Суд: Черкаський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №696/483/26
Суддя: Новіков О. М.
ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/2082/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №696/483/26 Категорія: 310000000Білопольська Н.А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.,
за участю секретаря Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Виконавчого комітету Кам`янської міської ради на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 30 червня 2026 року у справі за позовом Виконавчого комітету Кам`янської міської ради, як органу опіки та піклування, в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, -
в с т а н о в и в:
У березні 2026 року Виконавчий комітет Кам`янської міської ради, як орган опіки та піклування, звернувся до суду із вказаним позовом в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , обгрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 є матір`ю малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини записаний відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.
ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеними особами з м. Добропілля, Донецької області, проживають на території Кам`янської громади з жовтня 2025 року.
Відповідно до характеристики, наданої старостою Телепинського старостинського округу, за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_2 , крім дитини, також проживають ОСОБА_3 - мати ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - баба ОСОБА_2 , ОСОБА_5 - цивільний чоловік ОСОБА_3 . За час проживання на території сільської ради вказані особи зарекомендували себе з негативної сторони.
24 березня 2026 року до служби у справах дітей надійшло повідомлення від працівників СПД № 1 ВП 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, які прибули на виклик в сім`ю ОСОБА_2 , де було встановлено, що мати дитини ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розпивали алкогольні напої та мали ознаки алкогольного сп`яніння, поводили себе агресивно. Подальше перебування малолітньої ОСОБА_1 у вказаній сім`ї моло ознаки небезпечності.
Спеціалістами служби у справах дітей виконавчого комітету Кам`янської міської ради, фахівцем із соціальної роботи КУ «Центр надання соціальних послуг Кам`янської міської ради» та старшим інспектором сектору ювенальної превенції Черкаського РУП було здійснено виїзд в сім`ю ОСОБА_2 для проведення оцінки рівня безпеки дитини. На час проведення оцінки мати дитини ОСОБА_2 мала ознаки алкогольного сп`яніння. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 також мали ознаки алкогольного сп`яніння, поводили себе агресивно, висловлювалися нецензурною лайкою. У вказаній обстановці дитини перебувала у вкрай наляканому стані, постійно плакала, проявляла ознаки емоційного напруження. Зовнішній вигляд дитини свідчив про занедбаність: тіло та одяг були брудні та неохайні, що вказує на відсутність належного догляду.
Відповідно до висновку акту оцінки рівня безпеки дитини її подальше перебування в сім`ї ОСОБА_2 було визначено дуже небезпечним. Малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було направлено до дитячого відділення КНП «Кам`янська багатопрофільна лікарня» для медичного огляду.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 24 лютого 2026 року № 130 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з безпосередньою загрозою її життю було відібрано у її матері ОСОБА_2 .
Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_2 умови проживання в будинку на час обстеження були незадовільні. Недотримані санітарні вимоги, в будинку відчувався неприємний запах. Для дитини відсутнє облаштоване належним чином спальне місце. Постільна білизна та дитячий одяг знаходилися у брудному стані. Запас продуктів харчування, засобів гігієни, речей для розвитку дитини та речей першочергового вжитку мінімальний.
Відповідно до акту оцінки потреб сім`ї ОСОБА_2 від 26 березня 2026 року в сім`ї наявні складні життєві обставини. Основними їх чинниками є низький рівень батьківського потенціалу та ухилення матері від виконання батьківських обов`язків.
Відповідно до повідомлення СПД № 1 ВП № 2 Черкаського РУП ГУНП на ОСОБА_2 складено адміністративні протоколи від 02 березня та 24 березня 2026 року за ч. 1 ст. 184 КУпАП за неналежне виконання батьківських обов`язків.
Також відповідно до інформації правоохоронних органів протягом березня 2026 року було здійснено виїзди в сім`ю ОСОБА_2 по причині бійок та скандалів у сім`ї. Виїзди через зазначені причини у вказану сім`ю відбувалися і раніше.
На засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 27 березня 2026 року ОСОБА_2 визнала, що факти про зловживання нею алкогольними напоями, сварки та бійки у їхній сім`ї відповідають дійсності. Зазначила, що не розуміла, що така обстановка у сім`ї може зашкодити фізичному та психологічному стану здоров`я дитини.
Як вважає сторона позивача, наявна реальна загроза життю та здоров`ю дитини, що є підставою для відібрання у матері малолітньої дитини без позбавлення батьківських прав.
Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 30 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що, на момент відібрання дитини, існували несприятливі умови для життя і здоров`я дитини, але за час розгляду справи у суді відповідач виправила ситуацію, поліпшила побутові умови з метою повернення дитини у сім`ю.
Разом з тим докази сторони позивача, спрямовані на доведення фактів існування в сім`ї небезпечної обстановки для життя, здоров`я і морального виховання дитини, без сукупності інших доказів, які є актуальними на час розгляду справи у суді, не можуть стверджувати обставин, на які посилається сторона позивача, та бути передумовою для відібрання дитини.
Суд зауважив, що сам факт звернення органу опіки та піклування до суду з позовом про відібрання дитини у матері та тимчасове влаштування дитини є достатнім стимулюючим заходом щодо спонукання відповідача змінити ставлення до виховання дитини, піклування про її фізичний і духовний розвиток, спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, засвоєння нею загальновизнаних норм моралі та більш активної участі матері у її вихованні.
Суд врахував, що поведінка відповідача змінилась, вона зробила для себе висновки, бажає виконувати батьківські обов`язки, любить свою дитину і демонструє своїм ставленням дійсне бажання жити з дитиною та опікуватись нею.
За тривалий час розгляду справи у суді ОСОБА_2 твердо довела своє бажання виховувати власну дитину та дбати про неї. Судом взято до уваги те, що відповідач визнає та усвідомлює свою поведінку, не приховує свого негативного ставлення до власної поведінки, робить висновки. В ході розгляду справи відповідач проявляла емоційність щодо дитини, вжила всіх заходів на усунення обставин, що викликали відібрання дитини. Проявляла занепокоєність та докладала зусиль по зібранню доказів на спростування обставин позову, тобто довела, що виправилась та в повній мірі усвідомила обставини, що спонукали до пред`явлення позову. Довела зміну власної поведінки в кращу сторону.
28 липня 2026 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга від ВК Кам`янської міської ради, в якій, вказуючи на незаконність та необґрунтованість рішення суду, ухвалення його за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків викладених у рішенні суду обставинам справи, просив скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції зосередився на формальних проявах (бажанні виховувати дитину, наявності фотографій, телефонному спілкуванні тощо), натомість не перевірив головне — чи усунуто відповідачем реальні причини та ризики (домашнє насильство, антисанітарія, зловживання алкоголем), які стали підставою для негайного відібрання малолітньої дитини відповідно до ст. 170 СК України.
Вказує, що судом неналежно оцінено матеріали справи щодо проходження відповідачем соціального супроводу. Мати формально ставилася до заходів, пропускала зустрічі із психологом та фахівцем, не набула необхідних батьківських компетентностей і не усвідомила вікових потреб дитини.
Висновок суду першої інстанції про те, що мати стала на шлях виправлення, ґрунтується виключно на припущеннях, її власних поясненнях та показаннях її матері (яка зазначала лише про необхідність постійної сторонньої допомоги у догляді за дитиною, що не свідчить про самостійну спроможність відповідача). Письмові пояснення щодо нібито працевлаштування також не підтверджують стабільного доходу та матеріальної спроможності.
Суд першої інстанції фактично переклав ризики на малолітню дитину, вирішивши повернути її на підставі очікувань можливих змін у майбутньому. З огляду на практику Верховного Суду (зокрема у справах № 752/24036/18, № 757/54135/21-ц, № 607/5191/24), формальне повернення дитини без повного усунення небезпеки недопустиме.
Крім того, суд відхилив висновок органу опіки та піклування про наявність підстав для відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, не навівши у рішенні належних мотивів та переконливих доказів на його спростування.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 07 грудня 2023 року, актовий запис № 313 (а.с. 6).
Водночас із повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00057342741 від 26 березня 2026 року вбачається, що відомості про батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 7-8).
Із наданого акту проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 24 березня 2026 року, складеного комісією у складі начальника ССД виконавчого комітету Кам`янської міської ради Кіян О.В., фахівця КУ «Центр надання соціальних послуг Кам`янської міської ради» Майбороди А.С. та представників сектору ювенальної превенції Черкаського РУП Виноградової О.В. та ОСОБА_6 , вбачається, що було зроблено висновок про негайне відібрання дитини у батьків, оскільки дитина перебувала в середовищі, де дорослі особи мали ознаки алкогольного сп`яніння та ознаки домашнього насильства (а.с. 9-13).
Рішенням виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 24 березня 2026 року № 10 вирішено негайно відібрати малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку з безпосередньою загрозою її життю, у її матері ОСОБА_2 (а.с. 14).
Наказом служби у справах дітей виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 24 березня 2026 року № 13 передано на тимчасове влаштування дитину, яка залишилася без батьківського піклування, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_7 , що функціонує за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 29).
Як вбачається з довідки-характеристики Телепинського старостинського округу від 25 березня 2026 року № 76-Р, ОСОБА_2 проживає з 27 жовтня 2025 року в АДРЕСА_1 , як внутрішньо переміщена особа з Донецької області ( АДРЕСА_3 ) та має такий склад сім`ї: ОСОБА_3 – мати, 1980 року народження; ОСОБА_5 – співмешканець матері, 1974 року народження; ОСОБА_1 – дочка, 2023 року народження, ОСОБА_4 – баба, 1944 року народження. В сім`ї часті сварки, на які неодноразово приїздила поліція (а.с. 15).
Окрім того, суду надано довідку від 28 жовтня 2025 року № 7113-7002337988 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16).
З акту № 48 обстеження умов проживання від 24 березня 2026 року за місцем проживання сім`ї ОСОБА_2 комісія у складі начальника ССД виконавчого комітету Кам`янської міської ради Кіян О.В., фахівця КУ «Центр надання соціальних послуг Кам`янської міської ради» Майбороди А.С. та старшого інспектора сектору ювенальної превенції Черкаського РУП Виноградової О.В. зробила висновок, що дитина перебуває у середовищі, де дорослі особи мають ознаки алкогольного сп`яніння, наявні ознаки домашнього насильства, відсутні належні умови для проживання та догляду дитини, що створює загрозу життю та здоров`ю дитини (а.с. 17).
Водночас надано акт оцінки потреби сім`ї/особи, розпочатого 24 березня 2026 року та завершеного 26 березня 2026 року, з якого вбачається, що дитина мала занедбаний вигляд. Дитину було відібрано відповідно до рішення виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 24 березня 2026 року № 130 (а.с. 18-21).
Також суду надано висновок оцінки потреб сім`ї від 26 березня 2026 року, де основними ознаками та чинниками, що спричиняють складні життєві обставини, зазначено ухилення від виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 (а.с. 22 -23).
Як вбачається із повідомлень Черкаського районного управління поліції в Черкаській області від 25 березня 2026 року № 51787-2026 та від 16 квітня 2026 року № 66574-2026, на ОСОБА_2 02 березня та 25 березня 2026 року складені адміністративні протоколи за ч. 1 ст. 184 КУпАП за неналежне виконання батьківських обов`язків та рекомендовано припинити вживати алкогольні напої, піклуватися краще про дитину, так як подібні вчинки можуть нанести шкоду її психічному здоров`ю (а.с. 24, 78).
Водночас за вироком Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 24 липня 2025 року затверджено угоду про визнання винуватості та визнано винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами покарання у вигляді одного року позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України. Застосовано до ОСОБА_8 обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми кривдників у порядку п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України строком три місяці (а.с. 26-27).
Рішенням № 7/23 виконавчого комітету Кам`янської міської ради Черкаської області від 27 березня 2026 року рекомендовано виконавчому комітету Кам`янської міської ради прийняти рішення, яким затвердити висновок про доцільність відібрання малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у її матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав (а.с. 30-31).
Одночасно рішенням виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 27 березня 2026 року № 13 вирішено затвердити висновок про доцільність відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав (а.с. 3).
Згідно з висновком виконавчого комітету Кам`янської міської ради визнано доцільним відібрати малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у її матері ОСОБА_2 , без позбавлення батьківських прав (а.с. 3 (на звороті) - 4).
Під час судового розгляду з`ясовано, що на даний час ОСОБА_5 , який проходив програму кривдників, у зв`язку із скасуванням звільнення від покарання з випробуванням за вироком Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 24 липня 2025 року за ст. 126-1 КК України, направлений для відбування реального покарання у вигляді одного року позбавлення волі.
В якості доказів суду в ході судового розгляду стороною позивача були надані письмові пояснення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 від 17 квітня 2026 року, з яких вбачається, що на момент влаштування дитини у їхню сім`ю вона перебувала в занедбаному стані. За період перебування у їх сім`ї дитина додала у вазі 800 грамів, що свідчить про поступове покращення її фізичного стану. Мати цікавиться про стан дитини, інколи відвідує її та передає речі, однак переданий одяг переважно не відповідає віку дитини та сезону, передані продукти харчування не відповідають віковим потребам дитини (а.с. 77).
Окрім того, надано повідомлення служби у справах дітей Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 16 квітня 2026 року № 01-20/152/1, з якого вбачається, що малолітня ОСОБА_1 , із 29 серпня 2024 року по 11 липня 2025 року перебувала на обліку дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, як така, що проживає у сім`ї, в якій мати ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Відповідно до акту обстеження умов проживання від 09 липня 2025 року малолітню ОСОБА_1 знято 11 липня 2025 року з обліку дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах у зв`язку з усуненням умов та обставин, які стали підставою для взяття дитини на облік, але з поля зору сім`я не зникала. Протягом серпня-жовтня здійснювалися відвідування ОСОБА_2 з метою перевірки умов проживання, виховання та утримання дитини, однак стало відомо, що дана сім`я змінила місце проживання (а.с. 80).
За інформацією КУ «Центр надання соціальних послуг Кам`янської міської ради Черкаської області» від 25 травня 2026 року № 179 ОСОБА_2 рекомендації та завдання психолога не виконує, проходити лікування від алкогольної залежності не планує та не прислухається до рекомендацій фахівця із соціальної роботи (а.с. 109-110).
У свою чергу, відповідачем ОСОБА_2 надано суду довідку, сформовану програмними засобами Державної служби зайнятості, від 27 травня 2026 року про те, що вона перебуває на обліку як така, що шукає роботу в Черкаській філії Черкаського обласного центру зайнятості з 27 травня 2026 року (а.с. 111).
У судовому засіданні у суді першої інстанції 18 червня 2026 року ОСОБА_2 на підтвердження трудової зайнятості у фізичної особи надала пояснення громадянки ОСОБА_10 (а.с. 119).
Під час судового розгляду 30 червня 2026 року стороною позивача повідомлено про приховування відповідачем ОСОБА_2 обставин її особистого життя, у зв`язку з чим остання повідомила КУ «Центр надання соціальних послуг Кам`янської міської ради Черкаської області» неправдиву інформацію щодо причин неможливості прибуття до психолога 26 червня 2026 року (а.с. 123). ОСОБА_2 мала зустріч з біологічним батьком її дитини ОСОБА_1 , під час якої він завдав їй тілесних ушкоджень; по даному факту до поліції ОСОБА_2 не зверталася; медичну допомогу отримала у КНП «Кам`янська БЛ» Кам`янської міської ради.
Допитані в ході розгляду справи свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_3 вважають за доцільне повернення дитини до матері ОСОБА_2 .
Допитана свідок ОСОБА_13 , у сім`ю якої влаштовано дитину, підтвердила те, що ОСОБА_2 цікавиться життям дівчинки та намагається прийняти участь у задоволенні її потреб.
У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частин першої, п`ятої статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї; ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
У частинах першій, другій та четвертій статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.
Відповідно до частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов`язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися прокурор (частина друга статті 170 СК України).
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява № 39948/06) зазначив, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Суд також наголосив, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини. Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. Сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків.
Розпорядження про встановлення опіки слід розглядати як тимчасовий захід, який підлягає припиненню, щойно це дозволятимуть обставини. Будь-які заходи щодо тимчасового влаштування дитини повинні узгоджуватися з кінцевою метою - возз`єднання дитини з батьками, якщо це відповідає її найкращим інтересам. Позитивний обов`язок держави щодо сприяння возз`єднанню сім`ї з плином часу посилюється та має реалізовуватися з урахуванням принципу забезпечення найкращих інтересів дитини (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 24 січня 2018 року у справі «Achim v. Romania» («Ахім проти Румунії»), заява № 45959/11, § 113).
У зазначеній справі ЄСПЛ встановив, що перед передачею дітей під опіку соціальні служби здійснювали спостереження за сім`єю, надавали батькам рекомендації щодо покращення умов проживання та виховання дітей, вживали заходів для підтримання контактів і сприяли покращенню матеріального становища та батьківських навичок заявників. Суд дійшов висновку, що тимчасове влаштування дітей ґрунтувалося на доречних і достатніх підставах, переслідувало легітимну мету захисту прав і інтересів дітей та не порушувало статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення батьківських прав є тимчасовим заходом, який за своєю правовою природою відрізняється від позбавлення батьківських прав, що має безстроковий характер. У разі усунення причин, які перешкоджали належному виконанню батьківських обов`язків, суд за заявою батьків може ухвалити рішення про повернення дитини, керуючись її найкращими інтересами (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 308/12188/18).
Негайне відібрання дитини органом опіки та піклування застосовується як винятковий тимчасовий захід на час усунення причин, що створюють реальну та безпосередню загрозу життю або здоров`ю дитини. Обов`язок доведення наявності такої загрози покладається на орган опіки та піклування.
Судом установлено, що малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала в умовах, небезпечних для життя та здоров`я, у зв`язку з чим рішенням ВК Кам`янської міської ради від 24.03.2026 року прийнято рішення про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_1 у її матері ОСОБА_2 . Це підтверджується актами обстеження умов проживання та оцінкою рівня безпеки дитини, в яких стверджувалося про перебування дорослих у сім`ї у стані алкогольного сп`яніння, дитина зазнала емоційного стресу, плакала, мала занедбаний вигляд.
Ухвалюючи рішення про відмову у відібранні малолітньої дитини від відповідачки без позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції виходив із того, що поведінка відповідачки змінилася, вона виявляє бажання виховувати власну дитину, спілкується з дитиною та цікавиться її станом у патронатних вихователів, також нею здійснюються заходи для власного працевлаштування.
Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради № 789-X11 від 27 лютого 1991 року, в усіх випадках щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Колегія суддів враховує, що дійсно на час ухвалення рішення ВК Кам`янської міської ради про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 існували обґрунтовані підстави для вчинення даних заходів, а саме знаходження дитини у неналежних умовах, перебування дорослих та, зокрема матері дитини, у стані алкогольного сп`яніння. Тобто таке рішення органу місцевого самоврядування, як органу опіки та піклування зумовлено обґрунтованими підставами, які існували на час його ухвалення.
При розгляді справи судом першої інстанції правомірно надано оцінку діям матері дитини та враховано її ставлення до батьківських обов`язків, як на час негайного відібрання дитини, так і на час ухвалення судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 за час перебування дитини у патронатних вихователів цікавилася її станом, передавала одяг, їжу, гігієнічні засоби, що свідчить про те, що мати дитини переймається нею, підтримує контакт з дитиною.
Крім того, з показів свідків, а саме помічника старости села Радиванівка ОСОБА_11 та сусіда ОСОБА_12 вбачається, що після того як родину залишив вітчим відповідачки поведінка ОСОБА_2 та членів її родини змінилася, відсутні сварки, вживання алкогольних напоїв, здійснюється догляд за помешканням. Крім того, вказані особи свідчать, що ОСОБА_2 сумує за дитиною та бажає брати участь у її догляді та вихованні.
Також з матеріалів справи вбачається, що наразі відповідач перебуває на обліку як така, що шукає роботу в Черкаська філія Черкаського обласного центру зайнятості з 27 травня 2026 року. Крім того, відповідачем долучено роз`яснення від ОСОБА_10 , в якому остання вказує, що ОСОБА_2 в неї працювала на сільськогосподарських роботах в травні – червні 2026 року та зарекомендувала себе як гарний працівник.
Прагнення ОСОБА_2 до забезпечення належного виконання своїх батьківських обов`язків та наявність інтересу до дитини підтверджується її категоричним запереченням у судовому засіданні в суді першої інстанції проти задоволення позову та постійним інтересом відповідача про дитину під час перебування дитини у патронатній сім`ї.
Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що за час перебування дитини у сім`ї патронатного вихователя було забезпечено належний догляд за нею, створено безпечні умови проживання, забезпечено належне харчування, догляд, медичне спостереження та всебічний розвиток дитини, а відповідачка не довела можливість забезпечити дитини аналогічний рівень догляду та безпеки, колегія суддів відхиляє, оскільки сам факт того, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від матері.
З огляду на поведінку відповідачки, її бажання брати участь у житті дитини та зберегти сім`ю, суд апеляційної інстанції вважає, що наразі є підстави стверджувати про зміну поведінки матері в кращу сторону та відсутність необхідності у відібранні дитини. Колегія суддів вважає, що в найкращих інтересах дитини перебувати разом з своєю матір`ю та в родинному середовищі.
Доводи апеляційної скарги були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, однак не дають підстав для висновку про необґрунтованість судового рішення та наявність підстав для його скасування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Кам`янської міської ради – залишити без задоволення.
Рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 30 червня 2026 року – залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 жовтня 2026 року.
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua