Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №420/28618/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/28618/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження максимальним розміром виплати пенсії ОСОБА_1 при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року по справі № 420/5213/26;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року по справі № 420/5213/26 у розмірі 49014,55 грн, починаючи з 01.08.2026, з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження максимальним розміром.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачу після звільнення з військової служби у жовтні 2016 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-XII). Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі № 420/5213/26, яке набрало законної сили 07 травня 2026 року, зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2025 № 222/1/4/162/373/69 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, починаючи з 01.02.2023, з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження максимальним розміром.

Позивач зазначає, що відповідач у добровільному порядку зазначене рішення не виконав, у зв`язку з чим 20.05.2026 державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 81043883, 16.06.2026 та 06.07.2026 винесено постанови про накладення на боржника штрафу, а ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року встановлено судовий контроль за виконанням рішення у справі № 420/5213/26.

09.07.2026 відповідач провів перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023, однак згідно з перерахунком від 14 липня 2026 року розмір пенсії позивача з 01 серпня 2026 року становить 49014,55 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії 43294,05 грн. За твердженням позивача, 05.08.2026 та 04.09.2026 відповідач виплатив йому пенсію з обмеженням її максимальним розміром у сумі 40607,97 грн.

На думку позивача, відповідач формально провів перерахунок на виконання рішення суду, проте вчинив нові протиправні дії, обмеживши виплату перерахованої пенсії максимальним розміром всупереч рішенню суду у справі № 420/5213/26, статті 129-1 Конституції України, частинам другій, третій статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України та Рішенню Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016. Позивач вважає, що оскільки судовий контроль та виконавче провадження стосувалися первинного перерахунку, захист від нових дій відповідача щодо обмеження виплати потребує самостійного судового реагування, а позов про визнання таких дій протиправними та зобов`язання здійснювати виплату в повному обсязі є ефективним способом захисту.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано від відповідача засвідчені належним чином копії матеріалів пенсійної справи позивача в межах спірних правовідносин.

29.09.2026 відповідачем через підсистему «Електронний суд» надіслано відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне.

На підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 у справі № 420/5213/26 відповідач 09.07.2026 провів перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023, сума доплати з урахуванням фактично виплачених сум склала 134726,11 грн та включена до реєстру судових рішень, а новий розмір пенсії становить 43294,05 грн. Виплата пенсій, перерахованих на виконання судових рішень, здійснювалась відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, яку визнано протиправною та нечинною рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, а тому Пенсійний фонд України звернувся за роз`ясненням щодо подальшого механізму фінансування таких виплат.

Відповідач також послався на приписи Бюджетного кодексу України, пункт 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та на статтю 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», вважаючи, що максимальний розмір пенсії позивача не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. На думку відповідача, у разі, коли судом не визначено порядок перерахунку пенсії, застосовується законодавство, чинне на час перерахунку.

Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

02.10.2026 до суду надійшов лист відповідача від 28.09.2026 про виконання ухвали суду від 21 вересня 2026 року, в якому повідомлено, що надати матеріали паперової пенсійної справи позивача неможливо, оскільки на час дії воєнного стану вона зберігається за межами Одеської області відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 12.05.2022 № 1969.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області (пенсійна справа № 1501018986) та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 2262-XII. Позивач є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується пенсійним посвідченням.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі № 420/5213/26, яке набрало законної сили 07 травня 2026 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування з 01.02.2023 року обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром після проведеного перерахунку пенсії на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2025 № 222/1/4/162/373/69 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі зазначеної довідки, починаючи з 01.02.2023, з врахуванням раніше виплачених сум, без обмеження максимальним розміром.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі № 420/5213/26 задоволено заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення та зобов`язано відповідача у 30-денний строк з моменту отримання копії ухвали подати звіт про виконання рішення суду від 06.04.2026.

09.07.2026 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023.

Відповідно до перерахунку пенсії від 14 липня 2026 року (пенсійна справа № 1501018986), підставою якого зазначено рішення суду, пенсію позивача перераховано з 01 серпня 2026 року: сума грошового забезпечення для обчислення пенсії становить 61044,00 грн, основний розмір пенсії (70 % грошового забезпечення) 42730,80 грн, індексація базового основного розміру пенсії 2024 року 1500,00 грн, 2025 року 1500,00 грн, 2026 року 2595,00 грн, підвищення та надбавки до пенсії 648,75 грн та 40,00 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) визначено у розмірі 49014,55 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії 43294,05 грн. До виплати з 01.08.2026 визначено 43294,05 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року у справі № 420/5213/26 прийнято звіт відповідача від 04.08.2026 про виконання судового рішення, встановлено, що рішення в частині перерахунку пенсії виконано, а в частині виплати нарахованих сум залишається невиконаним, та зобов`язано відповідача у 90-денний строк з моменту отримання копії ухвали подати новий звіт про виконання рішення суду.

Не погоджуючись з обмеженням перерахованої пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, визначає Закон № 2262-XII.

Абзацом третім преамбули Закону № 2262-XII встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з частинами першою і третьою статті 1-1 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII передбачалося, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними); зазначені положення втратили чинність з дня ухвалення цього Рішення.

Статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі Закон № 3668-VI) передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону № 2262-XII, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668-VI в тім, що вони поширюють свою дію на Закон № 2262-XII; визнані неконституційними приписи втратили чинність через шість місяців із дня ухвалення цього Рішення.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Предметом спору у цій справі є правомірність дій відповідача щодо визначення розміру пенсії позивача, що підлягає виплаті з 01.08.2026, з урахуванням обмеження максимальним розміром, внаслідок чого пенсія, обчислена відповідачем у розмірі 49014,55 грн, до виплати визначена у розмірі 43294,05 грн.

Суд зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі № 420/5213/26, яке набрало законної сили, вже встановлено протиправність застосування відповідачем обмеження пенсії позивача максимальним розміром після її перерахунку на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2025 № 222/1/4/162/373/69, а також обов`язок відповідача здійснювати виплату перерахованої з 01.02.2023 пенсії без обмеження максимальним розміром. Ці обставини в силу частини четвертої статті 78 КАС України не доказуються при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи.

Водночас спірні у цій справі дії вчинені відповідачем після ухвалення вказаного рішення, при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01 серпня 2026 року, оформленого перерахунком від 14 липня 2026 року. Саме цим перерахунком відповідач визначив новий розмір пенсії позивача з урахуванням індексації 2026 року та знову обмежив її до виплати максимальним розміром у сумі 43294,05 грн.

Позивач оскаржує застосування обмеження до розміру пенсії, визначеного з 01.08.2026, яке порушує його право на отримання пенсії в повному розмірі, а тому спір підлягає вирішенню по суті.

Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром суд зазначає таке.

Як вже зазначав суд раніше, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які встановлювали максимальний розмір пенсії на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відтак з 20.12.2016 стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачає положень про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, а будь-яких змін до Закону № 2262-XII щодо обмеження виплати пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом, законодавцем не вносилося.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20.12.2016 № 7-рп/2016).

Питання щодо застосування статті 2 Закону № 3668-VI в частині обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної згідно із Законом № 2262-XII, неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду, зокрема у постановах від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 05.02.2020 у справі № 815/357/18, від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 21.12.2021 у справі № 120/3552/21-а, від 18.05.2022 у справі № 380/12337/20, від 12.12.2022 у справі № 620/5701/20, від 04.07.2023 у справі № 420/10528/21. Верховний Суд виходив з того, що норма статті 2 Закону № 3668-VI в частині обмеження розміру пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, є тотожною нормі частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана такою, що не відповідає Конституції України, та, відповідно, не підлягає застосуванню.

У постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

До того ж Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 приписи статті 2 Закону № 3668-VI в частині їх поширення на Закон № 2262-XII визнано неконституційними, у зв`язку з чим з 13.04.2023 вказані приписи є нечинними.

Отже, спеціальний закон, який регулює пенсійне забезпечення позивача, а саме Закон № 2262-XII, обмеження пенсії максимальним розміром не встановлює, а частиною третьою статті 1-1 цього Закону прямо встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Станом на 01.08.2026, тобто на дату, з якої відповідач визначив позивачу новий розмір пенсії, закону, який би встановлював максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, немає.

З огляду на це доводи відповідача про те, що у разі, коли судом не визначено порядок перерахунку, застосовується законодавство, чинне на час перерахунку, не спростовують протиправності його дій, оскільки законодавство, чинне на час перерахунку пенсії позивача з 01.08.2026, обмеження пенсії максимальним розміром не передбачає.

Посилання відповідача на статтю 2 Закону № 3668-VI суд відхиляє, оскільки приписи цієї статті в частині їх поширення на Закон № 2262-XII визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 та з 13.04.2023 є нечинними, а до цього, як зазначено вище, не підлягали застосуванню до пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

Наведені відповідачем постанови Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 361/4922/17, від 15.08.2018 у справі № 161/9572/17 та від 21.05.2021 у справі № 347/2083/16 цих висновків не змінюють, оскільки ухвалені до Рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 та не враховують наведену вище усталену практику Верховного Суду щодо обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII.

Крім того, суд враховує, що застосування відповідачем обмеження максимальним розміром до пенсії, перерахованої на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2025 № 222/1/4/162/373/69, суперечить рішенню Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі № 420/5213/26, яким відповідача зобов`язано здійснювати виплату перерахованої пенсії без такого обмеження.

Резолютивна частина цього рішення не обмежує зобов`язання відповідача певним строком, а відтак, в силу статті 129-1 Конституції України та частини другої статті 14 КАС України, рішення є обов`язковим для відповідача і при визначенні розміру пенсії позивача з 01.08.2026.

Щодо посилань відповідача на приписи Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 та відсутність механізму фінансування виплат суд зазначає, що зазначені акти регулюють порядок і черговість погашення заборгованості з виплати пенсій, нарахованих на виконання судових рішень, а не розмір пенсії, на яку позивач має право відповідно до Закону № 2262-XII.

Ці акти не встановлюють і не можуть встановлювати максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, а відтак не можуть бути підставою для обмеження розміру поточної пенсії позивача.

Окрім того, відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиплати пенсії в розмірі, встановленому законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (пункт 23).

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, яка звернулась за судовим захистом, без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Розмір пенсії позивача з 01.08.2026 у сумі 49014,55 грн обчислено самим відповідачем у перерахунку від 14 липня 2026 року і відповідачем не оспорюється, а спір між сторонами стосується лише застосування до цієї суми обмеження максимальним розміром.

За таких обставин належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження максимальним розміром виплати пенсії позивачу, перерахованої при виконанні рішення суду у справі № 420/5213/26, та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі 49014,55 грн, починаючи з 01.08.2026, з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження максимальним розміром.

Ненадання відповідачем на вимогу суду копій матеріалів пенсійної справи позивача не перешкоджає вирішенню справи, оскільки розмір пенсії позивача та застосування до неї обмеження максимальним розміром підтверджуються перерахунком пенсії від 14 липня 2026 року і не заперечуються відповідачем у відзиві на позовну заяву. Справа вирішується за наявними у ній доказами.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, вимог щодо відшкодування інших судових витрат позивачем не заявлено.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження максимальним розміром виплати пенсії ОСОБА_1 при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі № 420/5213/26.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі № 420/5213/26 у розмірі 49014,55 грн, починаючи з 01.08.2026, з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження максимальним розміром.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова