Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №456/4834/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4834/26

Провадження № 2/456/2871/2026

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М. ,

з участю секретаря судового засідання Сунак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрийської міської ради Львівської області, з участю третьої особи Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок, -

ВСТАНОВИВ :

Стислий виклад позицій сторін та інших учасників справи.

Позивачка ОСОБА_2 , звернулась з позовом до Стрийського міськрайонного суду Львівської області, в якому просить ухвалити рішення, яким визнати за нею право приватної власності на самочинно збудований житловий будинок садибного типу літ. «Б-2», загальною площею 117,6 кв.м, житловою площею 69,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікатор об`єкта у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва 01.2381965.4925708.20260612.00.0000.36, на земельній ділянці з кадастровим номером 4611200000:08:011:0005.

В обґрунтування позовних вимог позивачка покликається на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2025 вона набула у власність житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, а також земельну ділянку площею 0,0348 га, кадастровий номер 4611200000:08:011:0005, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . У 2026 році попередній житловий будинок було знесено, після чого на його місці, у межах старого фундаменту, позивачка спорудила новий житловий будинок, який пройшов технічну інвентаризацію та обстеження, за результатами якого встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації. Водночас будинок збудовано без виготовлення проєктної документації та отримання документів, що надають право на виконання будівельних робіт. За результатами звернення до Державної інспекції архітектури та містобудування України позивачці роз`яснено, що спрощений порядок прийняття в експлуатацію не поширюється на об`єкти, збудовані у 2026 році. Посилаючись на те, що будинок розташований на належній їй земельній ділянці, відповідає вимогам безпечної експлуатації, не суперечить містобудівній документації та не порушує прав інших осіб, позивачка вважає судовий захист належним способом оформлення права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна. З огляду на викладене, позивачка просить суд визнати за нею право власності на самочинно збудований житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача Стрийської міської ради у запропонований строк, відзив на позовну заяву не подав, однак скерував до суду заяву, у якій зазначив, що за відсутності у матеріалах справи доказів які вказують на порушення прав третіх осіб, Стрийська міська рада не заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 ..

Представник третьої особи - Державної інспекції архітектури та містобудування України, скориставшись системою «Електронний суд» подав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що до повноважень ДАІМ належить здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а також виконання дозвільних і реєстраційних функцій у сфері будівництва. Посилаючись на положення земельного та цивільного законодавства, ДІАМ звертає увагу на порядок здійснення забудови земельних ділянок, умови набуття права власності на новостворене нерухоме майно та правові підстави визнання права власності на самочинно збудовані об`єкти. Зокрема, наголошує на необхідності встановлення права позивача на земельну ділянку, відповідності цільового призначення ділянки збудованому об`єкту, дотримання будівельних норм і правил та відсутності порушень прав інших осіб. Підсумовуючи, просили розглянути справу за наявними в матеріалах справи матеріалами, враховуючи подані письмові пояснення ДІАМ.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали. Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.08.2026 року головуючим суддею щодо розгляду вищевказаної позовної заяви визначено суддю Янів Н.М..

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н.М. 24.08.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н.М. від 27.08.2026 року, після усунення недоліків, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 17.09.2026 року о 11:30 год. у залі судових засідань у приміщенні Стрийського міськрайонного суду Львівської області, що за адресою: вул. Т. Шевченка, 89, м. Стрий, Стрийський район, Львівська область

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17.09.2026 року закрито підготовче провадження у даній справі. Призначено справу до судового розгляду по суті 29.09.2026 року о 14:30 год. у приміщенні Стрийського міськрайонного суду Львівської області (вул. Шевченка, 89, м. Стрий, Львівська область).

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 29.09.2026 року у судовому засіданні оголошено перерву.

Сторони у справі належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час призначеного судового засідання по їх справі щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження.

Поряд з цим, представник позивача – адвокат Мокрицький І.П. подав до суду клопотання про розгляд справи у відсутності позивача та його представника, додатково зазначивши, що позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить таку задовольнити

Представник відповідача Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, на виклик суду не з`явився, однак подав до суду заяву, у якій просить проводити розгляд справи у його відсутності.

Представник третьої особи - Державної інспекції архітектури та містобудування України у судове засідання не з`явився, однак у письмових пояснення просив проводити розгляд справи у його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи.

Розгляд справи по суті відбувся 27.10.2026 року.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Встановленні судом фактичні обставини справи.

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Судом встановлено, що 07.07.2025 року на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л.І. реєстровий №625, позивачка ОСОБА_1 придбала житловий будинок з прилеглими до нього господарською будівлею та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0348 га, кадастровий номер 4611200000:08:011:0005, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності позивачки на житловий будинок було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.07.2025 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №486555829 від 20.07.2026 року.

Крім того, право власності позивачки на земельну ділянку кадастровий номер 4611200000:08:011:000 було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.07.2025р. про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №486558057 від 20.07.2026 року.

Також судом встановлено, що в 2026 році позивачкою було проведено демонтаж попереднього житлового будинку, який знаходився за адресою: АДРЕСА_1 .

Надалі, 21.07.2026 року атестованою особою ОСОБА_3 (сертифікати АЕ007497, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) було проведено обстеження та видано висновок про знищення/знесення майна, реєстраційний номер документу DT01:6049-1572-3967-0723.

На підставі зазначеного вище висновку 21.07.2026 року речове право на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 67 кв.м., житловою 49,8 кв.м. було припинено, про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №487191715 від 23.07.2026 року.

В кінці липня 2026 року позивач без виготовлення проектної документації та без отримання дозвільних документів, розпочала, на місці знесеного будинку в межах його старого фундаменту, спорудження нового будинку, будівництво якого було завершено на початку серпня 2026 року.

Відтак, 10.08.2026 року ФОП ОСОБА_4 було проведено його технічну інвентаризацію та виготовлено технічний паспорт, реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності ТI01-5778-8860-2056-4182 Редакція 2. Згідно даних технічної інвентаризації характеристики житлового будинку є такими: загальна площа будинку: 117,6 кв.м; житлова площа: 69,5 кв.м; кількість поверхів: 2; кількість житлових кімнат: 4; площа забудови: 76,0 кв.м; рік завершення будівництва: 2026, ідентифікатор об?єкта у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва 01.2381965.4925708.20260612.00.0000.36, на земельній ділянці з кадастровим номером 4611200000:08:011:0005. Проте згідно даних того ж техпаспорта будівництво є самочинним.

Також 18.08.2026 сертифікованим експертом Кравець Андрій Володимирович (сертифікати АЕ007497, АЕ 003820, АЕ 003757) було проведено обстеження новозбудованого Позивачем будинку реєстраційний №TO01:6833-0680-4353-6204 згідно якого встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації, на підтвердження чого у матеріалах справи знаходиться копія витягу з реєстру будівельної діяльності, щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та звіту про проведення технічного обстеження.

Поміж тим 04.08.2026 року позивачкою скеровано до ДІАМ звернення з проханням надати роз`яснення, щодо можливості прийняття в експлуатацію індивідуального житлового будинку, збудованого на земельній ділянці, що перебуває у приватній власності заявника, за відсутності документів, які надавали право на виконання будівельних робіт.

У свою чергу 19.08.2026 року Державна інспекція архітектури та містобудування України листом №6557/03/18-26 повідомила, що передумовою для державної реєстрації права власності на новозбудований об?єкт нерухомого майна є отримання дозвільних документів у сфері містобудівної діяльності, у тому числі документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна, а також документів, що засвідчують наявність речових прав на земельну ділянку. У цьому ж листі ДІАМ зазначила, що спрощений порядок прийняття в експлуатацію без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, так звана «будівельна амністія», поширюється на певні категорії об?єктів, зокрема індивідуальні житлові будинки, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року.

Спірний житловий будинок створений у 2026 році, що підтверджується технічним паспортом та відомостями технічного обстеження, тому спрощений порядок прийняття в експлуатацію, передбачений для об?єктів, збудованих до 09.04.2015, до нього не застосовується.

Поряд з цим, судом також встановлено, що згідно копії нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_5 , від 15.09.2026 року за реєстровим №955, посвідченої приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Мірчук Л.І. – ОСОБА_5 надав згоду позивачці ОСОБА_1 на проектування, будівництво та проведення будівельно-ремонтних робіт житлового будинку на суміжній ділянці з можливістю блокування стіни будинку ОСОБА_5 з будинком позивачки.

Так, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки: 494265929 від 16.09.2026 ОСОБА_5 є власником будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 4611200000:08:011:0025, за адресою: АДРЕСА_1 .

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених цим Кодексом, зокрема, статтею 82 ЦПК України, яка закріплює підстави звільнення від доказування.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин першої-третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно частини четвертої статті 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно із статтею 376 ЦК суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки.

Право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв`язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, а саме об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

Частиною третьою статті 375 ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до частини п`ятої статті 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Мотиви, з яких виходив суд та висновки за результатами розгляду позовної заяви.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи № 6-1328цс15, зазначено, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 за № 6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва )» визначено, що відповідно до статті 376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки; про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинно будівництво.

Так, згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, а саме об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

Аналізуючи наведене в сукупності, суд вважає, що чинне законодавство передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за умови встановлення обставин, визначених статтею 376 ЦК України.

Судом встановлено, що об`єкт самочинного будівництва, зведений позивачкою, відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, на якій він розташований, не суперечить будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, а також державним стандартам.

Крім того, судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення внаслідок такого будівництва прав та законних інтересів третіх осіб.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що наявні передбачені законом підстави для визнання за позивачкою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

При цьому визнання права власності в судовому порядку є належним способом захисту її майнових прав за встановлених у справі обставин, з подальшим оформленням та прийняттям об`єкта в експлуатацію у порядку, визначеному чинним законодавством. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 242, 259, 264-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Стрийської міської ради Львівської області, з участю третьої особи Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право приватної власності на самочинно збудований житловий будинок садибного типу літ. «Б-2», загальною площею 117,6 кв.м, житловою площею 69,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікатор об`єкта у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва 01.2381965.4925708.20260612.00.0000.36, на земельній ділянці з кадастровим номером 4611200000:08:011:0005.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя Назар ЯНІВ