Суд: Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про розірвання шлюбу
Дата: 14 вересня 2026 р.
Справа: №495/5395/26
Суддя: Шевчук Ю. В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 495/5395/26
Номер провадження 2/495/4153/2026
15 вересня 2026 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Шевчук Ю.В.,
при секретарі судового засідання Зінченко С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гетманченко Іван Сергійович, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, у якому просить суд шлюб між нею та відповідачем розірвати.
Стислий виклад позиції позивача
Позивач свою заяву обґрунтовує тим, що 11 вересня 2019 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Шлюб зареєстрований Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 344.
Від шлюбу мають неповнолітніх дітей, а саме: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Протягом останнього року сімейне життя між позивачем та відповідачем поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення позивачем та відповідачем шлюбних відносин. Кожен із сторін мають протилежні погляди на шлюб, сім`ю. На даний момент ведення позивачем та відповідачем спільного господарства припинено. Позивач з відповідачем знаходяться в напружених стосунках, примирення неможливе. Більше року не проживають разом. Спорів щодо поділу майна позивачем та відповідачем немає.
За глибоким переконанням позивача подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає. Подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливі.
Процесуальні дії у суді
Ухвалою суду від 29.06.2026 по вказаній справі було відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду на 15.09.2026.
Позивач у судове засідання не з`явилася, проте її представник подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов у частині розірвання шлюбу визнав та не заперечував щодо його задоволення, заперечував щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що дійсно сторони зареєстрували шлюб 11 вересня 2019 року у Білгород-Дністровському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 344, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу мають спільних дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 28) та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , актовий запис № 36).
З позовної заяви суду стало зрозумілим, що позивач з відповідачем мають різні погляди на життя, спільне сімейне життя не склалося, а сторони мають протилежні погляди на шлюб та сім`ю.
Отже, шлюбні стосунки між позивачем та відповідачем фактично припинені, а шлюб існує лише формально.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до ст. 21, 24 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з даним позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини - інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд бере до уваги той факт, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них або інтересам дітей, що має істотне значення.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку із реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Висновки суду
Судом не встановлено обставин відповідно до норм чинного законодавства, які б унеможливлювали розірвання шлюбу, натомість суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має вагоме значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З врахуванням вказаних вимог процесуального кодексу – 665,60 грн. підлягають поверненню позивачці з державного бюджету, у зв`язку із визнанням відповідачем позову, а решта витрат по сплаті судового збору в розмірі 665,60 грн. покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позову.
Щодо витрат на правову допомогу.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що стороною позивача надано докази на підтвердження вимог понесених витрат на правничу допомогу, а саме: ордер на надання правничої допомоги серії ВН № 1731110 від 22.06.2026, Договір про надання правової допомоги № 10 від 20.06.2026, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 10 від 20.06.2026. розрахунок розміру витрат.
Водночас за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також, у рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Зважаючи на викладені норми, судом має братися до уваги обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні в розмірі 5 600,00 грн.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи (поданої заяви адвоката про розгляд справи за його відсутності), принципу співмірності та розумності судових витрат, а також розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, суд вважає можливим зменшити розмір судових витрат та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 3 000,00 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи по справі.
Керуючись ст. 109-110, 112, 115 СК України, ст. 12, 13, 83, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11 вересня 2019 року у Білгород-Дністровському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 344, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 – розірвати.
Шлюб вважати розірваним після набрання рішенням законної сили.
Відновити дошлюбне прізвище позивача – ОСОБА_1 , змінивши його на « ОСОБА_6 ».
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 % сплаченого судового збору у сумі 665,60 грн., який сплачено на підставі квитанції № DS78-B389-7L7E від 22.06.2026.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 665,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати за надання правничої допомоги в сумі 3 000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повне найменування (ім`я) сторін:
Позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Повний текст судового рішення складено 21.09.2026.
Суддя Юлія ШЕВЧУК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua