Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №708/212/26 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 708/212/26

Провадження № 22-ц/821/1640/26

Категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Василенко Л. І.,

суддів: Фетісової Т. Л., Сіренка Ю. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Чигиринський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Безвершенко Ірини Сергіївни на ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 02 червня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Чигиринський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства на період перебування ОСОБА_2 в лавах ЗСУ,

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Безвершенко І. С. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 02.03.2026 позовна заява залишена без руху з наданням позивачці строку на усунення її недоліків.

13.03.2026 від представника позивачки - адвоката Безвершенко І. С. надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 01.04.2026 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, справа призначена до підготовчого засідання.

19.05.2026 на адресу Чигиринського районного суду Черкаської області надійшло клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі. На обґрунтування поданого клопотання зазначив, що наразі він проходить військову службу за контрактом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 , тому не може приймати участь у розгляді справи з об`єктивних причин. До поданого ним клопотання долучив відповідні докази на підтвердження його перебування у складі ЗСУ.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 02.06.2026 зупинено провадження у даній цивільній справі на період перебування ОСОБА_2 в лавах ЗСУ.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Безвершенко І. С. оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати ухвалу суду від 02.06.2026, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі № 754/947/22 дійшла висновку про імперативний характер п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та обов`язок суду зупинити провадження у разі перебування сторони у складі ЗСУ.

Разом із тим обставини даної справи є істотно відмінними від обставин даної справи.

Предметом спору у даній справі є встановлення батьківства щодо чотирьох неповнолітніх дітей.

Вказує, що у справі наявний самостійний та особливо захищений законом інтерес дітей, який підлягає оцінці під час вирішення будь-якого процесуального питання.

Зазначає, що оскаржувана ухвала взагалі не містить будь-якого аналізу прав дітей, принципу найкращих інтересів дитини, положень Конвенції про права дитини чи практики Європейського суду з прав людини.

Суд фактично поставив реалізацію прав чотирьох дітей на становлення свого походження у залежність від строку проходження відповідачем військової служби, який на момент постановлення ухвали є невизначеним.

Вказує, що зупинення провадження на невизначений строк порушує право дітей на розгляд справи упродовж розумного строку.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначає, що відповідач самостійно підготував та направив до суду клопотання про зупинення провадження, долучив необхідні документи та реалізував належні йому процесуальні права. Це свідчить про те, що він підтримує зв`язок із судом, має доступ до поштового зв`язку та може вчиняти процесуальні дії.

Жодного доказу того, що відповідач позбавлений можливості брати участь у справі, матеріали не містять. За таких умов висновок суду про неможливість участі відповідача у розгляді справи є передчасним та таким, що не ґрунтується на встановлених обставинах.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною 2 ст. 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені, зокрема, у п. 14 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, яка регламентує обов`язок суду зупинити провадження у справі, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відтак, приписи п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України мають своєю метою захист процесуальних прав учасника цивільного процесу, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Вони покликані забезпечити об`єктивний розгляд справи та реалізацію процесуальних прав, зокрема, військовослужбовців.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25) сформулювала правовий висновок, згідно з яким з моменту введення в Україні воєнного стану (24 лютого 2022 року) Збройні Сили України та інші військові формування в цілому вважаються такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.

У цій же постанові Велика Палата відступила від попередніх висновків касаційних судів, зазначивши, що вимога доводити залучення конкретної військової частини до бойових дій або переведення її на штат воєнного часу є надмірним формалізмом. Верховний Суд чітко визначив, що належним доказом для зупинення провадження є, зокрема, довідка форми № 5, яка підтверджує сам факт перебування особи на військовій службі.

Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у даній справі, суд, з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, виходив зі свого процесуального обов`язку зупинення провадження у справі з огляду на те, що відповідач ОСОБА_2 наразі проходить військову службу у складі ЗСУ за контрактом, що підтверджено відповідними документами, зокрема контрактом від 24.05.2024 та довідкою.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Верховний Суд у постанові від 27.05.2026 у справі №344/432/24 вказав на те, що зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України у справі, що стосується захисту конституційного права дитини на утримання, суперечить задекларованій державою засаді охорони дитинства та є порушенням права на судовий захист, яке згідно частини 2 статті 64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану. Це пов`язано з тим, що право на судовий захист є фундаментом сучасного конституційного ладу.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що спір про визнання батьківства стосується прав дитини, в тому числі на забезпечення її належного утримання і має пріоритетний, соціально значущий характер, що вимагає своєчасного судового розгляду та недопущення його безпідставного затягування. У спорах щодо утримання дітей суди повинні забезпечити право останніх на своєчасне та належне утримання, навіть за умов воєнного стану. Затягування розгляду справи шляхом зупинення провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України може призвести до порушення прав дитини.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність достатніх підстав для зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК, у спірних правовідносинах, що стосуються утримання дитини, суду необхідно забезпечити справедливий баланс між конкуруючими інтересами дитини, яка має право на розгляд протягом розумного строку справи, що стосується майнових прав дитини та забезпечення її належного матеріального утримання одним з батьків, та гарантіями одного з батьків, який проходить військову службу, на зупинення провадження у справі на час проходження військової служби, змагальність та диспозитивність цивільного судочинства.

Зупиняючи провадження в даній справі до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, суд першої інстанції керувався п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.

Разом з тим, практика Верховного Суду вказує на те, що під час застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Спір про визнання батьківства, в даному випадку стосується, в тому числі, забезпечення належного утримання дітей і має пріоритетний, соціально значущий характер, що вимагає своєчасного судового розгляду та недопущення його безпідставного затягування. У спорах щодо дітей суди повинні забезпечити право останніх на своєчасне та належне утримання, навіть за умов воєнного стану.

Однак, поза увагою суду першої інстанції залишилися питання щодо додержання балансу інтересів між правами дітей та інтересами батька, який є військовослужбовцем.

Колегія суддів звертає увагу, що визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, спрямований на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Встановлення факту батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини (див. постанови Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 523/4928/17, від 8 жовтня 2025 року у справі № 570/1834/23).

Разом з тим, колегія суддів ураховує, що зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, фактично унеможливлює розгляд справи, яка безпосередньо стосується прав та інтересів дітей, на невизначений строк, що може становити порушення ст. ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 3 Конвенції про права дитини.

Враховуючи вище зазначене, висновок суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження у справі є передчасним, особливо з огляду на те, що предметом спору є встановлення походження дітей, а отже суд був зобов`язаний надати належну оцінку найкращим інтересам дітей, чого зроблено не було.

Крім того, суд не врахував, що саме по собі проходження відповідачем військової служби не свідчить про його повне позбавлення можливості реалізовувати право на судовий захист.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду – скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Безвершенко Ірини Сергіївни задовольнити.

Ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 02 червня 2026 року скасувати, а матеріали справи № 708/212/26 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Текст постанови складено 29 жовтня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: Т. Л. Фетісова

Ю. В. Сіренко