно ОСОБА_8 . Під час ремонту спілкувались тільки з ОСОБА_10 . Коли сталось ДТП десь о 15 годині одразу отримав дзвінок від ОСОБА_2 . Приїхав з ОСОБА_10 та обачив 2 автівки розтрощені. ОСОБА_2 ледве розмовляв. Власник авто спокійно себе поводив, надавав поради ОСОБА_10 .

ІV. Оцінка суду

28.Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

29.Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

30.Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

31.Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить транспортний засіб ZEEKR 001, державний номерний знак НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 .

32.Постановою Соборного районного суду міста Дніпра від 18.12.2025 року винесеної у справі № 201/14671/25, якою визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративно правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, яка набрала законної сили встановлено: « ОСОБА_2 30.10.2025 року о 14 годині 06 хвилин, керуючи автомобілем «NISSAN», д/н НОМЕР_6 , рухався в районі буд. № 72 по просп. Науки в м. Дніпрі де, при виникненні небезпеки, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки або безпечного об`їзду перешкоди, внаслідок чого відбулось зіткнення з попутним попереду автомобілем «ZEEKR», д/н НОМЕР_8 , під керуванням водія ОСОБА_4 . Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам».

33.Постановою Соборного районного суду міста Дніпра від 11.12.2025 року винесеної у справі № 201/14690/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлено: « ОСОБА_2 30.10.2025 року о 14 годині 06 хвилин, керуючи автомобілем «Ніссан» д/н НОМЕР_6 , став учасником дорожньо-транспортної пригоди в районі буд. № 72 по вул. Науки в м. Дніпрі, будучи при цьому в стані алкогольного сп`яніння, оглянутий з використанням спеціального технічного засобу «Alcotest 6820», № ARНК-0546, тест № 2642, з показником 1,87 проміле, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України».

34.Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

35.Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

36.Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

37.Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

38.Статтею 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

39.Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

40.Згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

41.Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ власником автомобіля NISSAN є ОСОБА_3 , який застрахував свою цивільно-правову відповідальність у встановленому порядку у страховій компанії ПАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», що підтверджується полісом № 233345811 Обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

42.Позивач звернулась до вказаної страхової компанії за відшкодуванням збитку, завданого внаслідок ДТП.

43.ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», здійснила на користь Позивача страхову виплату у розмірі 250 000, 00 грн в межах максимального ліміту відповідальності, що підтверджується випискою про рух коштів власника рахунку ОСОБА_1 .

44.Однак, експертом автоварознавцем ОСОБА_5 (свідоцтво Центрально експертно кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України № 10406 від 20.11.2025 року до 16.11.2024 року, спеціальність 12.2. «Визначення вартості колісних транспортних засобів, розмір заробітку, заподіяному власнику транспортного засобу», стаж експертної роботи з 2009 року), складено висновок № 10406 від 20.11.2025 року відповідно до якого вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля ZEEKR, пошкодженого у наслідок ДТП, становить: 694 758,63 грн без урахування ВТВ (втрати товарної вартості) та 767 688,30 грн з урахуванням ВТВ.

45.Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

46.Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами ст. 1187, 1188 ЦК України.

47.Згідно із ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

48.При цьому, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

49.Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені ст. 1188 ЦК України, частиною першою якої визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

50.Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

51.Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, вина у завданні шкоди, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.

52.З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі, і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187, п. 1 ч. 2 ст.1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

53.Згідно вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

54.Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

55.Правова позиція Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо преюдиційності рішення суду з приводу наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення містить такі висновки: розглядаючи цивільний позов, суд не може досліджувати питання вини особи у ДТП, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування завданої шкоди (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, провадження № 61-31395сво18).

56.Отже, обставини ДТП та вина Відповідача 1, встановлені вищевказаною постановою, яка має преюдиційне значення в силу ч. 2 ст. 82 ЦПК України для суду під час розгляду цієї цивільної справи.

57.Відтак, вимоги до Відповідача 1 є обґрунтованими, доведені належними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню.

58.За приписами ч.4 ст.1187 ЦК України якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

59.Верховний Суд у постанові від 05.08.2020 року у справі № 456/881/17 дійшов висновку, що виходячи з аналізу ч. 4 ст. 1187 ЦК України очевидним є те, що умовою застосування вказаної норми є заволодіння транспортним засобом внаслідок протиправних дій іншої особи (осіб), тобто поза волею його власника (володільця).

60.Тобто, власник автомобіля відшкодовує шкоду спричинену належним йому транспортному засобу лише у разі, якщо останній вибув із його володіння неправомірно.

61.Як установлено, на підставі доказів, зокрема показань свідків, автомобіль Nissan Rogue, д.н.з. НОМЕР_6 , був переданий ОСОБА_2 для проведення ремонту (фарбування) без надання права на керування з прямою вказівкою про заборону експлуатації, про що свідчить також твердження свідка про не передання технічного паспорту на автомобіль.

62.Отже, факт добровільного надання позивачем ОСОБА_2 повноважень саме щодо користування (керування) чи експлуатації транспортного засобу належними та допустимими доказами за наслідками судового розгляду не підтверджений. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку щодо наявності факту самовільного використання ОСОБА_2 транспортного засобу, якому він був переданий лише для проведення ремонтних робіт.

63.Оскільки суд дійшов висновку про заволодіння транспортним засобом позивача внаслідок протиправних дій відповідача 1 – ОСОБА_2 , тобто поза волею його власника (володільця), умовою застосування ч.4 ст.1187 ЦК України є те, що такому неправомірному заволодінню сприяла недбалість власника.

64.В обґрунтування позову позивач послався на те, що власник транспортного засобу – ОСОБА_3 , передаючи автомобіль сторонній особі ОСОБА_2 , фактично передав ключі та можливість безконтрольного використання джерела підвищеної небезпеки, не забезпечивши належного контролю за його використанням та не встановивши обмежень щодо користування транспортним засобом. На думку заявника позову така поведінка ОСОБА_3 є недбалістю власника у зберіганні та контролі за використанням транспортного засобу, що створило умови для його самовільного використання, зокрема, особою у стані алкогольного сп`яніння.

65.Водночас, такі доводи позивача не підтверджені жодними достатніми та належними доказами. На противагу свідки у судовому засіданні надали показання про те, що межі усної домовленості виключали будь-яке використання автомобіля ОСОБА_2 , технічний паспорт переданий останньому не був. Як зазначили свідки підстави для сумнівів у добросовісності майстра були об`єктивно відсутні. При цьому Відповідач 2, як власник транспортного засобу, про незаконне керування автомобілем ОСОБА_2 звернувся до відділення поліції і цей факт не заперечувався сторонами. Указане свідчить про те, що власником було вжито усіх можливих розумних заходів щодо запобігання несанкціонованому використанню автомобіля.

66.Отже, позивачем за наслідками розгляду справи не доведено і судом не установлено того, що неправомірному заволодінню ОСОБА_2 транспортним засобом сприяла недбалість її власника ОСОБА_3 , що виключає відшкодування останнім спільно з ОСОБА_2 шкоди, завданої діяльністю щодо його використання.

67.Суд зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

68.Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

69.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року в справі № 129/1033/13 наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

70.Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

71.У рішенні від 23.08.2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» Європейський суд з прав людини зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей» (balance of probabilities). Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

72.Аналогічний підхід заснований Верховний Судом у постановах від 09.03.2026 року в справі № 616/300/20, від 06.03.2026 року в справі № 215/178/25, від 04.02.2026 року в справі № 175/3524/23 та від 01.10.2025 року в справі № 523/109/21.

73.Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.12.2025 року в справі № 926/1964/24, від 14.02.2025 року в справі № 925/1459/23, від 15.10.2024 в справі № 917/531/19, від 23.07.2024 року в справі № 913/162/22, від 13.02.2024 року в справі № 924/1022/22, від 17.01.2024 року в справі № 906/1141/22, від 02.07.2024 року в справі № 910/9544/23, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року в справі № 904/2104/19 (пункт 9.58).

74.Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

75.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.01.2020 року в справі №370/999/16-ц та від 07.04.2020 року в справі № 372/1684/14-ц, постанова Верховного Суду від 04.08.2021 року в справі № 263/11779/16-ц).

76.Суд, давши мотивовану оцінку аргументам Позивача, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про відсутність підстав для солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди.

77.Ураховуючи наведені судом висновки позовна заява підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_13 матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП у розмірі 517 688,30 грн.

V. Розподіл судових витрат між сторонами

78.Судові витрати підлягають покладенню на сторін пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 141 ЦПК.

З огляду на викладене, керуючись статтями 5, 10, 13, 141, 158, 259, 263-265 ЦПК, суд

ухвалив:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ» АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» про відшкодування майнової шкоди, внаслідок ДТП задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальні збитки, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 517 688 (п`ятсот сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) гривень 30 копійок.

3.Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди.

4.Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 2 588 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят вісім) гривень 44 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомлення з рішенням суду на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т.В. Давидовська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua