Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №480/3843/25 — Сумський окружний адміністративний суд

Суд: Сумський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: грошового обігу та розрахунків, з них

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №480/3843/25

Суддя: В.О. Павлічек

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року Справа № 480/3843/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Сороки К.О.,

представника позивача - Мартиненко Ю.І.,

представника відповідача - Сахнюк А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3843/25 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області, третя особа - Головне управління ДПС у Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 1618618280706 від 24.12 24 року форма «С» на суму 1 034 128,63 грн., прийнятого на підставі Акту фактичної перевірки №21673/09/15/РРО/3521411608 від 27.11.2024 року ГУ ДПС в Івано-Франківській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №1635518280706 від 30.12 24 року форма «С» на суму 1 034 128, 63 грн., прийнятого на підставі Акту фактичної перевірки №22159/09/15/РРО/ НОМЕР_1 від 06.12.2024 року ГУ ДГІС в Івано-Франківській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №33818280706 від 14.01.2025 року форма «С» на суму 1 034 128, 63 грн., прийнятого на підставі Акту фактичної перевірки №22710/09/15/РРО/ НОМЕР_1 від 18.12.2024 року ГУ ДПС в Івано-Франківській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №66118280706 від 27.01.2025 року форма «С» на суму 1 034 128, 63 грн., прийнятого на підставі Акту фактичної перевірки №23116/09/15/РРО/ НОМЕР_1 від 27.12.2024 року ГУ ДПС в Івано-Франківській області.

Позовні вимоги мотивує тим, що ГУ ДПС у Сумській області за наслідками фактичних перевірок, проведених ГУ ДПС у Івано-Франківській області, винесено оскаржувані податкове повідомлення-рішення, яким до позивача за порушення норм регулювання та обігу готівки, застосування реєстраторів розрахункових операцій застосовано штрафні (фінансові) санкції Вважає податкові повідомлення-рішення протиправними, просить їх скасувати.

За висновками контролюючого органу на момент проведення перевірки позивачкою здійснювалась реалізація товарів, не облікованих у встановленому порядку. Допущено порушення вимог п. 12 ст. 3 закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496, яким визначено порядок ведення обліку товарних запасів. На переконання позивача, таке твердження не відповідає фактичним обставинам.

Позивач зауважує, що стаття 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зобов`язує вести облік товарних запасів, але передбачає альтернативні форми такого обліку: на складах, у місцях торгівлі, на складах та у місцях торгівлі. Вважає, що закон не містить імперативної вимоги про ведення обліку саме у місцях торгівлі. Сам лише факт відсутності первинних документів за місцем торгівлі на момент перевірки, за умови належного ведення обліку, не є підставою для застосування фінансових санкцій.

Податковий кодекс надає платнику податків право подати заперечення на акт перевірки, та документи. Пояснення та документи мають бути враховані податковим органом при розгляді заперечень та прийнятті рішення за результатами перевірки.

Документи на підтвердження належного обліку та походження товарів надавались на перевірку та разом запереченнями. Незважаючи на це відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Просить визнати протиправним та скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління ДПС в Івано-Франківській області.

Відповідач через підсистему "Електронний суд" подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. Пояснив, що ГУ ДПС у Івано-Франківській області проведено фактичні перевірки позивача за місцем здійснення продажу товарів. Матеріали перевірки отримані ГУ ДПС у Сумській області. При дослідженні матеріалів перевірки відповідачем встановлено, що ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги п. 12 ч. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Порушено порядок ведення обліку товарних запасів, продаж/реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку. ГУ ДПС у Сумській області за місцем обліку ФОП ОСОБА_1 , прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафної (фінансової) санкції, розрахованої у відповідності до вимог ст. 20 закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до Порядку обліку № 496 форма обліку, первинні документи на товар мають зберігатися у місці продажу до моменту вибуття останньої одиниці товару. Відповідно до вимог п. 12 ст. 3 закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" такі документи мають бути надані на початок перевірки. Позивачкою документи щодо походження товару не були надані на перевірку та до суду.

При здійсненні комісійної торгівлі суб`єкти господарювання зобов`язані керуватися Інструкцією, затвердженою Наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв`язків і торгівлі України від 08.07.1997 № 343 та "Правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами", затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків України № 37 від 13.03.1995, якими регламентовано порядок оформлення операцій суб`єктами, які здійснюють комісійну торгівлю непродовольчими товарами.

На кожну одиницю товару має складатися квитанція у двох примірниках та товарний ярлик. Такі документи на перевірку та до суду надані не були. Крім того, позивачем не надано виписок щодо комісійної винагороди відповідно до договору комісії, не підтверджено, що здійснювався комісійний продаж товарів.

У зв`язку з викладеним прийнято податкові повідомлення-рішення про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 100% вартості товарів. Просить у задоволенні позову відмовити.

Від представника позивача через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вона з аргументами відповідача не погодилась, наполягала на задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у позовній заяві.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача просила позов задовольнити, а представники відповідача і третьої особи - відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 21.05.2024 р., що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та витягом з реєстру платників єдиного податку.

Посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області на підставі підпунктів 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України були проведені фактичні перевірки, призначеними наказами ГУ ДПС в Івано-Франківській області ФОП ОСОБА_1 , яка здійснює діяльність через інтернет-магазин електроніки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 .

Фактичні перевірки проведено з метою контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами фактичних перевірок складено акти: №21673/09/15/РРО/ НОМЕР_1 від 28.11.2024, №22159/09/15/РРО/ НОМЕР_1 від 09.12.2024, №22710/09/15/РРО/ НОМЕР_1 від 19.12.2024, №23116/09/15/РРО/ НОМЕР_1 від 27.12.2024.

Під час проведення фактичних перевірок ФОП ОСОБА_1 контролюючим органом встановлено недотримання вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у частині порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації / здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Матеріали зазначених фактичних перевірок було направлено за місцем обліку ФОП ОСОБА_1 – до ГУ ДПС у Сумській області, яким були прийняті податкові повідомлення – рішення:

- № 1618618280706 від 24.12 24 року форма «С» на суму 1 034 128,63 грн., на підставі Акту фактичної перевірки №21673/09/15/РРО/ НОМЕР_1 від 27.11.2024 року;

- № 1635518280706 від 30.12.24 року форма «С» на суму 1 034 128,63 грн., на підставі Акту фактичної перевірки №22159/09/15/РРО/ НОМЕР_1 від 06.12.2024;

- №33818280706 від 14.01.2025 року форма «С» на суму 1 034 128,63 грн., на підставі Акту фактичної перевірки №22710/09/15/РРО/ НОМЕР_1 від 18.12.2024 року;

- № 66118280706 від 27.01.2025 року форма «С» на суму 1 034 128, 63 грн., на підставі Акту фактичної перевірки №23116/09/15/РРО/ НОМЕР_1 від 27.12.2024 року.

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, їх застосовано на підставі ст. 20 за порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що полягало у порушенні порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Санкція у розмірі вартості таких товарів за цінами реалізації.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (в подальшому ПК України), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючим органам надано право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 62.1.3 п 62.1 статті 62 ПК України, одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 ПК України визначені підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів. Також встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з п. 85.4 ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Відповідно до п. 85.6 ст. 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (в подальшому - Закон № 265/95-ВР).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно з п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції серед іншого зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Згідно з ст. 20 Закону № 265/95-ВР, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 р. № 496 (в подальшому Порядок № 496).

Згідно з п. 2 розділу І Порядку № 496, документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку, та первинні документи; первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару. Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

Відповідно до п. 1, 2, 4 розділу ІІ Порядку № 496, облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації. Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі. Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об`єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші. Записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів.

Згідно з пунктом 9 розділу ІІ Порядку № 496, заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Тобто, документами, що є підставою для внесення записів до товарних запасів є накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи тощо.

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб`єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для обліку товарних запасів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 18.06.2025 р. у справі № 280/2502/24.

Згідно з п. 85.2 ст. 82 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України).

Відповідно до статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з 177.10 статті 177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, фізичні особи-підприємці при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов`язку має наслідком застосування фінансової санкції у розмірі вартості не облікованих товарів за цінами реалізації.

Відповідно до актів фактичної перевірки, на перевірку позивачкою надано копії форми обліку товарних запасів, договору комісії, актів приймання товарів на комісію та їх повернення.

Судовим розглядом встановлено, що акт перевірки не містить належного обґрунтування висновку про те, чому саме вже надана Форма ведення обліку товарних запасів суперечить вимогам Порядку № 496.

Також в акті перевірки не зазначено які саме товари, у якій кількості знаходились у продажу на момент проведення фактичної перевірки, не встановлено ціну реалізації таких товарів.

Суд зазначає, що ключовим елементом норми пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (щодо обов`язку суб`єкта господарювання надати облікові документи) та статті 20 цього Закону (щодо відповідальності за ненадання таких документів) є словосполучення «товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу», яке міститься у кожній з цих норм.

Тобто, згідно з п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, платник податків зобов`язаний надати облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходились у місці продажу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 07.04.2026 р. у справі № 420/36506/24.

Суд також зазначає, що розмір фінансової санкції, згідно з ст. 20 Закону № 265/95-ВР визначається із вартості товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації.

Отже, якщо контролюючий орган під час перевірки не встановив перелік товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходились у місці продажу та ціну їх реалізації, відповідно неможливо правильно визначити розмір фінансової санкції за відсутність обліку таких товарів.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідачем не доведено правильність визначення фінансових санкції згідно оскаржуваних податкових повідомлень – рішень.

Посилання третьої особи на те, що відповідно до наданої Форми ведення обліку товарних запасів, то така містить інформацію щодо надходження від ФОП ОСОБА_2 товару та не містить інформації щодо вибуття цього товару, суд вважає безпідставним, оскільки зазначене не спростовує того факту, що в акті перевірки не зазначено які саме товари, у якій кількості знаходились у місці продажу на момент проведення фактичної перевірки.

Доводи відповідача, що позивачкою порушено порядок обліку товарних запасів, оскільки нею не виконанні вимоги "Інструкції про порядок оформлення суб`єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами", затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків України від 08.07.1997 р. (далі - Інструкція № 343) та "Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами", затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків України № 37 від 13.03.1995 р. (далі - Правила № 37), оскільки ФОП ОСОБА_1 не надано на перевірку документи, які б підтверджували здійснення комісійної торгівлі, а саме звіт комісіонера, сплату комісійної винагороди, підтвердження сплати грошових коштів за реалізований товар, квитанції, комітентські картки, товарні ярлики, що свідчить про недотримання ФОП ОСОБА_1 вимог Інструкції № 343, суд вважає помилковими з наступних підстав.

Інструкція № 343 та Правила № 37 регламентують порядок оформлення операцій суб`єктами господарювання, які здійснюють комісійну торгівлю непродовольчими товарами і поширюються на відносини, що виникають між суб`єктами господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності (комісіонер), які укладають з фізичними особами (комітент) договори комісії та здійснюють продаж прийнятих від них нових та вживаних товарів, і споживачами. Зазначені нормативно-правові акти не регламентують порядок ведення обліку товарних запасів фізичними особами-підприємцями, в той час як статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відповідальність встановлена саме за порушення обліку товарів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.09.2025 р. у справі № 600/5677/24-а.

Крім того, контролюючим органом вказані документи від позивачки не вимагалися та порушення вищезазначених норм не зазначалися ні в акті перевірки, ні в податковому повідомленні-рішенні.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду не впливають.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 15 140,00 грн., сплаченого згідно з платіжною інструкцією від 05.05.2025 (а.с. 112, т.1).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області, третя особа - Головне управління ДПС у Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1618618280706 від 24.12.2024 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1635518280706 від 30.12.2024 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 33818280706 від 14.01.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 66118280706 від 27.01.2025 року.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43995469) суму судового збору у розмірі 15 140,00 грн. (п`ятнадцять тисяч сто сорок гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.10.2026 року.

Суддя В.О. Павлічек

Оригінал: reyestr.court.gov.ua