Вирок від 28 жовтня 2026 р. у справі №523/19972/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Суд: Пересипський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №523/19972/26

Суддя: Шурупов В. В.

Справа № 523/19972/26

Провадження №1-кп/523/1939/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2

прокурора Пересипської окружної прокуратури м.Одеси – ОСОБА_3

захисника – ОСОБА_4

обвинуваченого (підсудного) – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12026162490000936, внесене до ЄРДР 01.06.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Сичавка Комінтернівського району Одеської області, громадянина України, військовозобов`язаного; зі середньо-спеціальною освітою; неодруженого та офіційно непрацевлаштованого; зареєстрованого та до затримання проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_5 у невстановлений час та місці, але не пізніше 18.06.2026, за невстановлених обставин, всупереч законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом та дотримуючись заходів конспірації задля уникнення викриття з боку правоохоронних органів, незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено – канабіс, у невстановленій кількості, але не менш ніж 7,204г (кількісний вміст у висушеному стані), та почав його незаконно зберігати у невстановленому місці з метою подальшого незаконного збуту для отримання грошової винагороди.

Надалі, 18.06.2026, в період часу 16:05-16:30 годин, підсудний ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконний збут раніше придбаного ним наркотичного засобу, діючи умисно, з корисливих мотивів та цілеспрямовано, перебуваючи у першому під`їзді будинку 57а по вул.Владислава Бувалкіна в м.Одесі, незаконно збув за грошову винагороду у розмірі 1500 гривень два прозорих зіп-пакети, в середині яких знаходився наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, загальною масою 7,204г (кількісний вміст у висушеному стані) ОСОБА_6 , яким у подальшому був добровільно виданий придбаний наркотичний засіб працівникам поліції ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.

Крім того, підсудний ОСОБА_5 у невстановлений час та місці, але не пізніше 14.07.2026, за аналогічно невстановлених обставинах, всупереч законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи повторно і умисно, керуючись корисливим мотивом, незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якої обмежено – канабіс, у невстановленій кількості, але не менше ніж 3,520г (кількісний вміст у висушеному стані) та почав незаконно його зберігати у невстановленому місці з метою подальшого незаконного збуту для отримання грошової винагороди.

14.07.2026, в період часу 10:20-11:14 годин, підсудний ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконний збут раніше придбаного ним наркотичного засобу, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, перебуваючи у першому під`їзді будинку АДРЕСА_2 , незаконно збув за грошову винагороду у розмірі 1500 гривень два прозорих зіп-пакети, в середині яких знаходився наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, загальною масою 7,204г (кількісний вміст у висушеному стані) ОСОБА_6 , яким у подальшому був добровільно виданий придбаний ним наркотичний засіб працівникам поліції ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.

До того ж, підсудний ОСОБА_5 у невстановлений час та місці, але не пізніше 14.07.2026, за аналогічно невстановлених обставинах, всупереч законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно і повторно, керуючись корисливим мотивом, незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якої обмежено - канабіс, у невстановленій кількості, але не менше ніж 21,688г (кількісний вміст у висушеному стані), який почав незаконно зберігати за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , з метою подальшого незаконного збуту, для отримання грошової винагороди, до 14.07.2026 включно.

У подальшому, 14.07.2026, у період часу 12:23-13:05 годин, співробітниками ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області проведено обшук за місцем мешкання підсудного ОСОБА_5 – квартири АДРЕСА_3 , в ході якого виявлено та вилучено наркотичний засіб, обіг якого обмежено – канабіс, масою 21.688г (кількісний міст у висушеному стані), який вказаний підсудний незаконно придбав та зберігав за місцем свого мешкання з метою подальшого незаконного збуту для отримання грошової винагороди.

Підсудний ОСОБА_5 , повністю визнавши свою провину за висунутим обвинуваченням та не оспорюючи при цьому час, місце, спосіб та мотиви вчиненого ним при наведених вище обставинах, будучи допитаним в судовому засіданні пояснив суду про обставини скоєння інкримінованих кримінальних правопорушень.

Так, підсудний ОСОБА_5 під час допиту показав, що дійсно за викладених в обвинувальному акті обставинах він двічі продав раніше знайомій йому особі наркотичний засіб – канабіс, який до цього придбав у невідомої особи шляхом поштових відправлень «Новою поштою», отримавши за кожний епізод збуту по 1500 гривень. Крім того, під час обшуку в його квартирі працівниками поліції було вилучено наркотичний засіб - канабіс, який він зберігав зокрема з метою збуту, а також певна кількість зіп-пакетів, які поміж іншого використовувались для пакування наркотичного засобу для його подальшого збуту.

Наведені в обвинувальному акті обставини, кількість придбаного і збутого ним наркотичного засобу, а також вилученого у нього під час обшуку житла наркотичного засобу та розмір отриманих від його збуту за двома епізодами грошових коштів, як і висновки проведених експертних досліджень, ним не оспорюються.

Вказує на своє каяття, просить суд суворо не карати і запевняє у подальшому працевлаштуванні, наданні допомоги хворим батькам та намаганні бути корисним суспільству.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд за попереднім обговоренням з учасниками судового провадження змісту цієї норми закону, визнав недоцільним за клопотанням прокурора дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, з`ясувавши, що сторони провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а також роз`яснивши їм про відсутність права оскарження фактичних обставин кримінального провадження в апеляційному порядку, суд упевнився в добровільності та істинності їх позиції.

Разом із тим, суд вважає, що винність підсудного ОСОБА_5 у скоєнні ним кримінальних правопорушень, фактичні обставини яких ним та ніким із учасників процесу не оспорюються, об`єктивно та повністю підтверджується наявними в матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких, окрім допиту підсудного, не здійснювалось у повному обсязі, згідно з ч.3 ст.349 КПК України.

Приймаючи до уваги наведені обставини та отримавши покази підсудного ОСОБА_5 , судом встановлено, що останній своїми умисними діями скоїв: за епізодом від 18.06.2026 - незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут наркотичного засобу; за епізодами від 14.07.2026 - незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут наркотичного засобу, вчинене повторно, а також незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичного засобу, вчинене повторно, з огляду на що дії вказаного підсудного вірно кваліфіковані стороною обвинувачення за ч.1, ч.2 ст.307 КК України, відповідно.

Так, з огляду на ч.1 ст.307 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, що карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

Кримінальна ж відповідальність за ч.2 ст.307 КК України, настає за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини, що карається позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

При цьому, надаючи оцінку діям підсудного ОСОБА_5 , суд ураховує приписи п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», за якими під незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів потрібно розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч законам «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, введення володільцем цих засобів або речовин шляхом ін`єкцій іншій особі за її згодою тощо), а про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх, тощо. Відповідальність за збут таких засобів і речовин настає незалежно від їх розміру.

Повторністю кримінальних правопорушень як формою множинності згідно з нормативним приписом ст.32 КК України визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу (ч.1 ст.32 КК України), а згідно зі ст.35 КК, повторність, сукупність та рецидив кримінальних правопорушень враховуються при кваліфікації кримінальних правопорушень та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Частина 1 ст.33 означеного Кодексу регламентує, що сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жодне з яких її не було засуджено.

При сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань (ч.1 ст.70 КК України).

Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання підсудному ОСОБА_5 суд приймає до уваги обставини і характер вчинених ним діянь, що мали місце під час дії воєнного стану в Державі та в умовах збройної агресії рф проти України; спосіб придбання з метою збуту і кількісний склад епізодів збуту наркотичного засобу; корисливу спрямованість його протиправних дій та підвищену суспільну небезпечність скоєних кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, які з огляду на ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, а також судом ураховується характеризуючі особу підсудного дані та стан його здоров`я.

Так, за матеріалами провадження, підсудний ОСОБА_5 – раніше не судимий і вперше притягається до кримінальної відповідальності; свою провину в межах висунутого обвинувачення визнав повністю і надав в суді зізнавальні покази; військовозобов`язаний і знаходиться на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 ; на обліку КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» ООР та КНП «Міський психіатричний диспансер» ОМР не перебуває; забезпечений місцем реєстрації й проживання в м.Одесі; є особою працездатного віку, але офіційно непрацевлаштований і утриманців не має; за місцем попереднього працевлаштування та місцем проживання характеризується позитивно; має батьків похилого віку, які страждають певними захворюваннями; є зареєстрованим співвласником (1/3) квартири АДРЕСА_3 (за наданим прокурором витягу з державного реєстру речових прав).

Комплексність наведених обставин свідчить про стійку схильність підсудного ОСОБА_5 до кримінально-протиправної поведінки у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, про відсутність у нього щирого каяття та осуду вчиненого, сукупність чого обумовлює неможливість його виправлення і недопущення вчинення нових кримінальних правопорушень без тимчасової ізоляції від суспільства.

Наряду з викладеним, зважаючи на позицію сторони захисту та досліджуючи питання щодо наявності підстав для застосування положень ст.ст.69, 75 КК України при призначенні покарання підсудному ОСОБА_5 , а також доводи прокурора щодо можливості віднесення до пом`якшуючих вказаному підсудному покарання обставини його щирого каяття, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

Положення ж ч.ч.1, 3 ст.75 КК України встановлюють, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення або кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч.3 ст.127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, у разі не вчинення останнім протягом визначеного іспитового строку нового кримінального правопорушення і виконання покладених на нього обов`язків.

Поняття суддівського розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві розкрито у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.02.2018 року (справа №634/609/15-к), яке охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції, принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оцінюючі поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст.66, ст.67 КК України), визначення «інші обставини справи», або ж «інші обставини кримінального провадження», можливості призначення більш м`якого покарання або виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.69 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.

Згідно ж з п.4 ч.1 ст.91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а згідно зі ст.92 цього ж Кодексу, обов`язок доказування перелічених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, – на сторону, що їх подає.

За правовими висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (зокрема, постанова від 22.03.2018 року у справі №759/7784/15-к, від 09.10.2018 року у справі №51-275км17), розкаяння особи передбачає, окрім визнання фактів вчинення злочинів, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у скоєному, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Втім, відомості, які б доводили факт щирого каяття підсудного ОСОБА_5 , мали знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження та надані до суду під час судового розгляду, але відповідних доказів на підтвердження цих обставин (на кшталт, але не виключно, добровільного (однак не під час обшуку) видачі наркотичних засобів, знарядь чи засобів вчинення злочинів, здобутого злочинним шляхом майна, грошових коштів чи цінностей тощо), протягом розгляду кримінального провадження сторонами до суду не надано і матеріали судової справи таких даних не містять.

Попри те, слід зауважити, що як вбачається з матеріалів розглядуваного кримінального провадження та показів допитаного в суді підсудного ОСОБА_5 , викриття діяльності останнього відбулося не у зв`язку з осудом ним своєї поведінки чи з`явленням до поліції із зізнанням, або добровільною видачею ним наркотичного засобу, знарядь чи засобів вчинення злочинів, отриманих від збуту наркотичних засобів грошових коштів чи здобутого внаслідок цього майна, намаганням іншим чином виправити виниклу ситуацію, а внаслідок своєчасно вжитих правоохоронним органом відповідних оперативно-розшукових (слідчих) заходів з викриття підсудного, що за своєю сукупністю спростовує доводи прокурора щодо наявності ознак щирого каяття у вказаного підсудного.

Крім того, доводи сторони захисту щодо застосування норм ст.ст.69, 75 КК України, з урахуванням характеру і обставин вчиненого підсудним (зокрема, скоєння ним низки тяжких протиправних діянь у сфері незаконного обігу наркотичних засобів; корислива спрямованість його протиправних дій і отримання грошової винагороди за незаконний збут означених засобів стороннім особам (що призводить до негативного впливу на стан здоров`я невстановленого кола споживачів, набувачів таких засобів), що мали місце в умовах воєнного стану і збройної агресії рф проти України, то за переконанням суду в аспекті приписів ст.ст.66, 69 КК України та усталеної судової практики, не містять достатніх даних, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених вказаним підсудним кримінальних правопорушень та обумовлюють можливість призначення йому покарання нижче від найнижчої межі, визначеної у ч.2 ст.307 цього Кодексу.

Тотожну позицію за аналогічних обставин справи висловив Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 15.03.2018 року (№51-1118км18), яким сформульовано, що призначення за правилам ст.69 КК України більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції відповідної норми, можливе лише у тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом`якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції відповідної статті було б явно несправедливим.

Таким чином, в умовах змагальності судового розгляду, суд доходить висновку про те, що запропонований стороною захисту спосіб призначення покарання підсудному ОСОБА_5 в порядку ст.ст.69, 75 КК України не відповідає меті та завданням кримінального закону, особі підсудного та обставинам і характеру доведеного в суді обвинувачення, його корисливої спрямованості, що у свою чергу не забезпечить виправлення вказаної особи та попередження вчинення нових протиправних діянь як ним так і іншими особами.

Отже, за приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом`якшують покарання підсудного ОСОБА_5 , слід віднести визнання ним провини в межах висунутого обвинувачення, а обставин, що обтяжують покарання зазначеного підсудного, як визначено у обвинувальному акті та з чим також погоджується й суд, не встановлено.

За приписами ст.69-1 КК України, у разі наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбаченими пунктами 1 та 2 ч.1 ст.66 цього Кодексу, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

На підставі сукупності викладеного, дотримуючись принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання у розглядуваному кримінальному провадженні, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду обставини, способи вчинення і підвищену суспільну небезпечність скоєних підсудним ОСОБА_5 діянь, їх корисливої спрямованості, а також ураховуючи характеризуючі особу підсудного дані, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд у контексті ст.ст.50, 65, 69-1 КК України доходить висновку про те, що виправлення вказаного підсудного й недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень має відбуватися тільки в умовах тимчасової ізоляції від суспільства, з призначенням покарання у виді позбавлення волі у визначених санкціями ч.1 та ч.2 ст.307 означеного Кодексу мінімальних межах, з одночасним призначенням остаточного покарання за правилами ст.70 цього ж Кодексу, яке належить відбувати у кримінально-виконавчій установі реально, та з конфіскацією майна.

