Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №511/3571/26 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/3571/26

Номер провадження: 2-а/511/37/26

29 жовтня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання - Дьяків В.В.

за участю:

представника позивача – адвоката Гречка І.О. (дистанційно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №4, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи

ВСТАНОВИВ:

Зміст адміністративного позову

19 вересня 2026 року представник позивача адвокат Гречко Ігор Олегович через підсистему «Електронний суд» подав позов, у якому просив поновити строк звернення до суду, скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 28 від 20 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП із накладенням штрафу 17 000 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові йому поставлено у вину невзяття на військовий облік за місцем оформлення внутрішнього переміщення. Водночас він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 05.08.2024, що підтверджується штампом у військовому квитку. За його поясненнями, з цього обліку він не знімався. Записи ІНФОРМАЦІЯ_3 про взяття на облік 31.12.2025 та зняття 19.01.2026 не спростовують попереднього виконання ним обов`язку стати на військовий облік за місцем проживання в Одесі.

Позивач посилається на довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.07.2022 № 5137-5001909134, військовий квиток серії НОМЕР_1 та відомості електронного реєстру. У позові також наведено доводи про проходження ВЛК 25.07.2024, визнання придатним до військової служби, вручення мобілізаційного розпорядження 13.01.2025 і наявність повторного запису ІНФОРМАЦІЯ_4 про взяття на облік 20.01.2026.

Окремо представник позивача вказує на суперечність між описом порушення правил військового обліку і посиланням постанови на Закон № 4235-IX, який стосується повторного медичного огляду певної категорії громадян. На думку позивача, загальне відтворення обов`язків щодо військового обліку та проходження медичного огляду не підтверджує вчинення ним конкретного правопорушення.

За доводами позову, протокол про адміністративне правопорушення не складався, заяву про визнання порушення та згоду на розгляд справи за своєї відсутності позивач не подавав. Про розгляд адміністративної справи 20.01.2026 його не повідомили. Повістка № 1739 від 17.01.2026 передбачала явку 24.01.2026 о 10:00, тобто після дати винесення постанови.

Позивач також заперечує дотримання територіальних правил розгляду справи, строків накладення стягнення, порядку вручення постанови та направлення її для примусового виконання. Він пояснює, що дізнався про постанову після арешту банківського рахунку у вересні 2026 року, а її копію отримав від державного виконавця 15.09.2026.

Процесуальні дії суду

Ухвалою судді від 23.09.2026 позивачу ОСОБА_1 поновлено строк на звернення до суду, у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Позиція сторін в судовому засіданні

Представник позивача – адвокат Гречко І.О. яка діє на підставі ордеру серії ВН №1680028 від 18.09.2026 року та який перебував в судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав в повному обсязі просив їх задовольнити та навів обґрунтування, що повністю відповідають змісту позовних вимог.

Представник відповідача, будучі належним чином повідомленим про час, дату та місце проведення судового розгляду, в судове засідання не прибув, заяв або клопотань не подавали.

Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

І. Встановлені обставини та досліджені судом докази

Копія довідки від 22.07.2022 № 5137-5001909134 підтверджує взяття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на облік внутрішньо переміщеної особи. У довідці як фактичне місце проживання зазначено: АДРЕСА_1 . Суд бере до уваги саме назву вулиці, наведену в первинному документі. Вживання в окремих абзацах позову назви «Степова» не змінює змісту цього доказу.

На наданих копіях сторінок військового квитка серії НОМЕР_1 містяться відмітки про взяття на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 05.08.2024, ІНФОРМАЦІЯ_6 31.12.2025 та про зняття з обліку останнім 19.01.2026. У відповідній графі навпроти запису ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05.08.2024 відмітки про зняття з обліку на наданій копії немає.

Ці записи підтверджують здійснення уповноваженими органами облікових дій. Водночас сама відсутність штампа на копії не встановлює повну історію електронного обліку та не є достатньою підставою для висновку про одночасне перебування особи на обліку у кількох органах.

Для вирішення спору істотним є документально підтверджений факт взяття позивача на облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 ще у 2024 році та відсутність доказів конкретного наступного невиконаного обов`язку.

Розширені дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформовані 15.09.2026 о 10:17, містять відомості про позивача як військовозобов`язаного, його облік у ІНФОРМАЦІЯ_7 та адресу проживання на АДРЕСА_2 . Дата уточнення даних — 27.10.2025.

У цьому ж документі зазначено дату ВЛК 13.01.2026, номер протоколу 2026-0113-1208-5791-0 та постанову про придатність до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, військових навчальних закладах, навчальних центрах, установах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення й охорони.

Цей запис підтверджує наявність у державному реєстрі відомостей про медичний огляд до винесення оскаржуваної постанови. Він не тотожний колишньому статусу «обмежено придатний».

Витяг сформовано після прийняття спірної постанови, тому поточний на вересень 2026 року стан реєстру сам по собі не доводить стан кожного запису на20.01.2026. Разом із тим він містить конкретні попередні дати облікових та медичних відомостей і оцінюється у сукупності з військовим квитком. Позначка про відсутність у реєстрі даних про правопорушення не є самостійним доказом відсутності адміністративного проступку.

З копії повістки № 1739 від 17.01.2026 вбачається виклик ОСОБА_1 на 24.01.2026 о 10:00. У документі є рукописна вказівка «за місцем прописки» та надрукована адреса ІНФОРМАЦІЯ_3 : АДРЕСА_3 .

Наведена дата явки не збігається з датою розгляду адміністративної справи — 20.01.2026.

20.01.2026 тимчасовим виконувачем обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 28 за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладено на позивача штраф 17 000 грн.

Фактичний опис порушення у цій постанові зведено до твердження, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за місцем оформлення ВПО.

Далі постанова містить посилання на Закон № 4235-IX від 12.02.2025, частину першу статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», частину десяту статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та загальний виклад обов`язків щодо медичного огляду і військового обліку. Конкретних дати, періоду та обставин порушення, строку невиконаного обов`язку, відомостей про направлення на медичний огляд у постанові не визначено.

Бланк постанови містить фразу про заяву особи, однак поля її реєстраційного номера та дати не заповнені. Зміст заяви і спосіб її надходження не наведені. Самої заяви про визнання порушення в наданих матеріалах немає. Також не заповнено графу про вручення або надсилання копії постанови позивачеві.

На звороті копії зазначено дату набрання постановою законної сили 30.01.2026, а не 20.01.2026, як стверджує позов. Суд не приймає цей помилковий виклад позову як установлений факт. Запис на бланку, своєю чергою, не замінює доказів повідомлення особи про розгляд справи або вручення їй копії рішення.

У супровідному листі ІНФОРМАЦІЯ_3 до органу державної виконавчої служби йдеться про направлення постанови № 28 для примусового виконання та стягнення подвійного штрафу. Вислів у листі про оголошення постанови позивачеві не містить конкретного способу, дати чи підтвердження вручення.

Фотознімок банківського застосунку та відповідна сканована копія відображають арешт рахунку, номер виконавчого провадження №81915668, дату 14.09.2026 та суму арешту 37 707,46 грн. Арешт коштів сам по собі не підтверджує їх фактичного стягнення.

ІІ. Правові підстави та оцінка суду

За статтями 7–9 КУпАП застосування адміністративної відповідальності потребує встановлення передбачених законом підстав, винного діяння та дотримання процедури. Відповідальність визначається законом, що діяв під час вчинення правопорушення, з урахуванням зворотної дії норм, які її пом`якшують або скасовують. Загальний обов`язок виконувати правила військового обліку не звільняє орган від установлення конкретного порушення.

Стаття 2 КАС України вимагає перевірити, чи прийнято рішення на законній підставі, у межах повноважень, належним способом та з урахуванням істотних обставин.

За статтями 72–77 і 90 цього Кодексу суд оцінює належність, допустимість, достовірність і достатність доказів у їх сукупності. Обов`язок довести правомірність оскаржуваного рішення покладено на відповідача. Вимоги до законності й обґрунтованості судового рішення встановлено статтею 242 КАС України.

Неподання відзиву суд не ототожнює з безумовною обґрунтованістю позову. Однак відповідач не може компенсувати відсутність доказів посиланням лише на власну постанову, законність якої перевіряється. Висновки про вину мають спиратися на встановлені факти, а не на припущення.

Щодо порушення правил військового обліку

Частина третя статті 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил військового обліку в особливий період. Для застосування цієї норми необхідно визначити конкретний обов`язок особи, обставини його виникнення, строк виконання, дію або бездіяльність, що становила порушення, та вину. Саме перебування особи у віці військового обов`язку або її статус ВПО не доводять проступку.

Описане у постанові невзяття на облік за місцем оформлення ВПО суперечить наявному штампу ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05.08.2024. Відповідач не пояснив, чому цей облік не виконував відповідного обов`язку, коли саме виникла необхідність повторного взяття на облік, чи змінював позивач місце проживання та який строк ним пропущено.

Факт подальших облікових дій ІНФОРМАЦІЯ_3 у грудні 2025 — січні 2026 року не є доказом того, що позивач раніше ухилявся від обліку.

Відповідач мав установити причини й підстави таких дій, а також узгодити їх із відомостями військового квитка та реєстру. Відповідних доказів, які б спростовували надані позивачем документи, немає.

Посилання на примітку до статті 210 КУпАП також потребує індивідуальної оцінки.

Можливість отримати персональні дані шляхом електронної взаємодії не означає загального звільнення від будь-яких обов`язків військового обліку. Водночас орган не вправі ігнорувати наявні облікові відомості, а потім визнавати особу винною лише через їх неперевірення.

У цій справі вирішальним є підтверджений запис про облік і недоведеність конкретного наступного порушення, а не припущення про технічні можливості інформаційних систем.

Щодо медичного огляду та змісту обвинувачення

Закон № 4235-IX регулює повторний медичний огляд визначеної категорії громадян, які раніше були визнані обмежено придатними, з установленням строку до 05.06.2025. Посилання на цей закон не підтверджує порушення обов`язку стати на військовий облік за місцем внутрішнього переміщення. Це різні за змістом обов`язки, фактичні підстави невиконання яких мають бути встановлені окремо.

У постанові не встановлено, що позивач належав до кола осіб, охоплених зазначеним спеціальним обов`язком, не визначено конкретного рішення про направлення на огляд, невиконаного виклику або іншої обставини, з якої випливало б порушення.

Позивач заперечує попередній статус обмежено придатного. Дані реєстру містять відомості про ВЛК від 13.01.2026, що вимагало перевірки при ухваленні постанови 20.01.2026.

Пізніший медичний огляд сам по собі не виключає можливості попереднього порушення строку його проходження.

Проте таке попереднє порушення має бути конкретно описане і доведене, чого у спірній постанові не зроблено.

Змішування в одному викладі невзяття на облік і загальних положень про медичний огляд за відсутності конкретизації не дає можливості встановити, яке саме винне діяння покладено в основу стягнення. Цей недолік стосується суті обвинувачення та можливості особи захищатися від нього, а не лише оформлення документа.

Щодо компетенції та місця розгляду

Довід позивача про автоматичну відсутність повноважень у ІНФОРМАЦІЯ_3 через облік в іншому ТЦК не може бути прийнятий без урахування статей 235 і 276 КУпАП.

Так, Закон визначає компетенцію відповідних органів щодо цієї категорії правопорушень, а стаття 276 допускає їх розгляд також за місцем військового обліку особи або за місцем виявлення порушення. Сам факт зняття з обліку 19.01.2026 не доводить відсутності всіх можливих підстав територіальної компетенції 20.01.2026.

Водночас відповідач не навів конкретних обставин виявлення порушення, які обґрунтовували б обране місце розгляду.

Суд не встановлює протиправність усіх облікових дій відповідача поза предметом цього спору. Відсутність переконливого обґрунтування територіальної компетенції оцінюється разом із недоліками доказування самого проступку. Одноособове винесення постанови уповноваженою посадовою особою саме по собі порушенням не є.

Щодо протоколу та заяви про визнання порушення

Загальний порядок оформлення адміністративного правопорушення передбачає складання протоколу відповідно до статей 254 і 256 КУпАП. Стаття 258 передбачає винятки. Тому твердження про обов`язковість протоколу за будь-яких обставин є неправильним; суд перевіряє, чи були наявні передбачені законом умови для конкретного винятку.

У справах за статтями 210 і 210-1 КУпАП під час особливого періоду значення мають, зокрема, документально підтверджений належний виклик і неприбуття особи без поважних причин, а також окрема процедура за заявою особи, яка не оспорює порушення і погоджується на притягнення до відповідальності за її відсутності. Особливості останньої процедури визначає стаття 279-9 КУпАП.

Наявність у типовому бланку фрази про написання заяви не доводить її подання. Незаповнені номер і дата, відсутність змісту та способу надходження заяви не дають змоги перевірити волевиявлення позивача. Відповідач не надав самої заяви або достовірних відомостей про її електронне подання. За заперечення позивачем такого волевиявлення висновок про згоду на спрощений розгляд не може ґрунтуватися лише на друкованому тексті бланка.

Стаття 283 КУпАП встановлює додаткові вимоги до постанови, винесеної за процедурою визнання порушення, зокрема щодо відомостей про заяву. Посилання у резолютивній частині на можливість сплати половини штрафу не замінює доведення передумов застосування цієї процедури.

Відтак правомірність нескладення протоколу в цій справі відповідачем не підтверджена.

Щодо повідомлення та права на захист

За статтями 268 і 278 КУпАП орган має забезпечити особі можливість знати про розгляд справи, давати пояснення, подавати докази й користуватися правовою допомогою. Розгляд за відсутності особи потребує встановлених законом передумов, а спеціальна процедура за заявою не може презюмуватися.

Повістка на 24.01.2026 не підтверджує повідомлення про розгляд адміністративної справи 20.01.2026. Неявка за нею також не могла відбутися на момент винесення постанови. Відповідач не надав іншого повідомлення про час і місце розгляду 20.01.2026 або підтвердження згоди позивача на розгляд за його відсутності.

За таких обставин позивач не мав підтвердженої можливості до винесення постанови надати військовий квиток, відомості про облік і медичний огляд та заперечити зміст обвинувачення.

Це порушення є істотним, оскільки стосується саме тих документів, які спростовують або ставлять під сумнів фактичну підставу штрафу. Для цього висновку немає потреби механічно переносити на розгляд у ТЦК правило статті 277-2 КУпАП про вручення повістки до розгляду справи в суді.

Щодо строків та виконання постанови

Стаття 38 КУпАП передбачає спеціальні строки накладення стягнення за правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1, вчинені в особливий період. Їх перевірка потребує визначення часу вчинення та виявлення конкретного порушення. Дата взяття на облік 05.08.2024 сама по собі не є доведеною датою вчинення проступку, а тому з неї не можна автоматично обчислювати сплив строку 05.08.2025.

Якби відповідач інкримінував саме невиконання обов`язку, припинене взяттям на облік у серпні 2024 року, це вимагало б окремої перевірки строків та чинного на відповідний час закону.

Проте такого конкретизованого обвинувачення і доказів часу його виявлення не наведено.

Суд не підміняє недоведеність складу правопорушення припущенням про сплив строку за невстановленими обставинами.

Стаття 285 КУпАП регулює вручення або направлення копії постанови. Порожня графа на її копії та відсутність інших підтверджень вручення узгоджуються з поясненнями позивача про отримання інформації лише у вересні 2026 року.

Супровідний лист до ДВС не є доказом вручення постанови самому позивачеві.

Вимоги щодо добровільного та примусового виконання залежать від застосованої процедури, зокрема статей 307–308 або спеціальних положень статті 300-3 КУпАП. Без доведення законності обраної процедури та відповідних вихідних дат не можна вважати обґрунтованими всі наслідки, які відповідач пов`язав із несплатою штрафу.

Водночас предметом цього спору є постанова ТЦК, а не окреме рішення державного виконавця; суд не підміняє розглядом цього позову оскарження дій ДВС.

ІІІ. Висновок щодо заявлених вимог

За результатами сукупної оцінки доказів суд установив, що твердження про невзяття позивача на військовий облік не узгоджується з документально підтвердженим обліком з 05.08.2024. Іншого конкретного невиконаного обов`язку, строку його виконання та винної поведінки відповідач не довів. Посилання на медичний огляд не усуває цієї недоведеності та не може замінити фактичний опис проступку.

Крім того, не підтверджено законних передумов нескладення протоколу та розгляду справи за відсутності особи, а надана повістка передбачає явку після винесення постанови. Ці обставини у сукупності свідчать про необґрунтованість постанови № 28 та істотне обмеження права позивача на захист.

Суд відхиляє або уточнює окремі доводи позову, які не підтверджені документами або надмірно широко тлумачать закон, однак це не спростовує основних підстав вимог. Задоволення позову ґрунтується на оцінці доказів і правових підстав відповідальності, а не на повному відтворенні кожного аргументу представника позивача.

Пункт 3 частини третьої статті 286 КАС України передбачає скасування рішення суб`єкта владних повноважень із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

З огляду на недоведеність складу інкримінованого позивачеві правопорушення та документи, що спростовують фактичну підставу обвинувачення, належним способом захисту є скасування постанови і закриття адміністративно-деліктної справи відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Йдеться саме про закриття справи про адміністративне правопорушення, а не про закриття провадження за цим адміністративним позовом. Підстав для збереження постанови або зміни лише розміру штрафу немає.

ІV. Судові витрати

Вирішуючи питання судового збору, суд враховує Рішення Конституційного Суду України від 09.09.2026 № 10-р(ІІ)/2026 у справі про судовий збір у справах про адміністративні правопорушення. За конституційно узгодженим розумінням положень Закону України «Про судовий збір» подання позову про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення не передбачає справляння судового збору.

Ця справа стосується саме оскарження постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, тому обов`язок сплачувати збір за подання цього позову не виник.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті за цим Кодексом, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача — суб`єкта владних повноважень.

Зазначена норма визначає джерело відшкодування належних судових витрат, але не встановлює самостійного обов`язку сплачувати судовий збір за процесуальну дію, за яку його справляння законом не передбачено.

Документа про сплату судового збору в матеріалах справи немає. Отже, підстав для його відшкодування позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача не встановлено. Так само відсутня підстава для стягнення такого збору з відповідача в дохід держави.

Невирішення окремого питання про збір під час відкриття провадження не створює грошового зобов`язання, не передбаченого законом.

Відтак судовий збір у цій справі розподілу та стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 9, 72–77, 90, 139, 241–246, 271, 272, 286 КАС України, статтями 7–9, 210, 247, 251, 254, 258, 268, 276, 278, 279-9, 280, 283, 285 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи — задовольнити.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 28 від 20 січня 2026 року, винесену тимчасовим виконувачем обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень.

Справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Судовий збір у справі не стягувати, оскільки його сплата за подання цього позову законом не передбачена, а документально підтверджені витрати позивача зі сплати судового збору відсутні.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його оскарження — з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя: С. І. Гринчак