Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №520/31801/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

29 жовтня 2026 року №520/31801/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/31801/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , у якому просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 520/19280/24 без компенсації втрат доходів;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 520/19280/24;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо утримання військового збору у розмірі 5 відсотків з суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 520/19280/24;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору з суми виплаченого грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 520/19280/24.

Аргументуючи ці вимоги, позивач зазначив, що на виконання судового рішення у справі № 520/19280/24 відповідач 21 серпня 2026 року виплатив йому доплату грошового забезпечення за період з 26 червня 2020 року по 20 травня 2023 року, однак при цьому утримав податок на доходи фізичних осіб і не нарахував грошової компенсації сум цього податку, передбаченої Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, а також утримав військовий збір за ставкою 5 відсотків, тоді як до доходів у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців така ставка не застосовується. Послався на статус учасника бойових дій і просив поновити строк звернення до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», витребувано у відповідача розрахунок виплачених сум із зазначенням утриманих податку на доходи фізичних осіб і військового збору та застосованих ставок, платіжні документи про виплату 21 серпня 2026 року, довідки про перерахунок грошового забезпечення та відомості про нарахування компенсації сум податку на доходи фізичних осіб або підстави її ненарахування, а також установлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Цією ж ухвалою встановлено, що строк звернення до суду позивач не пропустив, а тому його клопотання про поновлення строку окремого вирішення не потребує.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків, а обов`язок податкового агента утримати цей податок не усувається тим, що виплата здійснюється на виконання рішення суду. Водночас визнав, що пункт 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, поширюється і на осіб, звільнених з військової служби, що сам факт звільнення або виплати на виконання рішення суду не є достатньою підставою для незастосування цього Порядку і що надані ним відомості містять показник компенсації сум податку на доходи фізичних осіб у розмірі 0,00 грн та не підтверджують нарахування і виплату такої компенсації. Щодо військового збору зазначив, що за пунктом 2 розділу II Закону України від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX попередня ставка застосовується до доходів, нарахованих за періоди до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати виплати, у зв`язку з чим належну ставку має встановити суд, а повернення всієї суми військового збору є неможливим - можлива лише різниця між застосованою і належною ставками. Вказав також, що посвідчення учасника бойових дій і довідка військової частини НОМЕР_4 самі по собі не підтверджують звільнення доходів від оподаткування військовим збором за підпунктом 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Відповіді на відзив позивач не подав.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 і наказом командира цієї частини від 24 травня 2025 року № 144 звільнений з військової служби у відставку. Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_5 , а також довідкою військової частини НОМЕР_4 про його участь в антитерористичній операції в період з 11 жовтня 2016 року по 27 квітня 2017 року.

Судовим рішенням у справі № 520/19280/24, яке набрало законної сили 05 травня 2025 року за наслідками апеляційного перегляду, на Військову частину НОМЕР_2 покладено обов`язок провести позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 26 червня 2020 року по 20 травня 2023 року.

На виконання цього судового рішення відповідач склав довідки про перерахунок грошового забезпечення позивача від 28 травня 2025 року № 1200/148/9/66/712, № 1200/148/9/66/713, № 1200/148/9/66/714 і № 1200/148/9/66/715, якими визначено суми доплати за періоди з 26 червня 2020 року по 31 грудня 2020 року, за 2021 рік, за 2022 рік і за період з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року.

Згідно з розрахунковими відомостями, наданими відповідачем, загальна сума грошового забезпечення, нарахованого позивачу на виконання зазначеного судового рішення, становить 210 047,85 грн, із якої утримано військовий збір за ставкою 5 відсотків у сумі 10 502,39 грн і податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків у сумі 37 808,61 грн, а всього утримано 48 311,00 грн; до виплати визначено 161 736,85 грн. У графі, що стосується компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, зазначено показник 0,00 грн.

Суму 161 736,85 грн відповідач виплатив позивачу 21 серпня 2026 року. Грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, утриманого з цієї виплати, відповідач позивачу не нарахував і не виплатив.

Листом від 15 вересня 2026 року № 1200/148/9/48/1258пс відповідач повідомив позивача, що з виплаченої суми утримано податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків і військовий збір за ставкою 5 відсотків, оскільки виплату оподатковано як інший дохід без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечуються. Спір між сторонами має правовий характер і полягає в тому, чи був відповідач зобов`язаний нарахувати позивачу грошову компенсацію сум утриманого податку на доходи фізичних осіб і за якою ставкою підлягав утриманню військовий збір.

Не погоджуючись із ненарахуванням компенсації сум податку на доходи фізичних осіб та з утриманням військового збору за ставкою 5 відсотків, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо вимог про компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44), компенсація виплачується одночасно з виплатою грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат у розмірі сум податку, утриманого з них.

Отже, утримання податку на доходи фізичних осіб з грошового забезпечення військовослужбовця за правилами Податкового кодексу України є правомірним, однак одночасно з такою виплатою на орган, що її здійснює, покладено обов`язок нарахувати і виплатити грошову компенсацію сум утриманого податку. Ці дві дії є взаємопов`язаними, а невиконання другої з них призводить до того, що військовослужбовець фактично отримує грошове забезпечення в розмірі, меншому за визначений законодавством.

Порядок № 44 не містить застережень про те, що компенсація не виплачується особам, звільненим з військової служби, або у випадках, коли грошове забезпечення виплачується на виконання рішення суду. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22, і фактично не заперечується відповідачем, який у відзиві прямо визнав, що пункт 2 Порядку № 44 поширюється й на звільнених осіб, а сам факт звільнення або виплати на виконання рішення суду не є достатньою підставою для незастосування цього Порядку.

Матеріалами справи, зокрема розрахунковими відомостями самого відповідача, у яких показник компенсації сум податку на доходи фізичних осіб становить 0,00 грн, підтверджено, що при виплаті 21 серпня 2026 року грошового забезпечення в розмірі 161 736,85 грн компенсація сум утриманого податку на доходи фізичних осіб позивачу не нарахована і не виплачена. Оскільки сума утриманого податку становить 37 808,61 грн, саме в цьому розмірі позивачу належить грошова компенсація за пунктом 2 Порядку № 44.

Відтак дії відповідача щодо утримання податку на доходи фізичних осіб без нарахування та виплати передбаченої Порядком № 44 грошової компенсації є протиправними, а вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог, пов`язаних з утриманням військового збору, суд зазначає таке.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України установлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Підпунктом 1.3 цього пункту визначено ставки збору, зокрема підпунктом 1 - 5 відсотків від об`єкта оподаткування для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту.

Згідно з підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань ставка збору становить 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту).

Виплачена позивачу 21 серпня 2026 року сума є доплатою грошового забезпечення військовослужбовця Збройних Сил України за період проходження ним військової служби, нарахованою на виконання судового рішення. Такий дохід за своїм характером є доходом, одержаним у вигляді грошового забезпечення, а отже підлягав оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5 відсотка, встановленою підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а не за загальною ставкою 5 відсотків. Довід відповідача, наведений у листі від 15 вересня 2026 року, про оподаткування цієї виплати «як іншого доходу» суд відхиляє, оскільки характер виплати визначається підставою її нарахування, а не датою здійснення.

За ставкою 1,5 відсотка військовий збір із суми 210 047,85 грн становив би 3150,72 грн, тоді як відповідач утримав 10 502,39 грн. Отже, надміру утримано 7351,67 грн (10 502,39 - 3150,72), і саме в цьому розмірі позивач недоотримав належне йому грошове забезпечення.

Водночас вимога позивача про виплату всієї утриманої суми військового збору задоволенню не підлягає. Повне звільнення доходів у вигляді грошового забезпечення від оподаткування військовим збором передбачене підпунктом 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, однак абзац четвертий цього підпункту пов`язує таке звільнення з періодом безпосередньої участі особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а абзац другий - з періодом безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або в заходах, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил. Доказів того, що у періодах, за які нараховано спірну доплату - з 26 червня 2020 року по 20 травня 2023 року, - позивач брав безпосередню участь у таких заходах, матеріали справи не містять: посвідчення учасника бойових дій підтверджує набутий статус, а довідка військової частини НОМЕР_4 - участь в антитерористичній операції в період з 11 жовтня 2016 року по 27 квітня 2017 року, тобто поза спірними періодами. За таких обставин військовий збір у сумі 3150,72 грн утримано правомірно, а в частині вимоги про його виплату належить відмовити.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Правомірності ненарахування компенсації сум податку на доходи фізичних осіб і застосування ставки військового збору 5 відсотків відповідач не довів; водночас обставини, на які посилається позивач на обґрунтування повного звільнення його доходу від оподаткування військовим збором, належними доказами не підтверджені.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України). Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відтак решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, витрат на професійну правничу допомогу він до стягнення не заявляв, у зв`язку з чим судові витрати розподілу за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають.

Керуючись статтями 9, 77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб із суми грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 21 серпня 2026 року на виконання судового рішення у справі № 520/19280/24, без нарахування та виплати грошової компенсації сум цього податку.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб, утриманого із суми грошового забезпечення, виплаченого 21 серпня 2026 року на виконання судового рішення у справі № 520/19280/24, у розмірі 37 808 (тридцять сім тисяч вісімсот вісім) грн 61 коп.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо утримання військового збору за ставкою 5 відсотків із суми грошового забезпечення, нарахованого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання судового рішення у справі № 520/19280/24.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) надміру утриманий військовий збір у розмірі 7351 (сім тисяч триста п`ятдесят одна) грн 67 коп.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 29 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар