Суд: Черкаський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про розірвання шлюбу
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №712/3688/26
Суддя: Василенко Л. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 712/3688/26
Провадження № 22-ц/821/1862/26
Категорія: 310010000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого – Василенко Л. І.,
суддів: Новікова О. М., Фетісової Т. Л.,
секретаря – Волошиної Н. С.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_1 ,
відповідач – ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 червня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
в с т а н о в и в :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.09.2009 між сторонами укладено шлюб. Від шлюбу подружжя має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вказала, що протягом подружнього життя відносини в сім`ї поступово погіршувалися, виникали сварки, конфлікти і суперечки, у зв`язку з різними поглядами на сімейне життя.
Зазначила, що з часом сторони втратили почуття любові, взаємоповаги, що призвело до припинення між ними шлюбних відносин. На даний час з відповідачем періодично проживають окремо, спільне господарство не ведуть з вересня 2025 року, сумісного бюджету не мають. Шлюб фактично розпався і носить лише формальний характер.
Вказала, що подальше спільне життя з відповідачем та збереження шлюбу буде суперечити її інтересам. Надання строку на примирення не має сенсу, оскільки їх спроби відновити шлюбні відносини в минулому не принесли позитивного результату.
На підставі наведеного, позивач просила суд, розірвати шлюб між нею ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 1376 від 12.09.2009.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 червня 2026 року позов задоволено.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 1376 від 12.09.200, - розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 331,20 грн.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що приймаючи до уваги фактичні обставини справи, відносини між подружжям, а саме те, що сторони припинили сімейні відносини, спільно не проживають, спільне господарство не ведуть, для їх відновлення можливостей немає, за таких обставин, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та оскільки кожен з подружжя має право припинити шлюбні стосунки, примушування до збереження шлюбних стосунків є порушенням права на особисту свободу, в зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скарги
В апеляційній скарзі, поданій 30 червня 2026 року, ОСОБА_2 , вважаючи рішення суду необґрунтованим, прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, просить надати сторонам строк для примирення тривалістю шість місяців, зупинивши провадження у справі, та скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 червня 2026 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не вжив передбачених законом заходів щодо примирення подружжя та не надав відповідачу строку для примирення, хоча відповідач послідовно наполягав на збереженні сім`ї.
Зауважив, що розгляд справи здійснено у досить стислі строки без належного урахування стану здоров`я відповідача, який протягом тривалого часу перебував на лікарняному, що позбавило його можливості особисто з`явитись в судове засідання та надати пояснення по суті спору. Вважає, що суд першої інстанції фактично розглянув справу за відсутності безпосередніх пояснень однієї зі сторін спору.
Вказує, що висновки суду про те, що подальше спільне життя подружжя суперечить інтересам позивача, зроблений без належної оцінки наведених відповідачем доводів та без дослідження питання про реальну можливість примирення сторін.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив
19 вересня 2026 року ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 червня 2026 року – без змін.
Зазначила, що судом першої інстанції вірно встановлено, що спільне життя сторін не склалось та спільного господарства не ведуть та не підтримують шлюбних стосунків.
Вказала, що хоча скаржник зазначає про необхідність надання строку на примирення, проте жодних реальних кроків до примирення за час розгляду справи зроблено не було. Суд першої інстанції неодноразово переносив засідання на прохання відповідача.
Зауважила, що рішення позивача є остаточним, зваженим та незмінним. Надання додаткового часу лише затягне судовий процес та продовжить існування формального шлюбу, який фактично припинив своє існування. Примушення до перебування у шлюбі проти волі позивача є порушенням її прав, шкодить фізичному та психологічному здоров`ю.
Фактичні обставини справи
Згідно Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 12.09.2009 Відділом реєстрації актів цивільного по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 12.09.2009 зареєстрували шлюб, актовий запис № 1376. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка – ОСОБА_6 , дружини – ОСОБА_6 (а.с. 5).
Відповідно до копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а.с. 4).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
28.10.2026 від представника ОСОБА_2 – адвоката Горобця С. О. засобами електронного зв`язку надійшла заява про відкладення розгляду справу, мотивована тим, що ОСОБА_2 наразі перебуває на стаціонарному лікуванні, що підтверджується відповідною довідкою.
Разом з тим, розглянувши зазначену заяву, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторони або іншого учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду, а повторна неявка учасника справи відповідно до приписів ст. 223 ЦПК України не є підставою для відкладення розгляду справи незалежно від причин неявки.
Оскільки ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте повторно не з`явився до суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності, а в задоволенні заяви представника відповідача про відкладення розгляду справи слід відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення Рясик І. Є., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Позивач, звертаючись до суду із позовом, наполягала на розірванні шлюбу, зазначивши, що сім`я фактично припинила своє існування з вересня 2025 року, її збереження не можливе та є недоцільним.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно із ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 3 ст. 115 цього Кодексу документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Згідно з ч. 2 ст. 104 та ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.
За змістом ч. 3 ст. 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у рішення суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
У суді першої інстанції позивач наполягала на розірванні шлюбу, на примирення не погоджувалась, тоді як відповідач бажав зберегти сім`ю та мав намір врегулювати непорозуміння, а тому, просив суд надати строк на примирення протягом шести місяців.
Згідно зі ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
За змістом норм СК України заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи. Надання строку для примирення подружжя є виключно правом суду, а не його обов`язком.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі № 200/952/18.
Посилання скаржника на те, що внаслідок перебування на лікарняному він був позбавлений можливості особисто з`явитися в судове засідання та надати пояснення по суті спору, колегія суддів відхиляє, оскільки інтереси відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції представляли його представники – з 27.04.2026 адвокат Чемерис О. В., а з 18.05.2026 адвокат Хороший І. В., який був присутній у судових засіданнях, а отже, відповідач не був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права через представників.
За таких обставин наведені доводи самі по собі не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що сторонами не було надано до суду доказів на підтвердження намірів зберегти сімейні відносини та відновити шлюбні стосунки, водночас, таких доказів не було подано і до суду апеляційної інстанції.
Більше того, із відзиву на апеляційну скаргу, поданого ОСОБА_1 до Черкаського апеляційного суду 19 вересня 2026 року вбачається, що позивач категорично заперечує проти примирення з відповідачем.
Враховуючи принцип рівноправності жінки та чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Однак, принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що йдеться у ст. 16 Конвенції «Про дискримінацію жінки» у частині першій підпункту «с» - «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання».
Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
За таких обставин, примушування до перебування у шлюбі одного з подружжя, який проти цього заперечує, буде порушувати його законні права та інтереси і суперечити вимогам закону.
Отже, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання права особи вимагати розірвання шлюбу.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання, оскільки це відповідатиме волі позивача і після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права подружжя.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки шлюб існує формально, докази про можливість збереження сім`ї сторін відсутні, подальше спільне проживання буде суперечити інтересам сторін.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки фактично зводяться до того, що відповідач не погоджується із розірванням шлюбу з позивачем, оскільки має на меті зберегти шлюбні відносини.
Колегія суддів зауважує, що незгода відповідача з розірванням шлюбу не є достатньою підставою для відмови у позові, оскільки кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини, які мають виключно добровільний характер з обох сторін, і не може бути примушений до їх збереження.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що шлюб між сторонами носить формальний характер, позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить її інтересам, та ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_8 про розірвання шлюбу.
Колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд , -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2026 року – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Тест постанови складено 28 жовтня 2026 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. М. Новіков
Т. Л. Фетісова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua