Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №932/19600/25 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 932/19600/25

Провадження № 2/209/1562/26

РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2026 року Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого - судді Юрченко Я.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Гонян Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» Какун Анни Станіславівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

В С Т А Н О В И В :

За Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 11.12.2025 року до Дніпровського районного суду міста Кам`янського 03.03.2026 року надійшла позовна заява представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» Какун Анни Станіславівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість:

- за кредитним договором № 843350251 в розмірі 27734,82 грн., з яких: 15250,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12484,82 грн.- сума заборгованості за відсотками;

- за кредитним договором № 3935194 в розмірі 30492,00 грн., з яких: 9000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21492,00 грн.- сума заборгованості за відсотками.

Так, сторона позивача просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за договорами у розмірі 58226,82 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 28.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 843350251. 28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за плату належні права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі Боржників.

20.10.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі Боржників. Відповідно до Реєстру Боржників до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року, позивачу перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 27734,82 грн., з яких: 15250,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12484,82 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Крім того, 28.12.2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 3935194. 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі Боржників. Відповідно до Реєстру Боржників № 2 від 28.07.2021 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, позивачу перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 30492,00 грн., з яких: 9000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21492,00 грн.- сума заборгованості за відсотками.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 березня 2026 року вказана позовна заява передана для розгляду судді Юрченко Я.О. (а.с. 62).

Ухвалою судді від 04 березня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами (а.с. 63).

Відповідачем ОСОБА_1 через канцелярію суду 31.03.2026 року за вх. 6849 подано відзив на позовну, відповідно до якого позовні вимоги не визнає у повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію тим, що кредитні договори не укладала, кредитними коштами не розпоряджалась. Стверджує, що кредитні договори були укладені в електронні формі, шляхом використання одноразового ідентифікатора (sms-коду), надісланого на номер телефону № НОМЕР_1 , який на той час був корпоративний та працював як контрактний. Крім того, вказаний мобільний телефон у період з 15.07.2020 року перебував у розпорядженні правоохоронних органів в якості речового доказу про кримінальному провадженню. Таким чином, у дати укладених кредитних договорів, фізично не мала доступу до вищевказаного телефону та не могла отримати sms-повідомлення з кодом підтвердження, відповідно, не мала волевиявлення на укладення будь-який правочинів. Зазначає, що з 2022 року має статус внутрішньо-переміщеної особи. Вважає вимоги позивача поза межами позовної давності, оскільки строк виконання зобов`язання за договором настав у 2020 році, отже перебіг позовної давності розпочався у 2020 році та сплив у 2023 році. Укладення договору факторингу між первісним кредитором та позивачем у 2023 році, згідно ст. 262 ЦК України не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Тому, на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові (а.с.68-72).

Представником позивача Марченко А.О. 13.04.2026 року через підсистему «Електронний суд» за вх. 8078 направлено відповідь на відзив, відповідно до якої просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що договір правомірно укладається шляхом приєднання клієнта до договору, який наданий йому для ознайомлення в електронному вигляді на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) Кредитодавця з урахуванням особливостей визначених індивідуальною частиною. Окрім цього зазначає, відповідачем було вчинено певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту, тобто відповідач самостійно для себе визначив необхідний для себе обсяг часу для ознайомлення з умовами договору, після чого проявив намір вступити з кредитодавцем в договірні відносини на умовах визначених Правилами. У відповідності до умов кожного укладеного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору. Так, договір № 843350251 від 28.12.2020 року підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора MNV422XK, відправлено 28.12.2020 15:35:29, введено 28.12.2020 15:36:31. Договір № 3935194 від 28.12.2020 року підписаний електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора KLOV79oM5. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа….» Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним Кредитором не було б

укладено. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Також слід зазначити, що у обох кредитних договорах зазначено контактні дані Відповідача, а саме номер телефону, внесений Відповідачем власноруч при укладенні кожного кредитного договору, а саме: номер телефону + 380954380667 (далі - номер телефону Позичальника). У той же час, номер телефону Позичальника, вказаний Відповідачем як контактний у відзиві на позовну заяву. Даний факт є додатковим підтвердженням укладання Відповідачем Кредитного договору в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Первісного кредитора та доступний, зокрема, через сайт Первісного кредитора таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби, підтвердженням отримання коштів Відповідачем за Кредитним договором, визнання ним та погодження умов Кредитного договору. Слід зазначити, що твердження Відповідача щодо вчинення кримінального правопорушення, шляхом незаконного отримання кредитних коштів на його ім`я, не підтверджено належними та допустимими доказами. З наданих Відповідачем матеріалів, вбачається, що суду не надано жодних належних доказів щодо відкриття кримінального провадження за заявою про вчинення кримінального правопорушення, про проведення слідчих дій, про результат проведення слідчих дій, про результат проведення досудового розслідування, про завершення досудового розслідування за заявою про вчинення злочину, відомостей про відкриття судової справи у кримінальному провадженні за фактом розгляду досудового розслідування згідно ч. 2 ст.283 КПК України, ч.2 ст.301 КПК України. Тобто, Відповідачем не надано суду допустимих і належних доказів вчинення шахрайських дій щодо нього при укладанні кредитних договорів. Звертає увагу, що на момент подачі позовної заяви строки позовної давності, передбачені ЦК України, продовжуються на період воєнного стану, а тому строк позовної давності позивачем не пропущено. Крім того, 28 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка Фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 843350251. 28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка Фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу № 28/1118-01 відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. 31.12.2020 року Додатковою угодою № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції. Відповідно до Реєстру боржників № 126 від 23.03.2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка Фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 843350251. 20.10.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 27734.82 грн., з яких: 15250 грн. - сума заборгованості по основному боргу; 12484.82 грн. - сума заборгованості по відсоткам. 28 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 3935194. 14.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 2 від 28.07.2021 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 30492,00 грн., з яких: 9000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21492,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею. Таким чином, керуючись нормою ч. 1 ст. 261 ЦК України, строк позовної давності починає відраховуватися з моменту відступлення права вимоги, а саме: після підписання Реєстру боржників № 2 від 28.07.2021 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року та Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року, адже тільки з цього моменту позивач довідався про порушення відповідачем кредитних зобов`язань. На підставі вище викладеного, позиція обчислення строку позовної давності ніяким чином не суперечать законодавству, оскільки позивач навів за якими варіантами може бути обчислена позовна давність за Кредитними договорами і таке обчислення буде вірним. Доводимо до відома, що позиції, які наведені позивачем підкріплені нормативно правовою базою, судовою практикою та умовами кредитного договору. Зважаючи на викладені факти пропуск позивачем строків позовної давності не відповідає матеріалам справи та дійсним обставинам справи. Тому підстав для застосування норм статей пропуску строку позовної давності відсутні, а висновки відповідача про пропуск строку позовної давності позивачем не обґрунтовані (а.с.80-86).

Відповідачем ОСОБА_1 05.08.2026 року через канцелярію суду подано клопотання про долучення доказів, відповідно до якого остання просила долучити до матеріалів цивільної справи копію протоколу затримання особи від 15.07.2020 року та копію вироку Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 29.10.2025 року на підтвердження того, що вона фізично не могла укласти спірні договори. Вказане клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи (а.99-104).

В судове засідання представник позивача не з`явився, разом з клопотанням про долучення доказів до цивільної справи від 14.04.2026 року просив провести розгляд справи без участі представника. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, на електронну пошту суду від імені відповідача ОСОБА_1 надійшли заяви про розгляд справи за її відсутності, про застосування наслідків спливу позовної давності, а також клопотання про витребування доказів.

Надаючи правову оцінку вказаним заявам та клопотанню відповідача, надісланим на електронну адресу суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України, процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (підсистеми "Електронний суд") з обов`язковим скріпленням їх електронним цифровим підписом учасника справи (кваліфікованим електронним підписом).

Згідно з вимогами Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", електронний документ, що направляється на адресу електронної пошти суду поза межами підсистеми "Електронний суд", вважається підписаним та набуває юридичної сили процесуального документа лише за умови накладення на нього кваліфікованого електронного підпису (КЕП) особи, від імені якої він складений. За відсутності такого підпису електронне звернення є лише візуальним відображенням тексту, яке позбавлене процесуального статусу, не дозволяє суду належним чином ідентифікувати особу заявника та перевірити її справжнє волевиявлення.

Судом встановлено, що надіслані від імені ОСОБА_1 заяви та клопотання не містять КЕП (електронного цифрового ключа) та були направлені як звичайні текстові вкладення електронної пошти. Подання процесуальних документів у такий спосіб свідчить про недотримання відповідачем передбаченої процесуальним законом форми звернення до суду.

З огляду на викладене, оскільки вказані заяви та клопотання не оформлені у встановленому законом порядку та позбавлені ознак процесуального документа, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення та врахування при вирішенні справи.

Водночас суд зауважує, що неможливість розгляду заяви про застосування строку позовної давності, надісланої електронною поштою, через недотримання її форми, не перешкоджає судовому розгляду, оскільки аналогічну за змістом заяву про застосування наслідків спливу позовної давності вже було правомірно та належним чином заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву від 31.03.2026 року (а.с. 68-72), якому судом надається вичерпна правова оцінка під час вирішення спору по суті.

Враховуючи належні клопотання сторін та положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому за положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Згідно з ч. 3 ст. 95 ЦПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому, згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 843350251 від 28.12.2020 року та кредитним договором № 3935194 від 28.12.2020 року.

Позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» посилається на те, що права вимоги за вказаними договорами перейшли до нього на підставі послідовних договорів факторингу.

Аналізуючи матеріально-правові підстави заміни кредитора у зобов`язанні та правову природу укладених позивачем правочинів, суд керується нормами Глави 47 та Глави 73 Цивільного кодексу України, а також фундаментальними принципами цивільного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За змістом ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання доказів такого переходу.

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 917/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Обов`язковим аспектом щодо дійсності вимоги є підставність виникнення вимоги (стаття 11 ЦК України), як елементу зобов`язального правовідношення (стаття 502 ЦК України) на момент відступлення та підтвердження вимоги відповідними доказами. Згідно зі ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Правова позиція щодо сутності предмета договору факторингу викладена у постанові Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16, де зазначено, що предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги). Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається. Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора (ч. 3 ст. 656 ЦК України). Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компамія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на норми ст. 526 ЦК України щодо належного виконання зобов`язання, ст. 610, 611 ЦК України щодо наслідків його порушення та ст. 612 ЦК України щодо прострочення боржника, за якими боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» 28.12.2020 року за № 843350251, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.12.2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі договір № 843350251, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 15250,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику (п.1.1. договору). Кредит надається строком на 70 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період) (п.1.2. договору). За користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються, зокрема, виключно на період строку, визначеного у п. 1.2. договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,65 % від суми кредиту за кожний день користування ним (п.1.4. договору). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії договору (п.3.7. договору). Невід`ємною частиною договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору (п.4.1. договору). Строк дії договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного у п. 1.2. договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених п.1.3. та p.1.7. договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору діють до повного їх виконання (п.4.2. договору). З матеріалів справи вбачається, що в системі відображено підписання даного договору за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором MNV422XK.

Також матеріалами справи з`ясовано, що 28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за плату належні права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі Боржників. Надалі, 20.10.2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 20102022, відповідно до Реєстру Боржників якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 27734,82 грн., з яких: 15250,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12484,82 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Дослідивши та оцінивши докази щодо договору № 843350251, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що кредитний договір № 843350251 від 28.12.2020 року був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 28.12.2020 року, натомість договір факторингу № 28/1118-01, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», був укладений 28 листопада 2018 року. Тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року.

За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не могло бути передане позивачу цим товариством на підставі договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів». Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на час укладення договору відступлення прав вимоги 28.11.2018 року не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, договором не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.

З урахуванням вищезазначеного, оскільки позивачем не було набуто у передбачений законом спосіб право вимоги за кредитним договором № 843350251 від 28.12.2020 року, в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за цим договором з відповідача ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі через відсутність самого предмету відступлення.

Щодо кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» 28.12.2020 року за № 3935194, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджених умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Сторони погодили суму позики 9000,00 грн., строк позики 30 днів, процентна ставка 1,99% (фіксована). Дата надання позики 28.12.2020 року, дата повернення 27.01.2021 року. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день, 2,70 %. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 616,85%. Орієнтовна загальна вартість позики 13563,00 грн. (а.с.26). Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3935194 від 28.12.2020 року в системі відображено як підписаний електронним підписом ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором KLOV79oM5j.

14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/2021, у відповідності до умов якого первісний кредитор передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Додатковими угодами № 2 від 28.07.2021 року, № 3 від 28.07.2021 року внесені зміни до договору факторингу від 14 червня 2021 року. Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 2 до Договору факторингу № 14/06/2021 від 14.06.2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 30492,00 грн., з яких: 9000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21492,00 грн.- сума заборгованості за відсотками. На підтвердження заборгованості позивачем надано розрахунок, відповідно до якого борг відповідача станом на 30.09.2025 року складає 30492,00 грн..

Оцінюючи фактичну можливість підписання обох спірних договорів відповідачем, суд приходить до наступних висновків.

За змістом ч. 2 ст. 639 ЦК України та ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі лише у разі, якщо особа, яка приймає пропозицію (оферту), належним чином ідентифікувалася в такій системі та надала відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному законом. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону є алфавітно-цифровою послідовністю, що додається до електронного повідомлення безпосередньо особою, яка виявила волю укласти договір.

Верховний Суд у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19 зазначив, що договір в електронній формі прирівнюється до письмового (ст.ст. 205, 207 ЦК України), проте лише за умови належної ідентифікації та особистого підписання його стороною.

На підставі наданих відповідачем копій протоколу затримання особи від 15.07.2020 року, а також першого та останнього аркушів вироку відносно неї, судом встановлено обставини щодо вилучення її мобільного телефона.

З метою повної та всебічної перевірки дійсних обставин справи, дослідження змісту зазначеного судового рішення та упевненості в достовірності наданих відповідачем доказів, суд в порядку самостійного збору відомостей звернувся до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Здійсненим моніторингом інформаційних ресурсів Реєстру судом встановлено, що вироком Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 29.10.2025 року у справі № 209/4092/20 (провадження № 1-кп/209/87/25) ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначено їй покарання у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31.08.2026 року вищезазначений вирок Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 29.10.2025 року залишено без змін.

Вказаним вироком, який набрав законної сили на підставі ухвали апеляційного суду від 31.08.2026 року, також підтверджено, що належний відповідачу мобільний телефон марки «Lenovo A358e» з SIM-карткою абонентського номера НОМЕР_2 , вилучений під час її затримання 15.07.2020 року правоохоронними органами у незаблокованому стані без паролів захисту, безперервно утримувався державою при матеріалах кримінального провадження в статусі речового доказу, та за цим же вироком підлягав поверненню в розпорядження ОСОБА_1 після його виконання.

У силу приписів ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт вибуття мобільного телефона із SIM-карткою з володіння ОСОБА_1 на період з 15.07.2020 року по 29.10.2025 року та втрати нею індивідуального контролю над засобом електронного підпису є преюдиційно встановленим та не підлягає повторному доказуванню під час розгляду даного цивільного спору.

Факт звільнення ОСОБА_1 під заставу 13.08.2020 року, стосувався виключно зміни запобіжного заходу щодо її особистої свободи і жодним чином не припиняв процесуального статусу вилученого майна. Телефон та SIM-картка безперервно у період з 15.07.2020 року по 29.10.2025 року перебували під контролем держави, що повністю виключало технічну та фізичну можливість ОСОБА_1 володіти чи користуватися вказаним абонентським номером.

Враховуючи те, що станом на дату нібито укладення обох кредитних договорів (28.12.2020 року) відповідач об`єктивно не мала доступу до свого фінансового номера телефону, вона взагалі не могла підписати ці договори. Відповідач фізично не могла пройти реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі кредиторів, не могла ідентифікуватися в ній (ч. 8 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію»), не могла отримати алфавітно-цифрові послідовності MNV422XK та KLOV79oM5j і приєднати їх до електронних документів як аналог власноручного підпису.

За змістом ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивачем не надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження того, що ідентифікація в системі та введення кодів були здійснені безпосередньо ОСОБА_1 ..

Натомість, оскільки пристрій зв`язку було вилучено незаблокованим, конфіденційність індивідуального засобу підпису була втрачена, а технічний доступ до СМС-повідомлень був відкритий для третіх осіб, за дії яких відповідач не несе цивільно-правової відповідальності.

Також у матеріалах справи відсутні будь-які належні докази перерахування кредитних коштів на особистий рахунок відповідача та реального отримання грошей безпосередньо ОСОБА_1 , що є обов`язковим для реального характеру договору позики відповідно до ст. 1049 ЦК України.

Оскільки електронні договори № 843350251 та № 3935194 від 28.12.2020 року з боку відповідача ОСОБА_1 не підписувалися, згоди щодо їх істотних умов сторони у встановленому законом порядку не досягли (ст. 634, 638 ЦК), вказані правочини є неукладеними з відповідачкою (такими, що не відбулися).

Керуючись принципом приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet» (нікого не можна наділити більшими правами, ніж має сам первісний кредитор), у первісних кредиторів не виникло права грошової вимоги до ОСОБА_1 ..

Відтак, ці права не могли бути дійсним предметом договорів факторингу (ст. 1078, 1081 ЦК України) та не могли перейти до позивача в обсязі ст. 514 ЦК України.

Надані позивачем розрахунки заборгованості не мають матеріально-правового підґрунтя, а норми ст. 526, 610, 612 ЦК України щодо належного виконання зобов`язань та прострочення боржника до цих відносин застосуванню не підлягають через відсутність самих зобов`язань. Презумпція правомірності за ст. 204 ЦК України є повністю спростованою матеріалами справи.

У зв`язку з безпідставністю позову по суті, клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності судом окремо не розглядається.

За таких обставин, оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»» є повністю безпідставними та не підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно ст. 141 ЦПК України, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу, покладаються на позивача. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 16, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 623, 633-634, 1050, 1054-1055 ЦК України, ст.ст.12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд - УХВАЛИВ: У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» Какун Анни Станіславівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк на оскарження обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 28 жовтня 2026 року.

Суддя Я.О.Юрченко