Суд: Харківський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №520/31261/26
Суддя: Смагар С.В.
Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
29 жовтня 2026 року №520/31261/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/31261/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , у якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у здійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 16.02.2026 року по 05.08.2026 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 03.12.2025 року № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 16.02.2026 року по 05.08.2026 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розміру складових грошового забезпечення, обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2026 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.
Аргументуючи ці вимоги, позивач зазначив, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 і був звільнений з військової служби у відставку за станом здоров`я, а грошове забезпечення, грошова допомога на оздоровлення за 2026 рік та одноразова грошова допомога при звільненні обчислені йому виходячи зі сталої розрахункової величини 1762 гривні, тобто з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року. Вказав, що пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» розміри посадових окладів і окладів за військовими званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, визнані протиправними у судовому порядку. Послався на те, що розрахунковою величиною у спірному періоді мав бути розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», а оскільки похідні види грошового забезпечення та одноразові допомоги обчислюються від окладів і місячного грошового забезпечення, вони також підлягають перерахунку.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», задоволено клопотання позивача про витребування доказів і витребувано у відповідача детальний розрахунок грошового забезпечення позивача за період з 16.02.2026 по 05.08.2026 помісячно з розбивкою за складовими та із зазначенням розрахункової величини, а також відомості про нарахування і виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні з відповідним розрахунком.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що розміри посадових окладів та окладів за військовим званням встановлює Кабінет Міністрів України, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, яка набрала чинності 20 травня 2023 року, абзац перший пункту 4 постанови № 704 викладено в редакції, за якою розміри окладів розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, і що ця редакція є чинною та антиконституційною не визнавалася. Вказав, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24 скасовано постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року, а тому у спірному періоді розрахунок грошового забезпечення здійснювався правомірно і перерахунку не підлягають ані грошове забезпечення, ані грошова допомога на оздоровлення, ані одноразова грошова допомога при звільненні. Послався також на пункт 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року № 870, за яким скасування акта не поновлює дію раніше скасованих ним актів, на рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 і від 03 жовтня 1997 року № 4-зп, а також на практику Верховного Суду.
Відповіді на відзив позивач не подав.
Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді гранатометника, мав військове звання «солдат» і перебував на грошовому забезпеченні у цій військовій частині.
Згідно зі свідоцтвом про хворобу Госпітальної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_4 від 13 липня 2026 року № 2026-0716-1049-5567-7 та протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії від 21 липня 2026 року № 2026-0721-0834-5636-0 позивача визнано непридатним до військової служби за статтею 60а графи ІІ Розкладу хвороб, а захворювання - не пов`язаним із проходженням військової служби.
Наказом по особовому складу від 04 серпня 2026 року № 84-РС позивача звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Пунктом 13 наказу Військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині від 05 серпня 2026 року № 223 позивача з 05 серпня 2026 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, йому визначено до виплати премію у розмірі 534 відсотків посадового окладу за період з 01 по 05 серпня 2026 року, надбавку за особливості служби у розмірі 65 відсотків, грошову компенсацію за 15 днів невикористаної щорічної основної відпустки, грошову допомогу на оздоровлення за 2026 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, а також одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 400 - у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Відповідач надав розрахункову картку позивача за 2026 рік (форма № 3) і розрахунковий лист за серпень 2026 року, з яких убачається, що розміри посадового окладу позивача становили 2820,00 грн на місяць, оклад за військовим званням - 530,00 грн, надбавка за особливості служби - 65 відсотків, премія - 534 відсотки; місячне грошове забезпечення позивача визначено в розмірі 20 586,30 грн, грошову допомогу на оздоровлення за 2026 рік нараховано в сумі 20 586,30 грн, грошову компенсацію за невикористану відпустку - 10 293,15 грн, одноразову грошову допомогу при звільненні - 5146,58 грн. Усього за 2026 рік позивачу нараховано 181 666,73 грн, утримано 2724,99 грн, виплачено 178 941,74 грн.
Відповідно до розрахункового листа за серпень 2026 року посадовий оклад позивача визначено за тарифним розрядом № 5 із тарифним коефіцієнтом 1,60, а оклад за військовим званням «солдат» - з тарифним коефіцієнтом 0,30. Добуток розрахункової величини 1762,00 грн і тарифного коефіцієнта 1,60 становить 2820,00 грн, що відповідає розміру посадового окладу, застосованому відповідачем.
Отже, розміри посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у спірному періоді обчислювалися виходячи з розрахункової величини 1762 гривні, від них визначалися надбавки і премія, а грошова допомога на оздоровлення, грошова компенсація за невикористану відпустку та одноразова грошова допомога при звільненні обчислювалися з місячного грошового забезпечення. Ці обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечуються. Спір між сторонами має виключно правовий характер і полягає в тому, який саме розмір розрахункової величини підлягав застосуванню у спірному періоді.
Не погоджуючись із застосуванням при обчисленні грошового забезпечення та одноразових виплат розрахункової величини 1762 гривні, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до частини четвертої цієї статті порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністерством оборони України та іншими центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, а розміри посадових окладів, окладів за військовим званням, процентних надбавок, додаткових видів грошового забезпечення встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704).
У первісній редакції абзац перший пункту 4 постанови № 704 передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 (далі - постанова № 103) до пункту 4 постанови № 704 внесено зміни, за якими розрахунковою величиною визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року, що за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII становить 1762 гривні.
Судовим рішенням у справі № 826/6453/18, яке набрало законної сили 29 січня 2020 року і за наслідками касаційного перегляду залишене без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови № 103, яким були внесені відповідні зміни до пункту 4 постанови № 704.
Первісна редакція пункту 4 постанови № 704 застосовувалася по 19 травня 2023 року включно, оскільки пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 (далі - постанова № 481), яка набрала чинності 20 травня 2023 року, абзац перший пункту 4 постанови № 704 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Спірний період у цій справі - з 16 лютого 2026 року по 05 серпня 2026 року - повністю припадає на час після набрання чинності постановою № 481, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 у редакції, встановленій пунктом 2 постанови № 481, що передбачає розрахункову величину 1762 гривні.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24 пункт 2 постанови № 481 щодо внесення змін до пункту 4 постанови № 704 було визнано протиправним і нечинним; це рішення набрало законної сили 18 червня 2025 року за наслідками апеляційного перегляду. Постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 зазначене рішення та постанову суду апеляційної інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову про визнання протиправним і нечинним пункту 2 постанови № 481 відмовлено.
Наслідок, передбачений частиною 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нерозривно пов`язаний із набранням судовим рішенням законної сили. Скасування такого рішення судом касаційної інстанції означає, що воно не набрало і не могло набрати законної сили, а тому не породило і тих правових наслідків, які закон пов`язує саме з набранням законної сили, у тому числі наслідку у вигляді втрати чинності нормативно-правовим актом. Наведене означає, що пункт 2 постанови № 481 чинності не втрачав, а редакція пункту 4 постанови № 704, установлена цією постановою, діяла безперервно з 20 травня 2023 року, у тому числі протягом усього спірного періоду.
Згідно з частинами першою та другою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. За частиною третьою цієї статті у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Довід позивача про те, що розрахункова величина для визначення розмірів окладів у 2026 році має визначатися за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року № 4695-IX, яким розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2026 року встановлено 3328,00 грн, суд відхиляє. Названою нормою встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, проте вона не визначає порядку обчислення посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовців: за частиною четвертою статті 9 Закону України № 2011-XII розміри цих окладів встановлює Кабінет Міністрів України, що й зроблено пунктом 4 постанови № 704 у чинній редакції. Відповідність пункту 2 постанови № 481 актам вищої юридичної сили була предметом самостійної судової перевірки у справі № 320/29450/24 і за наслідками касаційного перегляду підтверджена. За таких обставин підстав для незастосування пункту 4 постанови № 704 у чинній редакції у суду немає, а суд зобов`язаний вирішити спір на підставі того нормативно-правового акта, який є чинним і регулює спірні правовідносини.
Суд не залишає поза увагою постанову судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, відповідно до якої під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 постанови № 704 в первісній редакції. Водночас будь-який висновок щодо застосування норми права застосовується до тієї норми, яка є чинною та підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, висновок про незастосування пункту 2 постанови № 481 ґрунтується на тому, що це положення не відповідає актам вищої юридичної сили, проте саме таку невідповідність Верховний Суд у справі № 320/29450/24 перевірив і не встановив. Питання про те, яка саме редакція пункту 4 постанови № 704 є чинною після 20 травня 2023 року, вирішено постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24, і саме ця редакція підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відтак дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати позивачу складових грошового забезпечення за період з 16 лютого 2026 року по 05 серпня 2026 року виходячи з розрахункової величини 1762 гривні протиправними не є, оскільки обов`язку застосовувати в цьому періоді прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2026 року, законодавство не встановлювало.
Оскільки відсоткова надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премія визначаються у відсотках посадового окладу та окладу за військовим званням, а грошова допомога на оздоровлення і одноразова грошова допомога при звільненні обчислюються з місячного грошового забезпечення, яке своєю чергою визначається з окладів, то за відсутності підстав для перерахунку окладів немає підстав і для перерахунку цих виплат. Крім того, розмір грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні обчислюється з грошового забезпечення станом на день звільнення позивача - 05 серпня 2026 року, а на цю дату пункт 4 постанови № 704 діяв у редакції пункту 2 постанови № 481, що передбачає розрахункову величину 1762 гривні.
Окремо суд зазначає, що згідно з розрахунковою карткою позивача за 2026 рік нарахування грошового забезпечення у Військовій частині НОМЕР_2 розпочато з 22 березня 2026 року, про що свідчить розмір посадового окладу за березень 2026 року - 909,68 грн, який становить частину місячного окладу 2820,00 грн за десять днів. Отже, за період з 16 лютого 2026 року по 21 березня 2026 року грошове забезпечення позивачу відповідачем не нараховувалося, у зв`язку з чим вимоги за цю частину спірного періоду є безпредметними і з цієї підстави також задоволенню не підлягають.
Позовна вимога про витребування у відповідача детального розрахунку грошового забезпечення позивача за період з 16.02.2026 по 05.08.2026 за своїм змістом є клопотанням про витребування доказів у розумінні статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, а не самостійною позовною вимогою, та вирішена ухвалою суду від 30 вересня 2026 року про відкриття провадження у справі, а тому окремого вирішення при ухваленні рішення по суті не потребує.
Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач надав розрахункову картку позивача за 2026 рік і розрахунковий лист за серпень 2026 року, достовірність яких позивач не оспорює, а спір між сторонами має виключно правовий характер і вирішується на підставі норм, що регулюють спірні правовідносини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України). Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відтак решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.
Отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, витрат на професійну правничу допомогу позивач до стягнення не заявляв, у зв`язку з чим судові витрати розподілу за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають.
Керуючись статтями 7, 77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 29 жовтня 2026 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua