Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №211/1657/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/1657/26

Провадження № 2/211/3225/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 жовтня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.,

секретаря судового засідання Андрійченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2026 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Ткаченко М.М. через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернулася до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором №91786826000(26200005410331) від 30.10.2012 року у розмірі 23 069,64 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.

В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначила, що 30.10.2012 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір №91786826000(26200005410331). Відповідно до умов договору, кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 7 608 грн. на строк до 25.03.2014 року включно. За умовами договору, кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному кредитним договором, а позичальник в свою чергу зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору. Відповідно до договору, процентна ставка за кредитним договором встановлюється в розмірі 7.01% річних. Також, умовами договору передбачено, що за користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений договором термін, розмір процентної ставки може бути змінений, та діятиме для строкової суми основної заборгованості на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується для всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення простроченої, а саме з наступного дня після дня не сплати або не повної сплати платежу встановленого у кредитному договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти на загальну суму 7 608 грн. Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий кредит в строки, передбачені договором. 25.01.2021 року було укладено договір №198, відповідно до якого АТ «УКРСИББАНК» відступило на користь ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №91786826000(26200005410331). 26.01.2021 року було укладено договір №04/26/01/2021/1 відповідно до якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №91786826000(26200005410331). 10.01.2023 року було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №91786826000(26200005410331). Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №91786826000(26200005410331).

Ухвалою суду від 16.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року було задоволено клопотання позивача про витребування доказів від Акціонерного товариства «УКРСИББАНК».

06.05.2026 року від Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» на виконання ухвали суду від 13.04.2026 року надійшли витребувані документи.

24.06.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Страхом В.О. через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив поновити строк для подачі відзиву та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що позивачем не доведено факту укладення відповідачем кредитного договору та отримання коштів. Представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 жодного кредитного договору з АТ «УКРСИББАНК» від 30.10.2012 року не укладала, кредитних коштів не отримувала, банківською карткою чи рахунком, на який нібито було зараховано кредитні кошти, не користувалася, а тому не визнає наявність будь-яких кредитних зобов`язань перед позивачем або перед іншими особами. Більше того, відповідач не виключає, що спірні правовідносини могли виникнути внаслідок неправомірних дій третіх осіб без її відома та волевиявлення.

Крім того, разом з відзивом на позовну заяву від представника відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності та клопотання про витребування доказів від ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Ухвалою суду від 25.06.2026 року у задоволенні клопотання про витребування доказів від ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було відмовлено.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в судове засідання не з`явилася, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку, подавши через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, врахувавши доводи позивача та відповідача, встановив наступне.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Так, судом встановлено, що 30.10.2012 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (Акціонерне товариство «УКРСИББАНК») та ОСОБА_1 укладено договір №91786826000(26200005410331) про надання споживчого кредиту та заставу рухомого майна (а.с. 51).

Згідно з п. 1 Договору, сума кредиту становить 6 974 грн. Кредит надано для придбання товару вартістю 7 608 грн. (п. 3 Договору). Розмір платежу за товар, що сплачується позичальником за рахунок власних коштів складає 634 грн. (п. 3.1 Договору). Відповідно до п. 4 Договору, позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит та інші платежі шляхом внесення платежів щомісяця, відповідно до Графіку платежів, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернутий не пізніше 25.03.2014 року. Процентна ставка за користування кредитом становить 7,01% річних (п. 7 Договору), щомісячна комісія за управління кредитом — 1,60% на місяць від суми наданого кредиту (п. 9 Договору).

Додатком №1 до Договору передбачено 17 щомісячних платежів: з 26.11.2012 року по 25.03.2014 року. Загальна сума, що підлягає сплаті за Графіком, становить 7 643,98 грн., з яких 6 974,00 грн. — погашення основної суми кредиту, 0,50 грн. — проценти за користування кредитом та 669,48 грн. — комісія за управління кредитом. Графік платежів підписаний сторонами. Пунктом 13 Договору передбачено, що за умови позитивної кредитної дисципліни Банк може надати додатковий кредит – кредитну картку з кредитним лімітом, про що позичальнику надсилається окреме повідомлення (а.с. 38).

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 04.02.2026 року заборгованість ОСОБА_1 складає 23 059,64 грн., з яких: 19 945,08 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 2 999,59 грн. – заборгованість за відсотками, 125 грн. – заборгованість за комісією (а.с. 19).

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно зі ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконувати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання.

Підписавши спірний договір, відповідач фактично погодилася із запропонованими кредитодавцем умовами договору, що свідчить про те, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, які вони повинні виконувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

25.01.2021 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНФЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» укладено договір факторингу №198, відповідно до умов якого, АТ «УКРСИББАНК» відступило на користь ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №91786826000(26200005410331) (а.с. 7-9, 53).

26.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНФЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №04/26/01/2021/1, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №91786826000(26200005410331) (а.с. 56-65).

10.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір факторингу №10-01/2023, а також 04.02.2025 року укладено додаткову угоду №10/11, відповідно до умов яких, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №91786826000(26200005410331) (а.с. 39-49).

Докази відступлення права вимоги є належними та допустимими, оскільки, відповідно до ст.ст. 512, 514, 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу.

Щодо доводів представника відповідача про те, що спірні правовідносини могли виникнути внаслідок неправомірних дій третіх осіб без відома та волевиявлення відповідача, суд вважає, що такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки вони не мають жодного документального підтвердження, в тому числі й відсутні докази на підтвердження звернення відповідача до правоохоронних органів з цього питання задля захисту її порушених прав.

Щодо позовних вимог ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач стверджує, що відповідно до умов договору, кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 7 608 грн. на строк до 25.03.2014 року включно. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти на загальну суму 7 608 грн. Незважаючи на це, відповідач не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий кредит у строки, передбачені договором. Таким чином, підставою позову є неповернення споживчого кредиту, наданого за договором.

Згідно з відповіддю Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», яку було надано на виконання ухвали суду від 13.04.2026 року про витребування доказів за клопотанням позивача, за споживчим кредитом за договором №91786826000 про надання споживчого кредиту та заставу рухомого майна від 30.12.2012 року зобов`язання клієнтом погашено в АТ «УКРСИББАНК», а заборгованість, що виникла по кредитній картці не була погашена в АТ «УКРСИББАНК» (а.с. 76).

Отже, споживчий кредит за договором, який є предметом позову, погашено, а непогашена заборгованість, на яку вказує банк, виникла за іншим кредитним продуктом — кредитною карткою. Позивач же у позовній заяві на кредитну картку не посилається і вимог, пов`язаних із нею, не заявляє. Заяв про зміну підстав чи предмета позову, а також будь-яких додаткових пояснень щодо відповіді банку позивачем не подано. Правом на подання відповіді на відзив позивач також не скористався.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Так, на виконання ухвали суду про витребування доказів від 13.04.2026 року АТ «УКРСИББАНК» надано дві виписки з позичкового карткового рахунку ОСОБА_1 : за період з 19.07.2013 року по 19.09.2018 року та за період з 14.09.2018 року по 25.01.2021 року (а.с. 78-137).

Проте, у зазначених виписках, наданих АТ «УКРСИББАНК» не відображено надходження та рух коштів за період з 30.10.2012 року по 18.07.2013 року, тобто не охоплено період надання кредиту за договором (жовтень 2012 року) і не підтверджено надання відповідачу споживчого кредиту у розмірі, на який посилається позивач, а тому, суд не може взяти їх до уваги як доказ надання кредиту ОСОБА_1 .

Копія договору та графік платежів до нього свідчать лише про досягнення сторонами згоди щодо умов кредитування, проте не підтверджують факту надання кредиту, тобто перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника або на рахунок продавця товару. Позивачем до позовної заяви не долучено жодних інших доказів на підтвердження видачі кредиту (меморіальних ордерів, платіжних доручень, виписок тощо).

Крім того, позивачем не обґрунтовано, з яких операцій та за який період виникла заявлена до стягнення сума заборгованості за тілом кредиту – 19 945,08 грн., яка майже втричі перевищує суму кредиту за договором (6 974 грн.) і вартість товару (7 608 грн.), а також заборгованість за відсотками у розмірі 2 999,56 грн., тоді як відповідно до графіку платежів загальна сума процентів за користування кредитом за весь строк кредитування становить 0,50 грн.

Отже, розрахунок заборгованості не відповідає ні умовам договору, на який посилається позивач, ні відповіді банку, яка надана за клопотанням самого позивача. Розрахунок, складений позивачем або його попередниками, не є первинним документом і сам по собі не підтверджує ні факту надання кредиту, ні існування заборгованості.

З огляду на положення ст. 514 ЦК України, до позивача, як до нового кредитора, перейшли права первісного кредитора лише в обсязі та на умовах, що існували на момент відступлення права вимоги, тоді як відповідно до відповіді банку за споживчим кредитом за договором заборгованість відсутня.

Таким чином, позивачем не доведено ні факту надання ОСОБА_1 кредитних коштів за договором, ні існування невиконаного зобов`язання відповідача за тим кредитом, неповернення якого зазначено в позовній заяві як підстава позову, а отже, не доведено й порушення прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України чітко передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до частини першої статті 262 ЦК України, заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду, позовна давність застосовується судом лише за умови встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача та наявності підстав для задоволення заявлених позовних вимог, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц, від 7 серпня 2019 року у справі №2004/1979/12 та постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 серпня 2024 року у справі №201/11812/23.

Оскільки судом не встановлено порушення прав позивача у зв`язку з недоведеністю як факту надання кредиту, так і існування заборгованості, підстав для застосування наслідків спливу позовної давності немає.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №91786826000(26200005410331) від 30.10.2012 року є необґрунтованими та недоведеними, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати має бути покладено на позивача.

Керуючись ст.ст. 253, 256-257, 261, 266, 514, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76–81, 89, 141, 258, 259, 263–265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: вул. Мечннікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1

Суддя І.О.Юзефович