Вирок від 25 жовтня 2026 р. у справі №766/21029/24 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/21029/24

н/п 1-кп/766/2558/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

? ? ? ? ? ? ? ? 26.10.2026 року? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді:? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ОСОБА_1 ,

за участю секретаря?: ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?? ОСОБА_2 ,

прокурора?: ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ОСОБА_3 ,

захисника?:? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Херсона в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, відомості щодо якого внесено до ЄРДР 15.11.2024 під № 62024080200001634 за обвинуваченням:

? ? ? ? ? ? ? ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Антонівка, м. Херсону, Херсонської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 (останнє відоме місце проживання), раніше не судимої,

? ? ? ? ? ? ? - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,-

в с т а н о в и в:

I. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

У період з 24.02.2022 та місто Херсон та територія Херсонської області захоплені військовослужбовцями збройних сил російської федерації і перебувало під тимчасовою окупацією держави-агресора, що визначено Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зі змінами від 31.05.2023 №164).

З метою встановлення контролю на? тимчасово окупованій території Херсонської області та? ? м. Херсон, службові особи окупаційної військово-цивільної адміністрації Херсонської області не пізніше червня 2022 року створили незаконний правоохоронний орган – «Налоговую службу Херсонской области» (мовою оригіналу - російською).? ? ?

ОСОБА_5 , будучи обізнаною про введення воєнного стану? в Україні, розуміючи факт наявності збройного конфлікту на території країни та ведення рф агресивної війни проти України, захоплення та подальшого утримання рф території Херсонської області, зокрема, м. Херсон, з розташованими на ній державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та іншими об`єктами, усвідомлюючи проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади , з метою утворення, функціонування та утримання на території Херсонської області та, зокрема, м. Херсон, окупаційною адміністрацією рф системи органів державної влади рф, у тому числі правоохоронної, задля становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади, у порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Херсон Херсонської області, у період тимчасової окупації території Херсонської області, не пізніше 17.06.2022 (більш точні час та місце у ході досудового розслідування не встановлено) добровільно обійняла посаду в незаконному правоохоронному органі, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а саме:? «заместителя начальника управления хозяйственного обеспечения Налоговой службы Херсонской области» (мовою оригіналу - російською).

Обійнявши вищевказану посаду в незаконному правоохоронному органі, ОСОБА_5 у межах своїх повноважень здійснювала діяльність щодо організації забезпечення підрозділів матеріально-технічною базою задля діяльності «Налоговой службы Херсонской области», іншим чином здійснювала сприяння окупаційним органам влади у поширенні авторитету незаконно створених органів серед місцевого населення, що призвело до забезпечення належного функціонування незаконного створеного органу та посилило заходи тимчасової окупації територій Херсонської області.

Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_5 за ч. 7 ст. 111-1 КК України, добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

ІI. Застосовані судом правові процедури.

Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia)

З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченої, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті.

Ухвалою суду від? ? 12.12.2024 було призначено підготовче судове засідання.

Судом від призначення обвинувального акту до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченої та до підготовчого судового засідання, було проведено судові засідання:? ? 27.03.2025, 23.04.2025, 21.05.2025, 16.09.2025.

Про всі зазначені вище судові засідання обвинувачена повідомлялася про судовий розгляд кримінального провадження стосовно неї та мала можливість прибути до суду та скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, користуватись своїми правами та подати до суду будь-які клопотання чи заяви. Зазначеною можливістю, наданою судом, обвинувачена ОСОБА_5 не скористалася.

Відповідно до положень ч.5 ст.374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке.

АТ «Укрпошта» припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до рф, а також поштових відправлень до тимчасово окупованої території з 24.02.2022 року.

Відповідно до ч.4 ст.548 КПК України оригінал запиту про міжнародно-правову допомогу надсилається за кордон поштою, то в умовах припинення АТ «Укрпошта» приймання всіх видів поштових відправлень призначенням до рф та поштових відправлень до тимчасово окупованої території, виконати вимоги КПК України та міжнародних договорів щодо вжиття необхідних заходів з метою отримання правової допомоги у кримінальному провадженні на території рф та тимчасово окупованої території немає можливості.

Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.

При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Згідно положень ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається, що серед переліку злочинів, щодо яких може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, наявне посилання на ст. 111-1 КК України, за якою пред`явлено обвинувачення ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

У відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою – сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

На виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченої ОСОБА_5 до призначених судових засідань здійснювались шляхом направлення повісток на останню відому адресу проживання в м. Херсон, смт. Антонівка Херсонського району Херсонської області, публікації у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора. Також, відповідні повідомлення про виклик до суду були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.

Водночас, не зважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_5 на території України, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останньої за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.

З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченої, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачена була обізнаною щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.

ІІІ. Щодо забезпечення права на захист.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог ст. 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Разом з цим, стосовно ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.

Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника в захисті інтересів обвинуваченої.

З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 21.05.2025 клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 62024080200001634 від 15.11.2024 висунуте щодо злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто того, який входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України. Ухвалою суду від 16.09.2025 був призначений судовий розгляд з вирішенням питань, передбачених ч. 3 ст. 31, 314-316 КПК України.

Разом з цим, за період часу з 12.12.2024 (ухвали про призначення підготовчого судового засідання) та до виходу суду до нарадчої кімнати 26.10.2026, інформація, яка стосувалася всіх призначених судових засідань, своєчасно публікувалася та була доступною через офіційний веб-сайт суду та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження.

Захисник обвинуваченої здійснював захист обвинуваченої: приймав участь у дослідженні доказів під час судового розгляду, виступав у дебатах.

За час судового розгляду обвинувачена могла визначитися з провадженням проти неї, та усвідомлюючи, що у неї виник юридичний обов`язок постати перед судом, однак не змінила свою процесуальну поведінку та продовжила подальше ухилення від виконання своїх процесуальних обов`язків.

У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачена була проінформованою належним чином про дати слухання справи, а також дотримані її права на належне представництво у суді.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про обізнаність ОСОБА_5 про розпочате кримінальне провадження та її відмову від здійснення свого права постати перед Українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України, і захищати себе безпосередньо в суді, що свідчить про наявність у неї наміру ухилитись від кримінальної відповідальності. Ухилення обвинуваченої від правосуддя суд розцінює як реалізацію? останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п «g» п.3 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст.63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості. Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати, чи були здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Враховуючи порядок, визначений вимогами КПК України, здійснення спеціального судового провадження, яке проводиться за відсутністю обвинуваченої, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої, як учасника кримінального провадження, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду. При цьому судом забезпечено застосування до обвинуваченої належної правової процедури в контексті приписів вимог ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом, які вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а тому поріг вимогливості до доказування у цьому випадку має бути підвищений.

Прокурором долучено у судовому засіданні під час судового розгляду процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, на підтвердження законності вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Підсумовуючи, суд констатує, що всі передбачені КПК України умови для проведення судового провадження за спеціальною процедурою «in absentia», судом виконані та дотримані у повному обсязі.

IV. Позиція сторін кримінального провадження.

Прокурор в ході судових дебатів висловив позицію, щодо повної доведеності вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину. Просив визнати обвинувачену винною та призначити максимальне покарання в межах санкції ч. 7 ст. 111-1 КК України, застосувавши додаткові покарання.

Захисник обвинуваченої в ході судових дебатів висловив позицію, що під час судового розгляду стороною обвинувачення в повній мірі не доведена одна з ключових обставин, а саме: добровільність зайняття його підзахисною посади в незаконно створеному правоохоронному органі, у зв`язку із чим просив ухвалити виправдувальний вирок.

V. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.12.2024 (справа №487/10130/24, н/п №1-кс/487/6646/24), по даному кримінальному провадженню здійснювалося спеціальне досудове розслідування.

Так вина ОСОБА_5 .?у вчиненні поставленого їй у провину кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які, в тому числі, на підставі постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 15.11.2024 виділені з кримінального провадження № 62022080030000072 від 10.05.2022, а саме оригінали, копії та інші докази, які узгоджуються між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:

-рапортом від 20.06.2024 старшого оперуповноваженого ОВС? ? 1 сектору? ? 2-го відділу? ? ГВ ЗНД УСБУ в Херсонській області підполковника ОСОБА_6 про виявлення факту зайняття громадянкою України ОСОБА_5 у окупаційному органі влади «Налоговая служба Херсонской области» посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а саме «и.о. начальника управления хозяйственного обеспечения налоговой службы Херсонской области»;

- копією протоколу огляду приміщення від 21.11.2022 , з додатком у вигляді флеш-носія, в ході якого оглянуто приміщення ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, 75 та отримано копії документів, що стосуються діяльності незаконного правоохоронного органу та осіб, які там працювали, зокрема :

- «Выписка из постановления ВГА Херсонской области «Постановление от 07.06.2022 г. № 074-р «Об установлении обязательных к уплате налогов на территории Херсонской области», яким установлено на території Херсонської області податки, обов`язкові для сплати до бюджету Херсонської області, та затверджено порядок оподаткування на території Херсонської області;

- «Порядок налогооблажения на територии Херсонской области», який регулює відносини які виникають у сфері сплати податків встановлених на території області;

- лист від 18.08.22 №45 так званого «и.о. Начальника Налоговой службы Херсонской службы» ПІБ» до директора КП «Херсонский водоканал», яким повідомляється, що так звана «Налоговая служба Херсонской области» створена указом так званої «Военно-гражданской администрации Херсонской области» № 079-р від 09.06.2022. На виконання цього указу розроблено так зване «положение о Налоговой службе Херсонской области», яке затверджено постановою так званої «ВГА Херсонской области» № 073-р від 07.06.2022;

- «Постановление №154-р от 30.06.2022 г. «О внесении изменений в Постановление Главы Военно-гражданская администрация Херсонской области от 07.06.2022 года № 074-р», відповідно до якого викладено в новій редакції порядок обліку юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність на території Херсонської області, а також уповноважено так звану «налоговую службу Херсонской области» здійснювати функцію щодо обліку таких осіб;

- «Постановление №153-р от 30.06.2022 «О внесении изменений в Постановление Главы Военно-гражданской администрации Херсонской области от 07.06.2022 года №074-р», яким затверджено порядок оподаткування на території Херсонської області;

- «Памятка для субъектов торговой деятельности и сфер ы услуг» , в якій зазначено про обов`язкову наявність відповідних документів для здійснення підприємницької діяльності, а також попередження про те, що здійснення підприємницької діяльності без постановки на облік в так званій «налоговой службе Херсонской области» є підставою для початку процедури введення зовнішнього управління майном суб`єктів підприємницької діяльності;

- «Штатная структура налоговой службы Херсонской области (195 чел)», у формі таблиці, відповідно до якого визначено структуру незаконного створеного правоохоронного органу, зазначено посади керівництва, управління та відділи з кількістю посад;

- «Инструкция для сотрудников Налоговой службы», якою визначено основні засади діяльності податкової служби;

Також в ході вказаного огляду від 21.11.2022 отримано копії документів, що підтверджують

призначення ОСОБА_5 на посаду до «Налоговой службы Херсонской области», а саме: 3 документи під назвою: «Список сотрудников», складені у виді таблиці із зазначенням осіб, які працювали у незаконному правоохоронному органі, в яких міститься ПІБ « ОСОБА_7 », «подразделение: Хозчасть» та номер мобільного телефону формату рф та документ під назвою: «Реестр приказов о приеме на роботу сотрудников налоговой службы Херсонской области», складений у виді таблиці із зазначенням анкетних даних, посад, підстав призначення, зокрема під порядковим номером 15 зазначена ОСОБА_5 , як: «Заместитель начальника управления хозяйственного обеспечения Налоговой службы Херсонской области», підстава призначення «приказ о приеме на роботу от 17.06.22», підписаний начальником кадрів та головним бухгалтером.;

-копією протоколу огляду місця події від 26.07.2024 з додатком у вигляді флеш-носія, в ході якого оглянуто будівлю ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі за адресою: м. Херсон, проспект Незалежності, 75 та отримано довідку, що стосується зайняття посади ОСОБА_5 - «Справка» з наступним текстом «В ыдана гражданке ОСОБА_5 , в том что она действительно пребывает на должности заместителя начальника управления хозяйственного обеспечения Налоговой службы Херсонской области с 17.06.2022 года (приказ о назначении №15- к от 17.06.2022) по настоящее время» підписано в.о. начальника незаконного органу з мокрою печаткою;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_8 від 10.09.2024 з додатком у вигляді фототаблиці та оптичного диску DVD-R, де свідок на фото № 2 впізнав особу обвинуваченої ОСОБА_5 за сукупністю ознак зовнішності як працівника незаконного створеного правоохоронного органу «Налоговая служба Херсонской области»;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_9 від 21.08.2024 з додатком у вигляді? ? фототаблиці та оптичного диску DVD-R, де свідок на фото № 2 впізнав особу обвинуваченої ОСОБА_5 за сукупністю ознак зовнішності як працівника незаконного створеного правоохоронного органу «Налоговая служба Херсонской области»;

-? ? протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_10 від 27.08.2024 з додатком у вигляді? ? фототаблиці та оптичного диску DVD-R, де свідок? ? на фото № 2 впізнав особу обвинуваченої ОСОБА_5 за сукупністю ознак зовнішності як працівника незаконного створеного правоохоронного органу «Налоговая служба Херсонской области»;

-протоколом огляду мережі Інтернет від 10.12.2024 з додатком у вигляді оптичного диску DVD-R, відповідно до якого проведено огляд відкритого Інтернет ресурсу за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме сайт під назвою «Законы, Кодексы и нормативно- правовые акты росийской федерации», на якому відкрито вкладку та оглянуто зміст «Кодекса росийской федерации об административных нарушениях», за наслідками чого виявлено наявність повноважень у податкового органу російської федерації щодо притягнення до адміністративної відповідальності осіб винних у відповідних порушеннях, що належить до функцій правоохоронних органів;

-висновком експерта № СЕ-19/122-24/5948-ПЧ від 13.11.2024 за результатами проведеної почеркознавчої експертизи з додатком у вигляді Ілюстративної таблиці та оптичного диску DVD-R, згідно якого підпис від імені ОСОБА_5 у розділі «Члены комиссии» в графі «Главный специалист ООХО» на зворотному боці наданої «ИНВЕНТАРИЗАЦИОННАЯ ОПИСЬ? основных средств», виконаний гр. ОСОБА_5 . Вказана «ИНВЕНТАРИЗАЦИОННАЯ ОПИСЬ основных средств» була вилучена в ході? ? протоколу огляду приміщення від 21.11.2022;

- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Показаннями свідків, які суду пояснили наступне:

- показаннями свідка ОСОБА_11 , який під час судового розгляду дав показання про те, що з ОСОБА_5 особисто не знайомий, під час окупації працював системним адміністратором в казначействі рф, яке територіально знаходилось за тією ж адресою, де зараз Казначейство України. Створена? ? окупаційною владою «налоговая служба Херсонской области» була в тому ж приміщенні. Свідок повідомив, що йому відомо, що ОСОБА_12 працювала в «налоговой службе», прізвище « ОСОБА_12 » чув на прохідній, в особистих розмовах, також воно було в списках. Свідок теж працював на окупаційну владу, але під примусом, так як до нього прийшли озброєні солдати і повідомили, «у тебя есть жена и дети и их нужно кормить» та повідомили прийти на наступний день на роботу. Йому невідомо чи працювала під примусом громадянка ОСОБА_12 , чи добровільно. Вони працювали в одному приміщенні, але в різних структурах.

