Суд: Хаджибейський районний суд міста Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №521/12629/24
Суддя: Засядьвовк О. Д.
521/12629/24
1-кп/521/834/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Одеса кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024162470000866 від 02.07.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОПП НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця с. Баштанків Кодимського району Одеської області, з середньою освітою, не одруженого, працюючого у ТОВ «Інфокс», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 , 29 червня 2024 року приблизно о 18 годині 10 хвилин, більш точного часу не встановлено, допустив порушення вимог п.п. 2.3.б, 18.4 «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, а саме:
- п. 2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
- п. 18.4. «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»;
Порушення виразились в тому, що 29 червня 2024 приблизно о 18 годині 10 хвилин, більш точного часу не встановлено, водій ОСОБА_4 , керуючи в денний час доби технічно справним автомобілем марки «ГАЗ 3309», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись в м. Одесі по асфальтобетонному, сухому покриттю проїжджої частини вул. Балківська, з боку вул. Середня в напрямку вул. Розкидайлівська, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу поруч з буд. 115 по вул. Балківська, усвідомлюючи, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, умисно ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не звернув уваги на те, що перед нерегульованим пішохідним переходом зупинився транспортний засіб в сусідній смузі, не зупинивши керований ним транспортний засіб перед зазначеним пішохідним переходом, не переконався, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, зокрема, для пішоходів, які у той час перетинали проїжджу частину автодороги по нерегульованому пішохідному переходу, продовжив рух та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка у той час перетинала проїзну частину вказаної автодороги з права на ліво по нерегульованому пішохідному переходу.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід, ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: садна на голові, закритий перелом правої ключиці зі зміщенням уламків, садно в проекції правого колінного суглобу, рана в проекції лівого колінного суглобу , які не були небезпечними для життя, викликає тривалий розлад здоров`я строком понад трьох тижнів (більш ніж 21 день) та за цим критерієм згідно п.2.2.2 та 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 6 від 17.01.1995 р., відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 286 КК України не визнав та показав, що 29.06.2024 керував транспортним засобом «Інфоксводоканалу» по вул. Балківській в бік Автовокзалу, та в той день не працювали світлофори. Він їхав у другому ряду та побачив дівчину, гальмував проте гальма не спрацювали, розумів що задавить, взяв правіше та об`їхав її, але вона розвернулась, побачивши потік машин, та побігла в іншу сторону, та вдарив її переднім крилом. Якби не об`їхав її то вбив би. Приходив до потерпілої в лікарню, приносив яблука, вибачався, що не спеціально збив її. Вважає, що потерпіла, як пішохід мала пересвідчитись в безпечності переходу дороги. Вважає, що у ДТП винен саме пішохід, тобто потерпіла.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, його винна у інкримінованому йому органами досудового розслідування кримінальному правопорушенні, також повністю підтверджується, зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду доказами в кримінальному провадженні.
Так, потерпіла ОСОБА_6 суду показала, що 29.06.2024 знаходилась в м. Одеса на вул. Балківській, біля пішохідного переходу, але світлофор не працював. Вона стала. Два ряди машин зупинилися, помахали-посигналили, що вона може переходити дорогу. Почала переходити, та побачила машину в третьому ряду, проте вже була на дорозі. Машина була велика. Свідомість вона не втрачала. Сильно боліли руки та ноги, спочатку не могла рухатись. Водій підійшов, щось казав, потім викликали швидку. Із травм був перелом ключиці, розрив коліна, забої, побиті руки, синці на спині. На той час не могла робити операцію, бо була вагітна. В лікарню обвинувачений приходив, ніби вибачався, проте за лікування не відшкодовував нічого. На той момент дуже злякалась, що втратить дитину. Також зазначила, що в майбутньому ще операцію треба робити, наполягала на заявленому цивільному позові.
Вина ОСОБА_4 також підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме:
- витягом з ЄРДР від 02.07.2024 № 12024162470000866;
- протоколом огляду місця ДТП від 29.06.2024 із схемою та фототаблицею, відповідно до якого зафіксовано обставини ДТП за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, навпроти буд. 115. Наявний пішохідний перехід. Асфальтове покриття було сухе чисте, дорога без нерівностей та пошкоджень, по 4 смуги для руху в кожному напрямку, також наявна дорожня розмітка та дорожні знаки. Автомобіль «ГАЗ 3309», д.н.з. НОМЕР_2 має сліди контакту з пішоходом у вигляді пошкодження решітки радіатора у лівому верхньому куті. Слідів шин не виявлено. Транспортний засіб місця події не залишав. В ході огляду автомобіль «ГАЗ 3309», д.н.з. НОМЕР_2 поміщений на штрафмайданчик (Одеський район, с. Міжлиманське, вул. Квіткова, 36);
-довідка від 29.06.2024 про госпіталізацію потерпілої ОСОБА_6 до травматологічного відділення ООКЛ з діагнозом політравма;
-висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.07.2024 № 002084 відповідно до якого у ОСОБА_4 ознак сп`яніння не виявлено;
- висновком експерта від 23.07.2024 № СЕ-19/115-24/12783-ІТ та ілюстративною таблицею до нього, відповідно до якого: на момент ДТП ходова частина, рульове керування, робоча гальмівна система автомобіля «ГАЗ 3099» д.н.з. НОМЕР_2 знаходились в працездатномe у стані. Невідповідностей вимогам ПДР України і ДСТУ 3649:2010 щодо технічного стану транспортного засобу які могли б виникнути до ДТП в «ГАЗ 3099» д.н.з. НОМЕР_2 не виявлено;
- висновком експерта від 23.07.2024 № СЕ-19/115-24/12756-ІТ та ілюстративною таблицею до нього, відповідно до якого пошкодження ударно-механічного характеру маються на автомобілі «ГАЗ 3309» д.н.з. НОМЕР_2 , отримані ним в результаті ДТП 29.06.2024. Вказаний автомобіль найбільш ймовірно контактував з тілом пішохода лівою передньою частино в районі лівого краю декоративної решітки радіатора.
- висновком експерта №24-3810 від 12.07.2024 відповідно до якого встановлено, що в умовах події ( ДТП 29.06.2024) належні дії водія автомобіля ГАЗ-3309 р/н НОМЕР_2 регламентувалися вимогами п. 18.4 ПДР, відповідно до якого йому необхідно було забезпечити контроль над дорожньою обстановкою, щоб мати можливість запобігти наїзду на пішохода, яка переміщалася по пішохідному переходу.Належним виконанням вимог пункту 18.4 ПДР водій автомобіля ГАЗ-3309 р/н НОМЕР_2 гарантовано мав технічну можливість запобігти розглянуту подію.Оскільки в розглянутих умовах настання події водій автомобіля ГА3-3309 р/н НОМЕР_2 належним виконанням вимог пункту 18.4 ПДР мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, то з експертної точки зору його фактичні дії, що не відповідали вимогам вказаного пункту, перебувають у причинному зв?язку з настанням події;
- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 23.07.2024, відповідно до якого слідчим із КНП «ООКЛ» ООР отримано медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № 15162/748;
- висновком експерт а №1406 від 26.07.2024 р., яким встановлено, що у гр. ОСОБА_6 виявлені наступні тілесні ушкодження: садна на голові, закритий перелом правої ключиці зі зміщенням уламків, садно в проекції правого колінного суглобу, рана в проекції лівого колінного суглобу (в медичній документації вказана як рвана). Вказані ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини кузова автомобіля та дорожнє покриття в умовах ДТП (наїзд автомобіля на пішохода). Дані ушкодження утворилися незадовго до звернення гр-на ОСОБА_6 у лікувальний заклад (КНП «ООКЛ» ООР»), і таким чином, могли бути заподіяні 29.06.2024 р. Всі вищевказані ушкодження не були небезпечними для життя, складають єдиний морфологічний комплекс і оцінюються разом, спричинили тривалий розлад здоров?я строком понад 21 день і за цим критерієм, згідно п.п. 2.2.2 та 4.6 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Крім того, стороною обвинувачення надано та досліджено судом документи ТОВ «ІНФОКС», а саме: копію статуту ТОВ «ІНФОКС»; довідку про перебування ОСОБА_4 станом на 29.06.2024 на посаді водія; копію наказу №137к7 від 11.06.2015 про прийняття його на роботу; копію робочої інструкції водія автотранспортних засобів; копії журналів проходження інструктажів, протоколу перевірки знань з охорони праці, листа стажування та журналу планового інструктажу з безпеки руху; копію наказу від 22.12.2021 № 149-о/д; копію подорожнього листа № 21376 від 29.06.2024, відомості з електронного реєстру подорожніх листів транспортних засобів; копії журналів передрейсових та післярейсових медичних оглядів, медичних довідок щодо придатності до керування транспортними засобами та проходження психіатричного огляду; копії документів щодо технічного контролю транспортного засобу перед виїздом та перевірки його технічного стану; копію договору оренди цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал» з додатками; копію керівництва з експлуатації транспортного засобу «ГАЗ 3309», а також довідку від 25.07.2024 щодо допустимої кількості пасажирів.
Оцінюючи зазначені документи, суд виходить із їхнього змісту та обставин, для підтвердження яких вони надані.
Зокрема, довідка про працевлаштування ОСОБА_4 , наказ про прийняття його на роботу та робоча інструкція водія підтверджують перебування обвинуваченого у трудових відносинах із ТОВ «ІНФОКС» та визначення його службових обов`язків. Документи щодо проходження інструктажів, стажування, перевірки знань з охорони праці та безпеки руху, а також медичних оглядів стосуються підготовки обвинуваченого до виконання роботи водія та дотримання встановлених процедур допуску до неї.
Подорожній лист № 21376 від 29.06.2024, відомості з електронного реєстру подорожніх листів та документи щодо передрейсового технічного контролю транспортного засобу стосуються обставин його використання у відповідний період і проведення передбачених процедур перед виїздом. Документи щодо технічного стану транспортного засобу, договір оренди майнового комплексу та керівництво з експлуатації транспортного засобу оцінюються судом у межах відомостей, які вони містять, та з урахуванням їхнього значення для встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди.
Разом із тим самі по собі зазначені документи не встановлюють механізму виникнення ДТП, конкретних дій обвинуваченого безпосередньо перед його настанням, факту порушення ним певних вимог Правил дорожнього руху та причинного зв`язку між такими діями й наслідками, що настали. Наявність у обвинуваченого трудових відносин із підприємством, проходження ним відповідних інструктажів та медичних оглядів, а також використання ним транспортного засобу не є самостійною та достатньою підставою для висновку про його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Водночас суд враховує зазначені документи в тій частині, у якій вони підтверджують відповідні фактичні обставини, та оцінює їх у сукупності з іншими дослідженими доказами, якими встановлено обставини дорожньо-транспортної пригоди, характер дій обвинуваченого, наявність порушення вимог Правил дорожнього руху, наслідки такого порушення та причинний зв`язок між ним і наслідками, що настали.
Таким чином, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказів, оцінених з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, а не лише на документах, що підтверджують його працевлаштування та використання транспортного засобу.
Доводи обвинуваченого, про те, що ДТП сталося з вини потерпілої оскільки остання не пересвідчилась в безпечності переходу дороги на нерегульованому пішохідному переході суд до уваги не приймає, оскільки дослідженими у судовому засідання доказами не встановлено причинного зв`язку між зазначеними діями потерпілої та причинами ДТП. Також в судовому засіданні не підтверджено показів обвинуваченого в частині здійснення гальмування але не спрацювання гальм, задля уникнення ДТП, оскільки висновком експерта встановлено, що, зоркема, гальмівна система автомобіля «ГАЗ 3309», д.н.з. НОМЕР_2 знаходилась в працездатному стані. Покази обвинуваченого щодо того, що він помітив пішохода проте та не встиг зреагувати оскільки пішохід змінив напрямок руху вини водія не усувають, оскільки згідно правил дорожнього руху водій повинен бути уважним, керувати транспортним засобом з такою швидкістю, щоб мати можливість його повністю контролювати.
Повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що дане провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість висунутого обвинувачення проти ОСОБА_4 та доведеність стороною обвинувачення у ході судового розгляду його винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину.
За змістом ст.62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.
Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося. Покази потерпілого дані в судовому засіданні є послідовними, узгодженими та у суду немає підставі сумніву в їх достовірності.
Отже, суд, розглядаючи справу в межах висунутого обвинувачення, кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Призначаючи вид та міру покарання відповідно до п.3 ч.1 ст.65 КК України обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про його особу, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до категорії не тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, працює водієм у ТОВ «ІНФОКС», на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, є особою пенсійного віку.
Також суд враховує, що кримінальне правопорушення вчинено з необережності, у сфері безпеки дорожнього руху, а також характер і тяжкість наслідків, які настали в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Обвинувачений вини не визнав, цивільний позов не визнав, наполягаючи на тому, що винною у виникненні дорожньо-транспортної пригоди є потерпіла. Суд враховує зазначену позицію як реалізацію обвинуваченим права на захист, передбаченого кримінальним процесуальним законом. Невизнання вини та заперечення проти цивільного позову самі по собі не є обставинами, що обтяжують покарання.
Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
З урахуванням ступеню тяжкості, обставин злочину, його наслідків, даних про особу обвинуваченого, з метою забезпечення ефективного виховного впливу на обвинуваченого, його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи, що дорожньо-транспортні злочини в Україні, та кількість постраждалих від них набули масштабів кризового явища, спровокованого правовим нігілізмом та необережністю водіїв, які не сприяють покращенню ситуації в країні в бік зменшення дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками через порушення правил дорожнього руху водіями, що призвело до збільшення трагічних випадків на дорогах України, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами, що є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів.
Приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, його вік, статус (пенсіонер), суд приходить до висновку, що сплата ОСОБА_4 штрафу в розмірі 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень одним платежем становитиме для нього надмірний тягар, тому суд на підставі ч. 4 ст. 53 КК України, приходить до висновку про призначення ОСОБА_4 виплати штрафу із розстрочкою певними частинами строком на 10 (десять) місяців.
Підстав для застосування до ОСОБА_4 вимог ст.ст.69 КК України суд не вбачає.
Відповідно до ст. 128 КПК України, ст. 1177 ЦК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого та шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В даному кримінальному провадженні представиком потерпілої ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 500 000 грн.; матеріальної шкоди у розмірі 10 095 грн. 01 коп.; судові витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 42 000 грн. та витрати за сплату вартості поштової відправки позовної заяви з додатками через E-Post у розмірі 119 грн..
В судовому засідання обвинувачений цивільний позов не визнав у повному обсязі.
Право особи, якій кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого, визначено ст. 128 КПК України.
Як вбачається до копій чеків, долучених до цивільного позову, потерпіла ОСОБА_6 витратила на придбання ліків 10095 грн. 01 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин.
Зазначена матеріальна шкода підлягає стягненню із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 ..
У відповідності до ч. 1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю, розмір відшкодування якої визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), з урахуванням стану здоров`я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Як вбачається з Виписки з лікарні за №15162 від 09.07.2024 року, 29.06.2024 року цивільний позивач ОСОБА_6 після скоєння на нею наїзду транспортним засобом, яким керував цивільний відповідач ОСОБА_4 була госпіталізована на стаціонарне лікування у травматолого- ортопедичне відділення Одеської обласної лікарні з наступним діагнозом: «Садна голови, лицьового черепа. ЗТГК. Закритий, поперечний перелом с/з правої ключиці зі зміщенням уламків. Рвана рана передньої поверхні лівого колінного суглоба. Забій м`яких тканин голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок. Больовий синдром. Вагітність I – шість тижнів. 01.07.2024 року у травматолого- ортопедичному відділенні лікарні проведено клінічний розбір в результаті якого, за згодою потерпілої та її родичів, прийнято рішення про проведення консервативного лікування без операційного втручання, т.я. існує великий ризик можливих ускладнень плода в післяопераційному періоді після проведення необхідної операції зі зламаною ключицею.
У даному випадку цивільний позивач ОСОБА_6 зазнала душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою, а саме нанесення їй тілесних ушкоджень середньої тяжкості цивільним відповідачем ОСОБА_4 .
Завдану моральну шкоду потерпіла оцінює у розмірі 500 000 грн..
Відповідно до приписів ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 02.07.2004 р. Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів роз`яснено судам, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за позовом потерпілого суди повинні керуватися відповідними положеннями ЦК України та роз`ясненнями, що містяться упостанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди(зі змінами, внесеними постановою від 25.05.2001р. № 5).
Крім того, слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен при вирішенні суперечок про його цивільні права і обов`язки має право на справедливий і відкритий розгляд в перебігу розумного терміну судом, встановленим законом. При цьому застосовується практика Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструмент функціонування Конвенції, яка є частиною національного законодавства.
Окрім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 15.12.2020 (справа №752/17832/14-ц).
Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Виходячи з викладених норм закону та враховуючи висновок суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення у нього наявний обов`язок відшкодувати завдану потерпілій моральну шкоду.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
При цьому слід зазначити, що визначення розміру моральної шкоди, яка була заподіяна потерпілому, є прерогативою виключно суду, який з урахуванням обставин, умов, вказаних у ст. 23 ЦК України, встановлює суму грошового стягнення, яку необхідно компенсувати особі, яка зазнала моральних страждань внаслідок протиправних дій обвинуваченого.
Неправомірними діями ОСОБА_4 заподіяно потерпілій ОСОБА_6 моральну шкоду, яка полягає в отриманні середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Також ОСОБА_6 була вагітною в момент ДТП.
Механізм відшкодування моральної шкоди передбачає надання права на застосування зазначеного способу захисту цивільних прав і інтересів у випадках, коли з огляду на суть порушених немайнових прав застосування всіх інших засобів юридичного впливу не забезпечує мінімізації завданих особі немайнових витрат ефективніше, ніж таке відшкодування моральної шкоди
Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України). Справедливістю є оптимальний баланс інтересів осіб, з урахуванням засад розумності і добросовісності. Виходячи з цих засад та дотримуючись загальновідомого принципу, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Таким чином, позовні вимоги потерпілої ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме: з ОСОБА_4 необхідно стягнути 100 000 грн на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
В іншій частині позову про стягнення моральної шкоди слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
У разі ухвалення обвинувального вироку згідно ч. 1 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Таким чином, для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу: стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Наведене відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц.
Однак цивільним позивачем не надано належних документів, які б підтверджували факт понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх конкретний розмір.
За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити факт понесення заявлених витрат, їх розмір та зв`язок із цим кримінальним провадженням.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є документально не підтвердженою, а тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави необхідно стягнути процесуальні витрати - документально підтверджені витрати щодо проведення наступних експертиз:
- судова авто-технічна експертиза технічного стану автомобіля «ГАЗ3309», д.н.3. 047070В, вартістю 3029 (три тисячі двісті двадцять дев?ять) гривень 12 копійок;
- судова транспортно-трасологічна експертиза, вартістю 3029 (три тисячі двісті двадцять дев?ять) гривень 12 копійок;
- судова авто-технічна експертиза по дослідженню обставин ДТП, вартістю 3786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) гривень 40 копійок.
Процесуальні витрати за проведення вказаних експертиз, в сумі 9844 гривень 54 копійки, підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирати.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 100, 118, 124, 129, 286, 349, 368, 370, 374, 375 КПК України,
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 51000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі ч. 4 ст. 53 КК України призначити обвинуваченому ОСОБА_4 , виплату штрафу із розстрочкою певними частинами строком на 10 (десять) місяців рівними платежами по 5100 (п`ять тисяч сто) гривень, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому даний вирок набере законної сили.
Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами він зобов`язаний сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу він має повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату відповідної частини штрафу. Згідно з частиною 4 статті 26 КВК України у разі несплати ним чергового платежу штрафу, призначеного як основне покарання, з розстрочкою його виплати, суд через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не обирати.
Цивільний позов адвоката ОСОБА_7 в інтересах потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково. Стягнути на її користь із обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальні збитки у розмірі 10 095 грн. 01 коп., компенсацію моральної шкоди в сумі 100 000 (сто тисяч) грн., в іншій частині – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 9 844 грн. 64 коп.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду від 08.08.2024 року - скасувати.
Речові докази:
- автомобіль марки «ГАЗ 3309», д.н.з. НОМЕР_2 - повернути власнику.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд міста Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua