Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №163/2018/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 163/2018/26 Провадження №33/802/1034/26Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С. А.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

з участю

представника митниці – Мазурка Д.С.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,

захисника – Крючкова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Крючкова В.О. на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 01 жовтня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Любомльського районного суду Волинської області від 01 жовтня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , директора ТОВ «РОУДГЕБ» (код ЄДРПОУ 43994030), РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, і накладено на нього стягнення у виді штрафу у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 62 105 (шістдесят дві тисячі сто п`ять) гривень 21 копійка.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави 665,60 гривень (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) судового збору.

Відповідно до постанови ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він як директор ТОВ «РОУДГЕБ» (код ЄДРПОУ 43994030), під час митного оформлення товару «автомобіль легковий…» за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №23UA205150021386U9 вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів в загальній сумі 62 105,21 грн шляхом заявлення в митній декларації неправдивих відомостей щодо країни походження товару та надання з цією метою митному органу сертифіката з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AS01508783, який містить неправдиві відомості, та став підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого у вказаній митній декларації, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.485 МК України.

Не погодившись із таким судовим рішенням адвокат Крючков В.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену постанову скасувати та провадження у справі закрити. Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що судом не доведено що суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України є ОСОБА_1 , оскільки докази, на які послався суд, підтверджують лише посаду директора, а не те що саме ОСОБА_1 декларував товар чи подавав сертифікати. Також захисник вказує, що не підтвердження сертифікатів з перевезення товару EUR.1 іноземним органом не є тотожне неправдивості відомостей про країну походження товару, а дійсну країну походження транспортних засобів суд не встановлював. Висновок про умисел і спеціальну мету побудований на припущеннях і не підтверджений жодним доказом, а судом недоліки доказування не були усунуті.

Крім того, захисник наголошує на необґрунтованості визначеного розміру штрафу, оскільки не було належно встановлено розмір несплаченої суми митних платежів.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про час і місце розгляду справи, будь яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не подавала.

Разом з тим, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 526 МК України та участь у судовому засіданні представника ОСОБА_1 – адвоката Крючкова В.О., апеляційний суд вважає, що справу можливо розглядати у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги та матеріалів справи, заслухавши представника митниці Мазурка Д.С., який апеляційну скаргу заперечив, захисника Крючкова В.О., який підтримав подану апеляцію та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Згідно із вимогами ст. 487 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Положеннями ст. 486 МК України регламентовано, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до вимог ст. 489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, яка вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції при розгляді справи про порушення митних правил стосовно ОСОБА_1 за ст. 485 МК України вказаних вимог закону дотримався.

Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку, а саме: протокол про порушення митних правил № 0476/UA205000/2026; митна декларація типу ІМ40ДЕ №23UA205150021386U9; сертифікат з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AS01508783; відповідь податкової адміністрації у м. Кельце Республіки Польща від 03.03.2026 №2601-IOА.4331.150.2025; доповідна записка № 15/15-03/3393 від 19.03.2026; акт Рівненської митниці про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Левенор" від 09.06.2026 за №14/26/7.13-19/43994030, та іншим наявним в матеріалах справи доказам.

Дані докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для провадження.

При цьому, судом апеляційної інстанції береться до уваги і те, що стороною захисту на підтвердження доводів про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не надано жодного доказу, який міг би ставити під сумніви правильність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

За змістом ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частина восьма статті 257 МК України передбачає, що митне оформлення товарів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених МК України для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, у тому числі про країну походження товару.

Статтею 485 МК України передбачено відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Матеріалами справи стверджується факт ввезення на митну територію України в адресу ТОВ «РОУДГЕБ» (код ЄДРПОУ 43994030) товару «автомобіль легковий…» і випуск його у вільний обіг, що підтверджується копією митної декларації типу ІМ40ДЕ №23UA205150021386U9.

У графі 36 митної декларації заявлена преференція при сплаті мита за митне оформлення товару за кодом 410 (Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС).

Преференція заявлена на підставі сертифіката з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AS1508783, у яких органом його видачі зазначено митницю в Кельце Республіки Польща.

Преференція зі сплати мита за кодом «410» застосовується до товарів, відповідно до «Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони».

Так, серед вимог для використання митної преференції згідно п. (а) ст. 16 Протоколу І Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII є те, що товари, які походять з Європейського Союзу, і товари, які походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови надання сертифікату з перевезення товару EUR.1.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару (ч. 3 ст. 41 МК України).

Декларування товару за згаданою вище митною декларацією здійснював ОСОБА_1 , який на дату декларування товару одночасно був керівником фірми отримувача товару ТОВ «РОУДГЕБ», що підтверджується обліковою карткою суб`єкта ЗЕД та витягом з програмного комплексу ІКС «Податковий блок».

Твердження захисника, що ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України цілком голослівні.

Оскільки пунктом 8 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України визначено, що декларантом є особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.

Відповідно до ч. 8 ст. 264 МК України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно з ч. 5 ст. 265 МК України декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

За приписами ст. 266 МК України декларант зобов`язаний надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей. У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

В ході проведення перевірки автентичності документів, на підставі яких здійснено митне оформлення товару, зокрема, за вказаною вище митною декларацією типу ІМ40ДЕ, який поставлений на адресу ТОВ «РОУДГЕБ», посадовими особами Волинської митниці отримано відповідь податкової адміністрації у м. Кельце Республіки Польща від 03.03.2026 №2601-IOА.4331.150.2025. У листі повідомляється, що сертифікати з перевезення EUR.1, у тому числі сертифікат, який досліджується у даній справі, не був підтверджений митницею в Кельце та не значаться в Системі обробки даних - Електронній книзі Митниці в Кельце.

На переконання апеляційного суду судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги інформацію, надану податковою адміністрацією у м. Кельце Республіки Польща щодо сертифікатів з перевезення товару EUR.1, оскільки надана інформація чітко вказує про не автентичність сертифікатів, які слугували підставою для застосування преференційного режиму.

Слід зауважити, що така відповідь є інформацією наданою від імені державного органу, який жодним чином не заінтересований в результаті розгляду справи, що додатково свідчить про достовірність та належність такого доказу.

У Протоколі І Угода про асоціацію наведений зразок Сертифіката з перевезення товару, у якому: в пункті 11 зазначається «митний дозвіл» із наведенням митного підрозділу, країни або території видачі, що завіряється підписом уповноваженої посадової особи та засвідчується відтиском печатки; пункт 12 передбачає «декларацію від експортера», у якій особа, яка звернулась за видачею сертифіката заявляє, що описане в сертифікаті майно відповідає умовам, необхідним для його видачі, та таке запевнення засвідчує власноручним підписом.

Проте, уповноваженим митним органом Республіки Польща спростовано видачу сертифікатів з перевезення товару EUR.1, тому отриманої інформації цілком достатньо для висновку, що переміщення в адресу ТОВ «РОУДГЕБ» і випуск у вільний обіг товару за аналізованою по справі митною декларацією типу ІМ40ДЕ відбулося з використанням сертифікату з перевезення товару EUR.1, видача якого за результатами проведеної перевірки компетентним органом Республіки Польща підтверджена не була, що свідчить про безпідставність заявлення в митній декларації преференції за кодом 410 і, як наслідок, неправомірного зменшення розміру митних платежів в обсязі, передбаченому чинним законодавством України.

Отже голослівними є твердження захисника, що доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 недостатньо, оскільки наявні у справі докази узгоджуються між собою, доповнюють одне одного для можливості відтворити обставини вчинення порушення митних правил і загалом оцінюються судом у своїй сукупності.

Також безпідставними є покликання захисника про наявність припущень у судовому рішенні, оскільки судом першої інстанції наведено ґрунтовний аналіз досліджених доказів та встановлених обставин справи, а заперечення стороною захисту факту довеності вини ОСОБА_1 у вчиненні, правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України апеляційний суд розцінює як інтерпретацію встановлених обставин справи та норм чинного законодавста на свою користь.

Встановлення обставин підробки сертифікатів з перевезення товару EUR.1, причетність ОСОБА_1 до виготовлення, замовлення чи організацію використання сертифікатів з перевезення товару EUR.1 не є предметом дослідження в межах цієї справи, тому доводи про неналежне дослідження митним органом чи судом таких обставин, є цілком безпідставними.

Предметом цього провадження є встановлення факту порушення митних правил, винуватості конкретної особи та наявності підстав для її адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що заінтересованою стороною з економічної точки зору у здійсненні поставки товару із використанням сертифікатів з перевезення товару EUR.1 є саме очолюване ОСОБА_1 товариство ТОВ «РОУДГЕБ», що стверджує систематичність та сума недоплачених митних платежів, які сплачуються саме покупцем товару, а у даному випадку ТОВ «РОУДГЕБ».

Правильно судом першої інстанції взято до уваги і акт Рівненської митниці про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Левенор" від 09.06.2026 за №14/26/7.13-19/43994030, оскільки проведена перевірка стосується обставин цієї справи та очолюваного ОСОБА_1 товариства з обмеженою відповідальністю. Обставина відсутності акту документальної перевірки ТОВ «РОУДГЕБ» пов`язана із зміною місця реєстрації та перейменуванням ТОВ «РОУДГЕБ» код ЄДРПОУ 43994030 (Рівненська область, місто Рівне, вулиця Стельмаха Володимира, буд.18) на ТОВ «ЛЕВЕНОР», ЄДРПОУ 43994030.

З огляду на наведене обставини, на які посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження та загалом не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином апеляційний суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що сукупність наведених доказів є внутрішньо узгодженою, взаємопов`язаною та такою, що виключає випадковий характер подання сертифікатів з перевезення товару EUR.1, які містять неправдиві відомості, а відтак підтверджує наявність у діях ОСОБА_1 прямого умислу на неправомірне зменшення розміру митних платежів.

А тому, беручи до уваги встановлені вище обставини справи та враховуючи норми митного законодавства, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а оскаржену постанову слід залишити без змін.

Керуючись положеннями статті 294 КУпАП та ст.ст. 458, 485 Митного кодексу України, Волинський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Крючкова Віталія Олексійовича залишити без задоволення.

Постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 01 жовтня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.В. Гапончук