Відповідно до ст.63 КК України, покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу, а покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого, та конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначене лише у випадках, спеціально передбачених в Особливі частині цього Кодексу (ч.ч.1, 2 ст.59 КК України).

Вирішуючи питання щодо зарахування терміну попереднього ув`язнення підсудного ОСОБА_5 до строку призначеного йому покарання за цим вироком, суд в силу ч.5 ст.72 КК України, ураховує період його утримання під вартою у цьому кримінальному провадженні з моменту затримання в порядку ст.208 КПК України, тобто з 14.07.2026.

Питання щодо долі речових доказів та арешту майна у кримінальному провадженні, суд вирішує в порядку ст.ст.100, 174 КПК України, відповідно, а щодо процесуальних витрат, - в силу вимог ст.ст.124, 126 цього ж Кодексу, за наданими прокурором матеріалами досудового розслідування.

Разом із тим, питання щодо долі експрес-тесту на визначення наркотичних засобів Mobile detect MFG (квитанція від 31.07.2026 упакування ID 3026212615815586) судом не вирішується, у зв`язку з ненаданням постанови про визнання означеного предмету речовим доказом у розглядуваному кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст.22, 26, 100, 124, 126, 174, ч.3 ст.349, 368-372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, призначивши покарання:

- за ч.1 ст.307 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ч.2 ст.307 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 років, з конфіскацією належного йому майна.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_5 визначити у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років, яке належить відбувати у кримінально-виконавчій установі, з конфіскацією належного засудженому майна.

На підставі ст.ст.63, 72 КК України, строк відбування покарання засудженим ОСОБА_5 рахувати з часу набрання вироком законної сили, зарахувавши у цей строк термін його попереднього ув`язнення у кримінальному провадженні з 14.07.2026 до дня набрання вироком законної сили, із співвідношення одного дня попереднього ув`язнення одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», - залишити без змін, до набрання вироком законної сили.

В порядку ст.174 КПК України, арешт на майно, накладений у кримінальному провадженні за ухвалами слідчого судді від 16.07.2026 на: прозорий зіп-пакет з речовиною рослинного походження, флаєр з речовиною рослинного походження, ваги сірого кольору без назви, мобільний телефон марки «Редмі», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , а також на вилучені під час затримання ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 1500 гривень (1 купюра номіналом 500 та 5 купюр номіналом 200), після набрання вироком законної сили, - скасувати.

З огляду на ст.100 КПК України, після набрання вироком законної сили, речові докази у кримінальному провадженні:

- полімерний сейф-пакет з наркотичним засобом, обіг якого обмежено, - канабісом, масою 7,204г (у висушеному стані), який зберігається в камері речових доказів ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області (квитанція від 08.07.2026 упакування ID 3026189636855861), - знищити;

- вилучені під час затримання ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 1500 гривень, як передані на відповідальне зберігання до фінансової установи (Південного міжрегіонального управління АТ КБ «ПриватБанк», акт прийому- передачі від 24.08.2026), а також ваги сірого кольору без назви, які зберігаються в камері речових доказів ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області (квитанції від 31.07.2026 упакування ID 3026212608613776), - звернути на користь держави;

- вилучені під час обшуку житла ОСОБА_5 пакет з речовиною рослинного походження, яка є наркотичним засобом - канабісом, масою 21,420г; пакет з наркотичним засобом – канабісом, масою 0,268г; пакет з наркотичним засобом – канабісом, масою 3,520г; пусті прозорі зіп-пакети, які зберігаються в камері речових доказів ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області (квитанції від 31.07.2026: упакування ID 3026212596922540, упакування ID 3026212600176278, упакування ID 3026212601723081, упакування ID 3026212619191510, ), з нищити;

- мобільний телефон марки «Редмі», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , які зберігаються в камері речових доказів ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області (квитанція від 31.07.2026 упакування ID 3026212622176861), - повернути за належністю власникові.

Виходячи з приписів ст.ст.124, 126 КПК України, процесуальні витрати у кримінальному провадженні в сумі 5294,96 гривень (2406,80+2888,16), за проведення експертних досліджень, - стягнути з ОСОБА_5 , на користь держави.

Копії вироку вручити під розписку прокуророві та ОСОБА_5 , надати для відома іншим заінтересованим особам, а також направити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та до ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, - для виконання, в межах їх відповідних повноважень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення, а для особи, яка утримується під вартою, - у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Головуючий - суддя: ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua