Суд: Пересипський районний суд міста Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: витребування майна із чужого незаконного володіння
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №523/26623/25
Суддя: Боков О. М.
Справа № 523/26623/25
Провадження №2/523/2754/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" жовтня 2026 р. м.Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді – Бокова О.М.
за участю секретаря судового засідання – Шаріпової Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про припинення права власності на частку у спільному майні, стягнення грошової компенсації та визнання права власності, -
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Пересипського районного суду міста Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про припинення права власності на частку у спільному майні, стягнення грошової компенсації та визнання права власності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги є позивач та мати померлого ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що 21.11.2024 року приватним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Частка позивача становить 13/16, частка відповідача становить – 3/16 та є не значною.
З урахуванням викладеного позивач просить:
припинити право власності ОСОБА_2 на 3/16 частки у спільному частковому майні в квартирі АДРЕСА_2 ;
визнати за ОСОБА_1 , право власності на 3/16 частини квартири АДРЕСА_2 ;
виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 284 885,00 (двісті вісімдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок, внесену ОСОБА_1 , 09 грудня 2025 року на депозитний рахунок Пересипського районного суду Одеської області в якості компенсації вартості 3/16 частини нерухомого майна.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову розподілено судді Бокову О.М.
Ухвалою судді Пересипського районного суду міста Одеси від 15.01.2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання з повідомленням сторін по справі.
Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 15.04.2026 року надано позивачу дозвіл внести на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області грошові кошти в якості ринкової вартості 3/16 частки квартири АДРЕСА_2 , в сумі 284 885 гривень, із зазначенням призначення платежу: ухвала Пересипського районного суду міста Одеси від 15.04.2026 року по цивільній справі №523/26623/25, грошова компенсація від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 (а.с.65-66).
На адресу суду 13.05.2026 року (вх. №22931) надійшла заява за підписом представника позивача про приєднання до матеріалів справи квитанції на підтвердження внесення коштів на депозити з оплати вартості частки відповідача (а.с.68,69).
09 вересня 2026 року ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду справи по суті (а.с.78).
В судове засідання призначене на 14 жовтня 2026 року сторони до суду не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені.
На адресу суду 14.10.2026 року надійшла заява за підписом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Берегового В.В. щодо можливості проведення судового засідання у відсутність сторони позивача, відповідно до поданої заяви адвокат зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити (а.с.80).
Також, 14.10.2026 року (вх. №50483) надійшла заява за підписом представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Коротченка Валерія Валерійовича щодо розгляду справи у відсутність сторони відповідача, відповідно до заяви адвокат зазначив, що проти задоволення позову не заперечує та підтверджує факти викладені у позові (а.с.81-82).
З урахуванням викладеного судом встановлено, що сторони про час та місце слухання справи повідомлені, звернулись на адресу суду з заявами про слухання справи за їх відсутності, а відтак підстав для відкладення слухання справи передбачених ст. 223 ЦПК України, не встановлено.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначив, що після смерті його батька спадкоємцями є він та відповідач у справі, частка відповідача є незначною, а відтак позивач просить припинити право відповідача на частку, визнати за ним право власності та сплати відповідачу кошти за належну частку у спадкуванні.
Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог в їх сукупності дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 21.11.2024 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лукинюк К.П. спадкоємцями вказаного майна ОСОБА_3 , 1970 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Спадщина на яку видане свідоцтво, складається з 3/8 часток квартири АДРЕСА_1 , та в цілому складається з 3 житлових кімнат, загальною площею 66,7 кв.м., в тому числі житловою 38, 5 кв.
Свідоцтво зареєстровано в реєстрі за № 1351 (а.с.8).
Згідно Витягу з державного реєстру речових прав позивач здійснив реєстрацію право власності на спадкове майно (а.с.10).