- показаннями свідка ОСОБА_10 , який під час судового розгляду дав показання про те, що з ОСОБА_5 особисто не знайомий. Під час окупації, свідок перебував в м. Херсоні займався підприємницькою діяльністю, яку здійснював з 2016 року, а саме: мав мережу пекарень громадського харчування. Влітку 2022 року окупаційна влада примушувала підприємців перереєстровувати підприємства відповідно до російського законодавства, тому йому довелось звернутись до «налоговой службы рф», що знаходилась у м. Херсон, по вул. Ушакова в приміщенні української податкової служби з ціллю дізнатись умови, необхідні для переоформлення. Повідомив, що працівниками, що ходили по торговим точкам повідомлялося, що якщо бізнес не буде переоформлений згідно російського законодавства, то він буде забраний в? ? «фонд имущества рф». В приміщенні податкової при вході перебували озброєні російські військові? у форменому одязі, які проводили особистий огляд, перевіряли документи і дивилися за ситуацією всередині будівлі. Вказав, що бачив у приміщені податкової? і ОСОБА_12 , з особистих спостережень було видно, що вона там працювала, мала бейджик на одязі з прізвищем « ОСОБА_12 », займалася діяльністю по розподілу людей, надавала консультаційні послуги. Про те чи ОСОБА_12 співпрацювала з окупаційною владою під примусом чи добровільно йому не відомо.

VІ. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_25 , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими та недостовірними. Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.

Під час судового розгляду не встановлено жодних фактів, які б свідчили, що обвинувачена діяла під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли іноземну державу - рф.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду (стороною обвинувачення), є вагомими для того, щоб визнати обвинувачену винною у пред`явленому їй обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011.

Судом також встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченої, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Також судом у повному обсязі було забезпечено змагальність процесу.

За частиною 7 ст. 111-1 КК України, серед іншого, передбачена відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. При цьому суспільна небезпека вказаного злочину полягає у тому, що особа (колаборант), з використанням умов воєнного стану, співпрацює з окупаційною владою на шкоду власній державі, тим самим свідомо допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади.

Окупаційна адміністрація російської федерації це сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг (п. 6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України»). У складі цього правопорушення важливим для кваліфікації є місце його вчинення – тимчасово окупована територія України.

У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами ст. ст. 39, 40 КК України, однак яких суд у цьому кримінальному провадженні не встановив.

Верховний Суд у своїй постанові від 20.06.2024 справа №953/7182/23 указав, що у ч. 7 ст. 111-1 КК передбачено відповідальність за вчинення громадянином України колабораційної діяльності в умовах окупації у вигляді співпраці з державою-агресором у її інтересах, зокрема, через незаконні правоохоронні органи, які створені на тимчасово окупованій території, у формі добровільного, тобто з власної волі та за відсутності фізичного чи психічного примусу, крайньої необхідності, зайняття в них посади, з метою спричинити шкоду державі Україна. Суспільна небезпечність таких дій полягає в тому, що особа допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади, яка є основою функціонування державного механізму загалом. Саме така форма колабораційної діяльності порівняно з іншими, передбаченими в частинах 2 та 5 цієї статті, визнається законодавцем найбільш суспільно небезпечною. З огляду на формулювання диспозиції ч. 7 ст. 111-1 КК України, сам факт добровільного зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі є достатнім для кваліфікації відповідних дій за цією кримінально-правовою нормою. Наявність владних повноважень органу та спрямованість його діяльності є визначальними ознаками під час ідентифікації місця роботи колаборанта як органу влади. Під посадою в незаконному правоохоронному органі необхідно розуміти посаду в такому органі, що створений під час окупації, яка передбачає діяльність як працівника правоохоронного органу (у розумінні ст. 2 ЗУ «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»).

