Суд: Рівненський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: щодо усунення перешкод у користуванні майном
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №569/25530/24
Суддя: Гордійчук С. О.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/25530/24
Провадження № 22-ц/4815/1035/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.
секретар судового засідання: Хлуд І.П.
учасники справи:
позивач: заступник керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради
відповідач: ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «Рівнефармація»
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Бучко Т.М., дата складання повного тексту рішення 21.11.2025 року, у справі №569/25530/24
в с т а н о в и в :
У грудні 2024 року заступник керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з додатковою відповідальністю «Рівнефармація» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні комунальним майном.
Позов мотивований тим, що 12 червня 2024 року у справі № 918/744/23 постановою Верховного Суду рішення Господарського суду Рівненської області від 07 грудня 2023 року в частині про зобов`язання ТДВ «Рівнефармація» повернути Рівненській міській раді протирадіаційне укриття № 67778, площею 85 кв.м, що знаходиться у приміщенні підвального поверху п`ятиповерхового будинку № 5 по вул. Директорії в м. Рівне залишено без змін. Рішення суду набрало законної сили та 03 липня 2024 року було видано судовий наказ про зобов`язання ТДВ «Рівнефармація» повернути Рівненській міській раді спірне протирадіаційне укриття № 67778. Однак, 20 серпня 2024 року відділом ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судовий наказ було повернуто стягувачу без виконання у зв`язку з відчуженням ТДВ «Рівнефармація» приміщення, у якому знаходиться протирадіаційне укриття. 20 липня 2023 року ТДВ «Рівнефармація» на підставі договору купівлі-продажу відчужила на користь ОСОБА_2 частину спірних підвальних приміщень площею 77,9 кв.м п`ятиповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 . Надалі, 03 листопада 2023 року між ТДВ «Рівнефармація» та ОСОБА_2 укладено договір про поділ нерухомого майна, в результаті якого ОСОБА_2 передано нежитлові приміщення загальною площею 86,2 кв.м, що складають цілий окремий об`єкт – «Нежитлові приміщення, літ. «Пд/А-5», що складається лише з нежитлових приміщень підвального поверху.
29 січня 2025 року ОСОБА_2 спірні нежитлові приміщення, літ. «Пд/А-5» загальною площею 86,2 кв.м, що знаходяться в АДРЕСА_1 та складаються з усього належного йому підвального приміщення, продав ОСОБА_1 . Державна реєстрація права приватної власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення, літ. «Пд/А-5» (підвал), розташовані по АДРЕСА_1 , які є захисною спорудою цивільного захисту – протирадіаційним укриттям № 67778, фактично позбавляє територіальну громаду міста Рівне можливості користуватися та розпоряджатися майном, яке є комунальною власністю, а також перешкоджає належному виконанню державної функції цивільного захисту населення, яка є пріоритетною в умовах воєнного стану, що, в свою чергу, призводить до порушення встановлених державою гарантій забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди, для збереження їх життя та здоров`я під час військової агресії.
З урахуванням заяви про зміну предмета позову від 19 травня 2025 року, просив суд усунути перешкоди власнику – Рівненській міській раді у здійсненні права користування та розпорядження комунальним майном шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна – приміщення (група приміщень), нежитлові приміщення, літ. «Пд/А-5» площею 86,2 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2824356156060); зобов`язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді міста протирадіаційне укриття № 67778, що вбудоване в зазначені приміщення підвального поверху будинку АДРЕСА_1 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 листопада 2025 року позов заступника керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні комунальним майном задоволено.
Усунуто перешкоди власнику Рівненській міській раді у здійсненні права користування та розпорядження комунальним майном шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2824356156060) - приміщення (група приміщень), нежитлові приміщення, літ. "Пд/А-5" площею 86,2 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді міста Рівного в особі Рівненської міської ради протирадіаційне укриття № 67778, що вбудоване в приміщення підвального поверху будинку АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної прокуратури 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп. у відшкодування витрат на оплату судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було належним чином дотримано принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу, оскільки при ухваленні рішення не враховано, що позивачем не виконано обов`язок доказування щодо предмета спору. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог.
Водночас відповідач у скарзі посилається на висновки Верховного Суду: щодо добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна; щодо можливості втручання держави у право особи на мирне володіння майном, яке вона за добросовісної поведінки не могла б отримати у власність; щодо преюдиціальності фактів встановлених рішенням суду, що набрало законної сили.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судове рішення відповідає.
Судом встановлено, що 26 грудня 2001 року між Комітетом з приватизації Рівненської міської ради, як продавцем, та Відкритим акціонерним товариством «Рівнефармація», як покупцем, укладений договір купівді-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив нежитлові приміщення загальною площею 202,2 кв.м, з них: нежитлове приміщення загальною площею 116,7 кв.м, що вбудоване в перший поверх п`ятиповерхового цегляного житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення загальною площею 85,5 кв.м, що вбудоване в підвал п`ятиповерхового цегляного житлового буджинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
20 липня 2023 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Рівнефармація», як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А.М., відповідно до умов якого продавцем передано у власність частку нежитлових приміщень першого та підвального поверхів, загальною площею 202,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: приміщення підвалу загальною площею 77,9 кв.м, що становить 385/1000 часток нежитлового приміщення.
03 листопада 2023 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Рівнефармація» та ОСОБА_2 укладений договір про поділ нерухомого майна відповідно до якого: майно ОСОБА_2 складається з приміщень: 1 – нежитлове приміщення площею 22,7 кв.м, 2 – нежитлове приміщення площею 43,6 кв.м, 3 – нежитлове приміщення площею 19,9 кв.м, загальною площею 86,2 кв.м, що складають цілий окремий об`єкт «Нежитлові приміщення, літ. «Пд/А-5», загальною площею 86,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .
03 листопада 2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення літ. «Пд/А-5», загальною площею 86,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2824356156060.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07 грудня 2023 року у справі № 918/744/23 визнано недійсним договір купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу № 455 від 26 грудня 2001 року, укладений між Комітетом з приватизації Рівненської міської ради та Відкритим акціонерним товариством «Рівнефармація», в частині включення в загальну площу нежитлових приміщень площі 85 кв.м, що являється протирадіаційним укриттям № 67778; зобов`язано Товариство з додатковою відповідальністю «Рівнефармація» повернути Рівненській міській раді протирадіаційне укриття № 67778 площею 85 кв.м, що знаходиться в приміщенні підвального поверху п`ятиповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 .
Постановою Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 918/744/23 рішення Господарського суду Рівненської області від 07 грудня 2023 року у справі № 918/744/23 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу № 455 від 26 грудня 2001 року, укладеного між Комітетом з приватизації Рівненської міської ради та Відкритим акціонерним товариством «Рівнефармація», в частині включення в загальну площу нежитлових приміщень площі 85 кв.м, що являється протирадіаційним укриттям № 67778, скасовано, в іншій частині рішення Господарського суду Рівненської області від 07 грудня 2023 року у справі № 918/744/23 залишено без змін.
03 липня 2024 року Господарський суд Рівненської області видав у справі № 918/744/23 наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 07 грудня 2023 року, яке набрало законної сили 12 червня 2024 року.
20 серпня 2024 року постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бодейко В.А. наказ № 918/744/23, виданий 03 липня 2024 року Господарським судом Рівненської області, повернуто стягувачу Рівненській міській раді, оскільки у боржника ТДВ «Рівнефармація» відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.
29 січня 2025 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Цвіркун Л.В., відповідно до якого ОСОБА_1 купив нежитлове приміщення літ. «Пд/А-5», загальною площею 86,2 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння у порядку статей 387 та 388 Цивільного кодексу України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 цього Кодексу (негаторний позов).
Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна із чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20) та від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18 (провадження № 14-209цс21).
Відповідно до ст.41 Конституції України та ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном (стаття 317 Цивільного кодексу України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Убачається, що Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07 грудня 2023 року у справі № 918/744/23 зобов`язано ТДВ «Рівнефармація» повернути Рівненській міській раді протирадіаційне укриття № 67778 площею 85 кв.м, що знаходиться в приміщенні підвального поверху п`ятиповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 . Верховний Суд переглядаючи справу №918/744/23 у касаційному порядку виснував, що спірне майно - протирадіаційне укриття, споруда як один з видів захисних споруд цивільного захисту відносилося до об`єктів загальнодержавного значення, що не підлягали приватизації та, відповідно, перебувало у державній власності, право приватної власності на цю захисну споруду не могло виникнути у відповідача.
Проявивши розумну обачність, відповідач міг і повинен був знати, що приміщення підвального поверху п`ятиповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 є захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям № 67778 площею 85 кв.м. А відтак, відповідач мав і повинен був знати, що державна реєстрація за ним права власності щодо захисної споруди цивільного захисту № 67778 площею 85 кв.м не зумовлюватиме виникнення права приватної власності на спірне нерухоме майно та не є доказом переходу до нього володіння цим майном.
Отже, перехід права власності на нерухоме майно до ОСОБА_1 не зумовлює переходу права власності на захисну споруду цивільного захисту, яка як об`єкт цивільного захисту зберігає свій особливий правовий режим та залишається в державній власності.
Подібні правові висновки викладені в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 червня 2026 року у справі № 420/11322/25.
Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов.
Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила також у своїй постанові від 12 вересня 2023 року у справі №910/8413/21, від 15 липня 2026 року у справі № 915/268/24 (провадження № 12-49гс25), від 16 вересня 2026 року у справі № 922/2484/24 (провадження № 12-58гс25).
Таким чином, оскільки, незважаючи на державну реєстрацію права приватної власності на вказаний об`єкт, володіння останнім власник не втратив, тому немає підстав для застосування віндикаційного позову.
Водночас апеляційний суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25), про те, що спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те, що застосування такого способу захисту права власності, як усунення перешкод у користуванні захисною спорудою цивільного захисту шляхом її повернення (негаторний позов), не вимагає скасування (визнання недійсними) усіх проміжних рішень та правочинів, оскільки порушене право позивача захищається (відновлюється) внаслідок усунення йому перешкод у користуванні майном.
Доводи апеляційної скарги щодо втручання держави на мирне володіння майном не заслуговують на увагу з таких підстав.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила слід тлумачити у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало заходів втручання у право мирного володіння майном.
Оскільки спірне майно (протирадіаційне укриття як один з видів захисних споруд цивільного захисту) відноситься до об`єктів загальнодержавного значення, необхідних для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, які не підлягали та не підлягають приватизації та, відповідно, перебувають у державній власності, то немає підстав для висновку про те, що втручання у право відповідача мирно володіти майном, яке ОСОБА_1 не міг отримати у власність, є для нього надмірним тягарем.
Спір у цій справі стосується протирадіаційного укриття (споруди), яке є одним із видів захисних споруд цивільного захисту.
Захисні споруди цивільного захисту мають загальнодержавне значення як об`єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, забезпечення обороноздатності держави, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України.
Звідси втручання держави у право відповідача шляхом повернення захисної споруди цивільного захисту є пропорційним меті контролю за цим об`єктом задля його використання у загальних інтересах, оскільки такий об`єкт має загальнодержавне значення, необхідний для виконання державою своїх основних функцій, забезпечує обороноздатність держави. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 вересня 2026 року у справі № 922/2484/24 (провадження № 12-58гс25).
Крім того, відповідач не позбавлений можливості ініціювати судовий процес та заявити, зокрема, позов про надання належного відшкодування у зв`язку з вимогою про повернення спірного об`єкта.
Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене відповідно до ч.13ст.141ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 29.10.2026 року
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Шимків С.С.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua