Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №480/11091/24 — Сумський окружний адміністративний суд

Суд: Сумський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №480/11091/24

Суддя: Л.М. Опімах

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року Справа № 480/11091/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/11091/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту соціального захісту населення Сумської міської ради від 27 листопада 2024 року № 615 про відмову ОСОБА_1 у призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та зобов`язання Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради призначити ОСОБА_1 компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 р. № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі" з дня звернення за її призначенням.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.11.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі за ОСОБА_2 та призначення відповідної компенсації, додавши необхідні документи, зокрема документи про доходи, висновок про наявність когнітивних порушень у особи, яка потребує догляду, та документи, що підтверджують родинні зв`язки. Одночасно ОСОБА_2 подала заяву про згоду отримувати соціальні послуги. 21.11.2024 відповідальними особами Департаменту соціального захисту населення складено акт обстеження сім`ї № 614, згідно з яким позивач проживає із ОСОБА_2 , щоденно здійснює за нею догляд, а також веде з нею спільне господарство та пов`язаний спільним побутом. Водночас в акті зазначено про відсутність між ними взаємних прав та обов`язків. Рішенням Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради від 27.11.2024 позивачу відмовлено у призначенні компенсації на підставі пункту 1 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859, у зв`язку з відсутністю взаємних прав та обов`язків між позивачем і ОСОБА_2 .

Вважаючи зазначену відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 30.12.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/11091/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень, зобов`язано відповідача надати додаткові докази у справі.

Представник Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що компенсація за догляд призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги члену своєї сім`ї, з яким спільно проживає, пов`язана спільним побутом та має взаємні права й обов`язки.

Посилаючись на частину другу статті 3 Сімейного кодексу України, рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 та постанову Верховного Суду від 18.09.2023 у справі № 582/18/21, відповідач наголошує, що для визнання осіб членами однієї сім`ї необхідна одночасна наявність усіх трьох зазначених ознак.

Відповідач не заперечує, що ОСОБА_2 є особою похилого віку з когнітивними порушеннями та потребує стороннього догляду. Водночас позивач і ОСОБА_2 зареєстровані за різними адресами, а згідно з актом обстеження сім`ї від 21.11.2024 № 614, вони ведуть спільне господарство та пов`язані спільним побутом, проте не мають взаємних прав та обов`язків. На думку відповідача, зазначені обставини підтверджуються відомостями, наданими позивачем і ОСОБА_2 під час обстеження, а також підписом позивача в акті, зміст якого він не заперечував. При цьому можливі усні домовленості щодо здійснення догляду не свідчать про виникнення між ними взаємних прав та обов`язків у розумінні законодавства.

З огляду на відсутність однієї з обов`язкових умов для призначення компенсації відповідач вважає рішення від 27.11.2024 № 615 про відмову в її призначенні правомірним та просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 05.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради із заявою про надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі за ОСОБА_2 та призначення відповідної компенсації.

До заяви позивач долучив документи, що підтверджують родинні зв`язки із ОСОБА_2 , яка є сестрою його прабабусі (а.с.6-18), а також документи на підтвердження того, що ОСОБА_2 є особою похилого віку з когнітивними порушеннями та потребує стороннього догляду (а.с.20-22, а.с.30).

21.11.2024 відповідальними особами Департаменту соціального захисту населення складено акт обстеження сім`ї № 614 (а.с. 31), згідно з яким позивач проживає із ОСОБА_2 та щоденно здійснює за нею догляд у зв`язку з потребою в постійній сторонній допомозі. В акті також зазначено, що ОСОБА_2 не має дітей, її чоловік помер, сестра проживає в Росії, а онука має пройти оперативне лікування та реабілітацію. Водночас за результатами обстеження встановлено, що позивач і ОСОБА_2 ведуть спільне господарство, пов`язані спільним побутом, проте не мають взаємних прав та обов`язків.

Рішенням Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради від 27.11.2024 № 615 (а.с.19) позивачу відмовлено у призначенні компенсації на підставі пункту 1 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859. Підставою для відмови зазначено відсутність між позивачем і ОСОБА_2 взаємних прав та обов`язків, необхідних для призначення компенсації за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі.

Вважаючи зазначену відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються приписами Закону України № 2671-VIII від 17.01.2019 "Про соціальні послуги" (далі - Закон № 2671-VIII).

Зокрема, відповідно до ст.1 Закону № 2671-VIII соціальні послуги дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. ч. 6 і 7 ст. 13 Закону № 2671-VIII фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: 1) особами з інвалідністю I групи; 2) дітьми з інвалідністю; 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органу, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.

Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.

Відповідно до ст. 21 Закону № 2671-VIII рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймає структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 11 цього Закону.

Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг приймається протягом 10 робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах. Рішення про відмову у наданні соціальної послуги може бути оскаржено у судовому порядку.

Постановою від 23 вересня 2020 року № 859 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, який встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (далі - фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (далі - соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) та є, серед іншого, громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями (далі - Порядок № 859).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 859 компенсація не призначається:

1) фізичним особам, які надають соціальні послуги особам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку, якщо такі особи отримують: соціальні послуги з догляду вдома, паліативного, стаціонарного догляду; виплати на догляд відповідно до Законів України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю (крім осіб з інвалідністю з дитинства I групи);

2) фізичним особам, які надають соціальні послуги та отримують допомогу на догляд відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу";

3) фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на професійній основі.

Згідно пункту 6 Порядку № 859 для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги, подаються до уповноваженого органу заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені в пункті 7 цього Порядку.

Відповідно до п. п. 10, 10-1 Порядку № 859 компенсація призначається на 12 місяців і виплачується щомісяця.

Для продовження виплати компенсації на наступний строк подаються заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї), документи, зазначені в абзацах шостому - дванадцятому підпункту 1 пункту 7 цього Порядку, крім копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді, якщо їх видано безстроково або строк не зазначено.

Згідно пункту 14 Порядку № 859 компенсація призначається з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця з дня звернення подано всі необхідні документи.

Рішення про призначення компенсації або про відмову в її наданні приймається уповноваженим органом протягом 10 днів з дати подання документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку, і наступного дня після його прийняття надсилається фізичній особі, яка надає соціальні послуги.

Для підтвердження факту спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та догляду за нею складається акт про проведення обстеження сім`ї фахівцями уповноваженого органу. Форма акта про проведення обстеження сім`ї затверджується Мінсоцполітики.

Якщо фізична особа надає соціальні послуги за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, але має інше зареєстроване місце проживання, обстеження сім`ї для встановлення факту догляду є обов`язковим.

Як встановлено судом, 05.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради із заявою про надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі за ОСОБА_2 та призначення відповідної компенсації.

До заяви позивач долучив документи, що підтверджують родинні зв`язки із ОСОБА_2 , яка є сестрою його прабабусі (а.с.6-18), а також документи на підтвердження того, що ОСОБА_2 є особою похилого віку з когнітивними порушеннями та потребує стороннього догляду (а.с.20-22, а.с.30).

Рішенням Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради від 27.11.2024 № 615 (а.с.19) позивачу відмовлено у призначенні компенсації на підставі пункту 1 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859. Підставою для відмови зазначено відсутність між позивачем і ОСОБА_2 взаємних прав та обов`язків, необхідних для призначення компенсації за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі, що підтверджується актом обстеження сім`ї від 21.11.2024 № 614.

При вирішенні питання правомірності вказаного рішення суд враховує, що відповідно до пункту 1 Порядку № 859 компенсація за догляд призначається і виплачується фізичній особі, яка надає соціальні послуги особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім`я є первинним та основним осередком суспільства.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 другу групу членів сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони складають інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Тобто, законодавство не регламентує вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання (вказаний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 у справі №205/4245/17 та підтримано у постанові від 23.04.2020 у справі №686/8440/16-ц).

Як встановлено судом, актом обстеження сім`ї від 21.11.2024 № 614 підтверджено, що ОСОБА_2 проживає разом із ОСОБА_1 , який щоденно надає їй соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Крім того, зазначеним актом зафіксовано, що позивач і ОСОБА_2 ведуть спільне господарство та пов`язані спільним побутом. Водночас висновок відповідача про відсутність між позивачем і ОСОБА_2 взаємних прав та обов`язків не містить належного обґрунтування, оскільки з матеріалів справи не вбачається, які саме обставини та докази стали підставою для такого висновку. Саме лише зазначення про відсутність взаємних прав та обов`язків в акті обстеження без належного з`ясування характеру фактичних відносин між особами не є достатнім для висновку про те, що позивач і ОСОБА_2 не належать до однієї сім`ї в розумінні пункту 1 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.

Водночас суд наголошує, що відповідно до п. 2 Порядку№ 859 визначений вичерпний перелік підстав, за яким компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги, не призначається:

1) фізичним особам, які надають соціальні послуги особам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку, якщо такі особи отримують:

- соціальні послуги з догляду вдома, паліативного, стаціонарного догляду;

- виплати на догляд відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» (крім осіб з інвалідністю з дитинства I групи);

2) фізичним особам, які надають соціальні послуги та отримують допомогу на догляд відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу»;

3) фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на професійній основі.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів отримання ОСОБА_2 соціальних послуг або виплат, які відповідно до пункту 2 Порядку № 859 виключають можливість призначення компенсації, відповідачем не надано. Так само відсутні докази того, що позивач отримує допомогу на догляд відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу» або надає соціальні послуги з догляду на професійній основі.

Отже, матеріали справи не містять доказів наявності обставин, передбачених пунктом 2 Порядку № 859, які унеможливлювали б призначення позивачу відповідної компенсації.

У цій справі відповідач відмовив у призначенні компенсації з мотивів відсутності між позивачем і ОСОБА_2 взаємних прав та обов`язків. Однак, як зазначено вище, цей висновок не отримав належного фактичного обґрунтування, а інших обставин, які б відповідно до Порядку № 859 перешкоджали призначенню компенсації, відповідач не навів.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, що висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі № 280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Перевіривши фактичні та юридичні підстави оскаржуваного рішення на відповідність критеріям, установленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що рішення Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради від 27.11.2024 № 615 є необґрунтованим, оскільки відповідач не навів достатніх доказів і належних мотивів, які б підтверджували правомірність відмови у призначенні компенсації.

За таких обставин оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Обираючи належний спосіб захисту суд враховує, що вирішення питання про призначення компенсації передбачає перевірку дотримання позивачем усіх умов, визначених Порядком № 859, та належить до компетенції відповідача як уповноваженого суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням повноважень суду, що визначені статтею 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач з урахуванням його правової оцінки наданої судом у рішенні.

Таким чином, враховуючи те, що повноваження Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради у даній справі є дискреційними, належним способом захисту порушеного права позивача у даних спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Відтак, позовні вимоги належить задовольнити частково.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради від 27.11.2024 № 615 про відмову ОСОБА_1 у призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Зобов`язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради (вул. Харківська, 35, м. Суми, 40035, код ЄДРПОУ 26440890) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 05.11.2024 про призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради (вул. Харківська, 35, м. Суми, 40035, код ЄДРПОУ 26440890) суму судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах

Оригінал: reyestr.court.gov.ua