Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №576/2408/26 — Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/2408/26

Провадження № 2/576/1202/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Глухів

Суддя Глухівського міськрайонного суду Сумської області Сапон О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа – приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника – адвоката Калініна С.К. звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович вчинено виконавчий напис № 94626 від 20.11.2020 про стягнення з нього на користь відповідача заборгованості на загальну суму 41120 грн.

Приватний нотаріус, мотивував виконавчий напис тим, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 902107820 від 15.03.2020 укладеним із ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС».

Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. згідно Єдиного реєстру нотаріусів не діє.

Вважає, що виконавчий напис № 94626 від 20.11.2020 приватного нотаріуса Горая О.С. є протиправним, тобто таким, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню, оскільки у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, зазначений у виконавчому написі, є безспірним.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (надалі – «Перелік»).

На сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Починаючи з 22.02.2017 нотаріуси позбавлені можливості вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості, що випливають з кредитних відносин.

Кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Крім того, позивач ніколи в будь-який спосіб не отримував одноразовий ідентифікатор, яким ніби то, був підписаний Кредитний договір. Об`єктивних доказів того, що позивач отримав, а тим більш використав одноразовий ідентифікатор для підписання Кредитного договору, позивачем не надано.

Посилаючись на викладене, просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича від 20.11.2020, зареєстрований в реєстрі за № 94626, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» 41120 грн. заборгованості. Крім того, просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Водночас з позовною заявою позивач надав заяву про поновлення строку позовної давності, де просить суд визнати поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності та поновити такий строк, обгрунтовуючи заяву тим що про спірний виконавчий напис дізнався лише після відкриття виконавчого провадження та до цього часу не отримував спірний виконавчий напис.

Вивчивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, вважаю, що позивачу слід поновити строк для звернення до суду з даною позовною заявою, оскільки причини його пропуску є поважними.

Ухвалою суду від 18 вересня 2026 року відкрито провадження у даній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цього ж дня ухвала про відкриття провадження у справі була направлена учасникам справи. Відповідачу та третій особі був визначений п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов та відповідно пояснень щодо нього.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 19 вересня 2026 року отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі в електронному кабінеті. Відзив на позов не подав.

З матеріалів справи вбачається, що третя особа – приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 19 вересня 2026 року. У встановлений судом строк пояснень щодо позову не подав.

Відповідно до статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що 15.03.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 902107820 про надання споживчого кредиту на суму 20000 грн. Термін платежу 14.04.2020 р. До сплати 22580 грн.

20.11.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис № 94626 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» заборгованості на загальну суму 41120 грн.

12.04.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Закорка В.В. було відкрито виконавче провадження № 65109170 з виконання виконавчого напису № 94626, виданого 20.11.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості в сумі 41120 грн., а також зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно, стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 4112 грн.

07.02.2025 вказане виконавче провадження передано та прийнято приватним виконавцем Дніпропетровської області Нордіо В.В.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст. 87 вищевказаного Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі – Порядок) встановлено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», Перелік після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості».

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 по справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Також, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 по справі № 826/20084/14 зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Таким чином, вчиняючи 20 листопада 2020 року виконавчий напис № 94626, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17.

З матеріалів справи вбачається, що ні відповідачем, ні нотаріусом доказів подання останньому нотаріально посвідченого договору суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат.

Так, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Верховний Суд у своїй Постанові від 19.10.2022 по справі № 743/1481/21 зазначив, що « позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач є споживачем фінансових послуг, а спірний виконавчий напис вчинений на підставі кредитного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Стаття 5 Закону України «Про судовий збір» встановлює пільги щодо сплати судового збору. У вказаній статті відсутня підстава щодо звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав. Але ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вказівки про вичерпність переліку випадків для звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, позивач звільнений від судового збору, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», тому у відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. підлягає стягненню в повному обсязі з відповідача на користь держави.

Крім того, позивачем заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 6500,00 грн., стосовно якого суд зазначає таке.

Зі змісту ст. 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Вартість послуг наданих за договором № б/н/26 від 09.07.2026, відповідно до Акту виконаних робіт (наданих послуг) (Додаток до Договору № б/н/26 від 09.07.2026) від 09.09.2026, який містить детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) становить 6500,00 грн.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно зі сталою та актуальною практикою Верховного Суду (зокрема, Великої Палати ВС), суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, якщо інша сторона не подала клопотання про їх зменшення (заперечення). Якщо заперечення відсутні, а витрати належним чином задокументовані, вони стягуються в повному обсязі. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 ГПК України) (Постанова ОП КГС ВС від 22.11.2019 у справі № 902/347/18). Такого ж висновку дійшов зокрема Касаційний адміністративний суд у справі №120/15786/24.

Враховуючи характер виконаних адвокатом робіт з надання правової допомоги у зв`язку із розглядом справи, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, доведеністю адвокатських витрат, а також відсутністю заперечень відповідачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у повному розмірі 6500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 34, офіс 511, код ЄДРПОУ 42254696), третя особа – приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович (49025, м. Дніпро, проспект Слобожанський, 93, офіс 3), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 94626, вчинений 20 листопада 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором в сумі 41120 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь держави 2662,40 грн. судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 6500 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В.Сапон