Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №186/923/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 186/923/25

Провадження № 2/761/3003/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путрі Д.В.,

представника позивача - Кузнєцової М.І., Осипової Д.О.,

представника відповідача 1 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду в спрощеному позовному провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року позивач Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідачів заборгованість за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 63862,54 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 358/2012-Р від 20 вересня 2012 року, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати відповідачеві грошові кошти, а відповідач зобов`язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, передбачені кредитним договором. Умовами кредитного договору є: сума кредиту - 189000,00 грн., процентна ставка за користування кредитом 17,0% річних, за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється в розмірі 22,0% річних. Строк повернення кредитних коштів - до 19 вересня 2019 року.

Банк виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Натомість відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконав, та не повернув кредитні кошти у визначений Кредитним договором строк.

Станом на 25 квітня 2019 року відповідачем не сплачено: нараховані та несплачені проценти за користування кредитом за період з 01.02.2015 по 30.04.2015 - 3593,37 грн.; заборгованість за кредитом - 102211,12 грн.

В якості забезпечення зобов`язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 358/2012-Р/П від 20 вересня 2012 року, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язався у повному обсязі нести солідарну відповідальність перед Банком за виконання у повному обсязі позичальником зобов`язань по кредитному договору, та договір застави від 20.09.2021 р., за яким в заставу було передано автомобіль «Hyundai», д.н.з НОМЕР_1 .

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 13.12.2021 р. у справі 408/4564/19-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 105804,49 грн.

Фактично рішення суду в ході виконавчого провадження було виконано в січні 2025 р., а тому позивач нарахував 3 % річних в сумі 634,83 грн та інфляційні в сумі 3155,12 грн за період з 13.12.2021 р. по 23.02.2022 р. за прострочення виконання зобов`язання.

Крім цього, за умовами договору застави відповідачі повинні були укласти договір страхування предмету застави, сплачувати страхові платежі, чого зроблено не було. За період з 12.03.2017 р. по 29.02.2020 р. нараховано штраф сумі 60072,59 грн.

Вказане стало підставою для звернення до суду.

Відповідач 1 подала відзив на позов, в якому заперечує щодо його задоволення, зазначає, що рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 13.12.2021 р. у справі 408/4564/19-ц фактично виконано, а зобов`язання припинено. Повторне звернення до суду суперечить принципу правової визначеності. Зазначає, що нарахування інфляційних, 3 % річних, штрафних санкцій не допускається під час воєнного стану. Також вважає позивачем пропущено строк позовної давності.

В запереченні на заяву про застосування строків позовної давності позивач зазначає, що штраф є відповідальністю за невиконання умов договору застави, позовна давність в даному випадку становить три роки. Внаслідок карантину, воєнного стану строк позовної давності при зверненні до суду не закінчився.

У відповіді на відзив позивач звертає увагу, що закінчення виконавчого провадження є підтвердженням факту виконання основного зобов`язання, не позбавляє позивача права на отримання 3 % річних та інфляційних. Довідка про нарахування штрафу, 3 % річних та інфляційних міститься в матеріалах справи. При цьому, 3 % річних та інфляційні нараховані до початку дії воєнного стану. Відповідач 1 підтверджує факт порушення умов договору застави в частині не страхування предмета застави.

Ухвалою судді Юзькової О.Л. від 11.12.2025 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи.

17.03.2026 р. справу передано до провадження судді Осаулова А.А.

Ухвалою судді від 18.03.2026 р. призначено цивільну справу для розгляду справи по суті з повідомлення учасників справи.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні не заперечила щодо задоволення позову в частині стягнення 3 % річних та інфляційних.

Відповідач 2 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи, причини неявки суду не відомі.

Суд, вислухавши пояснення присутніх представників , повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 358/2012-Р від 20 вересня 2012 року, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати відповідачеві грошові кошти, а відповідач зобов`язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, передбачені кредитним договором. Умовами кредитного договору є: сума кредиту - 189000,00 грн., процентна ставка за користування кредитом 17,0% річних, за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється в розмірі 22,0% річних. Строк повернення кредитних коштів - до 19 вересня 2019 року.

Банк виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Натомість відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконав, та не повернув кредитні кошти у визначений Кредитним договором строк.

Станом на 25 квітня 2019 року відповідачем не сплачено: нараховані та несплачені проценти за користування кредитом за період з 01.02.2015 по 30.04.2015 - 3593,37 грн.; заборгованість за кредитом - 102211,12 грн.

В якості забезпечення зобов`язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 358/2012-Р/П від 20 вересня 2012 року, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язався у повному обсязі нести солідарну відповідальність перед Банком за виконання у повному обсязі позичальником зобов`язань по кредитному договору, та договір застави від 20.09.2021 р., за яким в заставу було передано автомобіль «Hyundai», д.н.з НОМЕР_1 .

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 13.12.2021 р. у справі 408/4564/19-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 105804,49 грн.

20.01.2025 р. були відкриті виконавчі провадження НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчих листів, виданих з примусового виконання рішення Біловодського районного суду Луганської області від 13.12.2021 р. у справі 408/4564/19-ц.

06.03.2025 р. та 02.04.2026 р. виконавчі провадження НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 були закінчені, боржниками сплачено в повному обсязі заборгованість за рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 13.12.2021 р. у справі 408/4564/19-ц та судові витрати.

Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Позивач звернувся до суду з метою стягнення з відповідачів 3 % річних в сумі 634,83 грн, інфляційні в сумі 3155,12 грн за період з 13.12.2021 р. по 23.02.2022 р. за прострочення виконання зобов`язання, штрафу за період з 12.03.2017 р. по 29.02.2020 р. сумі 60072,59 грн.

Щодо стягнення штрафу.

Відповідно п. 4.2 договору застави від 20.09.2012 р. за кожний випадок невиконання чи неналежне виконання п. 3.3.4 даного договору Заставодавець сплачує на користь Заставодержателя штраф у розмірі 1,5% від заставної вартості предмета застави, визначеної у п.2.3 цього договору, який збільшується на 0,75 п.п. щомісячно наростаючим підсумком починаючи з 2-го календарного місяця, що слідує за місяцем порушення.

Пункт 3.3.4 передбачає, що заставодавець зобов`язаний на період дії цього договору застрахувати предмет застави на його повну вартість за власний рахунок у відповідності до вимог банку, виконувати всі умови кредитного договору при здійсненні страхування та надати банку копії договорів страхування, а також документів, що підтверджують сплату страхових платежів за цим договором страхування.

За згодою сторін предмет застави оцінено в 210781,00 грн. (п. 2.3 договору)

З розрахунку заборгованості вбачається, що з 12.03.2017 р. по 01.02.2020 р. відповідачам нараховано 60072,59 грн штрафу (210781Х1,5%+210781Х0,75%Х36)

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною першою статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

З аналізу глави 50 ЦК України, яка врегульовує питання припинення зобов`язання, слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 64 постанови від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

У випадку порушення учасником правовідносин умов правочину внаслідок невиконання взятих на себе обов`язків інша сторона має можливість захистити свої права (зокрема, у судовому порядку), а регулятивні правовідносини трансформуються в охоронні, тобто такі, що захищені судовим рішенням.

При цьому факт ухвалення судового рішення щодо прав та обов`язків учасників зобов`язальних (регулятивних) правовідносин не змінює самого зобов`язання та не припиняє його.

У пункті 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20 (провадження № 14-52цс25) зазначено, що ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не є підставою заміни зобов`язання за договором - новим зобов`язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, яким надано захист судовим рішенням. Таке судове рішення не змінює обсягу прав та обов`язків сторін зобов`язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання цивільного зобов`язання у процедурах виконавчого провадження. Пункт 98 цієї постанови подібний до змісту пункту 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) про те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з ухваленням судового рішення щодо нього чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність актів правосуддя про стягнення заборгованості не припиняє зобов`язань сторін.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором. Кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 310/11534/13-ц).

Як було зазначено вище рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 13.12.2021 р. у справі 408/4564/19-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 105804,49 грн. станом на 25 квітня 2019 року, а саме: нараховані та несплачені проценти за користування кредитом за період з 01.02.2015 по 30.04.2015 - 3593,37 грн.; заборгованість за кредитом - 102211,12 грн.

За умовами кредитного договору строк дії кредитного договору закінчився 19.09.2019 р., до суду з позовом Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» про стягнення заборгованості станом на 25.04.2019 р. звернулось 16.07.2019 р.

Звертаючись до Біловодського районного суду Луганської області вимог про стягнення штрафу заявлено не було, хоча період його нарахування частково входив до заборгованості, яку просили стягнути під час розгляду справи 408/4564/19-ц.

Після закінчення строку дії кредитного договору кредитор має право на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, якщо зобов`язання залишається невиконаним.

З огляду на викладене, штрафні санкції відповідно до п. 4.2 договору застави не підлягають стягненню.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 26 травня 2022 року у справі № 205/6431/16-ц.

Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних.

Як було зазначено вище, наявність рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 13.12.2021 р. у справі 408/4564/19-ц про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором. Кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені.

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивач нарахував 3 % річних в сумі 634,83 грн та інфляційні в сумі 3155,12 грн за період з 13.12.2021 р. по 23.02.2022 р. за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу I Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання, то його невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року № 6-1946цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Отже, відповідачі мають невиконане грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 13.12.2021 р. у справі 408/4564/19-ц.

Враховуючи викладене, беручи до уваги позицію відповідачів, які не заперечують щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних, є підстави для солідарного стягнення з відповідачів 3 % річних в сумі 634,83 грн та інфляційні в сумі 3155,12 грн за період з 13.12.2021 р. по 23.02.2022 р.

Щодо позовної давності варто зазначити наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина 1 статті 256 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

В силу частин 1, 5 статті 261, частин 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався до 30 червня 2023 року.

З урахуванням п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.

Разом з тим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», від 15.03.2022 №2120-ІХ, який набрав чинності 17.03.2022, (надалі за текстом - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Надалі Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 № 3450-ІХ, який набрав чинності 30.01.2024 (надалі за текстом - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився.

Водночас, 04.09.2025 набув чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2024 № 4434-IX згідно якого пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України був виключений.

Таким чином, починаючи з 04.09.2025 був відновлений перебіг строків позовної давності, який фактично був зупинений/продовжений протягом строку з 02.04.2020 по 04.09.2025.

Відтак, при розгляді справи не було встановлено пропуску строків позовної давності щодо вимог у цій справі з боку позивача щодо стягнення 3 % та інфляційні за період з 13.12.2021 р. по 23.02.2022 р.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, є підстави для стягнення на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 3 % річних в сумі 634,83 грн та інфляційних в сумі 3155,12 грн за період з 13.12.2021 р. по 23.02.2022 р.

Згідно ст. 141 ЦПК України потрібно стягнути з відповідачів по 71,46 грн судового збору в рівних частках пропорційно розміру задоволених позовних вимог (задоволено 5,9 %)

Керуючись ст. ст. 12,76,77,78,79,80,81, 211, 223, 263, 265 ЦПК України, ст.ст.526, 546, 549, 610, 611 625 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- задовольнити частково.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 3 % річних в сумі 634,83 грн та інфляційні в сумі 3155,12 грн за період з 13.12.2021 р. по 23.02.2022 р., а всього 3789,95 грн.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 71,46 грн судового збору в рівних частках.

В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення штрафу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач Публічне акціонерне товариство, «Акціонерний банк «Укргазбанк»», код ЄДРПОУ 23697280, адреса м.Київ, вул. Єреванська, 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ,

Суддя: Андрій Осаулов