Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №216/3289/26 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/3289/26

Провадження № 2/210/2585/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 жовтня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого судді Сільченко В. Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про захист прав споживачів, визнання зобов`язань за договором відсутнім,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати відсутнім зобов`язання на суму 87 595 гривень 89 копійок за неукладеним індивідуальним договором № 12655 від 7 березня 2023 року з КПТМ «Криворіжтепломережа».

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є власником нежитлового приміщення, розташованого в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене нежитлове приміщення належить їй як фізичній особі на праві приватної власності.

Вона отримала від відповідача рахунок-фактуру із зазначенням нібито наявної заборгованості за поставлену їй теплову енергію на суму 105 329 гривень 19 копійок. При цьому вона вважає такі нарахування незаконними, оскільки послуг із постачання теплової енергії не отримувала та договір з відповідачем не укладала. Ще з 1997 року вказане приміщення від`єднане від мереж централізованого опалення, а постачання теплової енергії до нього не здійснюється, що підтверджується відповідними документами, зокрема актом про від`єднання від мереж теплопостачання і зняття теплового навантаження від 17 грудня 1997 року.

Додатково позивач зазначає, що у вказаному приміщенні відсутні будь-які опалювальні прилади. Через приміщення проходять трубопроводи опалення — стояки, які заізольовані та виконують функцію подачі теплової енергії до інших приміщень, тобто забезпечують транзит теплоносія.

У зв`язку з викладеним позивач вважає, що не укладала жодних договорів із відповідачем, і просить визнати відсутнім зобов`язання на суму 87 595 гривень 89 копійок за неукладеним індивідуальним договором № 12655 від 7 березня 2023 року.

Відповідач КПТМ «Криворіжтепломережа» позовні вимоги не визнало та надало до суду пояснення і заяви по суті позову, у яких зазначило, що до вказаного приміщення дійсно не подається теплове навантаження, воно від`єднане від мереж теплопостачання, у зв`язку з чим здійснено перерахунок за період з 2023 по 2026 рік.

Проте через вказане приміщення проходять стояки теплових мереж — транзитні теплопроводи. Крім того, приміщення розташоване в багатоквартирному будинку, а тому позивачу нараховується плата за місця загального користування, загальнобудинкові потреби будинку тощо.

У зв`язку з цим відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши в повному обсязі документи та докази, надані сторонами на підтвердження своєї позиції, доходить таких висновків.

Позивач у позові посилається на те, що вона жодних договорів не укладала, у тому числі шляхом направлення поштових підтверджень цього факту, здійснення оплати або прийняття виконання, тобто отримання послуги з теплопостачання. У зв`язку з викладеним вважає, що, оскільки жодних договорів не укладалося, відсутні будь-які підстави для виникнення зобов`язань перед відповідачем.

Однак суд не може повною мірою погодитися з цією позицією. Так, приміщення, що є предметом спору, розташоване в багатоквартирному будинку. Як стверджує сам позивач у позовній заяві, через вказане неопалюване приміщення проходять трубопроводи опалення та стояки, які заізольовані й виконують функцію подачі теплової енергії до приладів опалення, тобто функцію транзиту теплоносія.

При цьому згідно з наказом № 315 від 22.11.2018 року «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», приміщення з точки зору опалення поділяються на декілька категорій. Серед них, згідно зі статтею 2 вказаної Методики, зазначено, у тому числі, «окремі приміщення з транзитними мережами опалення, тобто окремі приміщення в будівлі, будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та в яких відсутні опалювальні прилади відповідно до проєкту будівлі, будинку, і які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії».

Таким чином, приміщення, яке є предметом спору та перебуває у власності позивача, належить до категорії окремих приміщень із транзитними мережами опалення.

Таким чином, відповідно до чинного законодавства власник вказаного приміщення, тобто позивач, як співвласник, зобов`язаний здійснювати оплату (у тому числі) загальнобудинкових потреб на опалення ( визначення згідно ст.2 тієї ж Методики) – тобто витрат на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

З наведеного випливає, що, хоча позивач дійсно не отримував послуг з опалення належного йому приміщення, він, тим не менш, зобов`язаний здійснювати щонайменше оплату своєї частки у забезпеченні загальнобудинкових потреб на опалення, які він отримував, як співвласник частки у спільному майні багатоквартирного будинку, і, отже, позиція позивача щодо того, що він не отримував будь-яких послуг від відповідача і не приймав їх виконання, а отже – не укладав з ним оспорюваного позивачем договору, не відповідає фактичним обставинам справи.

З цієї ж причини суд доходить до висновку, що позивач має зобов`язання перед відповідачем (згідно формулювання позовних вимог) щонайменше в частині оплати своєї частки у забезпеченні загальнобудинкових потреб на опалення, які він отримував, як співвласник частки у спільному майні багатоквартирного будинку, і, отже, враховуючи, що певні зобов`язання позивача перед відповідачем судом встановлені, позов задоволений бути не може.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем дійсно не доведені у повному обсязі нарахування у сумі 87596 грн 89 коп, які він пред`явив до оплати позивачу, оскільки вони, щонайменше, не містять жодних обґрунтувань причин та складових їх нарахування за період з 31.03.2023 року, тобто з дати, з якої (на думку відповідача) укладено оспорюваний договір.

Водночас, суд по-перше позбавлений можливості самостійно здійснити перерахунок вказаної суми заборгованості, так як сторонами не надано достатніх для цього доказів, а суд не вправі збирати їх за власною ініціативою, і, по друге, встановлення суми заборгованості за даним договором виходить за межі позовних вимог, оскільки у них йдеться виключно про встановлення факту наявності чи відсутності зобов`язання позивача перед відповідачем взагалі, а не про встановлення його розміру.

Таким чином, суд доходить до висновку, що, хоча матеріалами та доказами, що маються у справі, не доводиться факт наявності у позивача перед відповідачем зобов`язання на суму саме 87596 грн 89 коп, позивач, тим не менш, має зобов`язання перед відповідачем щонайменше в частині оплати своєї частки у забезпеченні загальнобудинкових потреб на опалення, які він отримував, як співвласник частки у спільному майні багатоквартирного будинку, і, отже, враховуючи, що певні зобов`язання позивача перед відповідачем судом встановлені, позов задоволений бути не може.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За правилами частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку про те, що позивачем не доведено у повній мірі відсутність у неї зобов`язань перед відповідачем, і, отже, доходить до висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 625 ЦК України, ст.ст. 79-82, 141, 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про захист прав споживачів, визнання зобов`язань за договором відсутнім відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено та підписано 14 жовтня 2026 року.

Суддя: В. Є. Сільченко