Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №711/11540/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 711/11540/25

Провадження № 22-ц/821/1901/26

Категорія: 331060000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Новікова О. М., Сіренка Ю. В.,

секретаря - Волошиної Н. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: Служба у справах дітей Черкаської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Гарбазея Дмитра Олександровича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 червня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Черкаської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування неповнолітнього на утриманні,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Гарбазей Д. О. звернувся до суду із позовом про встановлення факту перебування малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заяву мотивував тим, що 04.08.2012 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Стахановського міського управлінням юстиції у Луганській області, актовий запис № 266.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі народився син - ОСОБА_4 .

07.08.2017 рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова у справі № 638/8642/17 шлюб було розірвано. ОСОБА_4 залишився проживати разом зі своєю матір`ю.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.10.2022 у справі № 711/2620/22 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 червня 2022 року і продовжувати до досягнення дитиною повноліття.

09.03.2022 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, зареєстрований Черкаським відділом ДРАЦС у Черкаському районі Черкаської області Центральним МУ МЮ (м. Київ), актовий запис № 19.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у шлюбі народилися діти - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

У зв`язку зі збройною агресією рф проти України їхня сім`я, в тому числі і син дружини від першого шлюбу ОСОБА_4 , вимушена була покинути своє місце проживання та переїхати до м. Черкаси, набувши статусу внутрішньо переміщених осіб з місцем тимчасової реєстрації: АДРЕСА_1 .

Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради їхню сім`ю було визнано багатодітною, а їх з дружиною – багатодітними батьками з видачею їм посвідчення багатодітної сім`ї.

Вказує, що для підтвердження права позивача на відстрочку під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» необхідно встановлення факту перебування ОСОБА_4 на утриманні позивача.

У той же час у наведеному додатку № 5 до постанови КМУ від 16.05.2025 № 560 немає такого документу, що підтверджує таке утримання, як посвідчення багатодітної сім`ї.

Відповідно іншим чином, а ніж звернення до суду про встановлення факту перебування ОСОБА_4 на утриманні позивача, щоб підтвердити своє право на відстрочку, позивач не має.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.06.2026 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судом зазначено, що позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували, що в питанні виховання чи утримання дитини, батько ОСОБА_3 умисно ухиляється від виконання цих обов`язків чи реалізації своїх прав.

На думку суду, покази свідків у справі не є належними доказами ухилення відповідача від виконання ним батьківських обов`язків, оскільки, проживання одного з батьків окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Суд вважав, що задоволення позову про встановлення факту перебування неповнолітнього сина на утриманні впливатиме на права та законні інтереси відповідача, як батька дитини, оскільки в такий спосіб буде засвідчено невиконання чи неналежне виконання ним своїх обов`язків, що є підставою для негативних наслідків, таких як позбавлення батьківських прав, тощо.

Перебування відповідача за межами території України не свідчить про те, що він не бажає брати участь в утриманні і вихованні дитини, тобто свідомо й умисно нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Суд звернув увагу, що позивач не надав належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків і судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 не бажає спілкуватися з сином та брати участь в його вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

У матеріалах справи є заява ОСОБА_3 , відповідно до змісту якої він, знаходячись в здравому розумі та розуміючи свої дії, дає свою вільну і безумовну згоду на відмову від батьківських прав на свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Проте, суд наголосив, що вищезазначена заява датована 25.03.2019, тобто, 11 років тому.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 зверталась до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_8 .

Крім того, на думку суду, підстави для самостійного виховання та утримання дитини, зазначені позивачем, є способом ухилення від мобілізації під час воєнного стану в країні, який введений законодавчо.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Гарбазей Д. О. подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду необґрунтованим та незаконним.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_9 тимчасово не працює у зв`язку із доглядом за двійнятами, яким на момент подання апеляційної скарги лише 1 рік і 2 місяці. Жодних джерел доходу, окрім допомоги як внутрішньо переміщені особи та допомоги по догляду за дітьми до досягнення трьох річного віку, ОСОБА_2 не має.

Відтак ОСОБА_2 не має можливості з об`єктивних поважних причин надати належне утримання своєму синові ОСОБА_4 .

У свою чергу батько, ОСОБА_3 , не приймає взагалі жодної участі в утриманні свого сина.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 02.07.2026 остання складає 218655,13 грн.

Зазначає, що ОСОБА_3 не має жодних доходів та майна на території України, за рахунок яких добровільно або в примусовому порядку міг би утримувати свого сина.

Вказує, що з 2014 року ОСОБА_3 проживає на непідконтрольній території України, так як фактично поділяє погляди окупаційної влади. Востаннє ОСОБА_3 бачився із своїм сином у м. Харків у 2019 році.

25.03.2019 ОСОБА_3 нотаріально посвідчив заяву у приватного нотаріуса про повну відмову від своїх батьківських прав на ОСОБА_4 , якою фактично визнав відсутність повного бажання приймати участь в житті сина.

Вказує, що не лише батько ОСОБА_3 не виконує свого обов`язку з утримання сина, але і дід, ОСОБА_10 , та баба, ОСОБА_11 .

Ухвалення рішення про встановлення факту перебування ОСОБА_4 на утриманні ОСОБА_1 не впливатиме на права та законні інтереси відповідача, як батька дитини, так як встановлення такого факту жодним чином не обмежує його прав та не скасовує його обов`язків щодо власного сина.

Крім цього, зазначає, що на час розгляду справи в суді першої інстанції та на момент подання апеляційної скарги ОСОБА_1 не порушує жодних вимог військового обліку.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу

До Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому проти задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.06.2026 не заперечує, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Стахановського міського управління юстиції у Луганській області 15.10.2013 складено відповідний актовий запис № 570 (а.с. 13).

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.10.2022 у справі № 711/2620/22 встановлено, що «сторони ( ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ) 04.08.2012 зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Стахановського міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 266.

Від даного шлюбу сторони мають малолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується Свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 від 15.10.2013.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова 07 серпня 2017 року шлюб зареєстрований між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано.» (а.с. 15-16).

Вищезазначеним заочним рішенням стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.06.2022 і до досягнення дитиною повноліття.

У матеріалах справи міститься заява ОСОБА_3 від 25.03.2019, яка посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Шеренковим В. О., з якої вбачається, що ОСОБА_3 , знаходячись в здравому розумі та розуміючи свої дії, дав свою вільну і безумовну згоду на відмову від батьківських прав на свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Просить розглянути справу про позбавлення його батьківських прав на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без його участі в судовому засіданні (а.с. 59).

Згідно Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Черкаським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 09.03.2022 ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, актовий запис № 19. Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини – « ОСОБА_12 » (а.с. 9).

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 та Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданих Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 28.04.2025 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилися діти: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 17-18).

10.09.2025 постановою заступника начальника Алчевського відділу ДВС в Алчевському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колгана Р. В. відкрито виконавче провадження № 79077613 з виконання виконавчого листа № 711/2620/26 виданого 24.07.2025 Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.06.2022 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 23).

10.09.2025 заступником начальника Алчевського відділу ДВС в Алчевському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колганом Р. В. у виконавчому провадженні № 79077613 винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_3 (а.с. 24).

Згідно Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Алчевського відділу ДВС в Алчевському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 5920/23.1-31 від 23.09.2025, сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів складає 102651,38 грн станом на 31.08.2025 включно (а.с. 25).

Згідно копій довідок від 10.06.2022 № 7101-7501039021, від 22.05.2022 № 7101-5001638324, від 22.05.2022 № 7101-5002127191 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 є особами взятими на облік внутрішньо переміщеної особи та мають фактичне місце проживання/перебування АДРЕСА_1 (а.с. 8, 11, 14).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей. Дата видачі – 29.10.2025. Строк дії – 06.10.2031 (а.с. 49).

У матеріалах справи міститься Інформація Черкаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Черкаської міської ради Черкаської області від 27.06.2025 № 276, з якої вбачається, що ОСОБА_4 , 2013 року народження, зарахований до даного закладу 18 серпня 2023 року. При написанні заяви про зарахування дитини до школи мати ОСОБА_13 повідомила та написала, що рідний батько ОСОБА_3 із сім`єю не проживає, натомість надала контактні дані ОСОБА_1 , як другого чоловіка та вітчима ОСОБА_14 . За інформацією від класного керівника ОСОБА_15 протягом 2024/2025 навчального року, щодо навчання та виховання ОСОБА_14 спілкувалася з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 50).

Як вбачається з Пояснювальної записки класного керівника 5-Б класу ОСОБА_15 , їй відомо, що ОСОБА_1 бере безпосередню участь у шкільному житті учня 5-Б класу ОСОБА_4 . ОСОБА_16 є членом батьківського комітету, був задіяний у шкільних заходах класу. Інших осіб, які допомагали у шкільному житті ОСОБА_14 не спостерігалися. ОСОБА_17 знаходилася у декретній відпустці (двойнятка), не мала змоги приходити до школи, тому, спілкування з мамою було в телефонному режимі (а.с. 51).

З Пояснювальної записки тренера спортивного комплексу «СпортЛайф» ОСОБА_18 вбачається, що ОСОБА_1 бере безпосередню участь у спортивному житті ОСОБА_4 . Приводить на тренування, супроводжує на змаганнях, тощо. Сплату за тренування теж виконує він (а.с. 52).

Із руху коштів по картці клієнта АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 вбачається, що ним в період з грудня 2024 року по жовтень 2025 року здійснювалися перекази на рахунок ФОП ОСОБА_18 (а.с. 57).

З 01.06.2025 ОСОБА_2 призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 6000,00 грн (а.с. 58).

Як вбачається з довідки голови правління ОСББ «Гоголя-360» від 25.05.2025 № 15 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спільно з сім`єю проживає за адресою: АДРЕСА_1 . До складу сім`ї входять: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 48).

Відповідно до Договору оренди квартири у приватної особи від 26.09.2024 ОСОБА_1 (Орендар) та ОСОБА_19 (Орендодавець) уклали цей Договір про наступне: Орендодавець зобов`язується передати Орендарю житло для проживання в ньому термін 1 рік. Житло згідно до даного Договору є квартира загальною площею 60 кв.м, що розташована в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Орендна плата за користування житлом за один календарний місяць становить 17000,00 грн (а.с. 46-47).

Судом першої інстанції, під час розгляду справи, були допитані свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21 .

Свідок ОСОБА_20 зазначив, що з відповідачем вони однокласники. Після закінчення школи ОСОБА_22 переїхав проживати в м. Харків, після 2014 року свідок, також, переїхав туди і вони почали спілкуватися. З ОСОБА_23 свідок знайомий з того моменту як вони почали проживати разом з ОСОБА_22 . Свідок зазначив, що приблизно десь через півтора року після того, як ОСОБА_22 з ОСОБА_24 з`їхались, ОСОБА_14 почав називати ОСОБА_22 батьком. Свідку відомо, що ОСОБА_22 водить ОСОБА_14 на плавання. Іноді свідок разом з цією сім`єю проводять час з дітьми разом.

Свідок ОСОБА_21 зазначив, що ОСОБА_25 дуже піклується про сина ОСОБА_14 . Він навчав його їздити на велосипеді, водить його на плавання, коли виникає необхідність, він ходить на батьківські збори. Коли ОСОБА_22 захворів, то ОСОБА_22 лежав з ним у лікарні, бо у ОСОБА_24 не було можливості. Всі кошти в школі здає саме ОСОБА_22 . Всі функції батька виконує саме він. По сьогоднішній день дитина сприймає його як батька, а ОСОБА_26 як сина.

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

ОСОБА_1 , представник ОСОБА_1 – адвокат Гарбазей Д. О., Єфимов О. О. та представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника ОСОБА_1 – адвоката Гарбазея Д. О. надійшло клопотання про неможливість прибути в судове засідання у зв`язку з поганим самопочуттям та появою ознак ОРВІ. Просить відкласти розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Гарбазей Д. О., подаючи клопотання про відкладення розгляду справи приведеного змісту, не долучає доказів перебування його на лікарняному саме у день судового засідання, 28.10.2026.

Колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2 , переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного.

У ст. 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

Частиною 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу. Суд може звільнити вітчима, мачуху від обов`язку по утриманню падчерки, пасинка або обмежити його певним строком, зокрема у разі: 1) нетривалого проживання з їхнім матір`ю, батьком; 2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини (ст. 268 СК України).

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (ст. ст. 164, 180 СК України).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов`язок батьків виховувати і утримувати свою дитину презюмується як нерозривно пов`язаний з особами батьків та народження ними дитини.

Вітчим має особливий правовий статус, що істотно відрізняється від статусу батька, усиновлювача, опікуна чи піклувальника та має звужений обсяг прав і обов`язків щодо пасинка, падчерки в силу закону.

У вітчима відсутній правовий обов`язок утримувати дитину дружини, а таке утримання може здійснюватися ним добровільно на підставі власного волевиявлення.

Для підтвердження утримання дитини вітчимом необхідне існування (настання) обставин, на підставі яких обсяг прав біологічного батька обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо утримання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо утримання дитини.

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) та у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23), від 18 жовтня 2024 року у справі № 613/1674/23 (провадження № 61-5903св24), від 06 листопада 2024 року у справі № 468/1025/23 (провадження № 61-14070св23).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Так, у постанові від 14.12.2023 у справі № 160/11228/23 Верховний Суд зазначив, що заявник, перебуваючи у шлюбі з громадянкою, яка є матір`ю дітей, має право на участь у вихованні цих дітей (за умови проживання однією сім`єю). При цьому обов`язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, перебування фізичної особи на утриманні.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17.06.2024 у справі № 753/21178/21 та від 11.09.2024 у справі № 335/4669/23.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач просив установити факт перебування малолітнього ОСОБА_4 на його утриманні.

Метою встановлення зазначеного ОСОБА_1 визначив можливість підтвердження права на відстрочку під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до п. 3 ч. 12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

ОСОБА_1 вказував, що на час укладення шлюбу з ОСОБА_2 у неї вже був син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на даний час перебуває на його утриманні. Крім того, у шлюбі з ОСОБА_2 у них народилися ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З долучених до матеріалів справи письмових доказів вбачається, що батьком ОСОБА_4 є відповідач ОСОБА_3 .

Згідно копії заяви від 25.03.2019, посвідченої приватними нотаріусом, ОСОБА_3 відмовився від батьківських прав на свого сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги заяву ОСОБА_3 від 25.03.2019, оскільки не доведено її актуальності та безумовності на час розгляду даної справи, враховуючи, що пройшло 11 років з дня написання вказаної заяви.

Апеляційний суд зазначає, що у малолітнього ОСОБА_4 є батько ОСОБА_3 та мати ОСОБА_2 , які за нормами права, зобов`язані його утримувати, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі між собою та, чи проживають разом з дітьми або окремо від них.

Факт перебування на утримані дітей особою, яка не є їхнім батьком, не може встановлюватись у безспірному порядку або за згодою матері або батька дітей.

Апеляційний суд наголошує на тому, що факт перебування дітей на утриманні власних батьків, не потребує юридичного встановлення, оскільки такий обов`язок закріплено законодавством.

Позивач є вітчимом по відношенню до ОСОБА_4 та ним не надано достатніх переконливих доказів того, що батько ОСОБА_3 із поважних причин не може надавати йому належного утримання, тоді як у сімейному законодавстві закріплений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття та принцип невідчужуваності сімейних обов`язків і неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків утримання і виховання дитини.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідач ОСОБА_3 , який є батьком малолітнього ОСОБА_4 , не здатний виконувати свої батьківські обов`язки щодо сина, зокрема щодо його матеріального забезпечення, або позбавлений у встановленому законом порядку можливості їх здійснювати. Наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів сама по собі не звільняє його від виконання батьківських обов`язків, зокрема щодо утримання дитини.

Крім того, обов`язок вітчима утримувати дитину виникає лише за умови відсутності в неї родичів першого та другого ступеня спорідненості. Натомість відповідачка у справі ОСОБА_2 є матір`ю малолітнього, проживає разом із ним та зобов`язана утримувати його до досягнення ним повноліття незалежно від наявності офіційного доходу.

Участь позивача в утриманні дитини його дружини є його правом, а не обов`язком, тому правові підстави для встановлення факту перебування ОСОБА_4 на утриманні позивача як його вітчима відсутні.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те що ОСОБА_3 не сплачує аліменти та згідно нового розрахунку, який долучений до апеляційної скарги, заборгованість зі сплати аліментів становить 218655,13 грн, то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки наведені обставини не можуть бути підставою для задоволення позову за відсутності передбачених законом умов для встановлення відповідного юридичного факту.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Водночас, долучаючи оновлений розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 02.07.2026 та копію військово-облікового документу, ОСОБА_1 не заявлено вмотивованого клопотання щодо його долучення, у зв`язку з чим дані докази, у відповідності до ч. 8 ст. 83 ЦПК України, не приймаються до розгляду апеляційним судом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням зазначеного, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні, на думку колегії суддів, є правильним.

Відтак, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гарбазея Д. О. підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гарбазея Дмитра Олександровича - залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 червня 2026 року -залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 29 жовтня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. М. Новіков

Ю. В. Сіренко