Відповідно до чинного законодавства України, заняття посади державної служби необхідно розглядати як у контексті проведення підготовчих дій щодо призначення певної особи на посаду, так і в контексті виникнення такого юридичного факту, як призначення особи на певну посаду з офіційним оформленням трудових відносин.

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

На сьогодні єдиним чинним нормативно-правовим актом, який визначає орієнтовний перелік правоохоронних органів України, є Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 року № 3781-XII, в абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 2 якого визначено, що правоохоронні органи – органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Тобто законодавець пов`язує правоохоронні органи зі здійсненням ними однієї з двох функцій: правозастосовної або правоохоронної.

Поняття «правозастосування», «правозастосовна функція», «правозастосовна діяльність» охоплює вчинення дій зі встановлення обставин події, їх юридичної кваліфікації та прийняття правозастосовного акта в межах компетенції того чи іншого органу.

Правозастосовні функції виконують будь-які органи державної влади та місцевого самоврядування, у тому числі й правоохоронні.

Сутність правоохоронної функції держави полягає в забезпеченні правопорядку, в охороні прав, свобод, законних інтересів громадян, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства та держави від правопорушень, якими є кримінальні правопорушення (кримінальні проступки, злочини) та адміністративні правопорушення.

Органи державної влади, у тому числі правоохоронні, утворюються та діють на підставі закону, мають визначену законом компетенцію, яка реалізується колегіально або ж одноособово відповідно до передбачених законом владних повноважень.

Тобто правоохоронним може виступати лише орган державної влади, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, який приймає загальнообов`язкові рішення, забезпечуючи їх виконання, у тому числі й примусовими засобами.

Суд також зазначає, що правоохоронна діяльність це діяльність компетентного органу щодо забезпечення безпосереднього реагування на вчиненні правопорушення у сфері здійснення державних функцій, встановлення і притягнення до юридичної відповідальності осіб, які їх вчинили.

Критеріями віднесення органів державної влади до правоохоронних є інституційно-функціональні ознаки, що визначають правовий статус такого органу у системі органів державної влади.

При віднесенні того чи іншого органу державної влади до правоохоронного слід звернути увагу насамперед на те, як визначається відповідний орган у спеціальному нормативно-правовому акті, який регламентує його правовий статус, та на повноваження, які цей орган здійснює.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 277 "Про затвердження Положення про Державну Податкову Службу України" визначено, що Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Основними завданнями ДПС є: реалізація державної податкової політики, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

В статті 234-2 КУпАП зазначений перелік адміністративних правопорушень, пов`язаних з податками та зборами, який уповноважений розглядати податкові органи в межах своїх повноважень з накладенням на фізичних осіб заходів примусу у вигляді адміністративних штрафів.

Отже, за законодавством України, яке розповсюджується на тимчасово окуповану територію, податкові органи наділені повноваженнями податкового контролю та примусу, тобто мають у собі ознаки правоохоронного органу.

Після окупації військами рф м.Херсону та Херсонської області, не пізніше червня 2022 року (більш точна дата органом досудового розслідування не встановлена) на вказаній території окупантами створено незаконний правоохоронний орган «налоговая служба Херсонской области» на захопленій матеріально-технічній базі, яка належить ГУ Державній Податковій службі в Херсонській області, наділивши його всіма необхідними владними повноваженнями, необхідними для здійснення податкового контролю місцевого населення.

Незаконний орган, мовою оригіналу - «налоговая служба Херсонской области», посаду в якому зайняла обвинувачена, створений за зразком аналогічного органу російської федерації. Аналіз положень законодавства рф в сукупності з характером діяльності незаконного органу окупаційної влади - «налоговая служба Херсонской области», дає підстави для висновку, що такий незаконний орган виконував функції притаманні правоохоронному органу, в тому числі з можливістю здійснення податкового контролю та перевірок, а також з правом накладення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства.

На переконання суду, наведені обставини, які стосуються повноважень так званої «налоговой службы Херсонской области», свідчать про те, що цей орган наділений правом застосування заходів примусу за невиконання вимог в сфері оподаткування, тобто наділений функцією правоохоронного органу, відтак цілком правомірно віднести цей незаконний орган влади до правоохоронних.

Установлені судом фактичні обставини цього кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_5 виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, і це кримінальне правопорушення було закінченим з моменту зайняття нею посади, факт якого доведено як змістом досліджених судом документів, так і тим, що вона фактично взялася за виконання трудових обов`язків у цьому органі з метою забезпечення його функціонування. Відомостей, які б свідчили про те, що ці дії ОСОБА_5 виконала не добровільно, зокрема під психічним чи фізичним примусом або внаслідок крайньої необхідності, з матеріалів кримінального провадження не вбачається.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_5 в інкримінованому їй злочині, кваліфікація її дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі, оскільки доведена належним та достатнім обсягом доказів.

VIІ. Призначення покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, тоді як обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання, суд розцінює вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Призначаючи обвинуваченій покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст. ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам. Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Незважаючи на підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченою злочину проти основ національної безпеки України, який посягає на захист в першу чергу життєво важливих інтересів суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави, суд вважає, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченої, дають підстави для призначення обвинуваченій покарання не в максимальних межах санкції зазначеної статті ч. 7 ст. 111-1 КК України, обмежень для призначення якого з огляду на вимоги ст. 63 КК України згідно матеріалів кримінального провадження не вбачається, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, та сприятиме виправленню обвинуваченої та буде достатнім для попередження вчинення нею нових злочинів.

Позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю є обов`язковим додатковим покаранням, передбаченим санкцією частини 7 статті 111-1 КК України.

Відповідно до ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Санкцією частини 7 статті 111-1 КК України передбачена можливість застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

VIІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Потерпілі відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Шкода відсутня.

Викривачі у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави у повному обсязі.

Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Оскільки у даному кримінальному провадженні арешт майна обвинуваченої було застосовано на підставі ухвали суду з метою майбутньої конфіскації майна, суд не вбачає підстав для скасування раніше обраних заходів забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 297-1, 323, 369-371, 373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити покарання у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг на строк 13 (тринадцять) років з конфіскацією усього належного їй на праві власності майна на користь держави.

Строк відбування призначеного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання рахувати з моменту затримання в порядку приведення даного вироку до виконання.

Строк додаткового покарання призначеного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту відбуття основного? ? покарання.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.12.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 7959 гривні 00 копійок.

Арешт накладений ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21.05.2025 на майно, яке належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

? ? ? ? - земельну ділянку з кадастровим номером: 6510165300:02:001:1862, площею 0,0643 га, право приватної власності? ? з розміром частки 1/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2147493865101;

? ? ? ? -? ? житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 86? ? кв.м, житлова площа 49,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , право приватної власності? ? з розміром частки 1/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2091516065101;

- земельну ділянку з кадастровим номером: 6522384300:02:075:0340, площею 0,0459 га, право приватної власності? ? з розміром частки 1/1, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1174760665223 - залишити без змін до приведення вироку до виконання в частині конфіскації майна.

Речові докази: документ з назвою «ИНВЕНТАРИЗАЦИОННАЯ ОПИСЬ основных средств ... » на 1 аркуші; аркуш паперу з відображенням копії паспорта на ім?я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на якому з обох сторін містяться вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_5 зі змістом «Копия верна ОСОБА_5 1.07.2016»; документ з назвою «Анкета-заявление», на зворотній стороні якого у графах «Клиент, дата, 10.11.2009» та «Кредитку и ПИН получил, дата, 10.11.2009» містяться вільні зразки підпису ОСОБА_5 ; документ з назвою «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке», на якому в графі «Клиент, Ф.И.О. ОСОБА_5 , 04.02.2015» міститься вільний зразок підпису ОСОБА_5 , датований 04.02.2015 року, які упаковані до спеціального пакету № 5822993 - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області з урахуванням обмежень.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачена та захисник мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику обвинуваченої та прокурору, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

СуддяОСОБА_1