Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №932/3054/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Провадження 1-кп/932/627/26

Справа 932/3054/26

ВИРОК

Іменем України

8 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Дніпро

у складі:

Головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_4

за участю:

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні в залі суду міста Дніпра в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62023050010001084, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жорнокльови Драбівського району Черкаської області, громадянина України, одруженого, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця за призовом під час мобілізації, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останні рази:

- 22.12.2023 року Придніпровським райсудом м.Черкаси за ст.185 ч.4,69 КК України до двох років позбавлення волі;

-02.07.2024 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області за за ч.2 ст. 307, 71 КК України до шести років шести місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього належного майна. Відповідно до ухвали Богунського райсуду м.Житомира від 16.01.2025 звільнений від відбування покарання за вироком Придніпровського райсуду м.Черкаси від 22.12.2023 за ст.185 ч.4 КК України у зв`язку з усуненням Законом караності діянь, за які особу засуджено. Та вважається таким, шо засуджений за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.07.2024 року за ст.307 ч.2 КК України до шести років трьох місяців позбавленні волі з конфіскацією майна

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, -

ВСТАНОВИВ

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», в останній раз Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15 квітня 2025 року №235/2025, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16 квітня 2025 року № 4356-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Являючись військовослужбовцем військової служби за контрактом, старший солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 – 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте, старший солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.

Так, у зв`язку з виконанням завдань за призначенням, пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.

ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді заступника командира бойової машини - навідника - оператора 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, вирішив не виконувати свої обов`язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та самовільно залишити місце проходження військової служби, діючи з прямим умислом, бажаючи назавжди ухилитись від військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, 04.02.2023 року ОСОБА_5 , вирішив залишити місце несення служби і дислокації свого підрозділу, без поважної причини. В той же день, 04.02.2023 у денну пору доби (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) залишив місце розташування військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_2 та потягом поїхав до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_5 , що виразилися у дезертирстві, тобто нез`явленні на військову службу з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, кваліфіковані за ч. 4 ст. 408 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину у скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що він є військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яку дійсно самовільно залишив 04.02.2023 року, з метою не повертатися. Знаходився у м. Черкаси, до того часу поки не скоїв повторний злочин за який відбуває покарання у вигляді позбавлення волі на строк шість років і шість місяців. У скоєному щиро кається.

Суд вважає доведеним вищевикладене обвинувачення, оскільки встановлені судом обставини повністю підтверджено, як показами самого обвинуваченого, в яких він визнає свою провину повністю, так і письмовими доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду, а саме:

-Повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 05.02.2023 року, згідно якого було встановлено, що під час ранкової перевірки в місці тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), було виявлено відсутність старшого солдата ОСОБА_5 (т.1 а.с. 1-5);

-копією акту службового розслідування військової частини НОМЕР_1 за фактом відсутності військовослужбовця ОСОБА_5 під час ранкової перевірки у військовій частині НОМЕР_1 . ( т.1 а.с. 15-18);

-копією витягу наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2023 року № 26, згідно якого солдат ОСОБА_5 вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків на посаді заступника командира бойової машини – навідника-оператора 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 2 механізованого батальйону ВОС - 121100А. ( т.1 а.с. 183);

Оцінюючи зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що провина обвинуваченого доведена повністю, оскільки досліджені вищезазначені докази отримані у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, вони мають значення для кримінального провадження та відповідають фактичним обставинам справи.

Умисні дії ОСОБА_5 , що виразилися у дезертирстві, тобто нез`явленні на військову службу з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 408 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, враховуючи тяжкість скоєного правопорушення, пом`якшуючі обставини – щире каяття; особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, і вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно призначити покарання, пов`язане з його ізоляцією від суспільства у вигляді позбавлення волі, у межах строку, визначеного санкцією статті Кримінального кодексу України, з застосуванням ч.4 ст. 70 КК України, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Запобіжний захід ОСОБА_5 не застосовувався

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371,374, 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ

Визнати винним ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України та призначити йому покарання у виді шести років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання за даним вироком більш суворим за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.07.2024 року призначити покарання за сукупністю вироків у виді шести років трьох місяців позбавлення волі.

Строк покарання рахувати з 08.10.2026 року, зарахувавши у строк відбуття покарання строк перебування ОСОБА_5 під вартою та відбуття ним покарання згідно вироку Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.07.2024 року, з 05.04.2024 року по 08.10.2026 року.

Запобіжний захід ОСОБА_5 не застосовувався.

На вирок суду може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду, через Шевченківський районний суд міста Дніпра, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Шевченківського

районного суду міста Дніпра ОСОБА_1