Судом досліджується звіт про грошову оцінку вартості 3/16 частин квартири АДРЕСА_2 , згідно якого встановлено, що ринкова вартість 3/16 частин, що складає 12.51 кв.м. становить – 284 885, 00 гривень (а.с.12-30).
Згідно квитанції (а.с.69) позивач підтвердив внесення коштів на депозит з оплати вартості частки відповідача, що відповідає сумі 284 885, 00 гривень, яка зазначена у звіті про грошову оцінку вартості 3/16 частин квартири.
Суд зазначає, що заявами про можливість розгляду справи у відсутність сторін, представник позивач підтримав позовні вимоги, представник відповідача визнав позов.
У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.
Статтею 316 ЦК України передбачено що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
За приписами ст. 321 ЦК України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Принцип непорушності права власності означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном закріплений у ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Права власника квартири визначені у ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України і передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, розпоряджатись ним на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності передбачено, що квартира, яка є спільною частковою власністю, на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо сторонам виділити ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Частиною 3 вказаної норми встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Надання у володіння зазначеної частки в натурі можливе лише за умови, що майно є подільним (таким, яке можна поділити без втрати цільового призначення майна). Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Відповідно до ст. 183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Відповідно до ч.1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливе; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.
За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.
Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Аналогічна позиція визначена у постанові Верховного суду України у справі за №6-37цс13, а саме, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Судом встановлено, що відповідач не заперечувала з приводу задоволення позову.
На підставі аналізу доказів у справі суд дійшов до висновку, що частка відповідача ОСОБА_2 у спірній квартирі є незначною, сторони не можуть проживати в одній квартирі, тому право відповідача на належну йому частку слід припинити, стягнувши на її користь компенсацію вартості частки, що внесена позивачем на депозитний рахунок, та визнати за позивачем право власності на належну відповідачу частку у спільній власності у спірній квартирі, оскільки є доведеним, що спільне володіння та користування сторін спірною квартирою є неможливим, можливість реального поділу квартири між сторонами та виділ належної відповідачу частки у виді повноцінного самостійного житла сторонами не порушувалось та таке питання судом не досліджувалось.
На думку суду, таке припинення права власності не завдасть шкоди відповідачу, оскільки відповідач визнала позов.
Отже, з урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що спільне володіння та користування квартирою неможливе, відповідач у квартирі не проживала та не користується нею, спільного користування квартирою між сторонами не досягнуто, що унеможливлює їх одночасне користування житлом.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Жодних доказів, які б свідчили, що припинення права власності відповідача на 3/16 частки у квартирі може завдати істотної шкоди її інтересам, відповідачем суду не надано.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
За умови доведення наявності підстав, передбачених частинами 1 та 2 ст. 365 ЦК України, для припинення права на частку у спільному майні право відповідача на таку частку підлягає припиненню. З метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору при проведенні державної реєстрації права власності за позивачем судам доцільно задовольняти одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні й заявлену вимогу про визнання права власності на неї за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок вартість спірної частки.
Саме такі висновки викладені в Постанові Верховного Суду від 09 вересня 2024 року у справі № 671/1543/21 (провадження № 61-18278сво23).
Таким чином, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, а також усі обставини даної справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача. Так як позов задоволено в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 850 гривень судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 49, 77, 78, 80, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про припинення права власності на частку у спільному майні, стягнення грошової компенсації та визнання права власності – задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на 3/16 частки у спільному частковому майні, а саме квартирі АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності на 3/16 частини квартири АДРЕСА_2 .
Виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошову компенсацію у розмірі 284 885 (двісті вісімдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок, внесену ОСОБА_1 на депозитний рахунок Пересипського районного суду Одеської області згідно квитанції Т868 10026/0637 від 28.04.2026 року в якості компенсації вартості 3/16 частини нерухомого майна.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) – понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі: 2 850 гривень.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 -ти денний строк з дня складання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.
За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складно 23.10.2026 року.
Суддя О.М. Боков
Оригінал: reyestr.court.gov.ua